Ухвала

від 04.12.2014 по справі 826/8298/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/8298/14 Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О. Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

У Х В А Л А

Іменем України

04 грудня 2014 року м. Київ

колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Горбань Н.І., Сорочко Є.О.

за участю секретаря Скалецької І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 липня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач, ОСОБА_2, звернулась до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві (далі-відповідач або ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001011701 від 15.10.20213 року та податкової вимоги № 3118 від 09.12.2013 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 липня 2014 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано рішення податкове повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві № 0001011701 від 15.10.20213 року та податкову вимогу ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві № 3118 від 09.12.2013 року.

Не погоджуючись з прийнятою постановою представник Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та винести нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанову суду слід залишити без змін, з наступних підстав.

Згідно зі п.1 ч.1 ст. 198, ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.05.2014 року у справі № 826/4873/14 задоволений адміністративний Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві до ОСОБА_2 про стягнення податкової заборгованості у розмірі 1 090 894,50 грн. (сума податкового боргу з податку на доходи фізичних осіб).

Зазначена податкова заборгованість визначена на підставі оскаржуваних податкового повідомлення-рішення № 0001011701 від 15.10.20213 року, яким ОСОБА_2 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 1090894,50 грн. та податкової вимоги № 3118 від 09.12.2013 року на суму 1090894,50 грн., прийняті на підставі акта ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 23.08.2013 року № 1037/26-58-17-01-17-2025521023 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки правильності обчислення, повноти та своєчасності сплати податку на доходи фізичних осіб платником податків ОСОБА_2 (реєстраційний номер НОМЕР_2) за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року».

Так, зазначеним актом зафіксовані порушення ОСОБА_2 вимог податкового законодавства України, а саме: пп.9.6.6. п.9.6. ст.9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», які були обґрунтовані, з боку відповідача наступним.

В ході проведення перевірки встановлено, що відповідно до податкової інформації, яка надійшла від ДПС у м. Києві листом № 1157/7/17-1-06 від 10.04.2013 року та заяви ОСОБА_2 від 07.06.2013 року фізична особа - платник податків ОСОБА_2 у 2010 році вийшла зі складу засновників ТОВ «Науково-виробнича фірма «Укрспецсервіс» до статутного фонду якого внесла 7272630,00 грн. Таким чином, ОСОБА_2 у 2010 році відступила корпоративні права даного підприємства та не задекларувала суму інвестиційного доходу, який виник у процесі відступлення. Декларація про отримані доходи у 2010 році платником податків ОСОБА_2 до ДПІ не подавалась, сума податку на доходи фізичних осіб не декларувалась та до бюджету не сплачувалась.

При цьому, згідно доводів позивачки, такі висновки відповідача не відповідають дійсності, оскільки будь-якого інвестиційного прибутку у 2010 році нею отримано не було, про що вона, зокрема, повідомляла відповідача у заяві від 07.06.2013 року, на яку, крім іншого, містяться посилання в акті перевірки від 23.08.2013 року № 1037/26-58-17-01-17-2025521023.

Як вбачається з тексту заяви ОСОБА_2 від 07.06.2013 року, при входженні її до складу засновників ТОВ «Науково-виробнича фірма «Укрспецсервіс» будь-яких грошових коштів вона не вносила та при виході з його складу не отримувала.

Крім того, позивачка зазначила, що про факт проведення відносно неї вищезазначеної перевірки, а також прийняття за її результатами оскаржуваних податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги дізналась лише з тексту отриманої 06.06.2014 року постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.05.2014 року у справі № 826/4873/14.

Відповідно до п.56.1. ст.56 Податкового кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Вважаючи оскаржувані податкове повідомлення-рішення від 15.10.20213 року №0001011701 та податкову вимогу від 09.12.2013 року № 3118 протиправними та необґрунтованими, а, відтак, такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов прийшов до висновку, що висновки відповідача, покладені в основу прийняття оскаржуваних податкового повідомлення-рішення № 0001011701 від 15.10.20213 року та податкової вимоги № 3118 від 09.12.2013 року є хибними та такими, що не підтвердженими відповідними первинними документами.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції зважаючи на наступне.

У зв'язку з тим, що перевірка позивачки проводилась за період до набрання чинності Податковим кодексом України (до 01.01.2011 р.), розгляд та вирішення адміністративної справи здійснюється з урахуванням норм податкового законодавства, яке діяло до 31.12.2010 р.

