Рішення

від 03.12.2014 по справі 910/24326/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/24326/14 03.12.14

За позовом Комунального підприємства по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва "Київавтошляхміст" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Максимум Медіа" пророзірвання договору та стягнення 11 691,88 грн. Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники:

Від позивача: Гуцул В.О. по довіреності № 41 від 10.01.2014р.

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва "Київавтошляхміст" звернулося до господарського суду м. Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Максимум Медіа" про розірвання договору про розміщення реклами на транспорті комунальної власності міста Києва № 10-22 від 12.10.2011р. та стягнення 11 691,88 грн., із яких: 8262,00 грн. - основного боргу, 1972,46 грн. - пені, 351,04 грн. - 3% річних, 1106,38 грн. - інфляційні нарахування.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про розміщення реклами на транспорті комунальної власності міста києва № 10-22 від 12.10.2011р.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 07.11.2014 року, відповідно до ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, порушено провадження у справі № 910/24326/14 і призначено до розгляду на 03.12.2014 року.

Представник позивача в даному судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач відзиву на позов не надав, явку повноважного представника у судове засідання не забезпечив.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, адже відповідно до постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18: особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.).

Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання, шляхом надсилання поштової кореспонденції на адресу визначену за матеріалами справи.

Відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

У судовому засіданні 03.12.2014р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.

12.10.2011 р. між Комунальним підприємством по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва "Київавтошляхміст" (далі - позивач, сторона-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Максимум Медіа» (далі - відповідач, сторона-2) було укладено договір № 10-22 на розміщення реклами на транспорті комунальної власності міста Києва.

Відповідно до умов даного договору, Сторона 1 надає Стороні 2 об'єкти (їх окремі частини) для розміщення реклами - рекламних засобів (надалі- «РЗ») на підставі виданих Головним управлінням транспорту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Погоджень на розміщення реклами на транспорті (далі - «Погодження»), а Сторона 2 використовує надані об'єкти відповідно до Порядку розміщення реклами на транспорті комунальної власності м. Києва, затвердженого розпорядження КМДА від 28.12.2005 року за № 2430 (надалі - «Порядок») і умов цього Договору та здійснює оплату за їх використання.

Положеннями договору передбачено, що договір вступає в силу з моменту підписання і діє протягом п'яти років.

Згідно з п. 3.1.1. договору сторона 1 зобов'язана до п'ятого числа поточного місяця формувати рахунки за розміщення РЗ згідно додатків до цього договору.

Пунктом 3.1.2. договору визначено, що сторона -1 зобов'язана до п'ятого числа наступного місяця, після звітного місяця, надати для підписання Акт виконаних робіт.

Сторона 1 має право своєчасно отримувати від сторони 2 плату за надання послуг згідно умов цього договору (п. 3.2.1.), крім того сторона 1 має право нараховувати та вимагати від сторони 2 сплати штрафних санкцій за порушення умов договору в розмірі та в порядку, передбаченому цим договором та чинним законодавством (п. 3.2.2. договору).

Відповідно до п. 3.3.4. договору, сторона 2 зобов'язана використовувати надані за цим договором об'єкти (їх частини) за цільовим призначенням - для розміщення РЗ, відповідно до умов положень, з дотриманням вимог чинного законодавства та умов цього договору і додатків до нього.

Пунктом 3.3.5. договору визначено, що сторона 2 зобов'язана своєчасно та у повному обсязі вносити на поточний рахунок сторони 1 плату за розміщення РЗ у порядку та в розмірах, передбачених розділом 4 цього договору.

Оплата за цим договором здійснюється починаючи з дня введення в експлуатацію РЗ. Розмір плати за цим договором встановлюється стороною 1 в залежності від зони розміщення реклами, виходячи з базової плати. Розмір плати визначається у додатках до цього договору, які є його невід'ємними частинами Оплата за цим договором здійснюється в триденний термін з моменту отримання рахунку-фактури, але не пізніше п'ятнадцятого числа місяця, за який здійснюється оплата (за умови надання стороною 1 відповідних рахунків на оплату). Оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок стороні 1, вказаному в договору (п. п. 4.1., 4.2., 4.3., 4.4. договору).

Згідно з п. 5.3. договору, за несвоєчасне або неповне внесення плати на виконання умов цього договору сторона 2 сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення (не оплати) від суми простроченого (неоплаченого) платежу за кожен день прострочення.

