Постанова

від 03.12.2014 по справі 810/6048/14

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2014 року 810/6048/14

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Панченко Н.Д., розглянувши у порядку письмового провадження у м. Києві адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тендертрейдбуд» до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Тендертрейдбуд» (далі - ТОВ «Тендертрейдбуд» або позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - Броварська ОДПІ або відповідач), з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, про визнання протиправними та скасування: податкового повідомлення-рішення від 09.07.2014 №0008402202 у повному обсязі та податкового повідомлення - рішення від 09.07.2014 №0008392202 у частині нарахування грошового зобов'язання у розмірі 124546,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на відсутність порушення ним вимог податкового законодавства, оскільки договірні відносини щодо поставки товарів та надання в оренду будівельного обладнання між ним та Приватним підприємством «Торговий Союз Донбасса» (далі - ПП «Торговий Союз Донбасса») мали реальний характер, товар поставлено, будівельне обладнання передано в користування, отримано й оплачено позивачем. Зазначені факти підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку та податковій звітності.

Як зазначає позивач, відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження фіктивності (безтоварності) договорів, укладених між позивачем та ПП «Торговий Союз Донбасса».

Тому, на думку позивача, рішення податкового органу є незаконними, оскільки при їх прийнятті відповідачем невірно встановлено факти та застосовано норми закону.

Відповідач позов не визнав, заперечення надав суду у письмовій формі та просив суд у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування заперечень вказав, що оскаржувані рішення прийняті з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки відповідач діяв в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Представники сторін у судове засідання, призначене на 20.11.2014, не з'явились. Разом з цим, матеріали справи містять клопотання сторін про розгляд справи за відсутності їх представників.

Керуючись положеннями частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ТОВ «Тендертрейдбуд», ідентифікаційний код 37892395, місцезнаходження: 07400, Київська область, м. Бровари, вул. Кутузова, буд. 4, зареєстроване як юридична особа 12.09.2011. Як платник податків позивач узятий на податковий облік у податковому органі з 13.09.2011 за №4384.

Позивач з 14.03.2012 зареєстрований платником податку на додану вартість, про що Броварською ОДПІ видано свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №200035390.

Видами діяльності ТОВ «Тендертрейдбуд» є надання в оренду будівельних машин і устаткування; будівництво житлових і нежитлових будівель; діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах; вантажний автомобільний транспорт; ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення; оптова торгівля машинами й устаткуванням для добувної промисловості та будівництва.

У період з 19.06.2014 по 20.06.2014 посадовою особою Броварської ОДПІ на підставі наказу від 19.06.2014 №583 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Тендертрейдбуд» з питань дотримання вимог податкового законодавства за результатами господарських операцій з ПП «Торговий Союз Донбасса» (код за ЄДРПОУ 36798462) за період з 01.09.2012 по 31.12.2012.

За результатами перевірки складений акт від 25.06.2014 №353/22-02/37892395 (надалі - Акт перевірки), який містить висновки про:

- порушення вимог пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем: занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість за період з 01.09.2012 по 31.12.2012 на загальну суму 124546,00 грн.; завищено від'ємне значення між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом (ряд.19) за період з 01.09.2012 по 31.11.2012 на загальну суму 75084,00 грн.; завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного періоду (ряд.24) за жовтень та грудень місяці 2012 року на загальну суму 49462,00 грн.;

- порушення вимог пунктів 138.2, 138.4 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податкові зобов'язання з податку на прибуток підприємств за три квартали 2012 року на суму 67224,00 грн. та за 2012 рік на суму 63550,00 грн.;

- завищення значення рядка 24 декларації з податку на додану вартість за листопад 2012 року на суму 12533,00 грн.

Враховуючи те, що позивач не заперечує щодо наявності порушення, що виявилось у завищенні ним значення рядка 24 декларації з податку на додану вартість за листопад 2012 року на суму 12533,00 грн. та не оскаржує податкове повідомлення - рішення від 09.07.2014 №0008392202 у цій частині, дана обставина дослідженню у межах даного провадження не підлягає.