Відповідно п.1.2., пп. «в» п.1.3. ст.1 до Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» дохід - сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених пп.4.2.16 п.4.2 ст.4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

Дохід з джерелом його походження з України - будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі, але не виключно, у вигляді, крім іншого, доходів у вигляді інвестиційного прибутку від здійснення операцій, з цінними паперами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах.

Згідно п.1.6. ст.1 до Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахований (виплачений) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду (далі - оподатковуваний дохід).

Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх нарахуванні (виплаті); доходів, які підлягають оподаткуванню у складі загального річного оподатковуваного доходу; доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Законом.

Загальний місячний оподатковуваний дохід дорівнює сумі оподатковуваних доходів, виплачених (нарахованих) протягом такого звітного податкового місяця.

Загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, отриманих (нарахованих) протягом такого звітного податкового року.

Відповідно до пп.8.1.3. п.8.1. ст.8 зазначеного закону, якщо згідно з нормами цього Закону окремі види оподатковуваних доходів (прибутків) не підлягають оподаткуванню при їх нарахуванні чи виплаті, то платник податку зобов'язаний самостійно включити суму таких доходів до складу загального річного оподатковуваного доходу та подати річну декларацію з цього податку.

Порядок оподаткування інвестиційного прибутку був регламентований п.9.6. ст.9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», яким закріплено наступне.

Облік фінансових результатів операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат (пп.9.6.1.).

Інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що розраховується виходячи з суми витрат, понесених у зв'язку з придбанням такого активу, з урахуванням норм підпункту 9.6.4 цього пункту (пп.9.6.2.).

До продажу інвестиційного активу прирівнюються також операції з:

обміну інвестиційного активу на інший інвестиційний актив;

зворотного викупу корпоративного права його емітентом, яке належало платнику податку;

повернення платнику податку коштів або майна (майнових прав), попередньо внесених ним до статутного фонду емітента корпоративних прав, внаслідок виходу такого платника податку з числа засновників (учасників) такого емітента чи ліквідації такого емітента.

Придбанням інвестиційного активу вважаються також операції з внесення платником податку коштів або майна до статутного фонду юридичної особи - резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права.

Інвестиційний актив, подарований платнику податку чи успадкований платником податку, вважається придбаним за нульовою вартістю.

До складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного року (пп.9.6.6.).

Загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами визначається як сума інвестиційних прибутків, отриманих платником податку протягом звітного року, зменшена на суму інвестиційних збитків, понесених платником податку протягом такого року.

Якщо загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами має від'ємне значення, то його сума переноситься у зменшення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами наступних років до його повного погашення.

Для цілей п.9.6.:

а) під терміном "інвестиційний актив" розуміється пакет цінних паперів чи корпоративні права, виражені в інших, ніж цінні папери, формах, випущені одним емітентом, а також банківські метали, придбані у банку, незалежно від місця їх подальшого продажу;

б) під терміном "пакет цінних паперів" розуміється окремий цінний папір чи сукупність ідентичних цінних паперів;

в) під терміном "ідентичний цінний папір" розуміються цінні папери, випущені одним емітентом за тотожними умовами емісії, виплати доходу, викупу чи погашення.

Відповідно до ч.1 ст.1087 Цивільного кодексу України розрахунки за участю фізичних осіб, у тому числі нерезидентів, не пов'язані із здійсненням ними підприємницької діяльності, можуть провадитися у готівковій або в безготівковій формі за допомогою розрахункових документів у електронному або паперовому вигляді.

Пунктом 1.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637 визначено, що готівкові розрахунки - це платежі готівкою підприємства (підприємців) та фізичних осіб за реалізовану продукцію (товари, виконані роботи, надані послуги), а також за операціями, які безпосередньо не пов'язані з реалізацією продукції та іншого майна. При цьому необхідно враховувати, що до касових документів, за допомогою яких відповідно до законодавства України оформляються касові операції, тобто операції підприємств між собою та з фізичними особами, що пов'язані з прийманням і видачею готівки під час проведення розрахунків через касу, належать, зокрема, касові ордери та платіжні чи розрахунково-платіжні відомості, розрахункові документи, інші прибуткові та видаткові касові документи.

