Постанова

від 01.12.2014 по справі 823/3204/14

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2014 року м. Черкаси справа № 823/3204/14

16 годин 36 хвилин

Черкаський окружний адміністративний суд у складі судді Трофімової Л.В., за участі секретаря - Роя О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу № 823/3204/14

за позовом приватного акціонерного товариства «Шполянський завод продтоварів» (надалі - ПрАТ «Шполянський завод продтоварів») [представник позивача Зірянов О.В. - за довіреністю]

до Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області (надалі - Смілянська ОДПІ) [представник відповідача Нечитайло С.Б. - за довіреністю]

про скасування податкового повідомлення - рішення, прийняв постанову.

ПрАТ «Шполянський завод продтоварів» (ідентифікаційний код 00380681), звернувшись до суду з адміністративним позовом до Смілянської ОДПІ, просить скасувати податкове повідомлення - рішення (надалі ППР) від 17.10.2014 №0001342200.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що посадовими особами відповідача 14.10.2014 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПрАТ «Шполянський завод продтоварів» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства у взаємовідносинах із ТОВ «Міра Плюс» (ідентифікаційний код 36800544) за період з 01.09.2011 до 30.09.2011. Результати перевірки оформлено актом від 14.10.2014 №1482/22/00380681, у якому зафіксовано порушення п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (надалі за текстом - Кодекс №2755), що призвело до заниження нарахування податку на додану вартість (надалі - ПДВ) згідно декларації, відповідно до якої здійснюються розрахунки з бюджетом за вересень 2011 на 39000 грн. На підставі зазначеного акту прийнято оскаржуване ППР від 17.10.2014 №0001342200 про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ у сумі 58500 грн., у тому числі за основним платежем - у сумі 39000 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - у сумі 19500. Позивач зазначає, що висновки податкового органу ґрунтуються виключно на інформації, що міститься у службових документах інших податкових органів, що, у свою чергу, суперечать вимогам діючого законодавства та містять завідомо неправдиву інформацію. На думку позивача, у зазначеному акті перевірки не вказано доказів на підтвердження висновків. Позивач вважає, що, оскільки перевірка проводилась у період з 10.10.2014 до 14.10.2014, то зазначений у акті перевірки акт від 10.02.2013 про неможливість проведення зустрічної звірки TOB «МіраПлюс», не спростовує обліку ПрАТ «Шполянський завод продтоварів»: як підприємства з виробництва какао, шоколаду та цукрових кондитерських виробів з огляду на основні види діяльності TOB «МіраПлюс» - оптова торгівля цукром, шоколадом і кондитерськими виробами (укладено договір поставки від 03.01.2011 №03/01/11-8, згідно якого, постачальник - TOB «МіраПлюс» передає у власність покупця - ПрАТ «Шполянський завод продтоварів», цукор-пісок виробництва України, а ПрАТ «Шполянський завод продтоварів» зобов'язувалось прийняти цукор-пісок та оплатити його у строки та на умовах, передбачених у договорі. Зазначена господарська операція відбулася, що підтверджено первинними документами, включенням до податкового кредиту за вересень 2011 року суми 39000 грн., а TOB «МіраПлюс» таку ж суму було включено до податкового зобов'язання за цей же податковий період, що підтверджується податковою звітністю з ПДВ).

На підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, позивачем надано засвідчені копії: ППР від 17.10.2014 №0001342200 (а.с.7 т.1), акту від 14.10.2014 №1482/22/00380681 (а.с.8-22 т.1), договору поставки від 03.01.2011 (а.с.109 т.1), податкових накладних від 01.09.2011 №1 (а.с.23 т.1), від 21.09.2011 №17 (а.с.24 т.1), видаткових накладних від 01.09.2011 №МП-0000255 (а.с.25 т.1), від 21.09.2011 №МП-0000284 (а.с.26 т.1), подорожніх листів від 20.09.2011 (а.с.27-28 т.1) та від 01.09.2011 (а.с.29-30 т.1), оборотних відомостей за вересень 2011 року (а.с.31-32 т.1), змінних виробничих листів (а.с.33-64, а.с.224-250 т.1, а.с.1-171 т.2), відомостей особового рахунка (а.с.68-70), витягу з акту від 14.12.2012 №822/22/00380681 (а.с.78-108 т.1), свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а.с.111 т.1), наказу від 26.11.2007 №163 (а.с.112 т.1), колективного договору (а.с.195-218 т.1), договорів про повну матеріальну відповідальність від 01.07.2011 (а.с.219-223 т.1), наказу від 29.01.2014 №9 про внесення змін в наказ №43 від 04.04.2005 «Про організацію бухгалтерського обліку та облікову політику на ЗАТ «Шполянський завод продтоварів» (а.с.172 т.2), наказу від 16.05.2011 №80 про внесення змін в наказ №43 від 04.04.2005 «Про організацію бухгалтерського обліку та облікову політику на ЗАТ «Шполянський завод продтоварів» (а.с.173-178 т.2), наказу від 04.04.2005 №43 «Про організацію бухгалтерського обліку та облікову політику на ЗАТ «Шполянський завод продтоварів» (а.с.179-183 т.2), податкової декларації з податку на прибуток (а.с.184-186 т.2), відомостей використаного пального за період з 01.11.2011 до 30.11.2011 (а.с.187-203 т.2), блок-схем виробництва (а.с.204-215 т.2), табелів за вересень 2011 року (а.с.216-222 т.2), посвідчень про відрядження (а.с.226-238 т.2), журналу обліку відряджень (а.с.239-243 т.2).

Відповідач позов не визнав та подав 07.11.2014 заперечення проти задоволення адміністративного позову (а.с.144-148). Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала та зазначила, що адміністративний позов є безпідставним і необґрунтованим, оскільки у акті від 14.10.2014 зафіксовано порушення позивачем вимог п.198.6, ст.198 Кодексу №2755: на підставі отриманих податкових і видаткових накладних, перелік яких наведено в акті перевірки ПрАТ «Шполянський завод продтоварів» було включено до податкового кредиту суму ПДВ 39000 грн., за товар - цукор, отриманий від TOB «Міра Плюс» у сумі 234000 грн. До перевірки ПрАТ «Шполянський завод продтоварів» було надано: дорожній лист вантажного автомобіля від 01.09.2011, у якому зазначено: автомобіль Renault НОМЕР_3. причіп Metaco НОМЕР_2, водій ОСОБА_3, маршрут руху: «ЗПТ Шпола - Київ - СКС - Київ - Калиновка - В.Комора - Шпола ЗПТ», не вказано підписи за реквізитами «здав водій» та «прийняв диспетчер», не вказано посаду відповідальної особи, її П.І.Б., у графі «Підпис та печатка вантажовідправника» відсутні дані про вантажовідправника та печатка вантажовідправника; дорожній лист вантажного автомобіля від 21.09.2011, у якому вказано: автомобіль Renault НОМЕР_3. причіп Metaco НОМЕР_2, водій ОСОБА_3, маршрут руху: «ЗПТ Шпола - Кагарлик Кагарлицький сахзавод - Кагарлик Кагарлицький сахзавод - Шпола ЗПТ», не вказано підписи за реквізитами «здав водій» та «прийняв диспетчер», не вказано посаду відповідальної особи, її П.І.Б., у графі «Підпис та печатка вантажовідправника» відсутні дані про вантажовідправника та печатка вантажовідправника. Під час проведення перевірки Смілянською ОДПІ використано акт Васильківської ОДПІ від 10.02.2013 №17/10-07-22-01-12/36800544 про неможливість проведення зустрічної звірки TOB «Міра Плюс» з питань дотримання вимого податкового, валютного та іншого законодавства у взаємовідносинах з TOB «АПК ХАРКІВЦУКОРЗБУТ» (код ЄДРПОУ 37190987) за період з 01.09.2011 до 30.09.2011. Актом зафіксовано відсутність у TOB «Міра Плюс» об'єктів оподаткування у операціях з придбання та продажу товарів (послуг) у підприємств-постачальників/покупців відповідно до пп.48.5.1 п.48.5. п.48.7 ст.48, п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188 Кодексу №2755 встановлено, що за вказаною адресою TOB «Міра Плюс» та його посадові особи були відсутні, про що складено акт обстеження місце знаходження платника податків від 10.02.2014 №15 та акт неможливості вручення запиту від 10.02.2014 №16/10-07-22-01. Перевіркою встановлено відсутність посадових осіб TOB «Міра Плюс» за податковою адресою товариства.

Представник відповідача зазначала, що виписані TOB «Міра Плюс» податкові накладні не можуть розглядатись у якості належного підтвердження податкового зобов'язання, оскільки ці податкові накладні не мають статусу юридично значимих. Відсутність реального вчинення господарських операцій та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податків - учасників відповідних операцій. Відсутність факту придбання товарів чи послуг, або у разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту з ПДВ навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів, зокрема за умови сплати грошових коштів.

