Ухвала

від 27.11.2014 по справі а6/294-07/20-12

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № А6/294-07/20-12 Головуючий у 1-й інстанції: Бабкіна В.М. Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.

У Х В А Л А

Іменем України

27 листопада 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Бистрик Г.М.,

суддів: Карпушової О.В., Сорочка Є.О.,

при секретарі: Колотушко Г.О.,

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою відповідача Державна податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області на постанову господарського суду Київської областi від 07 травня 2012 року у справі за адміністративним позовом Приватного малого підприємства «Бізнескомплект» до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Приватне мале підприємство «Бізнескомплект» звернулися в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою господарського суду Київської області від 07 травня 2012 року позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просять судове рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Сторони в судове засідання не з'явились, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що згідно з ч. 4 ст. 196 КАС України не перешкоджає судовому розгляду справи, в зв'язку з чим фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення вимог позивача.

Відповідачем проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2003 року до 30.09.2006 року, за результатами якої складено відповідний Акт № 188/23-1/30684227 від 16.03.2007 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого ним у 4 кварталі 2004 року занижено валові доходи на суму 281199,20 грн.; пп. 7.2.3, пп. 7.2.4 п. 7.2 пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7, п. 9.3 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого позивачем завищено на 275264,10 грн. податкового кредиту з податку на додану вартість, у тому числі за лютий 2004 року на 15000,00 грн., за березень 2004 року на 3000,00 грн., за травень 2004 року на 42756,00 грн., за червень 2004 року на 21553,00 грн., за серпень 2004 року на 31462,00 грн., за вересень 2004 року на 30835,00 грн., за жовтень 2004 року на 27000,00 грн.; за січень 2005 року на 3333,33 грн., за квітень 2005 року на 12800,00 грн., за березень 2005 року на 2016,67 грн., за травень 2005 року на 1250,00 грн., за серпень 2005 року на 34718,10 грн.; за березень 2006 року на 9025,00 грн., за квітень 2006 року на 29925,00 грн.

На підставі виявлених порушень, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 27.03.2007 року № 000152300/0, яким позивачу встановлено 438817,05 грн. суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість, у тому числі 292544,70 грн. за основним платежем, та 146272,35 грн. штрафних (фінансових) санкцій; №0000142300/0, яким позивачу нараховано 315457,46 грн. податкового зобов'язання з податку на прибуток.

Позивачем оскаржено зазначені повідомлення рішення, за результатами якого, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.05.2007 року № 0000152300/1 ідентичного змісту податковому повідомленню-рішенню від 27.03.2007 року № 0000152300/0, а податкове повідомлення-рішення №0000142300/0 скасовано в частині основного зобов'язання і штрафних санкції та прийнято нове податкове повідомлення-рішення від 31.05.2007 року №0000142300/1, яким позивачу визначено 270971,96 грн. суми податкового зобов'язання з податку на прибуток, у тому числі 145314,64 за основним платежем, 72657,32 грн. штрафних санкцій.

Згідно з п. 1.6 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР (надалі - Закон №168/97-ВР), чинного на час здійснення позивачем зі своїми контрагентами господарських операцій, податкове зобов'язання -це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом, а пунктом 1.7 тієї ж статті передбачено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону №168/97-ВР, об'єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема, з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України.

