Рішення

від 18.03.2015 по справі 521/7872/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження: 22-ц/785/2670/15

Головуючий у першій інстанції Жуган Л. В.

Доповідач Сватаненко В. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2015 року

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі: головуючого - Сватаненка В.І.

суддів - Артеменка І.А., Суворова В.О.,

за участю секретаря - Фабіжевської Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 25 листопада 2014 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Астра-Фінанс", Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Традо" - "Про визнання договору недійсним на момент укладання та застосування реституції", -

ВСТАНОВИЛА:

26.05.2014 року ОСОБА_2 звернулась до суду із зазначеним позовом, який у подальшому був уточнений, по якому просила визнати недійсним договір № 021213 від 08.01.2014 року, укладений між позивачем та відповідачем ТОВ "Астра-Фінанс"; стягнути з ТОВ "Астра-Фінанс" на користь позивача кошти в розмірі 16264,44 грн., як незаконно отримані за наслідками укладення договору № 021213 від 08.01.2014 року; визнати недійсним договір № 003621 від 08.01.2014 року, укладений між позивачем та відповідачем ТДВ "СК "Традо"; стягнути з ТДВ "СК "Традо" на користь позивача кошти в розмірі 10500 грн., як незаконно отримані за наслідками укладення договору № 021213 від 08.01.2014 року.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилалась на те, що 08.01.2014 року між нею та ТОВ "Астра-Фінанс" був укладений договір № 021213 про надання консультаційних послуг, та цього ж дня позивачем сплачено вартість таких послуг у розмірі 12850 грн. Предметом вказаного договору є подальше оформлення з ТОВ "Астра-Фінанс" договору № 021213 від 08.01.2014 для отримання грошових коштів по програмі "дВТБ-гроші". Позивач вказувала, що її зобов'язали обов'язково застрахувати своє життя, якщо вона хоче отримати позику, тому 08.01.2014 року вона уклала з ТДВ "СК "Традо" договір добровільного страхування від нещасних випадків № 003621, та сплатила страховий платіж в сумі 10500 грн. Одночасно 08.01.2014 року між позивачем та ТОВ "Астра-Фінанс" був укладений договір № 021213, предметом якого є вчинення певних дій, спрямованих на надання безвідсоткової позики у розмірі 350000 грн., зазначеної у додатку № 1 до цього договору, на умовах діяльності програми "дВТБ-гроші". До теперішнього часу позивач позику не отримала, хоча з метою отримання безвідсоткової позики перерахувала ТОВ "Астра-Фінанс" грошові кошти на загальну суму 16264,44 грн., а ТДВ "СК "Традо" - 10500 грн.

Позивач позовні вимоги підтримала, про що надала відповідну заяву, згідно якої просила розглянути справу за її відсутності, не заперечувала проти ухвалення заочного рішення.

Представник відповідача ТОВ "Астра-Фінанс" до суду не з'явився, повідомлявся судом про дату, час та місце розгляду справи належним чином.

Представник відповідача ТДВ "СК "Традо" до суду не з'явився, надавши письмові заперечення проти позову, згідно яких він позов в частині вимог до ТДВ "СК "Традо" не визнав.

Заочним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 25.11.2014 року позов задоволений частково, визнано недійсним договір № 021213 від 08.01.2014 року, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ "Астра-Фінанс"; стягнуто з ТОВ "Астра-Фінанс" на користь ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 3414,44 грн., сплачені за договором № 021213 від 08.01.2014 року; в задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено, стягнуто з відповідача судовий збір в дохід держави.

23.01.2015 року ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу на вказане заочне рішення суду, по якій просить скасувати заочне рішення районного суду, ухвалити у справі нове рішення про задоволеннґ позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення районним судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість заочного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно п. 3 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати або змінити рішення суду.

Статтею 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення відповідає частково.

Відповідно до вимог ст. 214 ЦПК України, під час ухвалення судового рішення суд вирішує, чи мали місце обставини справи, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правових відносин та інші.

Оцінка зібраних по справі доказів має здійснюватися за правилами, передбаченими ст. 212 ЦПК України з врахуванням положень ст. ст. 57-66 ЦПК України.

Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 ЦПК України.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Таким чином, суд, розглядаючи цивільну справу у порядку позовного провадження, повинен повно і всебічно з'ясувати фактичні обставини справи, однак не вправі виходити за межі заявлених позовних вимог та тієї доказової бази, яка сформована за рахунок доказів, поданих до суду самими учасниками процесу.

Згідно до п.3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

По справі встановлені наступні фактичні обставини.

08.01.2014 року між ОСОБА_2 - замовником, та ТОВ "Астрафінанс" - не відповідачем по справі, код ЄДРПОУ 38630891, - виконавцем, в особі ОСОБА_3, був укладений договір № 021213, предметом якого згідно п. 1.1 є зобов'язання виконавця за обумовлену плату надати інформаційні, консультаційні послуги та послуги з пошуку інформації.

Відповідно до п. 2.1 вказаного договору вартість плати за надання послуг виконавця погоджена сторонами та складає 12850 грн., яка сплачується замовником через банківські установи на поточний рахунок виконавця протягом одного банківського дня з моменту укладення даного договору. На виконання умов цього договору позивач сплатила 08.01.2014 року на відповідний рахунок ТОВ "Астрафінанс" 12850 грн., про що свідчить квитанція № 5044.15.1 від 08.01.2014 року.

Також, 08.01.2014 року між позивачем та відповідачем по справі ТОВ "Астра-Фінанс", код ЄДРПОУ 37999886, укладений договір № 021213, з додатками № 1 та № 2 про надання безвідсоткової позики в розмірі 350000 грн. на умовах діяльності програми "дВТБ-гроші".

Пунктом 1.5 даного договору передбачено лише надання учасникам безвідсоткової позики за рахунок коштів Фонду учасників. Учасник зобов'язується, зокрема, своєчасно, не пізніше 15 числа кожного місяця, сплачувати загальний платіж, який включає у себе платіж до фонду учасників, за рахунок якого товариство надає відповідні суми у безвідсоткову позику та платіж за юридичний супровід за програмою "дВТБ-гроші"; після отримання рішення про надання безвідсоткової позики підписати додаток № 3 до цього договору, в якому зазначені всі платежі, внесені учасником на розрахункові рахунки товариства згідно з умовами цього договору з усіма змінами і доповненнями до нього, та укласти з товариством відповідний договір безвідсоткової позики. (п.п. 2.1.1, 2.1.3 даного договору).

На виконання п. 1.1 договору позивач 08.01.2014 року сплатила на відповідний рахунок відповідача ТОВ "Астра-Фінанс" загальний платіж в розмірі 3414,44 грн., що підтверджується квитанціями № 4766.34.1 від 03.02.2014 року на суму 1470 грн. та № 4766.34.3 від 18.04.2014 року на суму 1944,44 грн.

Згідно додатку № 2 до договору № 021213 від 08.01.2014 року кошти, необхідні для отримання безвідсоткової позики (Фонд Учасників), вносяться учасником на розрахунковий рахунок товариства щомісячно. Фонд учасників є власністю учасників програми "дВТБ-гроші" та може бути використаний тільки для надання безвідсоткових позик (п. 2.3 ст. 2 додатку № 2 до договору).

Товариство організовує заходи з розподілу коштів (Фонду учасників), визначаючи порядок надання безвідсоткової позики учасникам шляхом прийняття відповідного рішення (ст. 4 додатку № 2 до договору).

Відповідно до умов додатку № 2 до договору № 021213 безвідсоткова позика отримується учасником товариства після прийняття рішення за результатами Заходу з розподілу Фонду учасників, при цьому перевагу має той учасник, який має найбільшу кількість сплачених загальних платежів.

Крім того, 08.01.2014 року між позивачем та з ТДВ "СК "Традо" був укладено договір добровільного страхування від нещасних випадків № 003621, на виконання якого позивач оплатила останньому суму в розмірі 10500 грн. (квитанція № 5044.14.2 від 08.01.2014 року).

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно із ч.1 ст.3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно із ст.ст. 901-905 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) за завданням другої сторони (замовника) зобов'язується надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не передбачено договором. Строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін.

