Рішення

від 27.11.2014 по справі 911/3998/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" листопада 2014 р. Справа № 911/3998/14

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Роско Трейд»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Агропротект»

про стягнення 721 491,90 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Пойденко О.С. (довіреність б/н від 08.08.2014);

від відповідача: Биковець О.І. (довіреність №1111від 11.11.2014).

секретар судового засідання: Жиленко Е.В.

Обставини справи:

17.09.2014 Товариство з обмеженою відповідальністю «Роско Трейд» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою б/н, б/д (вх. №4144/14) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Агропротект» (далі - відповідач) про стягнення 721 491,90 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором №2602-1 поставки засобів захисту рослин, а саме щодо повної та своєчасної оплати за поставлений товар.

В результаті чого, просить суд, стягнути з відповідача 527 549,70 грн. штрафу, 135 609,30 грн. пені, 31 294,44 грн. 3% річних та 27 038,44 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою господарського суду Київської області від 19.09.2014 порушено провадження у справі №911/3998/14 та призначено її до розгляду на 23.10.2014 року.

У судовому засіданні 23.10.2014 суд оголосив перерву на 14.11.2014.

23.10.2014 через канцелярію господарського суду Київської області від представника позивача по справі надійшов супровідний лист б/н (вх. № 23031/14) з документами для долучення до матеріалів справи на виконання вимог ухвали суду від 19.09.2014.

23.10.2014 через канцелярію господарського суду Київської області від представника відповідача по справі надійшло клопотання (вх. № 23032) про відкладення розгляду справи.

13.11.2014 до господарського суду Київської області від представника позивача по справі надійшла телеграма (вх. №185/14) про розгляд справи за відсутності представника позивача.

13.11.2014 через канцелярію господарського суду Київської області від представника відповідача по справі надійшло клопотання № 5/1111 від 11.11.14 (вх. № 25396/14) про надання доказів.

13.11.2014 через канцелярію господарського суду Київської області від представника відповідача по справі надійшло клопотання № 2/1111 від 11.11.14 (вх. № 25397/14) про відкладення розгляду справи.

У судове засідання 14.11.2014 представники сторін по справі, належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не з'явились.

Ухвалою від 14.11.2014 розгляд справи відкладено на 20.11.2014.

20.11.2014 через канцелярію господарського суду Київської області, до початку судового засідання, від представника позивача по справі надійшло клопотання б/н від (вх. №25937/14) з документами для долучення до матеріалів справи.

20.11.2014 через канцелярію господарського суду Київської області, до початку судового засідання, від представника відповідача по справі надійшла заява б/н (вх. № 25939/14)про надання доказів.

20.11.2014 через канцелярію господарського суду Київської області від представника відповідача по справі надійшла заява про надання доказів б/н (вх. № 25940/14) з документами для долучення до матеріалів справи на виконання вимог ухвали суду від 19.09.2014.

20.11.2014 через канцелярію господарського суду Київської області від представника відповідача по справі надійшов відзив на позовну заяву б/н від 20.11.2014 (вх. № 25941/14) на виконання вимог ухвали суду від 19.09.2014.

У судовому засіданні 20.11.2014 представник відповідача подав заяву про надання доказів та клопотання про провадження строку розгляду спору на 15 днів. Подане клопотання судом задоволено.

У судовому засіданні 20.11.2014 оголошено перерву на 27.111.2014.

Ухвалою господарського суду Київської області 20.11.2014 було продовжено строк вирішення спору у справі №911/3998/14 на п'ятнадцять днів з 21.11.2014 по 05.12.2014.

25.11.2014 через канцелярію господарського суду Київської області представник відповідача подав заяву про надання доказів б/н від 25.11.2014 (вх. №26399/14).

У судовому засіданні 27.11.2014 представник позивача підтримав вимоги викладені в позовній заяві.

Представник відповідача, у судовому засіданні 27.11.2014 заперечив проти позовних вимог, з підстав викладених у відзиві.

У судовому засіданні 27.11.2014 господарським судом на підставі ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши представлені докази в їх сукупності, суд встановив:

26.02.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Роско Трейд» (постачальник за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Агропротект» (покупець за договором, відповідач у справі) було укладено договір №2602-1 поставки засобів захисту рослин (далі-договір).

Відповідно до п.1.1. договору постачальник зобов'язується поставити покупцю засоби захисту рослин та іншу хімічну продукцію (далі-товар), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах цього договору.

Кількість та асортимент товару, згідно специфікацій, які є невід'ємними частинами даного договору (п.2.1. договору).

Згідно п. 3.1. договору ціна за одиницю, терміни, умови оплати та загальна вартість товару зазначаються у специфікаціях.

Оплата товару здійснюється покупцем в терміни передбачені даним договором, у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів у національній валюті платіжними дорученням на зазначений в кінці тексту договору розрахунковий рахунок постачальника. Допускається оплата в готівковій формі відповідно до вимог діючого законодавства (п.3.2. договору).

Пунктом 8.1. договору зазначено, що даний договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Отже, договір є чинним у період за який заявлено до стягнення 527 549,70 грн. штрафу, 135 609,30 грн. пені, 31 294,44 грн. 3% річних та 27 038,44 грн. інфляційних втрат.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами були укладені специфікації, належним чином засвідчені копії яких наявні у матеріалах справи.

