Постанова

від 05.12.2014 по справі 826/14876/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

05 грудня 2014 року 09:24 справа №826/14876/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомПриватного підприємства "Скат" доКиївської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України провизнання протиправними дій, скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

Приватне підприємство "Скат" (далі по тексту - позивач, ПП "Скат") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративними позовом до Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України (далі по тексту - відповідач, Київська міжрегіональна митниця), в якому просить: 1) визнати протиправними дії відповідача щодо коригування митної вартості товарів, поставлених згідно специфікації від 22 квітня 2014 року №1, додатку до контракту від 22 квітня 2014 року №22/04/14; 2) визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 20 травня 2014 року №100250004/2014/000086/2; 3) визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 20 травня 2014 року №100250004/2014/00081; 4) визнати протиправними дії відповідача щодо визначення митної вартості товарів, поставлених згідно специфікації від 22 квітня 2014 року №1, додатку до контракту від 22 квітня 2014 року №22/04/14, за резервним методом; 5) стягнути з Державного бюджету України на користь ПП "Скат" (код ЄДРПОУ 24935592) надмірно сплачені обов'язкові платежі на загальну суму 529 926,44 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 жовтня 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/14876/14, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

У судовому засіданні 27 жовтня 2014 року позивач позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив; сторонами заявлено спільне клопотання про розгляд справи у письмовому провадженні.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи викладене, суд ухвалив здійснити розгляд справи у порядку письмового провадження.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 жовтня 2014 року Київську міжрегіональну митницю Міністерства доходів і зборів України зобов'язано невідкладно надати суду належним чином засвідчені копії митних декларацій від 07 квітня 2014 року №125120106/2014/362161 та від 13 березня 2014 року №504060000/2014/001873.

Суд звертає увагу на те, що станом на 05 грудня 2014 року, витребуваних судом документів, відповідачем не надано.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

ПП "Скат" з метою здійснення митного оформлення ввезеного на територію України товару подало до Київської регіональної митниці вантажну митну декларацію №100250004/2014/092589 та відповідну декларацію митної вартості на товари: частини гальма шасі до літаків цивільної авіації: барабан гальмівний КТ158.010 (б/у) до літака ИЛ-76ТД - 4 шт.; барабан передній КТ 183.010до літака ТУ -154М (4 категорія) - 2 шт.; гальма передні КТ 183.030 до літака ТУ-154М - 38 шт.; барабан передній КН-10 до літака ТУ-154Б-2 (4-й категорії) - 7 шт.; гальма основні КТ 141Е.030 (б/у) до літака ТУ-154М - 38 шт.; барабан передній КН-10 до літака ТУ-154Б-2 (4-й категорії) - 4 шт.; гальма основні КТ 81.320-6 до літака ТУ -134 (4-й категорії) - 13 шт.; диск гальмівний КТ 158.040 (б/у) до літака ИЛ-76-ТД - 30 шт.; диск гальмівний КТ 141.070 до літака ТУ-154М (4-й категорії) - 218 шт.; диск гальмівний КТ 141.080 до літака ТУ-154М (4-й категорії) - 477 шт.; диск гальмівний КТ 141.090 до літака ТУ-154М (4-й категорії) - 324 шт.; диск гальмівний КТ 81.340 до літака ТУ-134М (4-й категорії) - 36 шт.; диск гальмівний КТ 81.370 до літака ТУ-134М (4-й категорії) - 40 шт.; гальма основні КТ 140Д.020 (б/у) до літака ЯК-40 - 1 шт.; диск гальмівний КТ 94.250 до літака АН-24 (4-й категорії) - 302 шт.; диск гальмівний КТ 94.260 до літака АН-24 (4-й категорії) - 417 шт.; виробник невідомо; торгівельна марка відсутня; країна походження не визначена (код товару 8803200010); турбогенераторна установка ТГ-16М до літака цивільної авіації АН-12 БК (рем. фонд): зав. №ОМ 11102030, рік випуску 1981 - 1 шт.; зав. №ОМ11402005, рік випуску 1981 - 1 шт.; зав. №ОМ3702170, рік випуску 1980 - 1 шт.; виробник невідомо; торгівельна марка відсутня; країна походження не визначена (код товару 8502392010); допоміжна силова установка (ВСУ) ТА-6А, являє собою стартер для запуску двигунів на літаку цивільної авіації ТУ-154М: зав. №9236А123, рік випуску 1989 (рем. фонд) - 1 шт.; зав. №6136А029, рік випуску 1986 (рем. фонд) - 1 шт.; зав. №1236А069, рік випуску1991 (рем. фонд) - 1 шт.; зав. №1436А121, рік випуску1991 (рем. фонд) - 1 шт.; допоміжна силова установка (ВСУ) АИ-9, являє собою стартер для запуску двигунів на літаку цивільної авіації ЯК-40 (4-ой категорії): зав. Н9510038, рік випуску 1985 (рем. фонд) - 1 шт.; зав. №Н9210039, рік випуску1982 (рем. фонд) - 1 шт.; допоміжна силова установка (ВСУ) ТА-12А, являє собою стартер для запуску двигунів на літаку цивільної авіації ТУ-154М: зав. №32012А007, рік випуску1993 (рем. фонд) - 1 шт.; виробник невідомо; торгівельна марка відсутня; країна походження не визначена (код товару 8511400010).