Проте ні вид послуг, ні строк її виконання в договорі між сторонами не визначені.

Фактично відповідач виступив посередником у наданні позивачу позики за рахунок третіх осіб, коло та згода яких не була визначена на день укладення договору.

Відповідно до ст.203 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Обман має місце тоді, коли сторона правочину заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочинів або замовчує їх існування. Під такими обставинами розуміється таке неправильне сприйняття стороною суб'єкта, предмета або інших істотних умов правочину, яке вплинуло на її волевиявлення, і за відсутності якої за обставинами справи можна вважати, що правочин не був би укладеним.

За положеннями ч. 1 п. 7, ч. 3, ч. 6 ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів", нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Забороняються як такі, що вводять в оману: утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Таким чином, вказаний Закон встановив недійсність правочинів, здійснених із використанням нечесної підприємницької діяльності, яка полягає, зокрема у введенні в оману споживачів шляхом залучення їхніх коштів з метою реалізації діяльності пірамідальної схеми.

Відповідно до вимог Закону України "Про захист прав споживачів", виконавці послуг не повинні включати у договорі із споживачем умови, що суперечать принципу добросовісності, наслідком яких є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача та спонукати споживача на укладення правочину на який в іншому випадку він не погодився б.

Згідно із ч. 1 ст. 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", в редакції чинній на час укладення спірних договорів, фінансовими вважаються такі послуги: 1) випуск платіжних документів, платіжних карток, дорожніх чеків та (або) їх обслуговування, кліринг, інші форми забезпечення розрахунків; 2) довірче управління фінансовими активами; 3) діяльність з обміну валют; 4) залучення фінансових активів із зобов'язанням щодо наступного їх повернення; 5) фінансовий лізинг; 6) надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту; 7) надання гарантій та поручительств; 8) переказ грошей; 9) послуги у сфері страхування та накопичувального пенсійного забезпечення; 10) професійна діяльність на ринку цінних паперів, що підлягає ліцензуванню; 11) факторинг; 11-1) адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах; 12) інші операції, які відповідають критеріям, визначеним у пункті 5 частини першої статті 1 цього Закону.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону визначено, що фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Водночас, відповідно до ст. 34 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб, може здійснюватися лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії.

На підставі цього Закону Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (як уповноважений державний орган), 9 жовтня 2012 року затвердила Ліцензійні умови провадження діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах (розпорядження № 1676 "Про затвердження Ліцензійних умов провадження діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах") (далі - Ліцензійні умови).

Ліцензійні умови закріпили визначення, сутність, правовий статус учасників (і вимоги до них) такого виду фінансових правовідносин, як придбання товарів у групах, та передбачили, що діяльність таких груп направлена на легітимне використання фінансової схеми із залученням грошових коштів споживачів для придбання певного виду товарів та/або послуг.

Згідно з пунктом 1.2 частини першої Ліцензійних умов адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групі - це фінансова послуга, що надається ліцензіатом і передбачає залучення грошових коштів учасників групи, об'єднання цих коштів з метою придбання та розподілу товарів між учасниками групи.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що передбачена у спірному Договорі діяльність ТОВ "Астра-Фінанс" підпадає під поняття "фінансова послуга", а саме послуга з адміністрування фінансових активів для придбання в групах товарів, до яких належить і позика.

Згідно відомостей Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, які містяться на їх офіційному інтернет-сайті, інформація щодо ТОВ "Астра-Фінанс" (код ЄДРПОУ 37999886) до Державного реєстру фінансових установ не вносилась, статусу фінансової установи вказана юридична особа не набувала.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" фінансова установа - це юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги, пов'язані з наданням фінансових послуг, у випадках прямо визначених законом та внесена до відповідного реєстру у встановленому законом порядку.

Згідно відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, у реєстр внесені відомості щодо ТОВ "Астра-Фінанс" (код ЄДРПОУ 37999886), видом діяльності якого є надання інших індивідуальних послуг, неспеціалізована оптова торгівля, інші види роздрібної торгівлі поза магазинами, надання інших інформаційних послуг.