У обґрунтування заперечень відповідачем надано засвідчені копії: акту від 10.02.2013 №7/10-07-22-01-12/36800544 (а.с.149-153 т.1), ухвали ВАСУ від 12.02.2014 (а.с.157-159 т.1) та від 26.03.2014 (а.с.154-156 т.1), витягу з ЄДР стосовно ТОВ «Міра-Плюс» (а.с.175-177 т.1), додатку СВ до рядка 05.1 податкової декларації з податку на прибуток підприємства (а.с.178 т.1), додатку ЗВ до рядка 06.1 податкової декларації з податку на прибуток підприємства (а.с.179 т.1), додатку ВЗ до рядка 06.3 податкової декларації з податку на прибуток підприємства (а.с.180 т.1), корінця свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ стосовно ПрАТ «Шполянський завод продтоварів» (а.с.181 т.1), додатку АМ до податкової декларації з податку на прибуток підприємства (а.с.182-183 т.1), додатку АВ до рядка 06.2 податкової декларації з податку на прибуток підприємства (а.с.184 т.1), додатку ІД до рядка 03 податкової декларації з податку на прибуток підприємства (а.с.185 т.1), додатку ІВ до рядка 06.5 податкової декларації з податку на прибуток підприємства (а.с.186-187 т.1), податкової декларації з податку на прибуток підприємства за три квартали 2011 року (а.с.188-190 т.1), податкової декларації з ПДВ за вересень 2011 року (а.с.191-193 т.1).

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити з огляду на таке.

ПрАТ «Шполянський завод продтоварів» зареєстровано як юридичну особу 01.08.1997 (ідентифікаційний код 00380681) згідно витягу з ЄДР (а.с.161-165). Позивач є платником ПДВ, що підтверджується корінцем свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ №100343416 (а.с.181 т.1). У зв'язку з тим, що перевірка позивача проводилась за період з 01.09.2011 до 30.09.2011 - розгляд та вирішення адміністративної справи здійснювався з урахуванням норм чинного податкового законодавства у відповідний період.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Кодекс №2755. Відповідно до ст.15 Кодексу №2755 платниками податків визнаються юридичні особи (резиденти і нерезиденти України), що мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування та на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом. Згідно ст.75 Кодексу №2755 органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

За змістом п.54.3 ст.54 Кодексу №2755 контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань. Згідно із п.123.1 ст.123 Кодексу №2755 якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання платника податків, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Судом встановлено, що перевірка здійснювалась відповідачем на підставі пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 Кодексу №2755 (а.с.8 т.1)

Згідно пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 Кодексу №2755 за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються можливі порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Судом встановлено, що посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПрАТ «Шполянський завод продтоварів» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при проведенні взаємовідносин з TOB «Міра Плюс» (ідентифікаційний код 36800544) за період з 01.09.2011 до 30.09.2011. Результати перевірки оформлено актом від 14.10.2014 №1482/22/00380681 у якому зафіксовано порушення п.198.6 Кодексу №2755, відповідачем на підставі акту прийнято ППР від 17.10.2014 форми «Р» №0001342200 на загальну суму 58500 грн., за основним платежем у сумі 39000 грн. та штрафними санкціями - 19500 грн.

Відповідно до пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 Кодексу №2755 витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, у результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Кодексу №2755).

Кодексом №2755 визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість. Таким чином при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінюються відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку.

За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з ПДВ навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 №435-IV (надалі за текстом - Кодекс №435) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Згідно ст.712 Кодексу №435 за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Відповідно ст.265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено, що між ПрАТ «Шполянський завод продтоварів» (Покупець) та TOB «Міра Плюс» (Постачальнк) було укладено договір поставки від 03.01.2011 № 03/01/11-8 (а.с.109 т.1) відповідно до якого Постачальник передає у власність покупця, а Покупець приймає і своєчасно оплачує цукор-пісок виробництва України, у строки та на умовах передбачених у цьому договорі. Відповідно до п.3.1 постачання здійснюється за домовленістю сторін. На виконання умов зазначеного договору TOB «Міра Плюс», документально оформлено продаж товару (цукор-пісок) у кількості 30 тонн на користь ПАТ «Шполянський завод продтоварів» на загальну суму 234 000 грн., у тому числі ПДВ - 39 000 грн.: податкова накладна від 01.09.2011 № 1 у сумі 166000 грн. у т.ч. ПДВ 27666 грн. 67 коп. отримано цукор білий у кількості 20 тонн (а.с.23 т.1); податкова накладна від 21.09.2011 №17 у сумі 68000 грн. у т.ч. ПДВ 11333 грн. 33 коп., отримано цукор білий у кількості 10 тонн (а.с.24 т.1).