При цьому митна вартість товару визначена позивачем за ціною договору (основним методом) на рівні: код товару 8803200010 - 102 046,68 грн.; код товару 8502392010 - 17408,17 грн.; код товару 8511400010 - 62 669,40.

Матеріали справи підтверджують, що вказаний товар ввезено позивачем на підставі зовнішньоекономічного контракту №22/04/14 від 22 квітня 2014 року, укладеного між "SW TECHNICS" філія ТОВ "SILK WAY" (продавець) та ПП "Скат" (покупець).

На підтвердження заявленої митної вартості позивач надав копії документів: вказаного вище контракту та специфікацій до нього, платіжних доручень, акта оцінки технічного стану, міжнародної товарно-транспортної накладної, митної декларації країни відправлення, листа Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 09 липня 2014 року №8164-14, договору про організацію міжнародних перевезень вантажу від 10 квітня 2014 року №10/04/14, акта здачі-прийняття робіт, рахунку за транспортні послуги, платіжного доручення.

У зв'язку з тим, що надані документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, містять неповні відомості та розбіжності, Київською міжрегіональною митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 20 травня 2014 року №100250004/2014/000086/2, згідно якого проведено коригування митної вартості імпортованих товарів за резервним методом (№2ґ), а саме: митна вартість товару визначена відповідачем на рівні: код товару 8803200010 - 139 289,20 грн.; код товару 8502392010 - 16 500,00 грн.; код товару 8511400010 - 79 800,00 грн.

Вказане рішення мотивоване наступним: за результатами проведеного контролю наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості встановлено, що документи які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, не містять всіх даних відповідно до обраного методу визначення митної вартості, а також містять розбіжності: не надано всіх документів, передбачених пунктом 2.2 договору від 22 квітня 2014 року №22/04/14 покупець несе усі витрати по страхуванню та транспортуванню товару до місця призначення; на вимогу органу доходів і зборів необхідно надати додаткові документи: транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; якщо здійснювалося страхування - також документи, що містять відомості про вартість страхування; договір з третіми особами, пов'язаний з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; інші наявні документи для підтвердження заявленої митної вартості. Визначення митної вартості товару за резервним методом ґрунтується на митній вартості товару, подібного за якісними характеристиками, митне оформлення якого уже здійснене за МД від 07 квітня 2014 року №125120106/2014/362161 та від 13 березня 2014 року №504060000/2014/001873.

У зв'язку з коригуванням митної вартості товарів відповідач видав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №100250004/2014/00081.

Позивач не погоджується зі спірними карткою відмови та рішенням про коригування митної вартості товарів, мотивуючи це тим, що відповідачем не доведено наявність у поданих підприємством документах розбіжностей та неповних відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів; на вимогу відповідача позивачем надано додаткові документи, а відповідачем, у свою чергу, не надано обґрунтувань про невірне обрання ПП "Скат" методу визначення митної вартості за ціною договору.