На підставі цього, судом встановлено, що за умовами укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ "Астра-Фінанс" спірного договору, товариство здійснює діяльність, яка визначена зазначеними нормами Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", тобто надає фінансові послуги, хоча, як встановлено з вищевикладеного, відповідач не є фінансовою установою, не має відповідної ліцензії та такий вид діяльності відповідача не передбачений згідно відомостей, внесених в ЄДРПОУ.

Частиною 1 ст. 227 ЦК України визначено, що правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Враховуючи вищезазначене, не дотримання вимог закону, зокрема, щодо наявності необхідного обсягу цивільної дієздатності, в силу ст. 203 ЦК України є обов'язковою умовою, недодержання якої в порядку ч.1 ст. 227 ЦК України є підставою його недійсності.

Крім того, за змістом укладений між сторонами договір не містить конкретного визначення предмету товару, на набуття у власність якого укладено договір та умови його набуття.

Договором прописані чіткі обов'язки позивача, як споживача послуги, тоді як надання самої послуги про товар вартістю 350000 грн. обумовлене лише власним розсудом відповідача, як виконавця послуг, про що до відома замовника послуги не доведено ні до укладення договору, ні при його підписанні.

Зазначені обставини підтверджуються змістом укладеного договору.

За загальними правилами, визначеними ст. 203 ЦК України, щоб правочин мав належну юридичну силу, він повинен задовольняти низці умов: а саме умовам дійсності правочинів. Зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним та відповідати його внутрішній волі.

Статтею 215 ЦК України передбачено право сторони на визнання правочину недійсним. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Вчинення правочину під впливом обману передбачено ст. 203 ЦК України як підставу визнання такого правочину недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, то такий правочин визнається судом недійсним.

Правочин має бути реально спрямований на виникнення обумовлених ним правових наслідків, тобто необхідною умовою є єдність волі і волевиявлення. Обман має місце тоді, коли одна сторона навмисне вводить в оману іншу сторону правочину стосовно природи правочину, прав та обов'язків. Крім того, обман має місце тоді, коли сторона правочину заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину або замовчує їх існування, бо знання яких може перешкодити здійсненню правочину.

Колегія суддів вважає, що позивачеві відповідачем на майбутнє запропоновано надання послуги на придбання конкретно не визначеного товару, на умовах, викладених у нечіткий та незрозумілий спосіб, без надання доступної інформації, необхідної для здійснення замовником свідомого вибору при укладенні договору.

Неповідомлення позивачеві до укладення договору всіх істотних умов договору та негативних наслідків, пов'язаних із залученням відповідачем до виконання договору інших осіб, суд визнає обставинами, які мають істотне значення при укладанні сторонами договору та за відсутності яких можна вважати, що правочин позивачем не був би укладений.

Крім того, колегія суддів вважає, що договір добровільного страхування між позивачем та ТДВ "СК "Традо" не був добровільним з боку позивача, яка не бажала і не потребувала виникнення цих правовідносин. Лише вимоги, що містилися в договорі з ТОВ "Астра-Фінанс", та усні пояснення ОСОБА_3 щодо обов'язковості укладання договору добровільного страхування від нещасних випадків, надання ОСОБА_3 текстів заяв до страхової компанії про укладання договору, самого тексту договору, необхідність отримання безвідсоткової позики спонукали позивача підписати цей договір страхування та сплатити в цей же день страховий платіж.

Одночасно, колегія суддів звертає увагу, що договір з ТОВ "Астра-Фінанс" має однаковий номер з договором ТОВ "Астрафінанс", які були підписані в один і той же день, однією фізичною особою ОСОБА_3 від імені однойменних підприємств, із зазначенням однієї і тієї ж юридичної адреси вказаних підприємств.

Так, відповідно до договору, укладеному між позивачем та ТОВ "Астра-Фінанс", позивач зобов'язана укласти договір особистого страхування життя, здоров'я, працездатності, а у разі невиконання вимоги щодо такого договору страхування позивач позбавляється права на отримання безвідсоткової послуги.