Суду не надано доказів визнання недійсним у судовому порядку договору поставки від 03.01.2011 № 03/01/11-8 (а.с.109 т.1).

Відповідно до п.44.1 ст.44 Кодексу №2755 для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абз.1 цього пункту. У випадках, передбачених ст.216 Кодексу №435, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному ст.50 Кодексу №2755. У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абз.2 п.44.7 ст.44 платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абз.2, 4 п.44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення (п.44.6 ст.44 Кодексу №2755).

У справі Інтерсплав проти України (п.38 рішення) ЄСПЛ визнав, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування. У справі «Булвес» АД проти Болгарії (п.71 рішення) ЄСПЛ визнав, що платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

У акті від 14.10.2014 №1482/22/00380681 на сторінці 7 зазначено: «... встановлено, що за вказаною адресою TOB «Міра Плюс» та його посадові особи були відсутні, про що складено акт обстеження місце знаходження платника податків від 10.02.2014 №15 та акт неможливості вручення запиту №16/10-07-22-01 від 10.02.2014. До оперативного управління Білоцерківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області, 10.02.2014 №407/22-10 року надіслано запит на встановлення місцезнаходження СГД... Під час проведення перевірки за вересень 2011 року не були надані: бухгалтерські регістри аналітичного та синтетичного обліку, які мають об'єктивно відображати проведення фінансово-господарських операцій з продажу товарів, робіт, послуг покупцям та замовникам; журнали-ордери, оборотні відомості по бухгалтерським рахункам 301, 311, 361, 372, 631, 641 та первинні документи до них; зворотно-сальдові відомості руху товарних запасів, податкові накладні та первинні документи, які свідчать про здійснення операцій з продажу та придбання товарів, робіт, послуг та підтверджують суми заявлених податкових зобов'язань та податкового кредиту у податкових деклараціях з ПДВ».

Згідно ч.1 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» 15.05.2003 №755-IV (надалі - Закон №755), якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Відповідно до ч.2 ст.18 Закону №755, якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Відповідно до витягу (а.с.175-177, т.1) стосовно ТОВ «Міра Плюс» (ідентифікаційний код 36800544) керівником у 2011 році був ОСОБА_6, тобто та сама особа, що підписала договір поставки від 03.01.2011 №03/01/11-8 (а.с.109-110 т.1) з боку постачальника. Основним видом діяльності ТОВ «Міра Плюс» згідно відомостей з ЄДР зазначено 51.36.0 «оптова торгівля цукром, шоколадними та кондитерськими виробами».

Платник податку повинен бути розумним та обачливим при виборі контрагента. Перевірка наявності у постачальника державної реєстрації та реєстрації у податковому органі не характеризує підприємство як добросовісного платника, що має ділову репутацію конкурентоспроможної особи на ринку, що діє через уповноважену особу, яка представляє інтереси підприємства. Заходи, спрямовані на отримання витягу з ЄДР та інших документів реєстраційного характеру, не є достатніми, позаяк отримані платником відомості не дозволяють кваліфікувати контрагента як добросовісного партнера, що гарантує виконання зобов'язань. Позивачем під час розгляду справи надано докази на підтвердження того, що він перевірив повноваження особи, яка діяла від імені його контрагента, ідентифікував особу, яка підписала договір поставки від 03.01.2011 №03/01/11-8.

Частиною 2 ст.61 Конституції України встановлено індивідуальний характер юридичної відповідальності. Чинне законодавство України не ставить у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 у справі № 21-47а10: у справі «Булвес» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) ЄСПЛ у рішенні від 22.01.2009 зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, що повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Згідно ч.2 ст.161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п.1 ч.1 ст. 237 цього Кодексу. Згідно ст.2442 рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Згідно із п.198.6 ст. 198 Кодексу №2755 не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Пунктом 201.1 ст.201 Кодексу №2755 передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: у паперовому вигляді; в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством.

Підставою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Згідно п.3 договору поставки від 03.01.2011 №03/01/11-8 постачання товару здійснюється за домовленістю сторін, прийом товару здійснюється у день поставки відповідної партії товару на складі покупця, якщо інше не обумовлено сторонами додатково. Представник позивача пояснив, що доставка товару із складу постачальника здійснювалась ПрАТ «Шполянський завод продтоварів» самостійно із використанням власних транспортних засобів. Представник позивача пояснив, що в одну сторону здійснювали перевезення товару (продукції), а на зворотньому шляху здійснювали перевезення сировини (придбаний у TOB «Міра Плюс» цукор). Судом встановлено, що автомобіль НОМЕР_1 належить ПрАТ «Шполянський завод продтоварів» на праві власності згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а.с.111 т.1). Причіп Metaco CA 3427 XT належить ПрАТ «Шполянський завод продтоварів» на праві власності згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а.с.111 т.1 - зворотній бік аркушу справи). Згідно наказу від 26.11.2007 №163 автомобіль РЕНО - Преміум закріплено за водієм ОСОБА_3 (а.с.112 т.1).

Суд, перевіряючи твердження відповідача щодо дефектів оформлення первинних документів зазначає, що у дорожніх листах не зазначено підписи за реквізитами «Здав водій» та «Прийняв диспетчер», не вказано посаду відповідальної особи, її П.І.Б., у графі «Підпис та печатка вантажовідправника» відсутні дані про вантажовідправника та печатка вантажовідправника.

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV (надалі - Закон №996) одним з основних принципів, на яких ґрунтуються бухгалтерський облік та фінансова звітність є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Суд зазначає, що податкові накладні від 01.09.2011 №1 (а.с.23 т.1), від 21.09.2011 №17 (а.с.24 т.1) та видаткові накладні від 01.09.2011 №МП-0000255 (а.с.25 т.1), від 21.09.2011 №МП-0000284 (а.с.26 т.1) є первинними документами у розумінні ст.1 Закону №996 та містять обов'язкові реквізити встановлені ч.2 ст.9 Закону №996.

В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 10.10.2012 № К-24491/10 зазначено: «за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, що б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників по ланцюгу для одержання Підприємством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Поняття «добросовісний платник», що вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань».

Згідно ст.1 Закону №996 облікова політика це сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності. Судом встановлено, що 04.04.2005 прийнято наказ №43 «Про організацію бухгалтерського обліку й облікову політику на ЗАТ «Шполянський завод продтоварів»» (а.с.179-183 т.2). У п.3.8 цього наказу зазначено: «затвердити метод обліку затрат на виробництві для основних і допоміжних цехів - позамовний метод». Наказом від 16.05.2011 №80 внесено зміни у наказ від 04.04.2005 №43, зокрема у п.3.8, де зазначено: «витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, інших витрат» .

У відповідності до ч.1, ч.4 ст.70 КАС України належними є докази, що містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

У акті від 14.10.2014 №1482/22/00380681 зазначено, що оплата проведена через розрахунковий рахунок грошовими коштами на суму 234000,00 грн. відповідно до платіжних доручень від 01.09.2011 № 2308 у сумі 20000 грн., від 01.09.2011 № 2310 у сумі 26000 грн., від 01.09.11 № 2307 у сумі 120000 грн., від 30.09.2011 № 2659 у сумі 68000 грн. (Дт 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» Кт 371 «Розрахунки за виданими авансами»). Зазначені обставини підтверджується і відомостями по особовому рахунку (а.с.68-70) та не заперечується сторонами.

Судом встановлено, що згідно декларації з ПДВ від 19.10.2011 за вересень 2011 року (а.с.191 т.1) позивачем було включено до податкового кредиту ПДВ у сумі 39000 грн. за товар (цукор), що отримано від ТОВ «Міра Плюс» на суму 234000 грн. Зазначена декларація прийнята контролюючим органом без зауважень, інформація відображена у акті перевірки від 14.10.2014 №1482/22/00380681 (а.с.12 т.1). Податковий кредит з ПДВ у сумі 39000 грн. сформовано на підставі: видаткової накладної від 01.09.2011 №МП-0000255 у сумі 166000 грн. у т.ч. ПДВ 27666 грн. 67 коп. на цукор білий у кількості 20 тонн (а.с.25 т.1), що містить печатки постачальника (ТОВ «Міра Плюс») та одержувача (ПрАТ «Шполянський завод продтоварів»), підписи уповноважених осіб - від постачальника - бухгалтер ОСОБА_4, від одержувача - ОСОБА_7 за довіреністю; податкової накладної від 01.09.2011 №1 у сумі 166000 грн. у т.ч. ПДВ 27666 грн. 67 коп. отримано цукор білий у кількості 20 тонн (а.с.23 т.1), що містить печатку постачальника (ТОВ «Міра Плюс») та підпис посадової особи, яка склала податкову накладну - ОСОБА_4; видаткової накладної від 21.09.2011 №МП-0000284 (а.с.26 т.1) у сумі 68000 грн. у т.ч. ПДВ 11333 грн. 33 коп., на цукор білий у кількості 10 тонн, що містить печатки постачальника (ТОВ «Міра Плюс») та одержувача (ПрАТ «Шполянський завод продтоварів»), підписи уповноважених осіб - від постачальника - бухгалтер ОСОБА_4, від одержувача - зазначено за довіреністю; податкової накладної від 21.09.2011 №17 у сумі 68000 грн. у т.ч. ПДВ 11333 грн. 33 коп., отримано цукор білий у кількості 10 тонн (а.с.24 т.1), що містить печатку постачальника (ТОВ «Міра Плюс») та підпис посадової особи, яка склала податкову накладну - ОСОБА_4 Адреса постачальника у накладних відповідає адресі зазначеній у витягу з ЄДР станом на 01.01.2011 (АДРЕСА_1). Для доставки цукру використовувся власний транспорт позивача, для чого видано виконавчі листи: від 01.09.2011 на автомобіль Renault НОМЕР_3, причіп Metaco CA 3427 XT, водій ОСОБА_3 (запис у журналі про відрядження №561 (а.с.239 т.2)), маршрут руху «ЗПТ Шпола - Київ - вул. Сірецька - СКС - Київ - Калиновка - В.Комора - Шпола ЗПТ» (а.с.29-30 т.1); від 21.09.2014 на автомобіль Renault НОМЕР_3, причіп Metaco CA 3427 XT, водій ОСОБА_8 (запис у журналі про відрядження №625 (а.с.241 т.2)), маршрут руху «ЗПТ Шпола - Київ - Профі Плюс - Караван - АТБ - Київ - Профі Плюс - Київ - Калинівка - Шпола ЗПТ».

Для виконання зазначених маршрутів було використано пальне, що підтверджується відомістю, згрупованою за типом використання пального за період з 01.09.2011 до 30.09.2011 (а.с.193 т.2).

Позивачем надано економічне обґрунтування доцільності господарської операції ПрАТ «Шполянський завод продтоварів» з TOB «Міра Плюс», використання її результатів у господарській діяльності. На підтвердження реальності операцій та обґрунтованості змін активів надано: блок-схеми виробництва (а.с.204-2015 т.2); змінні виробничі листи із зазначенням витрат цукру на 1 тонну готової продукції (а.с.224-250 т.1, а.с.1-171 т.2); табелі виходу на роботу працівників, які виготовляли готову продукцію (варщиків, карамельників, операторів розфас.-пак. авт., укладальників фасувальників та ін.) (а.с.216-222 т.2); договори про повну матеріальну відповідальність: з начальником кондитерського цеху (а.с.219 т.1); з головним технологом (а.с.220 т.1), з начальником халвичного цеху (а.с.221 т.1); з майстром кондитерського цеху (а.с.222, а.с.223 т.1), відомості щодо надходження ТМЦ за вересень 2011 року: закуплено всього: 65 тонн цукру на суму 466714 грн. (з ПДВ), у тому числі від ТОВ «Міра Плюс» - 30 тонн (46%) у сумі 234000 грн. (з ПДВ) - 50% (а.с.244 т.2).

Натомість, відповідачем не доведено з огляду на зміни активів (виготовлення продукції з використанням цукру, отриманого від ТОВ «Міра Плюс») позивача, враховуючи інформацію щодо надходження ТМЦ за вересень 2011 року від контрагентів, фактів зловживання з оприбуткуванням (використанням, безтоварністю) товару від ТОВ «Міра Плюс», оскільки відповідачем не зазначено про це в акті від 14.10.2014 №1482/22/00380681 щодо використання частки (питома вага) обсягів цукру від ТОВ «Міра Плюс» у реалізації готової продукції та/або залишках незавершеного виробництва (товарів на складі).