В письмовому запереченні проти позову відповідач зазначає, що документи, подані до митного оформлення для підтвердження митної вартості товару, містять розбіжності та неповні відомості, що підтверджують митну вартість товару.

Окружний адміністративний суд міста Києва частково погоджується з позовними вимогами ПП "Скат", виходячи з наступних мотивів.

Загальні положення щодо митної вартості товарів та методи її визначення врегульовані Митним кодексом України.

Стаття 4 Митного кодексу України визначає, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини першої статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно зі статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Згідно з частиною другою статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Відповідно до частини третьої статті 58 Митного кодексу України визначено, що у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Наведені правові норми вказують, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, з урахуванням відповідних обмежень, є перший метод - за ціною договору (вартість операції); при цьому застосування другорядних методів визначення митної вартості товарів може мати місце виключно при неможливості застосування основного; у свою чергу основний метод визначення митної вартості товарів не застосовується лише якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Досліджуючи правомірність застосування позивачем основного методу визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, суд встановив, що немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів; щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Відповідачем не доведено та не надано відповідних підтверджуючих доказів того, що використані позивачем, як декларантом, або уповноваженою ним особою відомості щодо митної вартості імпортованих товарів не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Доводи відповідача про те, що надані позивачем документи містять розбіжності порядку здійснення розрахунків є неприйнятними, оскільки відповідно до частини першої статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості; у свою чергу умови розрахунків та між сторонами зовнішньоекономічного контракту та розмір передплати за товар не вплинули на числове значення вартості товару.

При вирішенні спору суд також враховує, що відповідно до частин четвертої та п'ятої статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

У свою чергу відповідачем не доведено, що заявлена позивачем митна вартість не відповідає ціні, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари.

Згідно частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Як підтверджують матеріали справи та про що зазначено вище, позивач в якості підтвердження митної вартості товарів надав необхідні та достатні документи при митному оформлені товару та додаткові документи на вимогу митниці; у свою чергу відповідачем не доведено суду, що надані позивачем документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на ненадання позивачем всіх документів на підтвердження витрат по страхуванню та транспортуванню товару, оскільки, як зазначено позивачем та спростовано відповідачем, страхування товару не здійснювалось, а витрати на транспортування включено у вартість товару, а відомості про вартість перевезення підтверджуються необхідними документами.

Щодо ненадання позивачем висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Позивачем надано лист Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 09 липня 2014 року №8164-14, у якому, зокрема, зазначено, що в результаті маркетингового дослідження ринку продажу/пропонування виробів, що за своїми технічними характеристиками відповідають об'єкту дослідження, не виявлено жодної пропозиції до продажу на ринку України, а тому провести товарознавче дослідження з визначення вартості бувших у використанні запасних частин та комплектуючих до літаків цивільної авіації не виявляється за можливе, що у свою чергу підтверджує неможливість надання позивачем висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями.

Також не знайшли свого підтвердження доводи відповідача на необхідність надання рахунків про здійснення платежів третім особам, каталогів, прейскурантів (прайс-листів) виробника товару, оскільки доказів на підтвердження укладення позивачем договорів з третіми особами матеріали справи не містять, а технічний стан товарів може унеможливлювати надання каталогів та прейскурантів (прайс-листів) виробником товарів, а тому вказані обставини, не є підставою для висновку про не підтвердження заявленої митної вартості товарів.

Крім того, відповідно до частини шостої статті 54 Митного кодексу України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Аналогічні вимоги висуваються й для можливості коригування митної вартості згідно частини першої першій статті 55 Митного кодексу України - рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Водночас судом не встановлено, а відповідачем не зазначено конкретних обставин, що стали підставою для коригування митної вартості, зокрема, що відомості про митну вартість товарів є неповними та/або недостовірними, або невірно визначено митну вартість товарів.