Як вбачається з матеріалів справи, ТДВ "СК "Традо" не має відокремлених підрозділів юридичної особи у м. Одесі та позивач не спілкувалась з уповноваженими особами вказаної юридичної особи щодо умов договору добровільного страхування, а вказаний договір страхування був укладений з тією ж особою, яка діяла від імені ТОВ "Астра-Фінанс" та ТОВ "Астрафінанс" - ОСОБА_3

Таким чином добровільне страхування було обов'язковою передумовою при реалізації позивачем та відповідачем правовідносин, що виникли в наслідок укладання договору.

Волевиявлення позивача під час укладання договору страхування не було вільним і не відповідало її внутрішній волі, оскільки вона не потребувала та не бажала виникнення цих правовідносин.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про страхування" договір страхування вважається договором приєднання, оскільки цей договір, і особливо загальні його умови, виробляється лише страховиком. Страхувальник погоджується на умови, які пропонує йому страховик. Це договір доброї волі, бо в його основу покладено договір між страховиком і страхувальником, яка передбачає чесність та відвертість сторін одна перед одною.

Таким чином, колегія суддів не погоджується з висновком районного суду про відмову у задоволенні позовних вимог позивача про визнання недійсним договору страхування, а тому рішення районного суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог про визнання договору страхування недійсним та стягнення грошових коштів, сплачених позивачем за недійсним договором.

Основним майновим наслідком визнання правочину недійсним є двостороння реституція про застосування якої на підставі ст. 216 ЦК України просить позивач, а саме повернення йому грошових коштів.

У п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009 року роз'яснено, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. У разі якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд вказуючи про нікчемність такого правочину про нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину.

За змістом ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, а кожна з сторін такого правочину зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Враховуючи те, що позивачем ОСОБА_2 на виконання недійсного договору № 021213 від 08.01.2014 року було сплачено на рахунок відповідача ТОВ "Астра-Фінанс" загальний платіж в розмірі 3414,44 грн., а також, що позивачем ОСОБА_2 на виконання недійсного договору страхування № 003621 від 08.01.2014 року було сплачено на рахунок відповідача ТДВ "СК "Традо" платіж в розмірі 10500 грн., то грошові кошти у зазначеному розмірі підлягають стягненню з відповідача ТОВ "Астра-Фінанс" - 3414,44 грн., з відповідача ТДВ "СК "Традо" - 10500 грн.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком районного суду про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача ТОВ "Астра-Фінанс", код ЄДРПОУ 37999886, грошових коштів у сумі 12850 грн. не підлягають задоволенню, оскільки з матеріалів справи вбачається, що кошти у сумі 12850 грн. позивачем було сплачено на користь ТОВ "Астрафінанс", код ЄДРПОУ 38630891, за договором № 021213 від 08.01.2014 року, укладеним між ОСОБА_2 та ТОВ "Астрафінанс" яке не є відповідачем по справі, предметом вказаного договору є надання інформаційних послуг.

Позивач ОСОБА_2 згідно заявлених позовних вимог не порушує питання щодо його відповідності чи невідповідності вимогам законодавства. Вказаний договір про надання інформаційних послуг є самостійним договором, і дійсність чи недійсність договору про надання позики жодним чином не впливає на дійсність договору про надання послуг.

ТОВ "Астрафінанс" не є відповідачем за пред'явленим ОСОБА_2 позовом, до нього вимог позивачем не заявлено.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що неправильне застосування судом першої інстанції норм права, у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 1 п. 3, 309 ч. 1 п. 4, 313, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 25 листопада 2014 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Традо - скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Визнати недійсним договір від 8 січня 2014 року № 003621, укладений між ОСОБА_2 та ТДВ "Страхова компанія "Традо".

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Традо" ( р/р 2650130111827/980 у ПАТ "Банк "Національні інвестиції" МФО 300498, код ЄДРПОУ 20017340) на користь ОСОБА_2 - 10500 грн.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Традо" ( р/р 2650130111827/980 у ПАТ "Банк "Національні інвестиції" МФО 300498, код ЄДРПОУ 20017340) на користь держави судовий збір - 243 грн. 60 коп.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання законної сили.

Судді апеляційного суду

Одеської області В.І. Сватаненко

І.А. Артеменко

В.О. Суворов

18.03.2015 року м. Одеса