Постанова

від 02.12.2014 по справі 911/2211/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" грудня 2014 р. Справа№ 911/2211/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Куксова В.В.

Авдеєва П.В.

секретар судового засідання - Пугачова А.С.,

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 02.12.2014 року по справі № 911/2211/14 (в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного підприємства "Фісон" на рішення господарського суду Київської області від 28.07.2014 року (оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України 07.08.2014 року) по справі № 911/2211/14 (суддя - Наріжний С.Ю.)

за позовом Київського обласного територіального відділення

Антимонопольного комітету України

до приватного підприємства "Фісон"

про стягнення 120 000,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Київське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України звернулось до господарського суду Київської області з позовом до приватного підприємства "Фісон" про стягнення 120 000,00 грн.

Рішенням господарського суду Київської області від 28.07.2014 року позов задоволено повністю. Стягнуто з приватного підприємства "Фісон" штраф у розмірі 60 000 грн. та пеню у розмірі 60 000 грн. до Державного бюджету України. Стягнуто з приватного підприємства "Фісон" в доход Державного бюджету України 2 400 грн. судового збору.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач, приватне підприємство "Фісон", звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення та прийняти нове, яким у позові відмовити повністю.

Апеляційну скаргу скаржник мотивує тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та має місце невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду обставинам справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.09.2014 року прийнято апеляційну скаргу приватного підприємства "Фісон" на рішення господарського суду Київської області від 28.07.2014 року (оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України 07.08.2014 року) по справі № 911/2211/14 до провадження та призначено судове засідання на 07.10.2014 року.

Київським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України на підставі ст. 96 ГПК України подано до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому представник позивача просить у задоволенні апеляційної скарги відповідача на рішення господарського суду Київської області від 28.07.2014 року у справі № 911/2211/14 відмовити повністю, а рішення залишити без змін.

06.10.2014 року від приватного підприємства "Фісон" надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.

06.10.2014 року від представника відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження по справі.

Клопотання мотивовано тим, що в провадженні Київського окружного адміністративного суду є справа № 810/4061/14 про скасування рішення позивача на підставі якого нараховано штраф та пеню по даній справі.

Дослідивши подане клопотання колегія суддів встановила, що воно задоволенню не підлягає, оскільки адміністративна страва № 810/4061/14 про скасування рішення позивача зупинена до набрання законної сили судовими рішеннями господарського суду міста Києва у справі № 910/370/14 та даної справи, а тому зупинення господарської справи № 911/2211/14 до адміністративної справи № 810/4061/14 буде суперечити чинному законодавству України.

Разом з тим, в процесі розгляду справи, апеляційним господарським судом було встановлено, що відповідачем було подано до суду першої інстанції клопотання про зупинення провадження справи до розгляду справи № 910/370/14 про визнання недійсним рішення по якому було нараховано штраф.

Дане клопотання мотивовано тим, що товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "Інфокс" звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення Адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 07.11.13р. №59 у справі №733/10-р-02-07-13. Рішенням господарського суду міста Києва від 10.06.2014 року у позові відмовлено, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.09.2014 року апеляційну скаргу приватного підприємства "Фісон" на рішення господарського суду міста Києва від 10.06.2014 у справі № 910/370/14 повернуто скаржнику.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.10.2014 року зупинено апеляційне провадження за апеляційною скаргою приватного підприємства "Фісон" на рішення господарського суду Київської області від 28.07.2014 року (оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України 07.08.2014 року) по справі № 911/2211/14 до набрання рішенням господарського суду міста Києва по справі № 910/370/14 законної сили в порядку встановленому чинним законодавством.

03.11.2014 року від Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України надійшло клопотання про поновлення провадження у справі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.11.2014 року поновлено апеляційне провадження у справі № 911/2211/14 та розгляд справи призначено на 02.12.2014 року о 10:30.

02.12.2014 року від представника відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження по справі, яке мотивовано тим, що до Київського апеляційного господарського суду було подано апеляційну скаргу по справі № 910/370/14.

