Постанова

від 25.11.2014 по справі 910/15607/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" листопада 2014 р. Справа№ 910/15607/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Тарасенко К.В.

Тищенко О.В.

секретар Бурдейна Н.В.

за участю представників:

від позивача - не з'явився

від відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юзол"

на рішення господарського суду міста Києва

від 25.09.2014 р.

у справі №910/15607/14 (суддя Бондаренко Г. П.)

за позовом Державного підприємства "Центр науково-технічного супроводу дорожніх робіт та сертифікації дорожньої продукції"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юзол"

про стягнення 47850,52 грн.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Центр науково-технічного супроводу дорожніх робіт та сертифікації дорожньої продукції" звернулося до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юзол" про стягнення 47850,52 грн. за договором №250/12/1 про надання послуг "Визначення експлуатаційних характеристик (коефіцієнтів яскравості та світло повертання) горизонтальної дорожньої розмітки на автомобільних дорогах державного значення в Рівненській області з метою підвищення якості дорожніх робіт (300 км лінії, 45 вимірів на 1 км)" від 11.09.2012 р.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань, прийнятих за договором №250/12/1 від 11.09.2012 р. щодо оплати послуг, у зв'язку із чим за останнім утворилась заборгованість у розмірі 47850,52 грн., з яких 34925,99 грн. основний борг, 5972,34 грн. пеня, 2444,82 грн. штраф, 4016,49 грн. інфляційні втрати, 490,88 грн. 3 % річних.

Рішенням господарського суду міста Києва від 25.09.2014 р. у справі №910/15607/14 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юзол" на користь Державного підприємства "Центр науково-технічного супроводу дорожніх робіт та сертифікації дорожньої продукції" 34925 (тридцять чотири тисячі дев'ятсот двадцять п'ять) грн. 99 коп. основного боргу, 490 (чотириста дев'яносто) грн. 88 коп. 3 % річних, 4016 (чотири тисячі шістнадцять) грн. 49 коп. інфляційних втрат та 1505 (одна тисяча п'ятсот п'ять) грн. 62 коп. витрат на оплату судового збору. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Юзол" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 25.09.2014р. у справі №910/15607/14 повністю та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому, скаржник посилається на недоведеність факту настання у відповідача зобов'язання по оплаті за договором наданих послуг, оскільки позивачем не надано доказів отримання актів наданих послуг, звіту про надані послуги, рахунків відповідачем.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду (у складі колегії судів: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді Тарасенко К.В., Гончаров С.А.) від 30.10.2014 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юзол" на рішення господарського суду міста Києва від 25.09.2014 р. у справі №910/15607/14 було прийнято до провадження; розгляд справи призначено на 25.11.2014 р.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 24.11.2014р. змінено склад судової колегії.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду (у складі колегії судів: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді Тарасенко К.В., Тищенко О.В.) від 25.11.2014 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юзол" на рішення господарського суду міста Києва від 25.09.2014 р. у справі №910/15607/14 було прийнято до провадження; розгляд справи призначено на 25.11.2014 р.

В судове засідання апеляційної інстанції представники сторін не з'явилися.

Оскільки явка представників сторін у судове засідання не була визнана судом обов'язковою, а також зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення сторін, третьої особи про місце, дату та час судового розгляду, апеляційний суд визнав можливим розглядати апеляційну скаргу у відсутність представників сторін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

11.09.2012 між Державним підприємством Державний науково-технічний центр інспекції якості та специфікації дорожньої продукції "Дор'якість" (в подальшому найменування державного підприємства "Державний науково-технічний центр якості та сертифікації дорожньої продукції "Дор'якість" змінено на Державне підприємство "Центр науково-технічного супроводу дорожніх робіт та сертифікації дорожньої продукції"), як виконавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юзол", як замовником, було укладено договір №250/12/1 на надання послуг "Визначення експлуатаційних характеристик (коефіцієнтів яскравості та світлоповертання) горизонтальної дорожньої розмітки на автомобільних дорогах державного значення в Рівненській області з метою підвищення якості дорожніх робіт (300 км лінії, 45 вимірів на 1 км)" (далі за текстом - договір), згідно з п. 1.1. якого замовник доручає, а виконавець бере на себе надання послуг, направлених на підвищення рівня якості робіт: "Визначення експлуатаційних характеристик (коефіцієнтів яскравості та світлоповертання) горизонтальної дорожньої розмітки на автомобільних дорогах державного значення в Рівненській області з метою підвищення якості дорожніх робіт (300 км лінії, 45 вимірів на 1 км)". Результатами послуг за договором є звіт про надані послуги (п.1.2. договору).

Згідно календарного плану (додаток №1 до договору) послуги за договором загальною вартістю 34925,99 грн. мають бути надані в термін з вересня по грудень 2012 року.

Виходячи зі змісту п.1.4. договору приймання результатів наданих послуг за договором здійснюється відповідно до акту здачі-приймання послуг при наявності відповідного бюджетного фінансування.

Пунктом 2.1. договору встановлено, що вартість послуг за договором становить 34925,99 грн., у відповідності із калькуляцією кошторисної вартості (додаток № 3 до договору).

Грошові кошти за надання послуг за договором замовник поетапно перераховує на поточний рахунок виконавця у розмірах та у строки, визначені календарним планом. Оплата проводиться шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця на підставі актів наданих послуг. ( п.2.2., п.2.3. договору).

Відповідно до п.3.1. договору по наданню послуг за договором виконавець передає замовнику акт наданих послуг та комплект документів, зазначених у п. 1.2 договору.

Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін (п.6.1. договору).

Строк дії договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 6.1 договору та закінчується 31 грудня 2012 р., а в частині оплати - до повного розрахунку (п.6.2. договору).

