Рішення

від 09.12.2014 по справі 311/3318/14-ц

ВАСИЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

311/3318/14-ц

2/311/1109/2014

09.12.2014

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.12.2014 року м. Василівка

Василівський районний суд Запорізької області в складі:

головуючого судді Степаненко Ю.А.

при секретареві Шак О.В.

за участю позивачки ОСОБА_1

представника позивачки ОСОБА_2

представників відповідача Грищука В.І., Норочевського О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом: ОСОБА_1 до Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Перемога», про витребування майна із чужого незаконного володіння та стягнення сум,-

В С Т А Н О В И В :

У позовній заяві, яка була уточнена в ході судового розгляду справи, позивачка зазначає, що на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом № 404, виданого 14.05.2014 року Василівською державною нотаріальною конторою, вона є власником земельної ділянки загальною площею 1,1879 га, яка розташована на території Степногірської селищної ради Василівського району Запорізької області, кадастровий номер земельної ділянки: 2320955700:02:012:0023. Цільове призначення земельної ділянки: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності: індексний номер: 13012757 від 14.05.2014 року.

Вказана земельна ділянка належала спадкодавцю - матері позивачки ОСОБА_5 на підставі Державного Акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЗП №073087, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №- 309, виданого Степногірською селищною радою Василівського району Запорізької області 27 лютого 2002 року. Дата державної реєстрації земельної ділянки: 07.10.2008 року.

10 грудня 2007 року між орендодавцем - ОСОБА_5 та орендарем - СВК «Перемога», було укладено договір оренди даної земельної ділянки. Актом прийому-передачі об'єкта оренди без номеру та дати за вищезазначеним договором оренди, ОСОБА_5 передала відповідачу зазначену земельну ділянку.

Вказаний договір оренди був зареєстрований у Василівському районному відділі Запорізької регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 07 жовтня 2008 року за № 040826600206.

Згідно п.8 Договору, його укладено строком на п'ять років, тобто, до 07.10.2013 року включно.

Згідно довідки №694/01-16 від 08.11.2013 року, виданої Василівською державною нотаріальною конторою Запорізької області, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 спадщину за законом прийняла дочка - ОСОБА_1.

11.11.2013 року ОСОБА_1 звернулася до відповідача з заявою б/н про повернення земельної ділянки за актом прийому-передачі у зв'язку з закінченням строку дії Договору. Отримання відповідачем цієї заяви підтверджується відповіддю відповідача № 54 від 12.12.2013 року, де він зазначає про законність свого користування земельною ділянкою на підставі п.8 Договору та ст. 33 ЗУ «Про оренду землі».

Сторони договору оренди додаткову угоду про поновлення строку його дії не укладали. Факт неукладання додаткової угоди визнається й відповідачем в листі за вих. №27 від 23.07.2014 року.

Отже, за відсутності протягом законодавчо встановленого строку в один місяць (у даному випадку навіть більше, з 08.10.2013 р. по 11.11.2013 р.), укладеної між сторонами Договору додаткової угоди про поновлення строку оренди, позивачка вважає, що правомірно звернулася до відповідача з заявою б/н від 11.11.2013 р. про повернення їй земельної ділянки за актом прийому-передачі, оскільки, у разі припинення договору оренди землі відповідач зобов'язаний повернути земельну ділянку на умовах, визначених договором (ст. 34 ЗУ «Про оренду землі), проте, відповідач продовжує утримувати земельну ділянку і у своїх листах: вих. №54 від 12.12.2013 р. та вих. №19 від 08.05.2014 р. висуває свої вимоги позивачці - підписати нову угоду, подовжити існуючі договори оренди і прибути з необхідним пакетом документів для підписання угоди, що є прямим порушенням конституційного права позивачки володіти і розпоряджатися своєю власністю.

Оскільки строк дії Договору скінчився, а відповідач відмовляється добровільно виконати вимогу позивачки про повернення земельної ділянки , та зважаючи на той факт, що відповідач продовжує користуватися земельною ділянкою і тримає її у себе, то з 08.10.2013 року по теперішній час має місце порушення відповідачем свого обов'язку, передбаченого ст. 785 ЦК України.

Позивачка просить суд : Зобов'язати Сільскогосподарський виробничий кооператив «Перемога» (71611, Запорізька обл., Василівський р -н, смт. Степногірськ, вул. Леніна, буд. 1, ЄДРПОУ 30000832) негайно, за актом прийому-передачі до Договору, повернути ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІНН НОМЕР_1) земельну ділянку загальною площею 1,1879 Га (розташована на території Степногірської селищної ради Василівського району Запорізької області, кадастровий номер 2320955700:02:012:0023); стягнути з Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Перемога» на користь ОСОБА_1 суму неустойки в розмірі 6 070,20 грн. у зв'язку з несвоєчасним поверненням земельної ділянки загальною площею 1,1879 Га, розташованої на території Степногірської селищної ради Василівського району Запорізької області, кадастровий номер 2320955700:02:012:0023 за Договором оренди землі № б/н від р. (номер запису в Державному реєстрі земель № 040826600206 від « 07» жовтня 2008 р.); стягнути з Сільскогосподарського виробничого кооперативу «Перемога» на користь ОСОБА_1 суму в розмірі 5698,67 грн., як дохід, який СВК «Перемога» отримало або могло отримати від безпідставно набутого майна (земельної ділянки загальною площею 1,1879 Га, розташованої на території Степногірської селищної ради Василівського району Запорізької області, кадастровий номер 2320955700:02:012:0023).

В судовому засіданні представник позивачки в особі ОСОБА_2 підтримав уточнені позовні вимоги з підстав, викладених у позові та уточненнях до нього, просить суд їх задовольнити. Він пояснив, що Додаткова угода, яка передбачена ст. 33 Закону України «Про оренду землі», між відповідачем та позивачкою чи ОСОБА_5 укладена не була, тому, відповідач зобов'язаний повернути позивачці орендовану земельну ділянку. Позивачка не бажає, щоб належною їй земельною ділянкою користувався саме відповідач, вона, як власник, має право та бажання розпоряджатися землею на власний розсуд. Її права порушуються незаконними діями відповідача, який безпідставно користується належною їй земельною ділянкою. Не заперечує того факту, що позивачка отримала орендну плату від відповідача за оренду земельної ділянки за 2013 рік.

В судовому засіданні позивачка підтримала уточнені позовні вимоги з підстав, викладених у позові та уточненнях до нього, просить суд їх задовольнити

В судовому засіданні представник відповідача в особі Грищука В І. проти задоволення позову заперечує, пояснивши, що підтримує письмові заперечення на позов.

Відповідно до цих заперечень, відповідач зазначає, що 10.12.2007 р. між ОСОБА_5 та відповідачем дійсно був укладений договір оренди землі щодо земельної ділянки площею 1,19 га. яка розташована на території Степногірської селищної ради Василівського району ізької області (кадастровий номер 2320955700:02:012:0023). Вказаний договір був укладений строком на 5 років.

Вважає, що позивачка помилково визначає термін дії договору як до 07.12.2013 року, виходячи з того, що договір був зареєстрований 07.10.2008 року. Сторони за договором оренди дійшли згоди щодо істотних умов 10.12.2007 pоку , скріпивши договір своїми підписами, що і є моментом укладення договору. В момент державної реєстрації набирає чинності (набуває юридичної сили) договір, укладення якого вже відбулося, і така реєстрація не може змінювати моменту укладання.

Представник вважає, що строк дії вказаного договору оренди сплив - 10.12.2012 року.

За період часу з 11.12.2012 р. по 11.01.2013 р. (1 місяць) жодних заперечень від ОСОБА_5 щодо поновлення договору оренди на адресу відповідача не надходило.

27.02.2013 р. відповідачем на адресу ОСОБА_5 направлено листа щодо відсутності заперечень відносно продовження договору оренди на той же самий строк та на тих же самих умовах (зі щорічним переглядом розміру орендної плати). Вказаний лист отримано ОСОБА_5 02.03.2013 р., згідно поштового повідомлення №7161101081221.

За період часу з 03.03.2013 р. по 03.04.2013 р. (1 місяць) жодних заперечень від ОСОБА_5 за результатами розгляду вказаного листа на адресу відповідача не надходило.

Таким чином, відповідно до ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», представник вважає договір оренди від 10.12.2007 р. поновленим та той самий строк та на тих самих умовах, зі строком дії до 10.12.2017 р.

За строк дії договору оренди відповідач добросовісно виконував обов'язки, передбачені п.31 договору, а саме:

• виконував щодо об'єкту оренди зобов'язання, передбачені цим договором;

• своєчасно сплачував орендну плату (остання виплата була проведена у жовтні 2013 р. та отримана позивачкою, як спадкоємцем ОСОБА_5;

• використовував землю відповідно до її цільового призначення.

Жодних претензій щодо невиконання та/або несвоєчасного виконання взятих на себе зобов'язань, відповідач від ОСОБА_5 не отримував.

При цьому, відповідач підтверджує свої зобов'язання щодо вказаного договору, зокрема, щодо використання землі відповідно до її цільового призначення та виплати орендної плати на умовах та в строки, визначених договором.

ІНФОРМАЦІЯ_1. ОСОБА_5 померла та спадкоємцем після її смерті за законом є позивачка ОСОБА_1

Відповідно до умов п.39, 40 договору оренди та ч.4 ст.31, ч.4 ст.32 ЗУ «Про оренду землі», розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається . Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи , а також реорганізація юридичної особи-орендаря, не є підставою для зміни умов або розірвання договору.

Однак, позивачка з моменту прийняття спадщини намагається у будь-який спосіб витребувати вказану земельну ділянку, направляючи на адресу відповідача листи та вимоги з вказаного питання, постійно змінюючи підстави та обґрунтування такого витребування, та вважає , що відповідачем порушуються її права, як власника землі. Всі спроби відповідача довести позивачці безпідставність та необґрунтованість її вимог та налагодити контакт для порозуміння та подальшої взаємовигідної співпраці, виявились безрезультатними, оскільки ігноруються позивачкою.

При цьому, представник відповідача не заперечує того факту, що Додаткова угода до вказаного Договору оренди укладена не була ні з ОСОБА_5, ні з ОСОБА_1, вважаючи її укладення не обов'язковим в даному випадку.

Вважає, що відповідач на законних підставах користується земельною ділянкою, яка належить на даний час позивачці, тому, просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні представник відповідача в особі Норочевського О.О. проти задоволення позову заперечує, пояснивши, що вважає договір оренди від 10.12.2007 року, який є предметом даного спору, поновленим, автоматично пролонгованим, укладення Додаткової угоди з орендодавцем вважає не обов'язковим, посилаючись на ст.764 ЦК України.

Суд, вислухавши пояснення учасників процесу, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, прийшов до висновку про те, що уточнені позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав:

як було встановлено в судовому засіданні та як видно із матеріалів справи, ОСОБА_5 на підставі Державного Акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЗП №073087, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №- 309, виданого Степногірською селищною радою Василівського району Запорізької області 27 лютого 2002 року, який було зареєстровано 07.10.2008 року Василівським РВ ЗРФ ЦЦЗК, належала земельна ділянка загальною площею 1,1879 га, яка розташована на території Степногірської селищної ради Василівського району Запорізької області, кадастровий номер земельної ділянки: 2320955700:02:012:0023, цільове призначення земельної ділянки: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується Договором оренди, Актом прийому-передачі, свідоцтвом про право на спадщину, копії яких є у справі.

ОСОБА_5, як власник зазначеної земельної ділянки, мала право, відповідно до ст.41 Конституції України, ст.ст.317, 321 ЦК України, ст.ст.78, 81,90 ЗК України, володіти, користуватися і розпоряджатися своєю земельною ділянкою, її право приватної власності є непорушним. При цьому, відповідно до ч.1 ст.152 ЗК України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

10 грудня 2007 року між орендодавцем - ОСОБА_5 та орендарем - СВК «Перемога», було укладено Договір оренди даної земельної ділянки, копія якого є у справі. За Актом прийому-передачі від 10.12.2007 року, копія якого є у справі, ОСОБА_5 передала, а СВК «Перемога» прийняло, вказану земельну ділянку. Таким чином, ОСОБА_5 розпорядилася належною їй земельною ділянкою.

Договір укладено на п'ять років; після закінчення строку договору, орендар має переважне право поновлення його на новий строк на тих же самих умовах. У цьому разі орендар не пізніше, ніж за тридцять днів до закінчення строку договору повідомляє письмово орендодавця про намір продовжити його дію (п.8 Договору); передача земельної ділянки орендарю здійснюється у десятиденний строк з моменту державної реєстрації цього договору за актом її приймання -передачі (п.20 Договору); після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду (п.21 Договору); дія договору припиняється у разі, в тому числі, закінчення строку, на який його було укладено, якщо інше не передбачено договором. Дія договору припиняється також в інших випадках, передбачених законодавством України (п.37 Договору); перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря, не є підставою для зміни умов або розірвання договору (п.40 Договору); цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації у Василівському районному відділі Запорізької регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах» ( п.47 Договору).

Як вбачається із договору, його було зареєстрованого у Василівському районному відділі Запорізької регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 07 жовтня 2008 року за № 040826600206.

Цей договір є укладеним, оскільки сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч.1 ст.638 ЦК України).

Судом встановлено, що на даний час зазначений договір не змінено, не скасовано, не розірвано, його незаконність не встановлена рішенням суду, відповідно до положень параграфа 2 ЦК України (ст.ст.215-236).

Судом також встановлено, що не зважаючи на те, що державна реєстрація договору здійснена 07 жовтня 2008 року, сторони приступили до його виконання 10 грудня 2007 року та саме з цього часу відповідач користується земельною ділянкою та сплачував орендодавцю орендну плату, що сторонами не оспорюється, а обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню (ч.1 ст.61 ЦПК України).

У ч. 1 ст. 627 ЦК України проголошено принцип свободи договору, якою передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У цивільному законодавстві розмежовуються поняття «строку договору» та «набрання чинності договором». Відповідно до ст. 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Строк дії договору визначається на розсуд сторін, якщо тільки в законі чи акті державного органу, обов'язкового для сторін, не обмежується строк його чинності.

Відповідно до ст. 640 ЦК України, моментом укладення договору є момент одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді другої сторони про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Відповідно до ст.93 Земельного кодексу України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницькою та іншої діяльності.

Відповідно до ч.2 ст.792 ЦК України, відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Договір оренди землі укладається в письмовій формі, однією з істотних умов договору є строк дії договору. Строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років. При передачі в оренду сільськогосподарських угідь для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строк дії договору оренди земельних ділянок визначається з урахуванням періоду ротації основної сівозміни згідно з проектами землеустрою. Передача об'єкта оренди орендарю здійснюється орендодавцем у строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі, за актом приймання-передачі. Договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено ( ст.ст.14, 17, 19, 31 Закону України «Про оренду землі», чинного на час укладення договору). Договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом (ст.ст.18,20 Закону України «Про оренду землі», чинного на час укладення договору).

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (в редакції на час реєстрації договору оренди), державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до

Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень. Тобто, реєстрацією є запис, фіксація фактів або явищ з метою обліку та надання їм статусу офіційно визнаних актів, внесення до списку або книги обліку. Реєстрація договору є адміністративним актом, тобто, елементом зовнішнім щодо договору.

У Постанові Верховного Суду України №6-5 цс13 від 06 березня 2013 року викладена правова позиція, що державна реєстрація договору оренди земельної ділянки у період визначеного сторонами строку дії договору забезпечує правомірне, договірне використання орендарем орендованої земельної ділянки відповідно до норм Земельного кодексу України, Цивільного кодексу України, Закону України від 6 жовтня 1998 року № 161-XIV «Про оренду землі» та Закону України від 11 лютого 2010 року № 1878-VІ «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та інших законодавчих актів України» незалежно від дати проведення такої реєстрації .

Судом встановлено, що даний договір оренди сторонами підписано 10.12.2007 року і в цей же день відповідач прийняв земельну ділянку в оренду за актом прийому - передачі.

Матеріали цивільної справи не містять доказів того, що сторони, відповідно до вимог ст. 651 ЦК України, у зв'язку з затримкою державної реєстрації договору оренди, досягли згоди щодо продовження строку дії укладеного ними 10.12.2007 року договору оренди та узгодили інший кінцевий строк його дії.