Однак, як вбачається з діловодства Київського апеляційного господарського суду ухвалою від 24.11.2014 року відмовлено товариству з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "Інфокс" у поновленні строку на подання апеляційної скарги на рішення господарського суду міста Києва від 10.06.2014 року у справі № 910/370/14 та повернуто товариству з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "Інфокс" апеляційну скаргу на рішення господарського суду міста Києва від 10.06.2014 року у справі № 910/370/14 та додані до неї матеріали, у зв'язку з чим, у колегії суддів відсутні підстави для задоволення зазначеного клопотання.

Представник відповідача та директор були присутніми в судовому засіданні та надавали свої пояснення, якими підтримали доводи, що викладені в апеляційній скарзі та просили апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду Київської області від 28.07.2014 року скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позов відмовити повністю.

Представники позивача в судовому засіданні надавали свої пояснення та просив рішення господарського суду Київської області від 28.07.2014 року залишити без змін, а апеляційну скаргу приватного підприємства "Фісон" - без задоволення.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, виступ представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду Київської області від 28.07.2014 року по справі № 911/2211/14 - залишається без змін, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Слід зазначити, що відповідно ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, рішенням Адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 59 від 07.11.2013 року у справі 733/10-р-02-07-13 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" визнано дії товариства з обмеженою відповідальністю Інвестиційно-будівельна компанія "Інфокс" (код ЄДРПОУ 34471244) та приватного підприємства "Фісон" (код ЄДРПОУ 34446595) під час підготовки та участі у процедурі відкритих торгів на закупівлю робіт з реконструкції частини приміщення школи з добудовою під дитячий садок по вул. Рибенка, 19, в с. Томашівка, Фастівського району у 2012 році, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, яке передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (закон), у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів (тендерів). За вчинення зазначеного порушення відповідно до абзацу другого частини другої статті 52 закону накладено на приватне підприємство «Фісон» штраф у розмірі 60 000,00 грн. (а.с. 8-18).

Спір виник у даній справі в зв'язку з тим, що приватне підприємство «Фісон» не сплатило у добровільному порядку штраф у розмірі 60 000,00, який був накладений рішенням Адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 59 від 07.11.2013 року, у строки передбачені ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", що і зумовило нарахування пені у розмірі 60 000,00 грн..

Статтею 25 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", передбачено, що з метою захисту інтересів держави, споживачів та суб'єктів господарювання Антимонопольний комітет України, територіальні відділення Антимонопольного комітету України у зв'язку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції органами влади, юридичними чи фізичними особами подають заяви, позови, скарги до суду, в тому числі про зобов'язання виконати рішення органів Антимонопольного комітету України.

Як передбачено частиною 7 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку.

Пунктом першим постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 року № 15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" вбачається, що справи за позовами органів Антимонопольного комітету України про стягнення з суб'єктів господарювання сум штрафів та пені у зв'язку з порушенням конкурентного законодавства підвідомчі господарським судам і підлягають розгляду за правилами Господарського процесуального кодексу України, оскільки таке стягнення здійснюється згідно саме з рішеннями відповідних органів, прийнятими на підставі приписів Закону України "Про захист економічної конкуренції". Водночас і пунктом 3 частини першої статті 12 ГПК встановлено, що справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції, підвідомчі господарським судам.

Згідно статті 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.

Відповідно до частини 1 статті 22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до пункту 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", порушенням законодавства про захист економічної конкуренції є анти конкурентні узгоджені дії.

Згідно ч. 1, п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", антиконкурентними узгодженими діями є узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції. Антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів.

Відповідно до статті 51 Закону України "Про захист економічної конкуренції", порушення законодавства про захист економічної конкуренції тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до абзацу 3 пункту 2 статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції", органи Антимонопольного комітету України накладають штрафи на об'єднання, суб'єктів господарювання за порушення, передбачені пунктами 9, 13 - 18 статті 50 цього Закону, накладаються штрафи у розмірі до одного відсотка доходу (виручки) суб'єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф.

Частиною 1 статті 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу тощо.