Щодо інших обставин, то висновок податкового органу про заниження суми податкового зобов'язання, за його твердженням, пов'язується із порушенням позивачем встановленого порядку формування податкового кредиту за операціями з придбання і орендою товарів у ПП «Торговий Союз Донбасса» та безпідставне віднесення позивачем до витрат, витрати на їх придбання та оренду.

Так, в обґрунтування правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень, відповідач зазначив, що надані позивачем до перевірки первинні документи не відповідають вимогам законодавства, оскільки в актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) у графі «найменування послуг» зазначено - оренда елементів опалубки, вказано період оренди та загальну вартість цих послуг, що на думку відповідача, є недостатнім для розкриття змісту та обсягів господарських операцій. При здійсненні порівняння даних, зазначених в актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) та додатках до договору оренди елементів опалубки від 04.05.2012 №04/05 встановлено розбіжність стосовно кількості об'єктів, переданих в оренду та їх вартості.

Крім цього, як вбачається із змісту Акта перевірки, він містить твердження про те, що угоди, укладені між ТОВ «Тендертрейдбуд» та ПП «Торговий Союз Донбасса» є такими, що суперечать положенням статей 203, 215, 216 Цивільного кодексу України.

На підставі Акта перевірки, відповідно до пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, Броварською ОДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення від 09.07.2014: №0008402202, згідно з яким позивачеві збільшено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 196161,00 грн., у тому числі, за основним платежем - 130774,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 65387,00 грн.; №0008392202, згідно з яким позивачеві зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за вересень, листопад та грудень місяці 2012 року у розмірі - 137079,00 грн.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач скористався своїм правом оскаржити їх у судовому порядку, звернувшись із даним позовом до суду.

У ході з'ясування обставин справи і перевірки їх доказами судом встановлено, що між орендодавцем - ПП «Торговий Союз Донбасса» та орендарем - ТОВ «Тендертрейдбуд» був укладений договір оренди елементів опалубки від 04.05.2012 №04/05, відповідно до якого орендодавець зобов'язується передати орендареві у строкове, платне користування елементи опалубки, а орендар зобов'язується прийняти елементи опалубки у користування та сплачувати щомісячну орендну плату (том І а.с.72-74).

Крім цього, між продавцем - ПП «Торговий Союз Донбасса» та покупцем - ТОВ «Тендертрейдбуд» укладено договір купівлі-продажу від 01.07.2012 №01/07, відповідно до якого продавець зобов'язується передати у власність, а покупець прийняти та оплатити продукцію у кількості та за ціною, згідно видаткових накладних (том І а.с.94-96).

Відповідно до пояснень представника позивача, перед укладенням договорів з метою запобігання укладенню правочинів з недобросовісними суб'єктами господарювання він учинив низку дій щодо перевірки наявності спеціальної податкової правосуб'єктності та добросовісності ПП «Торговий Союз Донбасса», а саме, позивачем було запитано та отримано від контрагента документи про наявність державної реєстрації та стан юридичної особи контрагента в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; наявність державної реєстрації як платника податків на додану вартість.

Лише після отримання всіх документів позивачем були укладені відповідні договори.

У зв'язку з цим, судом встановлено, що позивачем було вжито всіх необхідних від нього заходів стосовно перевірки наявності спеціальної податкової правосуб'єктності ПП «Торговий Союз Донбасса», наявності дефектів у правовому статусі його контрагента (відсутність реєстрації як платника податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо) в офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість, що ведеться податковим органом.

На підтвердження поставки товарів від ПП «Торговий Союз Донбасса» позивачем до перевірки та матеріалів справи надані видаткові накладні від 01.10.2012 №РН-000081, від 02.10.2012 №РН-000082 (том І а.с.126, 127).