Пунктом 7.1 ст. 7 Закону №168/97-ВР встановлено, що продаж товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Згідно з пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону №168/97-ВР, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до пп. 7.2.3, 7.2.4, 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону №168/97-ВР, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Тобто, обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Про відсутність факту здійснення господарських операцій можуть свідчити, зокрема, такі обставини: всупереч даним податкового обліку будь-кого з учасників операції відсутні зміни активів, зобов'язань чи власного капіталу принаймні в одного з таких учасників; результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Згідно зі ст. 1, частиною першою ст. 3 та частиною першою, другою ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-ХІV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства; підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій; первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи; первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 3.1 статті 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року №334/94-ВР (надалі - Закон №334/94-ВР), чинного на момент виникнення спірних правовідносин, об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Підпунктом 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону №334/94-ВР визначено, що валовий дохід включає доходи з інших джерел, зокрема, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Згідно з пп. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1 Закону №334/94-ВР, безповоротна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після її списання, якщо така безнадійна заборгованість була попередньо включена до складу валових витрат кредитора; сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, наданих платнику податку без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних); сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Проте, як встановлено судом першої інстанції та підтверджується наявними матеріалами справи, ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 17.05.2005 року у справі №2-876 скасовано за нововиявленими обставинами рішення Святошинського районного суду м. Києва від 14.01.2005 року, яким визнано недійсними статут і установчий договір ТОВ «Кас-М» з моменту їх складання та скасовано свідоцтво платника податку на додану вартість; постановою Господарського суду м. Києва від 17.05.2006 року у справі №44/4796 ТОВ «Кас-М» визнано банкрутом; постановою Господарського суду м. Києва у справі №43/460 від 18.01.2007 року ТОВ «Фірма Інпромбуд» визнано банкрутом; ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 22.03.2006 року у справі №2-3273/6/2005 року скасоване рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 21.09.2005 року, яким визнано недійсними установчі документи ТОВ «Будівельна фірма «Форум» з моменту їх складання та свідоцтва платника податку на додану вартість з моменту внесення в реєстр платників податку на додану вартість; ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 13.07.2006 року у справі № 2-3273/6/2005 року позовну заяву ДПА у м. Києві до Чернявського О.М., ТОВ «Будівельна фірма Форум» про визнання недійсними установчих документів ТОВ «Будівельна фірма «Форум» з моменту їх складання та свідоцтва платника податку на додану вартість з моменту внесення в реєстр платників податку на додану вартість залишено без розгляду; постановою Господарського суду м. Києва від 29.11.2006 року у справі №44/594-б визнано ТОВ «Будівельна фірма «Форум» банкрутом; ухвалою Господарського суду м. Києва від 04.10.2006 року у справі №23/443-6 визнано ТОВ «Алтаком» банкрутом та ухвалою Господарського суду м.Києва від 13.12.2006 року ліквідовано; ухвалою Голосіївського районного суду м.Києва від 09.08.2006 року скасовано рішення Голосіївського районного суду м.Києва від 25.10.2005 року, яким скасовано державну реєстрацію ТОВ «Будснабресурс-К»; постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 23.11.2006 року відмовлено у позові про визнання установчих документів ТОВ «Будснабресурс-К» недійсними; постановою Господарського суду м.Києва від 20.04.2006 року у справі №43/926 визнано ТОВ «Будснабресурс-К» банкрутом та ліквідовано ухвалою Господарського суду м. Києва від 06.07.2006 року; рішенням Голосіївського районного суду м.Києва від 03.04.2006 року у справі №22-4593 у задоволенні позову ДПІ Голосіївського району в м.Києві до ТОВ «Діпрон Плюс» про визнання установчих документів ТОВ «Діпрон Плюс» недійсними та свідоцтва платника податку на додану вартість з моменту видачі відмовлено; ухвалою Господарського суду м. Києва від 10.01.2007 року у справі №23/502-б ліквідовано ТОВ «Діпрон Плюс», постановою Господарського суду м. Києва від 08.11.2006 року визнано ТОВ «Діпрон Плюс» банкрутом.

Тобто зазначені рішення судів щодо контрагентів позивача ухвалені після виконання ними своїх господарських операцій, а тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що посилання відповідача на відповідні рішення як на підставу фіктивності господарських відносин є необґрунтованими.

Як вбачається з Акта перевірки позивач занизив валові доходи на суму 281199,20 грн., оскільки згідно з рішенням Баришівського районного суду у справі №2-85/2006 від 16.02.2006 року судом визнано недійсними первинні документи та податкові накладні з реквізитами ТОВ «Алтаком», від дати державної реєстрації останнього; визнано недійсним свідоцтво платника податку на додану вартість № 5356160005, виданого 26.12.2003 року з дати його видачі. Крім того, в акті перевірки відповідачем зазначено, що станом на 30.09.2006 року позивача рахується кредиторська заборгованість перед ТОВ «Алтаком» на загальну суму 281199,20 грн., яка не оплачена, і, не передбачає грошової або іншої компенсації вартості, тобто отримані безоплатно.

Колегія суддів також погоджується з висновками суду першої інстанції, що на час здійснення господарських операцій з ТОВ «Алтаком» у 2004 році позивачем вимоги податкового законодавства не порушувалось, оскільки вище зазначення рішення Баришівського районного суду ухвалено 16.02.2006 року, тобто після фактичного здійснення господарських операцій.

Згідно із частиною другою ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, вимоги якої Відповідачем не виконано.

Відповідачем не доведено обґрунтованість і законність прийнятих спірних податкових повідомлень-рішень.

Суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального права, правову позицію з приводу яких аргументовано виклав в мотивувальній частині оскаржуваного відповідачем рішення.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права.

Оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 41, 158, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254, КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу відповідача Державна податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Київської областi від 07 травня 2012 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України.

Повний текст ухвали суду виготовлено 04.12.2014 року.

Головуючий суддя: Бистрик Г.М.

Судді: Карпушова О.В.

Сорочко Є.О.

Головуючий суддя Бистрик Г.М.

Судді: Карпушова О.В.

Сорочко Є.О.