Чинне законодавство України ( як ЦК України, так і Закон України «Про оренду землі») не наділяє повноваженнями будь-яких осіб, окрім сторін, вирішувати вказане питання, оскільки у цивільних правовідносинах діє принцип свободи договору, який є основоположним.

Таким чином, виходячи з викладеного, твердження позивачки та її представника про те, що строк дії договору оренди землі, який є предметом позову, починається з дати його державної реєстрації є помилковим, так як державна реєстрації договору вказує на його чинність і не може змінювати день його укладання, тобто строк дії договору.

Отже, строк дії договору сторонами визначено з 10.12.2007 року по 10.12.2012 року.

Доводи представників відповідача про автоматичне поновлення договору оренди землі на той самий строк і на тих самих умовах не ґрунтується на законі, оскільки існує законодавчо визначений порядок поновлення саме договору оренди земельної ділянки та зобов'язання учасників такого договору щодо здійснення певних дій задля продовження або припинення дії договору.

За положеннями статті 33 Закону України «Про оренду землі» (у редакції на час закінчення строку договору оренди), по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності). Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу. Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

Таким чином, відповідач, якщо мав намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі з орендодавцем на новий строк, зобов'язаний був повідомити ОСОБА_5 про це до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі, додавши до листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі проект додаткової угоди. Судом встановлено, що відповідачем зазначені дії вчинені не були. Цей факт не оспорюється й сторонами, тому, не підлягає доказуванню (ч.1 ст.61 ЦПК України).

Наданий представником відповідача на підтвердження своїх заперечень проти позову лист від 27.02.2013 року, копія якого є у справі, отриманий ОСОБА_5 02.03.2013 року, не відповідає вищевказаним вимогам про порядок поновлення договору.

Оскільки 10.12.2012 року закінчився строк договору оренди, орендар (СВК «Перемога») не повідомив орендодавця (ОСОБА_5) у встановлений законом або договором строк про свої наміри на продовження договору оренди, користується земельною ділянкою після спливу строку, незважаючи на заперечення спадкоємиці орендодавця (ОСОБА_1), додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення не укладена, відмова в її укладенні в суді не оскаржена, тому передбачені законом підстави для користування відповідачем земельною ділянкою позивача відсутні.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла. На підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом № 404, виданого 14.05.2014 року Василівською державною нотаріальною конторою, позивачка є власником земельної ділянки загальною площею 1,1879 га, яка розташована на території Степногірської селищної ради Василівського району Запорізької області, кадастровий номер земельної ділянки: 2320955700:02:012:0023. Цільове призначення земельної ділянки: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності: індексний номер: 21579438 від 14.05.2014 року.

Частиною 4 ст. 32 Закону України «Про оренду землі» визначено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі. В даному випадку, перехід права власності на земельну ділянку відбувся вже після закінчення строк договору оренди.

Позивачка, як власник зазначеної земельної ділянки, має право, відповідно до ст.41 Конституції України, ст.ст.317, 321 ЦК України, ст.ст.78, 81,90 ЗК України, володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, її право приватної власності є непорушним. Позивачка не має бажання укладати будь-які угоди з відповідачем на оренду зазначеної земельної ділянки, про що неодноразово своїми листами повідомляла відповідача та наполягала на поверненні їй земельної ділянки, на що відповідач відповідав відмовою. Таким чином, відповідач порушує право приватної власності позивачки на землю.

Відповідно до частин 1, 3, 7 ст. 319 ЦК України, всім власникам забезпечуються рівні умови захисту і здійснення своїх прав володіння, користування і розпорядження своїм майном. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном (ст.391 ЦК України).

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою (ч.2 ст.152 ЗК України).

Незважаючи на відсутність додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки, відповідач продовжує нею володіти та користуватися, чим порушує права позивачки, тому, суд вважає необхідним зобов'язати Сільскогосподарський виробничий кооператив «Перемога» повернути ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 1,1879 га, розташовану на території Степногірської селищної ради Василівського району Запорізької області, кадастровий номер: 2320955700:03:012:0023.