На підтвердження передачі позивачеві від ПП «Торговий Союз Донбасса» в оренду елементів опалубки та використання їх позивачем у власній господарській діяльності, до перевірки та матеріалів справи надані: додаткові угоди до договору оренди елементів опалубки від 04.05.2012 №04/05, акти приймання-передавання предмета оренди; акти повернення предмета оренди та акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.09.2012 №ОУ-0000148, №ОУ-0000149, №ОУ-0000141, №ОУ-0000150, №ОУ-0000151, №ОУ-0000146, від 30.09.2012 №ОУ-0000147, №ОУ-0000145, №ОУ-0000144, №ОУ-0000142, №ОУ-0000143, №ОУ-0000140, №ОУ-0000174, №ОУ-0000175, №ОУ-0000152, від 31.10.2012 №ОУ-0000172, №ОУ-0000171, №ОУ-0000170, від 31.12.2012 №33, №34 (том І а.с.75-93, 127-198).

Як зазначив позивач, транспортування придбаних та орендованих у ПП «Торговий Союз Донбасса» товарів здійснювалось позивачем власним автотранспортом зі складу ПП «Торговий Союз Донбасса», який знаходиться за адресою: с. Перемога, Баришівський район, Київська область.

На підтвердження наявності у ПП «Торговий Союз Донбасса» складського приміщення, позивачем надано суду договір оренди частини нежитлового приміщення від 04.05.2012 №04/05/12, укладеного між орендодавцем - ФОП «Вікторія» та орендарем - ПП «Торговий Союз Донбасса» та акт приймання - передачі об'єкта оренди від 04.05.2012 (том ІІ а.с.76-79). На підтвердження наявності у користуванні позивача вантажного автотранспорту, позивачем надані суду копії нотаріально засвідчених договорів транспортних засобів, укладених позивачем з громадянами ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (том ІІ а.с.1-6).

Крім цього, на підтвердження транспортування придбаних та орендованих у ПП «Торговий Союз Донбасса» товарів, позивачем надано суду подорожні листи (том І а.с.207-249).

За результатами господарських операцій ПП «Торговий Союз Донбасса» видано на користь ТОВ «Тендертрейдбуд» податкові накладні від 30.09.2012 №56, №55, №54, №53, №52, №51, №50, №47, №46, №45, №44, №49, №48, від 01.10.2012 №9, від 02.10.2012 №12, від 31.10.2012 №45, №44, №43, від 30.11.2012 №49, №48, від 31.12.2012 №34, №33 (том І а.с.97-118).

Розрахунки між позивачем та ПП «Торговий Союз Донбасса» за придбаний та орендований товар здійснювались у безготівковій формі, що підтверджується наявними у матеріалах справи виписками з банку по рахунку позивача (том ІІ а.с.39-48).

Тобто, позивачем відповідачеві під час проведення перевірки надані усі документи первинного бухгалтерського та податкового обліку, які встановлюють факт здійснення господарських операцій щодо придбання та оренди товарів у ПП «Торговий Союз Донбасса» та їх оплати.

Судом встановлено, що зазначені первинні документи містять усі необхідні реквізити, для надання їм юридичної сили та доказовості.

У ході розгляду справи представник відповідача не надав суду доказів, які б вказували на недійсність чи підробку первинних документів бухгалтерського та податкового обліку.

Всі зазначені двосторонні документи підписані та скріплені печатками учасників правочинів.

Суд не приймає до уваги твердження відповідача, що оскільки деякі накладні та акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) зі сторони ТОВ «Тендертрейдбуд» підписані не директором ТОВ «Тендертрейдбуд» ОСОБА_4, а іншою особою, а відтак, такі документи не мають юридичної сили, оскільки, директором ТОВ «Тендертрейдбуд» ОСОБА_4 надані суду письмові пояснення, у яких він зазначив, що за його відсутності видаткові накладні та акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) підписував його заступник ОСОБА_2, якому видана відповідна довіреність. На підтвердження зазначеного позивач надав суду наказ про призначення ОСОБА_2 на посаду заступника директора ТОВ «Тендертрейдбуд» та довіреність на право ОСОБА_2 представляти інтереси товариства, зокрема, з іншими суб'єктами господарювання з правом підпису договорів та первинних документів (том ІVа.с.4,5).