Як вимагає частина друга статті 55 Митного кодексу України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Зі змісту рішення Київської регіональної митниці про коригування митної вартості товарів від 20 травня 2014 року №100250004/2014/000086/2 судом встановлено, що воно не містить наявної в митного органу інформації, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; та не містить обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Не надано такої інформації, відповідних розрахунків відкоригованої митної вартості товарів та витребуваних судом документів відповідачем і станом на момент розгляду справи.

Таким чином вбачається, що коригування митної вартості товарів, у межах спірних правовідносин відбулось за відсутності підстав, передбачених Митним кодексом України, необґрунтовано та без відповідних розрахунків числового значення митної вартості товарів, а тому протиправно.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на митне оформлення подібного за якісними характеристиками товару, яке здійснене за митними деклараціями від 07 квітня 2014 року №125120106/2014/362161 та від 13 березня 2014 року №504060000/2014/001873, як на підставу, яка підтверджує правомірність визначення митної вартості товару за резервним методом, оскільки будь-яких доказів на підтвердження зазначеного матеріали справи не містять, у тому числі вказаних митних декларацій.

З огляду на викладене, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що рішення Київської регіональної митниці про коригування заявленої митної вартості товарів від 20 травня 2014 року №100250004/2014/000086/2 є протиправним та підлягає скасуванню; враховуючи, що єдиною підставою для видачі позивачу спірної картки відмови є вказане вище рішення про визначення митної вартості товарів, картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №100250004/2014/00081 є також протиправною та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, на думку Окружного адміністративного суду міста Києва, Київською регіональною митницею не доведено правомірність та обґрунтованість підстав для коригування митної вартості товарів та для прийняття спірного рішення, видачі картки відмови з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ПП "Скат" у цій частині підлягає задоволенню.

При цьому позовні вимоги в частині визнання протиправними дій відповідача щодо коригування митної вартості товарів, поставлених згідно специфікації від 22 квітня 2014 року №1, додатку до контракту від 22 квітня 2014 року №22/04/14, та дій щодо визначення митної вартості товарів, поставлених згідно специфікації від 22 квітня 2014 року №1, додатку до контракту від 22 квітня 2014 року №22/04/14, за резервним методом, задоволенню не підлягають, оскільки зазначені дії відносяться до дискреційних повноважень відповідача, а скасування рішення Київської регіональної митниці про коригування заявленої митної вартості товарів від 20 травня 2014 року №100250004/2014/000086/2 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №100250004/2014/00081 є достатнім способом захисту прав позивача в межах спірних правовідносин.

Позовні вимоги про стягнення суми надмірно сплачених коштів у розмірі 529 926,44 грн., на думку суду, є необґрунтованими та передчасними.

Так, взаємовідносини митних органів та органів Державної казначейської служби України в процесі процедури повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами визначаються Порядком повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, що затверджений наказом Державної митної служби України від 20 липня 2007 року №618.

Відповідно до пункту 1 вказаного Порядку для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою.

Таким чином, виникнення права на повернення сплачених податків і зборів пов'язується з певними обставинами та відповідною процедурою, зокрема: прийняття митним органом відповідного рішення та подання заяви платником. Оскільки вказані обставини на момент вирішення справи відсутні, право на отримання суми надмірно сплачених коштів, у позивача є таким, що не порушено.

Аналогічна позиція викладена у рішенні Верховного Суду України від 17 грудня 2013 року №21-439а13.

Частина третя статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлює, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Матеріали справи підтверджують, що позивач сплатив судовий збір у розмірі 488,00 грн.

Відповідно до частин першої-третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Таким чином, решта суми судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру, а саме 4 384,00 грн. (4 872,00 грн. - 488,00 грн.) має бути стягнута на корить Державного бюджету України з позивача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Приватного підприємства "Скат" задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України про коригування заявленої митної вартості товарів від 20 травня 2014 року №100250004/2014/000086/2.

3. Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №100250004/2014/00081.

4. В іншій частині адміністративного позову відмовити

5. Присудити з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Скат" понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 4 384,00 грн. (чотири тисячі триста вісімдесят чотири гривні).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко