Постанова

від 26.11.2014 по справі 910/15996/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" листопада 2014 р. Справа№ 910/15996/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Гаврилюка О.М.

Федорчука Р.В.

за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 26.11.2014

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» на рішення господарського суду міста Києва від 07.10.2014 у справі №910/15996/14 (суддя Гулевець О.В.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Манхеттен»

до державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця»

про стягнення 88 234,08 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 07.10.2014 у справі №910/15996/14 позов задоволено частково. Стягнуто з державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» на користь ТОВ «Манхеттен» 79 915,11 грн. заборгованості, 8 318,96 грн. пені та 1 827,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, державне територіально-галузеве об'єднання «Південно-Західна залізниця» звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити. В своїх доводах відповідач посилався на те, що рішення суду першої інстанції прийняте із неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального права, та висновки суду є такими, що не відповідають обставинам справи.

Ухвалою від 06.11.2014 Київським апеляційним господарським судом у складі колегії суддів: головуючий суддя Майданевич А.Г., судді Гаврилюк О.М., Федорчук Р.В. прийнято до провадження вказану вище апеляційну скаргу та призначено розгляд справи у судовому засіданні за участю повноважних представників сторін.

Представник позивача брав участь в судовому засіданні та надав свої пояснення в яких заперечив проти доводів, що викладені в апеляційній скарзі, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 07.10.2014 - без змін.

Представник відповідача брав участь в судовому засіданні, в якому надав свої пояснення та підтримав доводи, що викладені в апеляційній скарзі, просив апеляційну скаргу державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 07.10.2014 скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення і доводи учасників судового процесу, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 06.09.2013 між державним підприємством «Український науково-дослідний інститут вагонобудування» (виконавець) та державним територіально-галузевим об'єднанням «Південно-західна залізниця» (замовник) укладено договір №ПЗ/НРП-131984/НЮ відповідно до якого виконавець приймає на себе зобов'язання виконати роботи пов'язані з обстеженням, оцінкою технічного стану паспортизацією будівель та споруд моторвагонного депо Фастів-1 (цеху підйомочного ремонту в об'ємі ПР-2, ПР-3, цех поточного ремонту з майстернями та побутовими приміщеннями, відділення по ремонту автозчепних пристроїв, побутовий корпус ) з наданням звіту та паспорту технічного стану на кожен об'єкт, відповідно до кошторисної документації.

Відповідно до 1.2 договору, кошторис на виконання робіт (додаток №3) та протокол погодження договірної ціни (додаток №1) є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно з п. 2.1 договору, загальна вартість даного договору згідно протоколу погодження договірної ціни (додаток №1) складає: 99 915,11 грн. Джерело фінансування роботи - кошти замовника.

Відповідно до п. 3.1, п. 3.2, п. 3.3 договору, по завершенню робіт по даному договору виконавець надає замовнику акт здачі-приймання робіт і передає звіт та паспорти технічного стану на кожен об'єкт. Замовник протягом 10-ти банківських днів від дня отримання акта здачі-приймання, зобов'язаний направити виконавцю підписаний акт або направити мотивовану відмову від приймання робіт. У випадку мотивованої відмови замовника сторонами складається двосторонній акт з переліком недоліків та термінів їх усунення за рахунок виконавця. Акт здачі-приймання робіт набирає чинності на день усунення недоліків.

За умовами п. 6.1 та п. 6.2 договору, початок робіт - з дати підписання договору. Завершення робіт - 30.11.2013 з правом дострокового виконання.

Згідно з п. 7.2 договору, за несвоєчасне здійснення розрахунків за договором замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожний день затримки.

На виконання умов договору позивач виконав роботи на загальну суму 99 915,11 грн. відповідачем були прийняті виконані позивачем роботи без заперечень та зауважень, що підтверджується актом здачі-приймання науково-технічної продукції (роботи, послуги), проектної продукції та іншої продукції за договором №ПЗ/НРП-131984/НЮ складеного 31.12.2013 та накладною про передачу технічної документації за результатами виконаної роботи від 23.12.2013.

Відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань за договором, оплату вартості виконаних позивачем робіт не здійснив, у зв'язку з чим у відповідача утворилась заборгованість за договором №ПЗ/НРП-131984/НЮ від 06.09.2013 у розмірі 99 915,11 грн.

Позивачем на адресу відповідача було направлено претензію №1 вих. 38 від 28.01.2014, що підтверджується фіскальним чеком №8960 від 28.01.2014 та претензію №2 вих. 54 від 12.05.2014, що підтверджується фіскальними чеками №0522 та №0523 від 12.05.2014.

У серпні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю «Манхеттен» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» про стягнення заборгованості за договором №ПЗ/НРП-131984/НЮ від 06.09.2013 у розмірі 9 9915,11 грн. та пені в сумі 7 705,78 грн.

Під час розгляду справи позивачем, у зв'язку з тим, що відповідачем здійснено часткове погашення заборгованості у розмірі 20 000,00 грн., надано пояснення, згідно з якими, заборгованість відповідача перед позивачем складає 79 915,11 грн. та пеня в сумі 8 318,97 грн.