При цьому, суд вважає доцільним, законним та справедливим не зазначати в рішенні суду про «негайне» повернення земельної ділянки, оскільки, положення ст.367 ЦПК України не передбачають обов'язку (права) суду допустити негайне виконання судового рішення у випадку, коли мають місце правовідносини, які є предметом даного спору.

Відповідно до ст.ст.31, 34 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі припиняється, у тому числі, в разі закінчення строку, на який його було укладено. У разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця. У разі невиконання орендарем обов'язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар зобов'язаний відшкодувати орендодавцю завдані збитки.

Поняття збитків визначено ст.22 ЦК України: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Таким чином, зазначеними нормами визначено, що орендодавцю відшкодовуються орендарем саме завдані збитки, при їх наявності та доведеності орендодавцем. Посилання позивачки на норми ЦК України (610, 611, 785, 1212, 1213, 1214) та ЗК України (ст.212) в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача «суми неустойки в розмірі 6 070,20 грн. у зв'язку з несвоєчасним поверненням земельної ділянки» та «суми в розмірі 5698,67 грн., як дохід, який СВК «Перемога» отримало або могло отримати від безпідставно набутого майна», суд вважає безпідставним, оскільки вони не регулюють правовідносини, які є предметом даного спору, а тому, ці вимоги не підлягають задоволенню.

Крім того, Законом України "Про оренду землі" встановлені особливості найму земельних ділянок та не встановлено відшкодування неустойки у разі несвоєчасного повернення орендарем земельної ділянки.

Крім того, судом встановлено в судовому засіданні, що після закінчення строку дії договору оренди (10.12.2012 року), ОСОБА_5 не зверталася до відповідача з вимогою про повернення земельної ділянки, при цьому, вона отримувала орендну плату. Позивачка, як спадкоємиця орендодавця, також отримала орендну плату за землю у 2013 році. Ці факти не оспорюються сторонами, а також підтверджуються відомостями та ордерами, копії яких є у справі. До суду з позовом вони не зверталися. Такі дії ОСОБА_5 та ОСОБА_1 свідчать про те, що вони не заперечували проти користування відповідачем, хоч і безпідставно, земельною ділянкою. Отже, суд вважає, що вина у тому, що склалися правовідносини, які існують між сторонами на даний час, є в їх спільних діях (бездіяльності).

Таким чином, позивачка не надала суду належні та достатні докази на підтвердження своїх позовних вимог в частині стягнення з відповідача тих коштів, про які йде мова у позовній заяві.

При цьому, суд, враховуючи положення ст.11 ЦПК України, відповідно до якої, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, не може виходити за межі заявлених позовних вимог.

Згідно ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Належні та достатні докази на підтвердження своїх позовних вимог у повному обсязі та заперечень проти позову, сторони суду не надали.

Відповідно до ст.88 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір», суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь на користь державного бюджету Василівського району Запорізької області судовий збір у розмірі 243,60 грн.

Враховуючи вищевикладене, керуючись Конституцією України, Законом України «Про оренду землі» від 6 жовтня 1998 року зі змінами, Законом України «Про судовий збір», ст.ст.124-126, 152, 153,158, 160 ЗК України, ст.ст.202, 203, 205, 207, 208, 210, 211, 212, 316, 317, 319, 321, 386, 387, 391, 397, 400, 526, 598, 599, 610, 611, 626, 631, 638-654, 759-765, 770, 773, 777, 781, 785, 792, 1212, 1214 ЦК України, ст.ст.10, 11, 56, 57, 58, 59, 60, 64, 84, 88, 208, 209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву - задовольнити частково.

Зобов'язати Сільскогосподарський виробничий кооператив «Перемога» повернути ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 1,1879 га, розташовану на території Степногірської селищної ради Василівського району Запорізької області, кадастровий номер: 2320955700:02:012:0023.

Стягнути з Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Перемога» на користь державного бюджету Василівського району Запорізької області судовий збір у розмірі 243,60 грн.

В іншій частині позову - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час його проголошення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга подається апеляційному суду Запорізької області через Василівський районний суд Запорізької області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. Якщо буде подано апеляційну скаргу, рішення, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Василівського

районного суду Ю.А.Степаненко