Відповідачем у акті від 14.10.2014 №1482/22/00380681 (а.с14 т.1) зазначено: «Виписані TOB «Міра Плюс» податкові накладні не можуть розглядатись в якості належного підтвердження податкового зобов'язання, оскільки ці податкові накладні не мають статусу юридично значимих:». Натомість, судом узято до уваги, що у податкових накладних юридично незначимих критерії (ознак) відповідачем не наведено, як і не надано доказів на підтвердження відсутності повноважень ОСОБА_4 підписувати податкові накладні, наявності у штаті ТОВ «Міра Плюс» відповідних посад.

Відповідно до пп.«а» п.198.1 ст.198 Кодексу №2755 право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі у разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Згідно п.198.2 ст.198 Кодексу №2755 датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Кодексу №2755 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 Кодексу №2755, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Вирішуючи спір, суд зазначає, що у силу вимог ч.2 ст.49 КАС України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, що з огляду на запроваджений ст.8 Конституції України принцип верховенства права та в кореспонденції з приписами ч.1 ст.71 КАС України означає обов'язок кожної особи, яка бере участь в адміністративній справі довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Частиною 2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не було надано суду належних доказів, щоби свідчили про відсутність у ТОВ «Міра Плюс» умов для здійснення господарської діяльності (відсутність майна, складських приміщень, обладнання та виробничих потужностей, у т.ч. орендованих, а також трудових ресурсів, тощо), у т.ч. із залученням третіх осіб, на момент вчинення спірних правовідносин .

Відповідачем не надано доказів відсутності у контрагента позивача спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення і виконання правочину від 03.01.2011 №03/01/11-8, зокрема того, що вказане підприємство не було зареєстроване у якості платника податку на додану вартість або того, що його реєстрація платником податку на додану вартість була анульована у період укладення і виконання спірного правочину. Відтак, наявні в матеріалах справи копії податкових накладних, на підставі яких позивач сформував податковий кредит за звітний період - вересень 2011 року, облікових документів на підтвердження використання цукру у виробництві продукції знайшли відображення у звітності позивача (а.с.182-193 т.1, а.с.184-186 т.2 ).

Відповідно до ст.162 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення. Якщо позивач без поважних причин ухиляється від надання доказів на вимогу суду, а наявних у справі матеріалів недостатньо для спростування підтверджених належними доказами висновків контролюючого органу, покладених в основу ухваленого ним спірного рішення, у задоволенні позову платника податків може бути відмовлено (лист ВАСУ від 01.11.2011 №1936/11/13-11). Суд запропонував особам, які беруть участь у справі, подати докази і з власної ініціативи витребував докази, яких, на думку суду, не вистачало для вирішення справи (ст.11 КАС України). За таких обставин, оцінивши надані сторонами і зібрані згідно ст.11 КАС України у справі докази, судом встановлено, що відповідач приймаючи оскаржуване податкове повідомлення - рішення від 17.10.2014 №0001342200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 58500 (п'ятдесят вісім тисяч п'ятсот) грн., у тому числі за основним платежем - у сумі 39000 (тридцять дев'ять тисяч) грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - у сумі 19500 (дев'ятнадцять тисяч п'ятсот) грн. не діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. З огляду на викладене, на підставі наявних у справі доказів, дослідивши обставини і докази адміністративної справи, застосувавши норми законодавства, враховуючи доводи сторін, суд дійшов висновку про те, що адміністративний позов належить задовольнити, а податкове повідомлення - рішення від 17.10.2014 №0001342200 скасувати.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з державного бюджету України

Керуючись ст.ст. 11, 86, 94, 159, 160, 162, 167 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення від 17.10.2014 №0001342200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 58500 (п'ятдесят вісім тисяч п'ятсот) грн., у тому числі за основним платежем - у сумі 39000 (тридцять дев'ять тисяч) грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - у сумі 19500 (дев'ятнадцять тисяч п'ятсот) грн.

Стягнути з державного бюджету України на користь приватного акціонерного товариства «Шполянський завод продтоварів» (26603, Черкаська область, м. Шпола, вул. Леніна, 87, ідентифікаційний код 00380681) витрати із сплати судового збору у сумі 182 (сто вісімдесят дві) грн. 70 коп. сплачені згідно квитанції від 24.10.2014 №607.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України після закінчення строку подання апеляційної скарги, що може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 05 грудня 2014 року.

Суддя Л.В.Трофімова