Зазначені обставини директор ТОВ «Тендертрейдбуд» ОСОБА_4 підтвердив також і у судовому засіданні та повідомив суд, що схвалює всі дії ОСОБА_2, які були вчинені ним від імені підприємства.

Щодо тверджень відповідача про те, що надані до перевірки первинні документи, які складені позивачем та ПП «Торговий Союз Донбасса» не відповідають вимогам законодавства, оскільки із їх змісту неможливо встановити конкретний перелік та строк користування предметом оренди, а відтак, вони неповно розкривають суть господарських операцій; при здійсненні порівняння даних, зазначених в актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) та додатках до договору оренди елементів опалубки від 04.05.2012 №04/05 посадовими особами податкового органу встановлено розбіжність щодо кількості об'єктів, переданих в оренду та вартості їх оренди суд зазначає таке.

Як вбачається з матеріалів справи, передача в оренду позивачеві елементів опалубки за договором оренди від 04.05.2012 №04/05 відбувалась шляхом підписання сторонами як додаткових угод до вказаного договору, в яких визначений розмір орендної плати за предмет оренди, а саме, від 04.05.2012 №1, №2, від 01.06.2012 №3, №6, від 02.06.2012 №7, від 08.06.2012 №8, від 20.06.2012 №9, від 22.06.2012 №10, від 0.07.2012 №11, від 07.07.2012 №12, №13, від 17.07.2012 №14, від 01.08.2012 №15, від 04.08.2012 №16, від 14.08.2012 №17, від 20.08.2012 №18, від 21.08.2012 №19, від 23.08.2012 №20, від 25.08.2012 №21 так і актів приймання-передавання предмета оренди.

Вказані акти містять найменування орендодавця, орендаря, дата передачі, найменування елементів опалубки, їх розміри (довжина, ширина, площа), кількість, розмір орендної плати та строк оренди.

Повернення позивачем за договором оренди від 04.05.2012 №04/05 об'єкта оренди (елементів опалубки) ПП «Торговий Союз Донбасса» відбувалось у період з вересня по грудень місяці 2012 року шляхом підписання сторонами узагальнених актів здачі-прийняття робіт (послуг) та актів повернення предмета оренди, у яких зазначено найменування елементів опалубки, їх розміри (довжина, ширина, площа), кількість.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що надані позивачем до перевірки та матеріалів справи первинні документи у повній мірі розкривають суть господарських операцій з оренди елементів опалубки, оскільки містять у собі дані щодо найменування об'єкта оренди, його технічних характеристик, що дають можливість його ідентифікувати, їх кількість, вартість та тривалість оренди.

При здійсненні математичного розрахунку судом не встановлено розбіжностей між сумами, які наведенні у актах здачі-прийняття робіт (послуг) та податкових накладних.

Жодних доказів щодо наявності розбіжностей у інших документах первинного бухгалтерського та податкового обліку із зазначенням їх номерів, дат, сум відповідачем суду не наведено.

Суд звертає увагу на те, що найменування, кількість та період оренди елементів опалубки є різним, а відтак, і повернення їх за датами також є різними.

Водночас, як вбачається із змісту Акта перевірки, посадовими особами податкового органу було здійснено вибірковий, а не системний аналіз наданих позивачем правочинів, додаткових угод, документів первинного бухгалтерського та податкового обліку, що призвело до помилкового висновку щодо наявності неузгодженостей у наданих до перевірки матеріалів.

Даний висновок також підтверджується наявними у матеріалах справи зведеними таблицями розрахунку орендної плати (том IV а.с. 45-127).