При прийнятті оскаржуваного рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку, що вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Манхеттен» про стягнення з державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» 79 915,11 грн. заборгованості та 8 318,96 грн. пені є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. В іншій частині позовних вимог судом відмовлено.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.

Згідно статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також, дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. На перше місце серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків законодавець ставить договори, як складний юридичний факт побудований на основі волевиявлення сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 7 статті 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору про надання послуг, згідно якого та виходячи з положень ч. 1 ст. 901 ЦК України, одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частиною 1 ст. 854 ЦК України визначено, що, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Згідно з пунктом 4 статті 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Тобто, законодавець покладає на підрядника обов'язок виконати роботу, а замовник зобов'язаний її прийняти і оплатити.

Факт виконання позивачем умов договору з обстеження, оцінки технічного стану паспортизації будівель та споруд моторвагонного депо Фастів-1 на загальну суму 99 915,11 грн. підтверджується актом від 31.12.2013 здачі-приймання науково-технічної продукції за договором №ПЗ/ПРП-131984/НЮ від 06.09.2013, підписаний представниками та скріплений печатками сторін.

Таким чином, підписавши акт здачі-приймання науково-технічної продукції (роботи, послуги), проектної продукції та іншої продукції за договором без будь-яких зауважень відповідач взяв на себе зобов'язання оплатити виконані роботи.

При цьому, посилання відповідача на те, що позивачем виконано роботи тільки 31.12.2013, в той час, як згідно договору №ПЗ/НРП-131984/НЮ від 06.09.2013 роботи мали бути виконані 31.11.2013 правомірно не прийнято судом до уваги, оскільки виконання робіт 31.12.2013, що прийняті відповідачем без зауважень, не звільняє відповідача від обов'язку здійснити оплату за прийняті роботи.

З наявної в матеріалах справи копії банківської виписки від 12.08.2014 вбачається, що відповідачем здійснено часткову оплату за договором №ПЗ/НРП-131984/НЮ від 06.09.2013 в розмірі 20 000,00 грн.

Під час розгляду справи позивачем, у зв'язку з тим, що відповідачем здійснено часткове погашення заборгованості у розмірі 20 000,00 грн., надано пояснення, які оцінені місцевим господарським судом як зменшення позовних вимог, згідно з якими, заборгованість відповідача перед позивачем складає 79 915,11 грн., сума пені становить 8 318,97 грн.

Отже, оскільки розмір невиконаного відповідачем зобов'язання за договором в розмірі 79 915,11 грн. є документально доведений та підтверджується матеріалами справи, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення 79 915,11 грн.

Таким чином, суд першої інстанції правомірно визнав доведеним факт невиконання відповідачем у встановлений договором строк свого обов'язку, а тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст.610 ЦК України), і він вважається таким, що прострочив (ст.612 ЦК України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

З матеріалів справи вбачається, що позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 8 318,97 грн. за період прострочення виконання договірного зобов'язання з 05.02.2014 по 31.07.2014 по оплаті за виконані роботи у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором.

Відповідно до п. 7.2 договору передбачено, що за несвоєчасне здійснення розрахунків за договором замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожний день затримки.

За приписами ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 3 статті 549 ЦУ України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

З розрахунку позивача вбачається, що нарахування пені здійснюється в семиденний термін після направлення відповідачу претензії №1 вих. 38 від 28.01.2014. В підтвердження факту направлення відповідачу претензії №1 вих. 38 від 28.01.2014 позивачем надано фіскальний чек №8960 від 28.01.2014.

Оскільки в матеріалах справи міститься фіскальний чек №8960 від 28.01.2014, а відповідачем не спростовано факт отримання претензії №1 вих. 38 від 28.01.2014, місцевий господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість визначеного позивачем періоду нарахування пені з 05.02.2014 по 31.07.2014.

Київський апеляційний господарський суд, провівши перерахунок пені, дійшов висновку, що розрахунок, який здійснено господарським судом міста Києва є арифметично вірним, а тому судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені в сумі 8 318,96 за період з 05.02.2014 по 31.07.2014, а в решті вимог про стягнення пені позов задоволенню не підлягає.

При цьому, враховуючи розмір заявленої пені, майновий стан сторін та доводи, якими відповідач обгрунтовує необхідність зменшення пені, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для зменшення розміру пені.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем - державним територіально-галузевим об'єднанням «Південно-Західна залізниця» не надано докази та належним чином не доведено правомірність вимог апеляційної скарги про скасування рішення місцевого господарського суду від 07.10.2014.

Щодо інших доводів апеляційної скарги, колегія не бере їх до уваги, оскільки прийшла висновку про їх необґрунтованість. Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, апелянтом не було надано суду апеляційної інстанції.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 07.10.2014 прийнято після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, та відповідністю висновків, викладених в рішенні суду обставинам справи, а також у зв'язку із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, і є таким що відповідає нормам закону.

Зважаючи на те, що доводи відповідача законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, рішення господарського суду міста Києва від 07.10.2014 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» - без задоволення.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» на рішення господарського суду міста Києва від 07.10.2014 у справі №910/15996/14 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 07.10.2014 у справі №910/15996/14 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/15996/14 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді О.М. Гаврилюк

Р.В. Федорчук