Відповідно до п.1.4 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, яка затверджена постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 року № 22, безготівкові розрахунки - це перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів коштів, а також перерахування банками за дорученням підприємств і фізичних осіб, коштів, унесених ними готівкою в касу банку, на рахунки отримувачів коштів. Ці розрахунки проводяться банком на підставі розрахункових документів на паперових носіях в електронному вигляді.

При цьому згідно з п.1.35 ст.1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001 року № 2346-ІІІ розрахунковий документ - це документ на переказ коштів, що використовується для ініціювання переказу з рахунку платника на рахунок отримувача (платіжне доручення, розрахунковий чек тощо).

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції, що документами, що підтверджують витрати та доходи фізичних осіб у зв'язку з придбанням та продажем (відступленням) цінних паперів, у тому числі корпоративних прав, є договори купівлі-продажу цінних паперів, акти приймання-передачі цінних паперів, касові документи при готівкових розрахунках через касу або розрахункові документи при безготівкових розрахунках.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що факт здійснення фізичною особою операцій з купівлі та продажу цінних паперів (корпоративних прав) не підтверджений відповідними первинними документами.

Так, судом першої інстанції встановлено, що в акті перевірки від 23.08.2013 року № 1037/26-58-17-01-17-2025521023 відповідачем не наведено жодного з зазначених або інших документів, які б підтверджували факт придбання позивачкою корпоративних прав (внесення коштів або майна до статутного фонду юридичної особи) ТОВ «Науково-виробнича фірма «Укрспецсервіс» при входженні її до складу засновників товариства, а також факт відступлення (продажу) корпоративних прав зазначеного підприємства при виході зі складу його засновників. Перевірка ТОВ «Науково-виробнича фірма «Укрспецсервіс» для встановлення зазначених вище обставин відповідачем не проводилась.

Разом з тим, ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2014 року було витребувано у Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Шевченківського району реєстраційної служби головного управління юстиції у місті Києві надати належним чином завірені копії документів на підставі яких були внесені зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-Виробнича Фірма "Укрспецсервіс" (код ЄДРПОУ 19475970) про вхід та вихід зі складу засновників ОСОБА_2 в лютому 2011 р. та копії установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-Виробнича Фірма "Укрспецсервіс"

Так, з вказаних документів не вбачається, що позивачем ОСОБА_2 при входженні її до складу засновників ТОВ «Науково-виробнича фірма «Укрспецсервіс» було внесено нею будь-які грошові кошти чи при виході з його складу отримано нею кошти.

Тобто, в ході судового розгляду в суді першої та апеляційної інстанцій, судами не встановлено наявності належних та допустимих доказів, які б підтвердили, факт придбання та продажу позивачкою корпоративних прав ТОВ «Науково-виробнича фірма «Укрспецсервіс». Також, заява ОСОБА_2 про вихід зі складу учасників товариства та передача частки у статутному капіталі не свідчить про ту обставину, що нею було сплачено чи отримано будь-які кошти при цьому.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що висновки відповідача, покладені в основу прийняття оскаржуваних податкового повідомлення-рішення № 0001011701 від 15.10.20213 року та податкової вимоги № 3118 від 09.12.2013 року є не підтвердженими відповідними первинними документами.

Висновки відповідача про порушення позивачем податкового законодавства ґрунтуються лише на своїх припущенням.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В свою чергу колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції, що відповідачем не доведено правомірності оскаржуваних податкового повідомлення-рішення № 0001011701 від 15.10.20213 року та податкової вимоги № 3118 від 09.12.2013 року, так як вони винесені на припущеннях відповідача, а матеріали справи не містять жодного доказу на підтвердження правомірності винесених рішень.

З огляду на вищезазначене, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

При цьому апеляційна скарга не містять посилання на обставини, передбачені статтями 202 - 204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.

Вказані в апеляційних скаргах процесуальні порушення не призвели до неправильного вирішення справи і не є підставою для скасування судового рішення.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційні скарги залишаються без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 липня 2014 року - залишити без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя : Г.В.Земляна

Судді: Н.І. Горбань

Є.О. Сорочко

Повний текст виготовлено 09 грудня 2014 року

Головуючий суддя Земляна Г.В.

Судді: Горбань Н.І.

Сорочко Є.О.