Пунктом 6.3. договору сторони погодили, що закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Колегією суддів встановлено, що позивач на виконання умов договору виконав свої зобов'язання щодо визначення експлуатаційних характеристик (коефіцієнтів яскравості та світлоповертання) горизонтальної дорожньої розмітки на автомобільних дорогах державного значення в Рівненській області з метою підвищення якості дорожніх робіт (300 км лінії, 45 вимірів на 1 км) та надав відповідачу обумовлені договором послуги на суму 34925,99 грн., що підтверджується підписаним та скріпленим печатками сторін актом б/н від 24.12.2012 р., згідно договору №250/12/1 від 11.09.2012, на суму 34925,99 грн.

При цьому, відповідач в порушення прийнятих за договором зобов'язань, не здійснив оплату за надані послуги, у зв'язку із чим виникла заборгованість у розмірі 34925,99 грн.

25.12.2013 р. позивачем на адресу відповідача було направлено претензію №25/17-609 від 24.12.2013, яку останній отримав 10.01.2014 р., що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідач на вказану претензію відповіді не надав, зобов'язання перед позивачем не виконав, а тому позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 34925,99 грн. Також позивачем заявлено до стягнення 5972,34 грн. пені, 2444,82 грн. штрафу, 4016,49 грн. інфляційних втрат, 490,88 грн. 3 % річних.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За своєю правовою природою договір №250/12/1 на надання послуг "Визначення експлуатаційних характеристик (коефіцієнтів яскравості та світло повертання) горизонтальної дорожньої розмітки на автомобільних дорогах державного значення в Рівненській області з метою підвищення якості дорожніх робіт (300 км лінії, 45 вимірів на 1 км)" від 11.09.2012 є договором про надання послуг.

Відповідно до положень ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з положеннями ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

За приписами ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Статтею 526 Цивільного кодексу України та частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як встановлено вище, в договорі сторони погодили що оплата послуг здійснюється у розмірах та у строки, визначені календарним планом (п.2.2. договору), оплата проводиться шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця на підставі актів наданих послуг (п.2.3. договору).

Акт виконаних послуг було підписано сторонами 24.12.2012 р.

Жодних претензій щодо невідповідності якості наданих послуг умовам договору не заявлялось та суду не надано. Отже, враховуючи п.1.4 договору надані позивачем відповідачу послуги на суму 34925,99 грн. були прийняті відповідачем.

Колегією суддів встановлено, що в календарному плані (додаток 1 до договору) сторонами погоджено найменування послуг за договором, термін виконання: початок - закінчення (вересень - грудень 2012 р.), вартість етапу (34925,99 грн.), проте строк оплати послуг не погоджено.

Із змісту договору не вбачається погодження сторонами строку оплати послуг.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як встановлено вище, вимога про оплату 84659,97 грн., з яких 34925,99 грн. - вартість наданих послуг за договором № 250/12/1 від.11.09.2012 (претензія № 25/17-609 від 24.12.2013), була направлена позивачем відповідачу 25.12.2013 р. Отже, враховуючи приписи ч. 2 ст. 530 ЦК України, відповідач зобов'язаний був здійснити оплату передбачену договором у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, про що позивач зазначав в претензії. Претензія була отримана відповідачем 10.01.2014 р.

Таким чином, 11.01.2014 р. у відповідача перед позивачем виникло зобов'язання по оплаті послуг наданих за договором послуг в розмірі 34925,99 грн.

Належних доказів на спростування доводів позивача та наявних в матеріалах справи документів, відповідач суду не надав, факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором в сумі 34925, 99 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і обґрунтований, строк оплати наданих послуг відповідно до ст. 530 ЦК України настав, а тому позовні вимоги щодо стягнення 34925,99 грн. основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 5972,34 грн. пені, 2444,82 грн. штрафу, 4016,49 грн. інфляційних втрат, 490,88 грн. 3 % річних.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до ч.2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, у позивача наявні правові підстави вимагати стягнення з відповідача за порушення грошового зобов'язання суму трьох відсотків річних, інфляційних втрат.

Колегія суддів вважає розрахунок сум інфляційних втрат, трьох відсотків річних заявлених до стягнення в розмірі 4016,49 грн. та 490,88 грн. відповідно (період прострочення з 18.01.2014 р. по 08.07.2014 р.), вірним.

Заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 5972,34 грн. за загальний період з 18.01.2014 р. по 08.07.2014 р. та 2444,82 грн. 7 % штрафу у відповідності до ч. 2 ст. 231 ГК України задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Згідно п. 2 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 р. №01-06/249 "Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів" застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафної санкції, передбаченої абзацом третім частини другої статті 231 Господарського кодексу України, допускається за сукупності таких умов: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо, між іншим, порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки; якщо допущено прострочення виконання не грошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу (постанови від 06.12.2010 №42/563; від 20.12.2010 №06/113-38).

Отже, нараховані відповідачу пеня в розмірі 0,1 % та штраф в розмірі 7 % саме за порушення грошового зобов'язання не відповідає приписам ч. 2 ст. 231 ГПК України.

З огляду на викладене, враховуючи, що відповідач прострочив виконання зобов'язання з оплати наданих послуг за договором, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 34925,99 грн. основного боргу, 4016,49 грн. інфляційних втрат, 490,88 грн. 3 % річних. В іншій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 2 ст. 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків місцевого господарського суду не спростовують.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції прийняв рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду не вбачається.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юзол" залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 25.09.2014 р. у справі №910/15607/14 - без змін.

2. Матеріали справи №910/15607/14 повернути до господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановлені законом порядку та строки.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді К.В. Тарасенко

О.В. Тищенко