Крім цього, суду не надано жодних доказів та сам Акт перевірки не містить жодних посилань на те, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Тендертрейдбуд» та ПП «Торговий Союз Донбасса» були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду, як на дату укладання чи виконання договорів, так і на дату складання податкових накладних.

А відтак, на момент здійснення господарських операцій та видання податкових накладних, позивач та його контрагент були платниками податку на додану вартість, які зареєстровані відповідно до положень статті 183 Податкового кодексу України.

Статус позивача та його контрагента, як платників податку на додану вартість, не заперечувався сторонами.

Відповідач не заперечував та не спростував той факт, що податкові накладні, виписані контрагентом позивача, відповідають вимогам статті 201 Податкового кодексу України та наказу Міністерства фінансів України 01.11.2011 № 1379 «Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 за №1333/20071.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що сума податкового кредиту позивачем сформовано на підставі належним чином оформлених податкових накладних.

Згідно з даними Акта перевірки, суми податку на додану вартість по податкових накладних, виписаних ПП «Торговий Союз Донбасса» включені позивачем до податкового кредиту відповідних періодів, відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість, даним декларації з ПДВ.

На неодноразову вимогу суду відповідач не надав жодних доказів того, що контрагент позивача не звітувався до податкового органу, не відображав результати господарських операцій з позивачем та не сплатив до бюджету обов'язкових платежів.

У зв'язку з цим, у суду не виникає сумнівів щодо належного відображення результатів господарських операцій між позивачем та його контрагентом у податковій звітності.

У силу положень пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 201.10 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Таким чином, право платника податку на податковий кредит пов'язано з виникненням визначеної законом події та наявністю належним чином оформленого документа, який засвідчує суму сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість по дійсній операції, пов'язаній з господарською діяльністю платника податку.

Крім цього, в силу положень пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті.

Згідно підпунктів139.1.1, 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не належать до складу витрат будь-які витрати не пов'язані з провадженням господарської діяльності, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Тобто, за змістом положень Податкового кодексу України наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у власній господарській діяльності платника податків, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту та витрат, за наявності необхідних підтверджувальних документів первинного бухгалтерського обліку.

Як вже зазначалось судом, податкові зобов'язання було визначено позивачеві у зв'язку з формуванням податкового кредиту за рахунок сум податку, сплачених контрагенту у складі вартості придбаних товарів та орендної плати за користування елементами опалубки, а також віднесення до складу витрат, витрати на їх придбання.

На думку податкового органу, товари фактично не поставлялись, об'єкт оренди у користування не надавався, а учасниками правочинів переслідувалась мета мінімізації податкових зобов'язань.

Водночас, відповідач не ставив під сумнів правильність здійснення позивачем математичного розрахунку податкового кредиту та витрат за первинними документами податкового та бухгалтерського обліку.

Таким чином, вирішення даної справи у цій частині залежить від доведеності тверджень податкового органу про безтоварність господарських операцій.

З метою забезпечення повного та об'єктивного розгляду справи суд відповідно до ухвали від 03.11.2014 про закінчення підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду витребував у відповідача, серед іншого, письмову інформацію про наявність у ПП «Торговий Союз Донбасса» основних фондів виробництва (власних чи орендованих), управлінського персоналу тощо; форму № 1ДФ ПП «Торговий Союз Донбасса».

Однак, відповідачем вказаних вимог ухвали суду не виконано, запитуваних документів не надано та не повідомлено про причини неможливості їх надання.

Разом з цим, як вбачається із змісту Акта перевірки, податковим органом не перевірялося ПП «Торговий Союз Донбасса» на предмет наявності у нього основних фондів та засобів виробництва, управлінського персоналу, господарсько-правових відносин з іншими суб'єктами господарювання у зв'язку з укладанням договорів оренди основних засобів виробництва, складських приміщень, транспортних засобів; наявність правовідносин по зберіганню матеріальних цінностей; по перевезенню матеріальних цінностей із залученням сторонніх перевізників; наявність укладених цивільно-правових угод з іншими суб'єктами господарювання, щодо надання послуг або виконання робіт.

