Ухвала

від 08.12.2015 по справі 826/8298/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 грудня 2015 року м. Київ К/800/66668/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2014

та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.07.2014

у справі № 826/8298/14

за позовом ОСОБА_2

до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві № 0001011701 від 15.10.2013 та податкової вимоги № 3118 від 09.12.2013.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.07.2014, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2014, позов задоволено; визнано протиправними та скасовано спірні податкові повідомлення-рішення та вимогу, з мотивів обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Позивач в запереченнях на касаційну скаргу просить відмовити в її задоволенні та залишити без змін оскаржувані судові рішення, як такі, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, податкове повідомлення-рішення № 0001011701 від 15.10.2013 про збільшення ОСОБА_2 суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 1 090 894,50 грн. та податкова вимога № 3118 від 09.12.2013 на суму податкового боргу в сумі 1 090 894,50 грн., прийняті на підставі акту перевірки від 23.08.2013 № 1037/26-58-17-01-17-2025521023 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки правильності обчислення, повноти та своєчасності сплати податку на доходи фізичних осіб платником податків за період з 01.01.2010 по 31.12.2010», в якому зафіксовано порушення пп. 9.6.6 п. 9.6 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» , а саме: ОСОБА_2 у 2010 році відступила корпоративні права ТОВ «Науково-виробнича фірма «Укрспецсервіс», в якому була засновником та внесла до статутного фонду 7 272 630 грн. та не задекларувала суму інвестиційного доходу, який виник у процесі відступлення.

Декларація про отримані доходи у 2010 році платником податків ОСОБА_2 до податкового органу не подавалась, сума податку на доходи фізичних осіб не декларувалась та до бюджету не сплачувалась.

При цьому судами встановлено, що висновки відповідача не відповідають дійсності, оскільки будь-якого інвестиційного прибутку у 2010 році нею отримано не було, про що позивач, повідомляла податковий орган у заяві від 07.06.2013, та при входженні до складу засновників ТОВ «Науково-виробнича фірма «Укрспецсервіс» будь-яких грошових коштів вона не вносила, а тому, при виході з його складу, не отримувала грошових коштів.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно п. 1.2 ст. 1 до Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» дохід - сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

Дохід з джерелом його походження з України - будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі, але не виключно, у вигляді: доходів у вигляді інвестиційного прибутку від здійснення операцій, з цінними паперами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах (пп. «в» п. 1.3 ст. 1 наведеного Закону).

Згідно з п. 1.6 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахований (виплачений) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх нарахуванні (виплаті); доходів, які підлягають оподаткуванню у складі загального річного оподатковуваного доходу; доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Законом.

Загальний місячний оподатковуваний дохід дорівнює сумі оподатковуваних доходів, виплачених (нарахованих) протягом такого звітного податкового місяця.

Загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, отриманих (нарахованих) протягом такого звітного податкового року.

Відповідно до пп. 8.1.3 п. 8.1 ст. 8 вказаного Закону якщо згідно з нормами цього Закону окремі види оподатковуваних доходів (прибутків) не підлягають оподаткуванню при їх нарахуванні чи виплаті, то платник податку зобов'язаний самостійно включити суму таких доходів до складу загального річного оподатковуваного доходу та подати річну декларацію з цього податку.

Згідно з пп. 9.6.1 п. 9.6 ст. 9 зазначеного Закону облік фінансових результатів операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат.

Відповідно до пп. 9.6.2 п. 9.6 ст. 9 вказаного Закону інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що розраховується виходячи з суми витрат, понесених у зв'язку з придбанням такого активу, з урахуванням норм підпункту 9.6.4 цього пункту.

До продажу інвестиційного активу прирівнюються також операції з: обміну інвестиційного активу на інший інвестиційний актив; зворотного викупу корпоративного права його емітентом, яке належало платнику податку; повернення платнику податку коштів або майна (майнових прав), попередньо внесених ним до статутного фонду емітента корпоративних прав, внаслідок виходу такого платника податку з числа засновників (учасників) такого емітента чи ліквідації такого емітента.

Придбанням інвестиційного активу вважаються також операції з внесення платником податку коштів або майна до статутного фонду юридичної особи - резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права.

Інвестиційний актив, подарований платнику податку чи успадкований платником податку, вважається придбаним за нульовою вартістю.

До складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного року. Загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами визначається як сума інвестиційних прибутків, отриманих платником податку протягом звітного року, зменшена на суму інвестиційних збитків, понесених платником податку протягом такого року. Якщо загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами має від'ємне значення, то його сума переноситься у зменшення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами наступних років до його повного погашення. (пп. 9.6.6 п. 9.6 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» ).

Згідно з пп. 9.6.7 п. 9.6 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» для цілей цього пункту: під терміном «інвестиційний актив» розуміється пакет цінних паперів чи корпоративні права, виражені в інших, ніж цінні папери, формах, випущені одним емітентом, а також банківські метали, придбані у банку, незалежно від місця їх подальшого продажу; під терміном «пакет цінних паперів» розуміється окремий цінний папір чи сукупність ідентичних цінних паперів; під терміном «ідентичний цінний папір» розуміються цінні папери, випущені одним емітентом за тотожними умовами емісії, виплати доходу, викупу чи погашення.

Отже, за відсутності у відповідача належних доказів на підтвердження здійснення операцій з купівлі/продажу цінних паперів у вигляді корпоративних прав, відсутні підстави для висновку про наявність у позивача об'єкту оподаткування податком з доходів фізичних осіб за операцією з відступлення корпоративних прав ТОВ «Науково-виробнича фірма «Укрспецсервіс», що, відповідно, виключає можливість визначення позивачу грошового зобов'язання, у зв'язку з чим у відповідача відсутні правові підстави для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та, як наслідок, надсилання податкової вимоги.

Враховуючи вказані обставини, відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220 1 , 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві відхилити.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2014 та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.07.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний