Рішення

від 03.12.2014 по справі 521/7872/14-ц

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

Справа № 521/7872/14-ц

Номер провадження №2/521/4988/14

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2014 року м. Одеса

Малиновський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого - судді Жуган Л.В.,

при секретарі - Іськовій В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Астра-Фінанс», Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Традо» про визнання договору недійсним на момент укладення та застосування реституції, -

ВСТАНОВИВ:

До Малиновського районного суду м. Одеси 26.05.2014 року звернулась ОСОБА_2 із позовом до ТОВ «Астра-Фінанс» про визнання договору недійсним на момент укладення та застосування реституції.

В процесі розгляду справи позивач подала уточнений позов до ТОВ «Астра-Фінанс», ТДВ «СК «Традо» про визнання договору недійсним на момент укладення та застосування реституції.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач послалась на те, що 08.01.2014 року між нею та ТОВ «Астрафінанс» було укладено Договір №021213 про надання консультаційних послуг, та цього ж дня позивачем сплачено вартість таких послуг у розмірі 12850 грн. ОСОБА_2 зазначила, що предметом вказаного договору є подальше оформлення з ТОВ «Астра-Фінанс» Договору №021213 від 08.01.2014 для отримання грошових коштів по програмі «дВТБ-гроші».

Позивач вказує, що її зобов'язали обов'язково застрахувати своє життя, якщо вона хоче отримати позику, тому 08.01.2014 року вона уклала з ТДВ «СК «Традо» договір добровільного страхування від нещасних випадків №003621, та сплатила страховий платіж в сумі 10500 грн.

Одночасно 08.01.2014 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Астра-Фінанс» було укладено договір №021213, предметом якого є вчинення певних дій, спрямованих на надання безвідсоткової позики у розмірі 350000 грн., зазначеної у додатку №1 до цього Договору, на умовах діяльності Програми «дВТБ-гроші».

До теперішнього часу позику ОСОБА_2 не отримала, хоча з метою отримання безвідсоткової позики перерахувала ТОВ «Астра-Фінанс» грошові кошти на загальну суму 16264,44 грн., а ТДВ «СК «Традо» - 10500 грн.

Позивач вважає, що діяльність відповідача ТОВ «Астра-Фінанс» має ознаки нечесної підприємницької діяльності в розумінні ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», є такою, що вводить позивача як споживача в оману шляхом залучення коштів з метою реалізації діяльності пірамідальної схеми.

Крім того, ОСОБА_2 вказує, що на момент укладення Договору №021213 від 08.01.2014 року ТОВ «Астра-Фінанс», надаючи фінансові послуги, не було фінансовою установою і не мало на це відповідної ліцензії.

Посилаючись на вищевикладені обставини, позивач, за уточненими позовними вимогами, просить суд:

- визнати недійсним договір №021213 від 08.01.2014 року, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «Астра-Фінанс»;

- стягнути з ТОВ «Астра-Фінанс» на користь ОСОБА_2 кошти в розмірі 16264,44 грн., як незаконно отримані за наслідками укладення Договору №021213 від 08.01.2014 року;

- визнати недійсним Договір №003621 від 08.01.2014 року, укладений між ОСОБА_2 та ТДВ «СК «Традо»;

- стягнути з ТДВ «СК «Традо» на користь ОСОБА_2 кошти в розмірі 10500 грн., як незаконно отримані за наслідками укладення Договору №021213 від 08.01.2014 року.

Позивач ОСОБА_2 позовні вимоги підтримала, про що надала відповідну заяву, згідно якої просила розглянути справу за її відсутності, не заперечувала проти ухвалення заочного рішення.

Представник відповідача ТОВ «Астра-Фінанс» в судове засідання не з'явився, повідомлявся судом про дату, час та місце розгляду справи належним чином.

Представник відповідача ТДВ «СК «Традо» в судове засідання не з'явився. До суду були подані письмові заперечення проти позову за підписом генерального директора ТДВ «СК «Традо» - Каменського В.П., згідно яких він позов в частині вимог до ТДВ «СК «Традо» не визнав. В обґрунтування своїх заперечень ТДВ «СК «Традо» послалось на те, що оспорюваний договір страхування був укладений ОСОБА_2 добровільно, та цей договір спрямований на реальне настання правових наслідків. Представник відповідача зазначив, що діяльність ТДВ «СК «Традо» як страхувальника немає ніякого відношення до пірамідальних схем отримання кредитних коштів, про які зазначає позивач. Будь-яких фактів, які б свідчили про введення в оману позивача страховими агентами ТДВ «СК «Традо», та наявність в їх діях ознак нечесної підприємницької практики в розумінні ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», позивачем не надано.

У зв'язку з неявкою відповідачів та неповідомлення про поважні причини такої неявки в судове засідання, суд, зі згоди позивача, ухвалив провести розгляд справи в заочному порядку та постановити заочне рішення, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку поданим доказам, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що 08.01.2014 року між ОСОБА_2 - замовником, та ТОВ «Астрафінанс» - не відповідачем по справі, код ЄДРПОУ 38630891, - виконавцем, в особі Кабаченко І.О., було укладено Договір №021213, предметом якого згідно п.1.1 є зобов'язання виконавця за обумовлену плату надати інформаційні, консультаційні послуги та послуги з пошуку інформації.

Відповідно до п.2.1 Договору вартість плати за надання послуг Виконавця погоджена сторонами та складає 12850 грн., яка сплачується замовником через банківські установи на поточний рахунок виконавця протягом одного банківського дня з моменту укладення даного договору. На виконання умов цього договору позивач сплатила 08.01.2014 року на відповідний рахунок ТОВ «Астрафінанс» 12850 грн., про що свідчить квитанція №5044.15.1 від 08.01.2014 року.

Також 08.01.2014 року між позивачем та відповідачем по справі ТОВ «Астра-Фінанс», код ЄДРПОУ 37999886, укладено Договір №021213, з Додатками №1 та №2 про надання безвідсоткової позики в розмірі 350000 грн. на умовах діяльності програми «дВТБ-гроші».

Пунктом 1.5 даного договору передбачено лише надання учасникам безвідсоткової позики за рахунок коштів Фонду учасників. Учасник зобов'язується, зокрема, своєчасно, не пізніше 15 числа кожного місяця, сплачувати загальний платіж, який включає у себе платіж до фонду учасників, за рахунок якого товариство надає відповідні суми у безвідсоткову позику та платіж за юридичний супровід за програмою «дВТБ-гроші»; після отримання рішення про надання безвідсоткової позики підписати додаток №3 до цього договору, в якому зазначені всі платежі, внесені учасником на розрахункові рахунки товариства згідно з умовами цього договору з усіма змінами і доповненнями до нього, та укласти з товариством відповідний договір безвідсоткової позики. (п.п. 2.1.1, 2.1.3 даного договору).

Судом встановлено, що на виконання п. 1.1 Договору позивач 08.01.2014 року сплатила на відповідний рахунок відповідача ТОВ «Астра-Фінанс» загальний платіж в розмірі 3414,44 грн., що підтверджується квитанціями №4766.34.1 від 03.02.2014 року на суму 1470 грн. та № 4766.34.3 від 18.04.2014 року на суму 1944,44 грн.

Згідно додатку № 2 до договору №021213 від 08.01.2014 року кошти, необхідні для отримання безвідсоткової позики (Фонд Учасників), вносяться учасником на розрахунковий рахунок товариства щомісячно. Фонд учасників є власністю учасників програми «дВТБ-гроші» та може бути використаний тільки для надання безвідсоткових позик (п. 2.3 ст. 2 додатку № 2 до договору).

Товариство організовує заходи з розподілу коштів (Фонду учасників), визначаючи порядок надання безвідсоткової позики учасникам шляхом прийняття відповідного рішення (ст. 4 додатку № 2 до договору).

Відповідно до умов Додатку №2 до Договору №021213 безвідсоткова позика отримується учасником товариства після прийняття рішення за результатами Заходу з розподілу Фонду учасників, при цьому перевагу має той учасник, який має найбільшу кількість сплачених загальних платежів.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до положень, закріплених у ч. 1, п. 7 ч. 3, ч. 6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», забороняється здійснення нечесної підприємницької практики.

Нечесна підприємницька практика включає в себе будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною.

Зокрема, відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 19 цього Закону забороняються як такі, що вводять в оману, утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Таким чином, Законом України «Про захист прав споживачів» закріплена можливість визнання недійсними правочинів, здійснених із використанням нечесної підприємницької діяльності, яка полягає, зокрема, у введенні в оману споживачів шляхом залучення їхніх коштів з метою реалізації діяльності пірамідальної схеми.

При цьому в зазначеному Законі нормативне визначення поняття «пірамідальна схема» не надано, однак визначено ознаки, які відносять діяльність суб'єкта підприємництва до «пірамідальної схеми».

Аналіз п. 7 ч. 3 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» дає підстави для висновку, що поняття «пірамідальна схема» у розумінні цієї норми має такі обов'язкові ознаки: а) здійснення сплати за можливість одержання учасником компенсації; б) компенсація надається за рахунок залучення учасником інших споживачів схеми; в) відсутність продажу або споживання товару.

Таким чином, для кваліфікації «пірамідальної схеми» необхідна наявність усіх зазначених ознак.

Відсутність вищевказаних ознак виключає можливість визнання схеми як «пірамідальної», тобто такої, що порушує норми чинного законодавства України.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 11 вересня 2013 року у справі № 6-40цс13, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.

У постанові Верховного Суду України від 25.06.2014 року у справі №6-74 цс14, вказана правова позиція про те, що надання установою послуг з адміністрування активів, створених за рахунок залучених періодичних внесків учасників групи з метою об'єднання їх коштів і спрямованих на почергове придбання кожним із них певних товарів, обумовлених в договорі, є правомірною діяльністю з надання фінансових послуг (за умови отримання ліцензії), передбаченою ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та регулювання ринків фінансових послуг», а не нечесною підприємницькою практикою у розумінні п. 7 ч. 3 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», наслідком якої є визнання угоди недійсною.

За таких обставин твердження позивача про те, що діяльність ТОВ «Астра-Фінанс» за договором сторін є функціонуванням «пірамідальної схеми» суперечить змісту п.7 ч.3 ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів» у зв'язку з відсутністю головних ознак пірамідальної схеми» - безтоварність та сплати компенсації одним учасником за рахунок інших, оскільки за програмою «дВТБ-гроші» позику отримують усі учасники за рахунок об'єднання внесків кожного з них. Різниця між споживачами-учасниками схеми є тільки в часі одержання позики кожним із них за умови виконання своїх зобов'язань.

Згідно із ч. 1 ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», в редакції чинній на час укладення спірних договорів, фінансовими вважаються такі послуги: 1) випуск платіжних документів, платіжних карток, дорожніх чеків та (або) їх обслуговування, кліринг, інші форми забезпечення розрахунків; 2) довірче управління фінансовими активами; 3) діяльність з обміну валют; 4) залучення фінансових активів із зобов'язанням щодо наступного їх повернення; 5) фінансовий лізинг; 6) надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту; 7) надання гарантій та поручительств; 8) переказ грошей; 9) послуги у сфері страхування та накопичувального пенсійного забезпечення; 10) професійна діяльність на ринку цінних паперів, що підлягає ліцензуванню; 11) факторинг; 11-1) адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах; 12) інші операції, які відповідають критеріям, визначеним у пункті 5 частини першої статті 1 цього Закону.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону визначено, що фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Водночас, відповідно до ст. 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб, може здійснюватися лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії.

На підставі цього Закону Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (як уповноважений державний орган), 9 жовтня 2012 року затвердила Ліцензійні умови провадження діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах (розпорядження № 1676 «Про затвердження Ліцензійних умов провадження діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах») (далі - Ліцензійні умови).

Ліцензійні умови закріпили визначення, сутність, правовий статус учасників (і вимоги до них) такого виду фінансових правовідносин, як придбання товарів у групах, та передбачили, що діяльність таких груп направлена на легітимне використання фінансової схеми із залученням грошових коштів споживачів для придбання певного виду товарів та/або послуг.

Згідно з пунктом 1.2 частини першої Ліцензійних умов адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групі - це фінансова послуга, що надається ліцензіатом і передбачає залучення грошових коштів учасників групи, об'єднання цих коштів з метою придбання та розподілу товарів між учасниками групи.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що передбачена у спірному Договорі діяльність ТОВ «Астра-Фінанс» підпадає під поняття «фінансова послуга» , а саме послуга з адміністрування фінансових активів для придбання в групах товарів, до яких належить і позика .

Згідно відомостей Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, які містяться на їх офіційному інтернет-сайті, інформація щодо ТОВ «Астра-Фінанс» (код ЄДРПОУ 37999886) до Державного реєстру фінансових установ не вносилась, статусу фінансової установи вказана юридична особа не набувала.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансова установа - це юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги, пов'язані з наданням фінансових послуг, у випадках прямо визначених законом та внесена до відповідного реєстру у встановленому законом порядку.

Згідно відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, у реєстр внесені відомості щодо ТОВ «Астра-Фінанс» (код ЄДРПОУ 37999886), видом діяльності якого є надання інших індивідуальних послуг, неспеціалізована оптова торгівля, інші види роздрібної торгівлі поза магазинами, надання інших інформаційних послуг.

На підставі цього, судом встановлено, що за умовами укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ «Астра-Фінанс» спірного договору, товариство здійснює діяльність, яка визначена зазначеними нормами Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», тобто надає фінансові послуги, хоча, як встановлено з вищевикладеного, відповідач не є фінансовою установою, не має відповідної ліцензії та такий вид діяльності відповідача не передбачений згідно відомостей, внесених в ЄДРПОУ.

Будь-яких доказів, які б спростовували встановлені судом обставини, відповідачем ТОВ «Астра-Фінанс» надано не було.

За ч. 2 ст. 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Частиною 1 ст. 227 ЦК України визначено, що правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що не дотримання вимог закону, зокрема, щодо наявності необхідного обсягу цивільної дієздатності, в силу ст. 203 ЦК України є обов'язковою умовою, недодержання якої в порядку ч.1 ст. 227 ЦК України є підставою його недійсності.

При таких обставинах, суд вважає, що вимоги позивача в частині визнання недійсним Договору №021213 від 08.01.2014 року, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ «Астра-Фінанс», є обґрунтованими та підлягають задоволенню судом.

Статтею 216 ЦК України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Враховуючи те, що позивачем ОСОБА_2 на виконання недійсного Договору №021213 від 08.01.2014 року було сплачено на рахунок відповідача ТОВ «Астра-Фінанс» загальний платіж в розмірі 3414,44 грн., грошові кошти у зазначеному розмірі підлягають стягненню з відповідача ТОВ «Астра-Фінанс».

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача ТОВ «Астра-Фінанс», код ЄДРПОУ 37999886, грошових коштів у сумі 12850 грн. не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що кошти у сумі 12850 грн. позивачем було сплачено на користь ТОВ «Астрафінанс», код ЄДРПОУ 38630891, за договором №021213 від 08.01.2014 року, укладеним між ОСОБА_2 та ТОВ «Астрафінанс» яке не є відповідачем по справі, предметом вказаного договору є надання інформаційних послуг. Позивач ОСОБА_2 згідно заявлених позовних вимог не порушує питання щодо його відповідності чи невідповідності вимогам законодавства. Вказаний договір про надання інформаційних послуг є самостійним договором, і дійсність чи недійсність договору про надання позики жодним чином не впливає на дійсність договору про надання послуг.

При цьому суд враховує, що ТОВ «Астрафінанс» не є відповідачем за пред'явленим ОСОБА_2 позовом, до нього вимог позивачем не заявлено.

Судом встановлено, що договір страхування від нещасних випадків № 003621 від 08.01.2014 року ОСОБА_2 уклала з ТДВ «СК «Традо». На виконання умов цього договору позивач сплатила 08.01.2014 року на відповідний рахунок ТДВ «СК «Традо» 10500 грн., про що свідчить квитанція №5044.14.2 від 08.01.2014 року.

Позивач вказує, що цей договір було укладено нею, як учасником програми «дВТБ-гроші», оскільки це було умовою для отримання безвідсоткової позики, та її зобов'язали вчинити такі дії.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів. Статтею 15 Закону України «Про захист прав споживачів» установлено, що споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію (у даному випадку це послуги), що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору.

Згідно положень ч. 1 ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів» права споживача у будь-якому разі вважаються порушеними, якщо будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію.

Умови визнання правочину недійсним містяться в ст. 215 ЦК України та ст.ст. 18, 19 Закону України «Про захист прав споживачів».

Позивач не довела суду та не надала відповідних доказів, про відсутність у неї достовірної інформації щодо умов спірного договору добровільного страхування від нещасних випадків за № 003621 від 08.01.2014 року, обставин введення її в оману щодо умов цього договору, та при розгляді справи судом не були встановлені інші, передбачені ст.215 ЦК та ст. ст. 18, 19 Закону України «Про захист прав споживачів» обставини, які могли бути підставою для визнання вказаного договору недійсним.

Суд вважає, що договір страхування №003621 від 08.01.2014 року є самостійним договором, регулює інші правовідносини сторін та дійсність чи недійсність договору про надання позики жодним чином не впливає на правовідносини за вказаним договором.

При таких обставинах позовні вимоги ОСОБА_2 до відповідача ТДВ «СК «Традо» про визнання недійсним Договору страхування №003621 від 08.01.2014 року та стягнення грошових кошти в розмірі 10500 грн. - є необґрунтованими та безпідставними, так як не знайшли свого підтвердження в процесі розгляду справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

На підставі цього судовий збір у розмірі 243,60 грн. підлягає стягненню з відповідача ТОВ «Астра-Фінанс» на користь держави.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 208, 212-215, 224-226 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Астра-Фінанс», Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Традо» про визнання договору недійсним на момент укладення та застосування реституції - задовольнити частково.

Визнати Договір №021213 від 08.01.2014 року, укладений між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Астра-Фінанс» - недійсним.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Астра-Фінанс» (код ЄДРПОУ 37999886) на користь ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1) грошові кошти у розмірі 3 414 (три тисячі чотириста чотирнадцять) гривень 44 копійки, сплачені за Договором №021213 від 08.01.2014 року.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Астра-Фінанс» (код ЄДРПОУ 37999886) судовий збір у розмірі 243 (двісті сорок три) гривні 60 коп. на користь держави.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області через Малиновський районний суд м. Одеси шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10-ти днів з дня проголошення рішення.

Суддя: Л.В. Жуган