Рішення

від 04.12.2014 по справі 908/4326/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 3/109/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.12.2014 Справа № 908/4326/14

За позовом: Інституту олійних культур Національної академії аграрних наук України (70417, Запорізька область, Запорізький район, с. Сонячне, вул. Інститутська, 1, ідентифікаційний код 01296051)

до відповідача: Приватного підприємства "ВЕСТАЮГ" (70434, Запорізька область, Запорізький район, с. Юльївка, вул. Шевченка, 12, ідентифікаційний код 38070069)

про стягнення 48 023, 67 грн.

Суддя Соловйов В.М.

при секретарі Прокопенко М.О.

Представники:

від позивача: Василенко Л.О., довіреність № б/н від 22.04.2014р.

від відповідача: не з'явився

Інститут олійних культур НААНУ звернувся до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до відповідача ПП "ВЕСТАЮГ" про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 48 023, 67 грн. на підставі видаткових накладних № 106 від 19.04.2012р. на суму 16 800, 00 грн., № 137 від 16.05.2012р. на суму 6 300, 00 грн., № 148 від 26.06.2012р. на суму 9 623, 67 грн., № 149 від 02.07.2012р. на суму 8 100, 00 грн. та № 200 від 23.08.2012р. на суму 7 200, 00 грн.

Відповідно до протоколу розподілу справ між суддями від 27.10.2014р. автоматизованою системою документообігу суду позовну заяву передано на розгляд судді Соловйову В.М.

Позовні вимоги мотивовані обставинами, викладеними у позовній заяві, та обґрунтовані ст. 11, 509, 526, ч.2 ст. 530, ч. 1 ст. 626, ст. 655, ст. 693 ЦК України, ст. 173, 174, 193 ГК України та ст. 1, 12, 44, 54, 55 ГПК України.

Ухвалою від 29.10.2014р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/4326/14, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 20.11.2014р. о 10 год. 00 хв.

Ухвалою від 20.11.2014р. розгляд справи відкладений на 04.12.2014р. о 16 год. 30 хв.

В судовому засіданні 04.12.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повідомлено, що повне рішення буде складено 08.12.2014р.

Під час розгляду справи представник позивача вимогу про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявляла.

В судовому засіданні 04.12.2014р. представник позивача підтримала позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заві (а.с.3-7).

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що позивач на підставі видаткових накладних № 106 від 19.04.2012р., № 137 від 16.05.2012р. № 148 від 26.06.2012р. № 149 від 02.07.2012р. та № 200 від 23.08.2012р. передав відповідачу товар на загальну суму 48 023, 67 грн.

У зв'язку із несплатою коштів за отриманий товар позивач 30.05.2013р. звернувся до відповідача з вимогами про сплату вартості відпущеного насіння.

Відповідач заборгованість визнав у повному обсязі, проте грошові кошти за отриманий товар в сумі 48 023, 67 грн. не сплатив.

Відповідач відзив на позовну заяву, витребувані судом документи і документи, що підтверджують заперечення проти позову, не надав, в судові засідання жодного разу не з'явився.

За приписами ст. 17 Закону України від 15.05.2003р. N 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Таким чином, місцезнаходження відповідача визначається за даними його державної реєстрації як суб'єкта господарювання.

Відповідно до Спеціального Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 20.11.2014р. № 19632702, станом на 20.11.2014р. ПП "ВЕСТАЮГ" знаходиться за адресою: 70434, Запорізька область, Запорізький район, с. Юльївка, вул. Шевченко, буд. 12.

Саме на цю адресу направлено судом копії всіх процесуальних документів по справі № 908/4326/14 для відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Копія ухвали від 29.10.2014р. про порушення провадження у справі, яка направлена на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, повернулась до суду з відміткою пошти: "По вказаній адресі немає такої організації".

Копії ухвали від 20.11.2014р. про відкладення розгляду справи на 04.12.2014р., направлені на адресу відповідача та засновнику Міловій О.Є., до суду не повернулись.

Господарський суд враховує, що відповідач не повідомив суд про зміну місця перебування (знаходження) та про неможливість прибуття в судове засідання.

Питання про визнання явки представника відповідача у засідання господарського суду обов'язковою, відповідно до п.7 ч.1 ст.65 ГПК України, судом не вирішувалось.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п.п. 3.9.2 постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011р. № 18).

Надані позивачем матеріали свідчать про те, що неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, отже справу розглянуто відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

На підставі видаткових накладних № 106 від 19.04.2012р. на суму 16 800, 00 грн., № 137 від 16.05.2012р. на суму 6 300, 00 грн., № 148 від 26.06.2012р. на суму 9 623, 67 грн., № 149 від 02.07.2012р. на суму 8 100, 00 грн. та № 200 від 23.08.2012р. на суму 7 200, 00 грн. Інститут олійних культур НААНУ (Постачальник) передав, а ПП "ВЕСТАЮГ" (Одержувач) прийняло товар:

насіння льону "Орфей" супереліта в кількості 80 кг. на загальну суму 16 800,00 грн.;

насіння соняшнику ЗЛ-22А х 102 Б в кількості 45 кг. на загальну суму 8 100,00 грн.;

насіння соняшнику (ВК-678 А х ВК 653 Б) еліта в кількості 35 кг.; соняшнику КЛВ-80/1 в кількості 4,5 кг.; насіння батьківських ліній соняшнику ЗЛ-678 В в кількості 4 кг., на загальну суму 9 623, 67 грн.;

насіння батьківських ліній соняшнику ЗЛ-678 В в кількості 35 кг. на загальну суму 6 300,00 грн.;

насіння ріпаку Анна еліта в кількості 40 кг., ріпаку озимого Стілуца еліта в кількості 40 кг., на загальну суму 7 200,00 грн. (а.с. 11-15).

