Рішення

від 02.12.2014 по справі 724/1785/14-ц

ХОТИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 724/1785/14-ц Провадження № 2/724/734/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(вступна та резолютивна частини )

02 грудня 2014 року м. Хотин

Хотинський районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого Єфтеньєва О. Г.

при секретарі Боднарюк В. І.,

за участі сторін у справі:

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Хотин цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до держави України, відділу державної виконавчої служби Хотинського районного управління юстиції, Головного управління державної казначейської служби України у Чернівецької області про порушення права на справедливий судовий розгляд та права на мирне володіння своїм майном, спричинення органом влади матеріальної та моральної шкоди, відшкодування заподіяної шкоди, зобов'язання вчинити певні виконавчі дії , -

ВСТАНОВИВ:

23.09.2014 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до держави України, відділу державної виконавчої служби Хотинського районного управління юстиції, Головного управління державної казначейської служби України у Чернівецької області про порушення права на справедливий судовий розгляд та права на мирне володіння своїм майном, спричинення органом влади матеріальної та моральної шкоди, відшкодування заподіяної шкоди, зобов'язання вчинити певні виконавчі дії .

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що з 31.07.2012 року Хотинський районний суд видав судовий наказ №2-н-295/12 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційне товариство „Арго" на користь ОСОБА_1 боргу по заробітній платі в розмірі 7900 грн. 66 коп.

Вказала, що 29.08.2012 року відділ державної виконавчої служби Хотинського районного управління юстиції відкрив виконавче провадження №34028055 на виконання судового наказу Хотинського районного суду №2-н-295/12. Проведені виконавчі дії підтверджує постанова ВДВС Хотинського РУЮ від 03.02.2014 року №556/02-43. На час подання позову судовий наказ залишається невиконаним навіть частково. Відповідно до ухвали Апеляційного суду Чернівецької області від 11.07.2013 року в справі №22ц-961/13 та ухвали Хотинського районного суду від. 14.07.2014 року в справі №724/590/14-ц, тривале невиконання судового наказу Хотинського районного суду №2-н-295/12 пов'язано з неправомірними діями та бездіяльністю протягом тривалого часу старшого державного виконавця ВДВС Хотинського РУЮ Гуцула Ігоря Івановича.

Зазначила, 14.07.2014 року Хотинський районний суд в справі №724/590/14-ц розглянув скаргу на дії та бездіяльність старшого державного виконавця ВДВС Хотинського РУЮ Гуцула І.І. встановив, що державним виконавцем протягом тривалого часу не були вжиті всі надані йому повноваження та обов'язки, передбаченні Законом України „Про виконавче провадження" при виконанні ВП №34028055. Суд визнав неправомірними бездіяльність та зупинення зазначених ВП.

Вказала, що 27.08.2014 року Апеляційний суд Чернівецької області розглянув апеляційну скаргу ВДВС Хотинського РУЮ на ухвалу Хотинського районного суду в справі №724/590/14-ц від 14.07.2014 року і залишив ухвалу без змін. При цьому судом апеляційної інстанції встановлено, що після скасування судом апеляційної інстанції 11.07.2013 року постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження №34028055 та зобов'язання відновити зазначені виконавчі провадженя державний виконавець Гуцул І.І. проявив бездіяльність, на виконання зазначених вище вимог Закону України «Про виконавче провадження» не вчинив жодних виконавчих дій, спрямованих на виконання судового рішення, на підставі якого заведено виконавче провадження.

Зважаючи на те, що вище зазначено час закінчення строку, в який мало бути виконано виконавче провадження №34028055 - 28.02.2013 року, слід визнати, що саме з цієї дати настає відлік спричиненої матеріальної шкоди, яка визначається рівнем інфляції коштів по заробітній платі її, які ВДВС Хотинського РУЮ мав стягнути з ТзОВ ВКТ „Арго". У розумінні п.2 ч.2 ст.22 ЦК України вона зазнала втрат у вигляді упущеної вигоди з часу, коли виконавчою службою мало бути виконано виконавче провадження, а в суді вже доведено, що невиконання виконавчого провадження в зазначений законодавством строк спричинене неправомірними діями та бездіяльністю державною виконавця. Відповідно о до ч.1 ст.1166 ЦК України, підставою для відповідальності за завдану майнову шкоду слугує: майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, з також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи. Повноту відшкодування збитків зазначено у п.З ч.2 ст.22 ЦК України.

Вказала, що оскільки ВП №34028055 мало бути виконано до 28.02.2013 року включно, суду необхідно брати до уваги рівень інфляції починаючи з березня 2013 року -12,7%,

Виходячи з цього, розмір матеріальної шкоди спричиненої невиконанням судового наказу Хотинського районного суду зі сторони ВДВС Хотинського РУКО становить: 7900,66 грн. /100 х 12,7 = 1003,38 гри.

Крім того вказала, що при обґрунтуванні спричиненої матеріальної шкоди їй вказує на час настання порушення її прав з 01.03.2013 року, оскільки ВП №34028055 мало бути виконано до 28.02.2013 року включно. Тому цілком логічно, що саме з 01.03.2013 року неправомірні дії та бездіяльність ВДВС Хотинського РУЮ спричинили їй . моральні страждання.

Також вказала, що вона виховує та утримує разом з чоловіком 2-х неповнолітніх дітей, що підтверджують свідоцтва про народження. Відповідно до Сімейного Кодексу України батьки зобов'язані забезпечувати своїх дітей і це в рівній мірі стосується обов'язків матері. Проте в силу обставин, спричинених в тому числі невиконанням виконавчих проваджень, вона була позбавлена можливості забезпечити утримання своїх дітей, а також, забезпечити в достатні мірі свої власні потреби. З 19.04.2012 року позивач позбавлена можливості працювати на постійній роботі внаслідок незаконного звільнення з підприємства боржника- ТзОВ ВКТ „Арго". Тобто в 2013 році па час, коли повинно було вже виконатись виконавче провадження №34028055, вона не мала джерел стабільного доходу, оскільки не мала постійної роботи і заборговані по заробітній платі кошти у разі їх своєчасного стягнення могли стати значною підтримкою фінансового стану позивача.

Вказала, що вона переживала фізичні та душевні страждання на ґрунті тривалої бездіяльності та невиконання ВДВС Хотинського РУЮ своїх обов'язків щодо проведення стягнень з боржника, маючи всі повноваження, умови для виконання, ресурси, надані Законом України „Про виконавче провадження". Фізичні страждання полягають у виявленні хвороби та необхідності проведення хірургічного лікування її у плановому порядку, проте коштів на хірургічне втручання позивач не мала в зв'язку з невиконанням судового наказу на її користь. Душевні страждання пов'язані з щоденними переживаннями, пошуками джерел заробітку, вищенаведеними обставинами. Окрім того, відсутність можливості розпоряджатись своїми законними грішми само по собі спричинює як моральні страждання так і матеріальні незручності, які в свою чергу теж спричинюють моральні страждання. Щодо вини у заподіянні моральної шкоди- слід виходити 3 тих правопорушень, які були вчинені представником ВДВС Хотинського РУЮ і доведені в суді при розгляді скарг.

Вказала, що зважаючи на практику розгляду аналогічних справ Європейського суду з прав людини її моральні страждання від зазначених порушень не перевищують трьохрічного терміну, суду слід оцінити спричинену моральну шкоду в розмірі 25938 грн. (еквівалентно 1500Є відповідно до курсу Національного банку України на день подання заяви).

Представник позивача уточнив позовні вимоги та просив, визнати, що Україна в особі відділу державної виконавчої служби Хотинського районного управління юстиції порушила право ОСОБА_1 на справедливий судовий розгляд, зазначене в ст.6 ч.1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і порушила також право на мирне володіння своїм майном, яке визначено ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зобов'язати Україну в особі відділу державної виконавчої служби Хотинського районного управління юстиції виконати виконавче провадження №34028055 у відповідності до законодавства України та міжнародних зобов'язань України.

Стягнути з Державного бюджету України шляхом безспірного списання коштів з єдиного рахунку через особу Головного управління Державної казначейської служби України у Чернівецькій області (код ЄДРПОУ 37836095) на користь ОСОБА_1 відшкодування матеріальної шкоди у розмірі- 1422,11 грн. та стягнути спричинену моральну шкоду у розмірі 25938,00 грн. ти вирішити питання про судовий збір.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні будучи допитана як свідок показала, що їй завдані моральні страждання, вона не мала можливості створити належні умови свого проживання і дітей, не могла в зв'язку з не виконанням судового наказу пройти необхідне лікування, погіршилось її самопочуття.

Представник позивача ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі посилаючись на обставини викладенні в позовній заяві.

Представник відповідача - представник ВДВС Хотинського РУЮ Гуцул І.І. - в судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог та просив відмовити в позові.

Представник відповідача - представник ГУДКС у Чернівецькій області в судовому засіданні позов не визнала.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, письмові докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 31.07.2012 року Хотинський районний суд видав судовий наказ №2-н-295/12 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційне товариство „Арго" на користь ОСОБА_1 боргу по заробітній платі в розмірі 7900 грн. 66 коп.

29.08.2012 року відділ державної виконавчої служби Хотинського районного управління юстиції відкрив виконавче провадження №34028055 на виконання судового наказу Хотинського районного суду №2-н-295/12. Проведені виконавчі дії підтверджує постанова ВДВС Хотинського РУЮ від 03.02.2014 року №556/02-43. На час подання позову судовий наказ залишається невиконаним навіть частково. Відповідно до ухвали Апеляційного суду Чернівецької області від 11.07.2013 року в справі №22ц-961/13 та ухвали Хотинського районного суду від 14.07.2014 року в справі №724/590/14-ц, тривале невиконання судового наказу Хотинського районного суду №2-н-295/12 пов'язано з неправомірними діями та бездіяльністю протягом тривалого Часу старшого державного виконавця ВДВС Хотинського РУЮ Гуцула Ігоря Івановича.

14.07.2014 року Хотинський районний суд в справі №724/590/14-ц розглянув скаргу на дії та бездіяльність старшого державного виконавця ВДВС Хотинського РУЮ Гуцула І.І. встановив, що державним виконавцем протягом тривалого часу не були вжиті всі надані йому повноваження та обов'язки, передбаченні Законом України „Про виконавче провадження" при виконанні ВП (виконавче провадження) № 34028055. Суд визнав неправомірними бездіяльність та зупинення зазначених ВП.

27.08.2014 року Апеляційний суд Чернівецької області розглянув апеляційну скаргу ВДВС Хотинського РУЮ на ухвалу Хотинського районного суду в справі №724/590/14-ц від 14.07.2014 року і залишив ухвалу без змін. При цьому судом апеляційної інстанції встановлено, що після скасування судом апеляційної інстанції 11.07.2013 року постанови державного виконавця про закінчення ВП №34028055 та зобов'язання відновити зазначене ВП державний виконавець Гуцул І.І. проявив бездіяльність, на виконання зазначених вище вимог Закону України «Про виконавче провадження» не вчинив жодних виконавчих дій, спрямованих на виконання судового рішення, на підставі якого заведено виконавче провадження.

Враховуючи вищевикладене, те, що з 29.08.2012 року судове рішення не виконане, рішення суду не повинно бути ілюзорним про що неодноразово зазначає Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, а тому вважає, що держава Україна в особі відділу державної виконавчої служби Хотинського районного управління юстиції порушила право ОСОБА_1 на справедливий судовий розгляд, зазначене в ст.6 ч.1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і порушила також право на мирне володіння своїм майном, яке визначено ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в зв'язку з невиконанням судового наказу Хотинського районного суду №2-н-295/12 порушив зазначені права в зв'язку з невиконанням судового наказу Хотинського районного суду №2-н-213/12.

Відповідно до ст. 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно положень ст. 4 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законами України.

Згідно з вимогами ст.ст. 57-60 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Виходячи з викладеного вище, аналізу відносин, що існували між сторонами порушення права ОСОБА_1 на справедливий судовий розгляд, не є позовними вимогами в розумінні Цивільного Процесуального Кодексу України.

Щодо вимоги про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині також підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб (пункт 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року N 4 ).

Для відшкодування моральної шкоди, в силу наведених норм, необхідні наступні підстави: наявність душевних страждань, яких позивач зазнав у зв'язку з протиправною поведінкою щодо нього або приниження честі та гідності позивача. Необхідними умовами також є неправомірність рішень, дій чи бездіяльності та наявність вини відповідача.

Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року N 4 роз'яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України, підставою для відповідальності за завдану майнову шкоду слугує: майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, з також шкода, завдана майку фізичної або юридичної особи.

Судом встановлено, що у відповідності до п.2 ч.2 ст.22 ЦК України ОСОБА_1 зазнала втрат у вигляді упущеної вигоди з часу, коли виконавчою службою мало бути виконано виконавче провадження, а не невиконання виконавчого провадження в зазначений законодавством строк спричинене неправомірними діями та бездіяльністю державною виконавця.

В підтвердження завдання моральної шкоди, ОСОБА_1 вказує на час настання порушення її прав з 01.03.2013 року, оскільки ВП №34028055 мало бути виконано до 28.02.2013 року включно. Тому з 01.03.2013 року неправомірні дії та бездіяльність ВДВС Хотинського РУЮ спричинили ОСОБА_1 моральні страждання. Вона виховує та утримує разом з чоловіком 2-х неповнолітніх дітей, що підтверджують свідоцтва про народження, ОСОБА_1 переживала фізичні та душевні страждання на ґрунті тривалої бездіяльності та невиконання ВДВС Хотинського РУЮ своїх обов'язків щодо проведення стягнень з боржника, маючи всі повноваження, умови для виконання, тому наявні умови і підстави для відшкодування моральної шкоди.

У відповідності до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Однією із засад судочинства, регламентованих п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 14 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.Обов'язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням порушуються їхні права, свободи чи інтереси.

Крім того, судове рішення відповідно до Конституції України та Цивільного Процесуального Кодексу України є обов'язковим до виконання, а тому зобов'язувати ВДВС Хотинського РУЮ Чернівецької області його виконати в позовному порядку немає підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи неодноразові вказівки Європейського суду з прав людини в своїх рішеннях про необхідність застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, з метою забезпечення прав людини, повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на вимогах закону, обставини справи підтверджені певними засобами доказування, а тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в частині стягнення матеріальної шкоди в сумі 1422,11 грн. та моральної шкоди в розмірі 3000,0 грн., а в іншій частині - слід відмовити.

Враховуючи, що позивачем не повністю сплачено судовий збір, а статтею 88 ЦПК України встановлено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, в розмірі 269,41 грн.

Крім того, слід достягнути судовий збір з позивача.

Керуючись ст.ст.22,23, 1166,1173,1174 ЦК України, ЗУ "Про виконавче провадження", ст.ст. 10, 11,60,88, 209, 212, 214, 215, ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України шляхом безспірного списання коштів з єдиного рахунку через особу Головного управління Державної казначейської служби України у Чернівецькій області (код ЄДРПОУ 37836095) на користь ОСОБА_1 відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 1422,11 грн.

Стягнути з Державного бюджету України шляхом безспірного списання коштів з єдиного рахунку через особу Головного управління Державної казначейської служби України у Чернівецькій області (код ЄДРПОУ 37836095) на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди у розмірі 3000,00 грн.

Стягнути з України в особі відділу державної виконавчої служби Хотинського районного управління юстиції (код ЄДРПОУ 34907644 ) на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 269, 41 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 229, 88 грн.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку до апеляційного суду Чернівецької області через Хотинський районний суд протягом 10 днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: О. Г. Єфтеньєв