Згідно ч. 2 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання.

Згідно з частиною 1 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", рішення (витяг з нього за вилученням інформації з обмеженим доступом, а також визначеної відповідним державним уповноваженим Антимонопольного комітету України, головою територіального відділення Антимонопольного комітету України інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які брали участь у справі), розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб.

14.11.2013 року позивачем було направлено відповідачу копію рішення № 59 разом із супровідним листом № 02-07/3048 за адресою: 08500, Київська обл., м. Фастів, вул. Червоний Шлях, 26 (а.с. 24-25)

Однак, вказане поштове відправлення повернулося позивачу з відміткою: "за зазначеною адресою не проживає" (а.с. 26).

Відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, Відповідач зареєстрований за адресою: 09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Славіна, буд. 48 (а.с. 27-29).

Після чого, 25.11.2013 року представниками позивача було здійснено виїзд за даною адресою для вручення відповідачу витягу з рішення, проте було встановлено, що відповідач за вказаною адресою не перебуває, про що було складено відповідний акт (а.с. 21).

Також, в матеріалах справи наявний лист УДППЗ "Укрпошта" Київська міська дирекція від 18.07.2014 року № 303/06-А-2261, в якому вказано, що за адресою: 09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Славіна, 48, яка є юридичною адресою відповідача, знаходиться багатоквартирний будинок і без конкретизації номеру квартири доставити поштове відправлення не вбачається можливим (а.с. 67).

При цьому, частиною 1 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" зазначено, що, рішення, розпорядження органів Антимонопольного комітету України вважається таким, що вручене відповідачу, через десять днів з дня оприлюднення інформації про прийняте рішення, розпорядження в офіційному друкованому органі (газета Верховної Ради України "Голос України", газета Кабінету Міністрів України "Урядовий кур'єр", "Офіційний вісник України", друковані видання відповідної обласної ради за останнім відомим місцем проживання чи місцем реєстрації, юридичної адреси відповідача).

27.11.2013 року на офіційному веб-сайті позивача та в газеті "Голос України" № 242 (5742) від 20.12.2013 року було опубліковано повідомлення про прийняття вказаного рішення № 59 від 07.11.2013 року (а.с. 22-23).

Відповідно до частини 3 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Згідно частини 8 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" протягом п'яти днів з дня сплати штрафу суб'єкт господарювання зобов'язаний надіслати відповідно до Антимонопольного комітету України або його територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу.

В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що відповідачем штраф у розмірі 60 000,00 грн., який накладний рішенням Адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 59 від 07.11.2013 року у справі 733/10-р-02-07-13, сплачено в добровільному порядку у строки визначені ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції". Також судом береться до уваги, що господарським судом міста Києва розглядалась справа № 910/370/14 за позовом ТОВ "Інвестиційно-будівельна компанія "Інфокс" до Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ПП "Фісон" про визнання недійсним рішення № 59 від 07.11.2013 року, яке на момент розгляду справи є чинним. При таких даних колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з тим, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

За вказаних обставин та з урахуванням приписів частини 3 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що кінцевим терміном сплати відповідачем штрафу, у відповідності до Закону України "Про захист економічної конкуренції" є 28.02.2014.

В рішенні Адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 59 від 07.11.2013 року зазначено, що згідно з частиною третьою статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" штраф підлягає сплаті у двомісячний строк з дня одержання рішення, а відповідно до частини восьмої статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" протягом п'яти днів з дня сплати штрафу суб'єкт господарювання зобов'язаний надіслати до територіального відділення Антимонопольного комітету України документи, що підтверджують сплату штрафу.

Також в рішенні Адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 59 від 07.11.2013 року зазначено, що воно може бути оскаржене до господарського суду у двомісячний строк з дня його одержання.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

Як було зазначено вище, рішенням господарського суду міста Києва від 10.06.2014 року по справі № 910/370/14 у позові ТОВ "Інвестиційно-будівельна компанія "Інфокс" до Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ПП "Фісон" про визнання недійсним рішення № 59 від 07.11.2013 року відмовлено повністю та в апеляційному порядку зазначене рішення не скасовано.