У зв'язку із несплатою коштів за отриманий товар позивач 31.05.2013р. звернувся до відповідача з вимогами вих. 810 від 30.05.2013р., вих. 811 від 30.05.2013р., вих. 812 від 30.05.2013р., вих. 813 від 30.05.2013р. та вих. 814 від 30.05.2013р. про оплату коштів. Дані вимоги отримано відповідачем 13.06.2013р., про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу (а.с. 16-30).

У листі від 14.06.2013р. № 3 відповідач заборгованість у розмірі 48 023, 67 грн. визнав в повному обсязі та просив розглянути можливість відстрочення сплати заборгованості до 30.07.2013р. (а.с.31).

11.03.2014р. позивач повторно звернувся до відповідача з претензіями від 06.03.2014р. вих. 314, від 06.03.2014р. вих. 315, від 06.03.2014р. вих. 316, від 06.03.2014р. вих. 317, від 06.03.2014р. вих. 318 про сплату заборгованості за поставлений товар. Дані претензії отримані відповідачем 20.03.2014р., що підтверджено рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу (а.с. 32-46).

Доказів оплати відповідачем товару на суму 48 023, 67 грн. сторонами суду не надано.

Оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з наступних підстав .

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Підстави виникнення господарських зобов'язань визначені в ст. 174 ГК України. Так, господарські зобов'язання можуть виникати:

безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність;

з акту управління господарською діяльністю;

з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;

внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;

у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.

Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Згідно ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 205 ЦК України правочин може вчиняться усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Зі змісту ст. 207 ЦК України випливає, що правочин в простій письмовій формі вчиняється сторонами шляхом фіксації його змісту в одному або кількох документах, листах, телеграмах тощо, якими сторони обмінялися за допомогою телетайпних, електронних або інших технічних засобів зв'язку.

За приписами ч.1 ст. 181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Як свідчать матеріали справи та надані суду документи, між сторонами склалися господарські відносини, що породили взаємні права та обов'язки.

Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Зважаючи на те, що сторони оформили свої господарські відносини за допомогою видаткових накладних № 106 від 19.04.2012р., № 137 від 16.05.2012р., № 148 від 26.06.2012р., № 149 від 02.07.2012р. та № 200 від 23.08.2012р., в яких відображено постачальника та одержувача товару, найменування товару, його кількість та ціна, відомості про відпуск та одержання товару, суд дійшов висновку, що сторони досягли всіх істотних умов, що необхідні для укладення договорів поставки.

Підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

Відповідно до 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.663 ЦК України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 692 ЦК України встановлено обов'язок покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно приписів п. 1.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.

Аналогічна правова позиція також викладена Вищім господарським судом України в п. 9 інформаційного листа від 27.10.2014 N 01-06/1666/14 "Про доповнення Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 № 01-06/249 "Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів":

за загальним правилом обов'язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі-продажу не встановлено інший строк оплати. Отже, обов'язок покупця оплатити товар (з огляду на приписи статті 692 ЦК України) виникає з моменту його прийняття (постанова від 19.08.2014 N 925/1332/13).

В даному випадку сторони у видаткових накладних № 106 від 19.04.2012р. № 137 від 16.05.2012р., № 148 від 26.06.2012р., № 149 від 02.07.2012р. та № 200 від 23.08.2012р. не передбачили строку оплати товару, отже відповідач повинен був оплатити товар одразу після його прийняття.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 598 ЦК України унормовано, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 ЦК України).

Підстави для припинення зобов'язання за договором, укладеним між сторонами у спрощеній формі, які визначено главою 50 ЦК України, відсутні.

Відповідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 1 статті 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

На день звернення позивача до суду та на час прийняття цього рішення відповідач не надав суду жодного доказу оплати товару на суму 48 023, 67 грн.

Відтак, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Згідно ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача повністю, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

Керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства "ВЕСТАЮГ" (70434, Запорізька область, Запорізький район, с. Юльївка, вул. Шевченка, 12, ідентифікаційний код 38070069) на користь Інституту олійних культур Національної академії аграрних наук України (70417, Запорізька область, Запорізький район, с. Сонячне, вул. Інститутська, 1, ідентифікаційний код 01296051) 48 023 (сорок вісім тисяч двадцять три) грн. 67 коп. основного боргу за поставлене насіння сільськогосподарських культур та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. витрат на судовий збір.

3. Повне рішення складено 08.12.2014р.

Суддя В.М. Соловйов