Матеріалами справи підтверджується, що 01.12.2011р., сторонами було підписано Акт про введення в експлуатацію рекламних засобів.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що відповідач не виконував взятих на себе грошових зобов'язаннь згідно Договору, у зв'язку з чим Позивачем не одноразово на його адресу направлялися претензії з вимогою погасити існуючу за ним заборгованість (Претензія № 38/785 від 01.08.2012р.; Претензія № 38/990 від 17.10.2012р.; Претензія № 38/913 від 27.10.2013р.). Проте дані претензії Відповідачем були залишені без задоволення.

Таким чином, станом на 30.10.2014 року сума основної заборгованості Відповідача за використання об'єктів (їх окремих частин) для розміщення рекламних засобів згідно умов договору №10-22 від 12.10.2012 року становить 8262,00 грн., а саме: нарахована плата за період з січня 2012 року по жовтень 2014 року включно.

З матеріалів справи вбачається, що позивач 01.09.2014р. направив на адресу відповідача Додаткову угоду про припинення дії договору № 10-22 від 12.10.2011р. та чергову претензію на погашення заборгованості.

Спір по справі виник внаслідок того, що відповідач порушив умови договору в оплати платежів, у зв'язку з чим Комунальне підприємство по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва "Київавтошляхміст" просить суд розірвати Договір про розміщення реклами на транспорті комунальної власності міста Києва №10-22 від 12.10.2011р. та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Максимум Медіа" 8262,00 грн. заборгованості з оплати платежів.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач не виконав свої зобов'язання за договором, надані позивачем послуги не оплатив. Станом на день слухання справи у судовому засіданні сума боргу відповідача перед позивачем складає 8262,00 грн.

Як визначено абзацом 1 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як визначено частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу підлягають задоволенню в сумі 8262,00 грн.

Пунктом 1 статті 206 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання може бути розірвано сторонами відповідно до правил, встановлених статтею 188 цього Кодексу.

Відповідно до статті 188 Господарського кодексу України, розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 6.1. Договору: «договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками вступає в силу з моменту підписання і діє протягом п'яти років».

Згідно ч. 7 ст. 193 ГК України, статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу статті 610 ЦК України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; відшкодування збитків.

У відповідності з ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

З огляду на викладене позовні вимоги про розірвання договору та зобов'язання провести демонтаж рекламних засобів обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Крім стягнення з відповідача суми основної заборгованості, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 1972,46 грн.

Відповідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 5.3. договору сторони погодили, що за несвоєчасне або неповне внесення плати на виконання умов цього договору сторона 2 сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення (не оплати) від суми простроченого (неоплаченого) платежу за кожен день прострочення.

Судом встановлено, що позивачем нараховано пеню відповідно до п. 12.4. договору та з урахування Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

З огляду на викладене суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 1972,46 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, у зв'язку з простроченням відповідачем своїх грошових зобов'язань відповідно до договору № 10-22 від 12.10.2012 р. позивач просить стягнути на його користь з відповідача 1106,38 грн. - інфляційних нарахувань та 3% річних в сумі 351,04 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При перевірці правильності обчислення позивачем 3 % річних та інфляційних нарахувань, судом встановлено, що розрахунок відповідає вимогам чинного законодавства.

Тож, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань в розмірі 1106,38 грн. та 3% річних в розмірі 351,04 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Підсумовуючи все вищевикладене, судом задовольняються позовні вимоги повністю.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень. Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Зважаючи на вищевказане, вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, при задоволенні позову судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Розірвати договір про розміщення реклами на транспорті комунальної власності міста Києва № 10-22 від 12.10.2011р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Максимум Медіа" (інд. 02099, м. Київ, вул. Бориспільська, 9, код ЄДРПОУ 37515488) та Комунальним підприємством по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва "Київавтошляхміст" (інд. 01013, м. Київ, Набережно-печерська дорога, 2; код ЄДРПОУ 03359018).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Максимум Медіа" (інд. 02099, м. Київ, вул. Бориспільська, 9, код ЄДРПОУ 37515488) на користь Комунального підприємства по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва "Київавтошляхміст" (інд. 01013, м. Київ, Набережно-печерська дорога, 2; код ЄДРПОУ 03359018) 8262 (вісім тисяч двісті шістдесят дві) грн.. 00 коп. - основного боргу, 351 (триста пятдесят одну) грн. 04 коп. - три відсотки річних, 1106 (одну тисячу сто шість) грн.. 38 коп. - інфляційних, 1 972 (одну тисячу дев'ятсот сімдесят дві) грн. 46 коп. - пеня за прострочку платежу, 3 045 (три тисячі сорок п'ять) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 08.12.2014р.

Суддя Трофименко Т.Ю.