А відтак, суд констатує, що відповідачем не надано жодного доказу неможливості здійснення позивачем та його контрагентом зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів; відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

Вивчивши надані документальні підтвердження, судом не встановлено відсутності мети у позивача щодо реального настання правових наслідків та укладення правочинів задля заниження об'єкту оподаткування і несплати податків.

Факт придбання позивачем товарів та оренди елементів опалубки підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності, а право на включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість посвідчується належним чином оформленими податковими накладними.

Наявні у матеріалах справи документи первинного бухгалтерського та податкового обліку містять усі дані стосовно змісту операцій. Вказані документи містять всі необхідні реквізити, які передбачені положеннями статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і фіксують факт здійснення господарських операцій позивача.

Як вбачається з Акта перевірки, позивачем до перевірки були надані посадовим особам відповідача всі необхідні документи та регістри, які підтверджують фактичний рух активів позивача.

Суд звертає увагу також на те, що факт безпосереднього зв'язку витрат з господарською діяльністю платника податків може бути встановлено з урахуванням якісних характеристик товарів, які б однозначно свідчили про призначення придбаних товарів, робіт для використання в господарській діяльності платника податків та відповідали б змісту цієї діяльності.

Документи та інші дані, що спростовують або підтверджують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції.

При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Водночас, факт вчинення певних господарських операцій та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення та дослідження первинних документів платника податків, наявність та законність складення яких, як фактично, так і юридично, буде підтвердженням здійснення таких операцій.

Як встановлено судом, усі наявні у матеріалах справи документи дають змогу визначити, які саме товари поставлялись, які об'єкти оренди передавались в оренду, за якою ціною, між якими контрагентами та надано належні докази використання та обліку придбаних і орендованих товарів у власній господарській діяльності.

Суд також звертає увагу на те, що відповідачем не заперечувався факт наявності у позивача товару та його використання у власній господарській діяльності, зазначеної у КВЕД.

Як вбачається з матеріалів справи, податковим органом не надано доказів на підтвердження відсутності зв'язку придбаних та орендованих товарів з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції або неможливістю їх використання в господарській діяльності позивача, а також не надано беззаперечних доказів про відсутність у позивача мети використання у своїй господарській діяльності товарів, робіт, послуг, що ним придбані.

Як зазначив позивач, придбані та орендовані у ПП «Торговий Союз Донбасса» елементи опалубки були в подальшому використані позивачем у власній господарській діяльності, шляхом передачі їх в оренду третім особам на підтвердження чого позивач надав договори оренди, укладені позивачем з ТОВ «БВК Аталант», ТОВ «Будівельна компанія «Бестбуд», ТОВ «БК Трансбудінвест», ТОВ «Еверест 2008», ТОВ «Рідний Дім Буд», ПП «МСД-Міжнародний Сталевий Дім», ПрАТ «Київська будівельна компанія», ТОВ «КП-Антаріс», ТОВ «Алєксандрія», ТОВ «Антекстрой», ТОВ «Партнер», ТОВ «Теккомбуд Плюс», ТОВ «Будівельна компанія «Форум», ТОВ «Арсенал Телекомбуд», ТОВ «Скорпіон-РП», ТОВ «Альфапласт», ТОВ «Сі Джі Ай Білдінг Груп», ТОВ «Орміс-Україна», ТОВ «Агропромстройгрупп», ТОВ «БВК Аталант», ТОВ «Інвестиційно-Будівельна Компанія», ТОВ «Житлобудпідряд», ТОВ «Будівельна компанія «Ордо», ТОВ «Оздоб-Сервіс Плюс» (том ІІ а.с.140-250, том ІІІ а.с.1-123).

Вказана обставина не заперечувалась відповідачем.

Щодо тверджень податкового органу про нікчемність правочину суд зазначає таке.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним (частина друга статті 215 Цивільного кодексу України).