В пункті 21 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" зазначено, що вирішуючи спори, пов'язані із зобов'язанням виконати рішення Антимонопольного комітету України чи його територіального відділення або про стягнення коштів (штрафу, пені) на підставі такого рішення, господарським судам необхідно мати на увазі, що сам по собі факт неоскарження рішення особою, якої воно стосується, не є безумовним свідченням законності відповідного акта державного органу. Тобто для того, щоб дійти висновку про обов'язковість виконання рішення названого Комітету чи його територіального відділення, господарському суду потрібно досліджувати це рішення на предмет його відповідності вимогам законодавства, якщо така відповідність заперечується іншою стороною у справі. Однак господарським судом не можуть братися до уваги доводи особи, стосовно якої прийнято рішення (заявника, відповідача, третьої особи в розумінні статті 39 Закону України "Про захист економічної конкуренції"), з приводу незаконності та/або необґрунтованості цього рішення, якщо такі доводи заявлено після закінчення строків, встановлених частиною другою статті 47 та частиною першою статті 60 названого Закону, оскільки дана особа не скористалася своїм правом на оскарження відповідного акта державного органу, а перебіг зазначеного строку виключає можливість перевірки законності та обґрунтованості рішення органу Антимонопольного комітету України.

Відповідач всупереч вимогам частин 2, 3 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" безпідставно ухилився від виплати у встановлений Законом термін накладеного позивачем штрафу.

Статтею 238 Господарського кодексу України визначено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання у ГК України визнаються штрафними санкціями.

Відповідно до п. 1 ст. 231 Господарського кодексу України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до частини 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.

Частиною 7 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено, що у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку.

З огляду на викладене, враховуючи те, що відповідачем прострочено сплату штрафу за період з 01.03.2014 по 06.06.2014, здійснивши перерахунок пені, нарахованої позивачем, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовної вимоги щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 60 000,00 грн. за період з 01.03.2014 по 06.06.2014.

Згідно з ч. 2 ст. 44 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

У частині 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначені ставки судового збору, зокрема, за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлена ставка судового збору в розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Ціна позову становить 120 000,00 грн., отже, сума судового збору за подання даного позову має складати 2 400,00 грн. (2 відсотки ціни позову).

Згідно ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору (ч. 2 ст. 49 ГПК України).

Колегія судів Київського апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач ухилився від сплати штрафу, накладеного на нього рішенням Адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 59 від 07.11.2013 року, у строк, визначений частиною 3 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", до того ж, в порушення частини 8 статті 56 наведеного Закону України не надіслав до територіального відділення Антимонопольного комітету України документи, що підтверджують сплату штрафу, протягом п'яти днів з дня сплати штрафу. Докази протилежного відповідач не наддав.

Відповідно до ч. 3 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Статтею 5 Закону України "Про судовий збір" визначені пільгові категорії щодо сплати судового збору, в т.ч. Антимонопольний комітет України та його територіальні відділення у справах, що вирішуються на підставі законодавства про захист економічної конкуренції та законодавства про здійснення державних закупівель.

Враховуючи наведені норми, зокрема, приписи ч. 2 ст. 49 ГПК України, судом першої інстанції правомірно стягнуто з відповідача судовий збір в доход Державного бюджету України в сумі 4 200,00 грн.

За правилами ст. 4-7 ГПК України, судове рішення приймається колегіально за результатами обговорення усіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та подати до суду відповідні докази.

Як встановлено ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 року "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Виходячи з викладеного вище, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду Київської області від 28.07.2014 року у справі № 911/2211/14 - залишається без змін.

З огляду на вищезазначене, керуючись ст. ст. 4-7, 33, 43, 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу приватного підприємства "Фісон" на рішення господарського суду Київської області від 28.07.2014 року по справі № 911/2211/14 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Київської області від 28.07.2014 року у справі № 911/2211/14 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 911/2211/14 повернути до господарського суду Київської області.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.

Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді В.В. Куксов

П.В. Авдеєв