У силу положень статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи у наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд звертає увагу на те, що у даній адміністративній справі, відповідачем, який посилається на нікчемність укладеного між позивачем та його контрагентом договору, повинно бути надано належні докази на обґрунтування такої нікчемності.

Крім того, для визнання правочину нікчемним на тій підставі, що його укладено з метою порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, суд досліджує у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення правочину, якою із сторін і в якій мірі виконано правочин, а також вину сторін у формі умислу.

Під наявністю умислу у сторін правочину суд розуміє те, що вони, виходячи з обставин справи, усвідомлювали протиправність правочину, який укладався, і суперечність його мети інтересам держави та суспільства, передбачали настання протиправних наслідків і бажали або свідомо допускали їх настання.

Проте, відповідачем на підтвердження позиції щодо нікчемності правочинів не надано, як того вимагають положення чинного законодавства України, належних доказів, які б свідчили, що документи, виписані на їх виконання, були сфальсифікованими, як і не надано доказів притягнення до відповідальності (в тому числі кримінальної) відповідних посадових осіб у зв'язку з занесенням до звітності даних, що не відповідають дійсності або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угоди з метою, що порушує публічний порядок.

Відповідачем не доведено того факту, що зазначені правочини були укладені не з метою здійснення передбаченої законодавством підприємницької діяльності, а з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, що вони спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею, її надрами, іншими природними ресурсами, укладені щодо відчуження викраденого майна або порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Як установлено під час судового розгляду, на момент укладення правочинів, які відповідач вважає нікчемними, та здійснення господарських операцій, всі сторони правочину були правоздатними і перебували в якості зареєстрованих юридичних осіб в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Більш того, в Акті перевірки відсутні посилання на ухиляння контрагента позивача від уплати податків та зборів, винесення вироків посадовим особам підприємства або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угоди з метою, що порушує публічний порядок.

Оскільки зобов'язання за договором, укладеним між позивачем та ПП «Торговий Союз Донбасса» мали реальний характер, відсутність взаємних претензій свідчить про те, що укладення правочинів відповідало волі сторін договору.

За наведених обставин, твердження податкового органу про порушення позивачем вимог частини п'ятої статті 203, частини першої та другої статті 215, статті 216 Цивільного кодексу України, що виявилось в недодержанні вимог зазначених норм в момент вчинення правочину, який не спрямований на реальне настання правових наслідків, є безпідставними.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності своїх рішень.

Водночас, позивач під час судового розгляду довів суду належними та достатніми доказами факт придбання та оренди товарів. Надані позивачем докази є переконливими і достатніми для беззаперечного висновку суду щодо реальності господарських операцій та використання придбаних і орендованих товарів у власній господарській діяльності з урахуванням видів діяльності за КВЕД.

Слід також зазначити, що обов'язок сплачувати податки і збори та відповідальність за порушення чинного законодавства є персоніфікованими. Це означає, що на особу не може покладатися відповідальність за правопорушення, вчинені іншими особами.

З огляду на зазначене, беручи до уваги докази наявні у матеріалах справи у їх сукупності зважаючи на те, що первинні документи, складені позивачем та його контрагентом у ході господарських операцій, відповідають вимогами чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості; твердження про відсутність факту поставки товарів та надання в оренду елементів опалубки спростовується наявними матеріалами справи; суду не надано належних та достатніх доказів, які б свідчили про наявність законодавчо визначених обставин, що позбавляли б позивача права на формування податкового кредиту та витрат, не доведено його недобросовісності суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 09.07.2014 №0008402202.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 09.07.2014 №0008392202 у частині нарахування грошового зобов'язання у розмірі 124546 (сто двадцять чотири тисячі п'ятсот сорок шість) грн. 00 коп.

Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тендертрейдбуд» понесені судові витрати у формі судового збору у розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп. згідно платіжного доручення від 22.10.2014 №641.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панченко Н.Д.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 03 грудня 2014 року.