Господарським судом встановлено, що на виконання умов договору №2602-1 поставки засобів захисту рослин та складених відповідно до нього специфікацій позивач у період з 02.04.2013 по 01.11.2013 здійснив відповідачу поставку товару на загальну суму 10 053 388,45 грн. З врахуванням повернень товару загальна вартість поставки складає 9 377 453,89 грн.

Даний факт поставки товару відповідач не заперечував.

Дослідивши умови договору та наявні в матеріалах справи документи, господарський суд дійшов висновку, що позивачем було належним чином виконано взяті на себе зобов'язання за договором щодо поставки товару.

Однак, в порушення умов договору, відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, а саме щодо своєчасної оплати за поставлений товар.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Зі змісту укладеного між сторонами договору вбачається, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором поставки.

В силу вимог ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

До обов'язків покупця ч. 1 ст. 692 ЦК України відносить обов'язок оплати товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Оплата товару здійснюється покупцем в терміни передбачені даним договором, у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів у національній валюті платіжними дорученням на зазначений в кінці тексту договору розрахунковий рахунок постачальника. Допускається оплата в готівковій формі відповідно до вимог діючого законодавства (п.3.2. договору).

Строк оплати відповідно до специфікації №1 від 02.04.2013 зазначено наступний оплата у розмірі 30 % загальної вартості товару у сумі 1 202 554,27 грн. до 17.04.2013, оплата у розмірі 20% загальної вартості товару у сумі 801 702,85 грн. до 01.09.2013, решта вартості оплачується до 15.10.2013.

Строк оплати відповідно до специфікації №2 від 01.05.2013 зазначено наступний оплата у розмірі 30 % загальної вартості товару у сумі 1 280 729,68грн. до 15.05.2013, оплата у розмірі 20% загальної вартості товару у сумі 853 819,79 грн. до 01.09.2013, решта вартості оплачується до 15.10.2013.

Строк оплати відповідно до специфікації №3 від 01.06.2013 зазначено наступний оплата у розмірі 30 % загальної вартості товару у сумі 253 695,28 грн. до 20.06.2013, оплата у розмірі 20% загальної вартості товару у сумі 169 130,19 грн. до 01.09.2013, решта вартості оплачується до 15.10.2013.

Строк оплати відповідно до специфікації №4 від 01.07.2013 зазначено наступний оплата у розмірі 30 % загальної вартості товару у сумі 60 784,14 грн. до 20.07.2013, оплата у розмірі 20% загальної вартості товару у сумі 40 522,76 грн. до 01.09.2013, решта вартості оплачується до 15.10.2013.

Строк оплати відповідно до специфікації №5 від 01.08.2013 зазначено наступний оплата у розмірі 100% загальної вартості товару у сумі 147 605,10 грн. до 01.09.2013.

Строк оплати відповідно до специфікації №6 від 01.09.2013 зазначено наступний оплата у розмірі 100% загальної вартості товару у сумі 471 444,75 грн. до 15.10.2013.

Строк оплати відповідно до специфікації №7 від 01.10.2013 зазначено наступний оплата у розмірі 100% загальної вартості товару у сумі 102 492,90 грн. до 15.10.2013.

Строк оплати відповідно до специфікації №8 від 01.11.2013 зазначено наступний оплата у розмірі 100% загальної вартості товару у сумі 5 967,80 грн. до 15.10.2013.

Як підтверджується матеріалами справи, відповідач не виконав взятого на себе за договором зобов'язання в строк, встановлений договором, сплативши лише 6 727 002,69 грн. до 15.10.2013.

У зв'язку з тим, що відповідач вчасно не погасив заборгованість, між позивачем та відповідачем за 01.01.2014 по 15.08.2014 та з 01.01.2013 по 23.12.2013 було проведено звірку взаєморозрахунків.

Вказані Акти звірки взаєморозрахунків підписаний уповноваженими представниками сторін, підписи яких засвідчені печатками юридичних осіб.

Як вбачається з актів звірки оплата за товар проводилася з 26.02.2013 по 28.03.2014 з порушенням кінцевого терміну оплати.

Таким чином, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 527 549,70 грн. штрафу, 135 609,30 грн. пені, 31 294,44 грн. 3% річних та 27 038,44 грн. інфляційних втрат.

Проте, відповідач стверджує, що листом №1/2803 від 28.03.2014 позивач закрив дебіторську заборгованість за 2013 рік та повідомив, що позивач немає жодних фінансових претензій, не буде застосовувати фінансові і штрафні санкції через порушення відповідачем умов договору.

Також відповідач посилається на пунктом 8.3 договору, яким зазначено, що допускається укладення договору, додаткових правочинів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, телеграмами.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановленихстаттею 11 цього кодексу , зокрема з договорів та правочинів.

Відповідно до ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальної вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

Аналогічні положення містяться у частині 1 статті 651 ЦК України , якою встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно з положеннями ч.1, ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Відповідно до ст. 654 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Господарський суд приходить до висновку, що у випадку внесення змін до договору шляхом листування, правочин мав бути підписано особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Надана відповідачем роздруківка скріншоту з електронної пошти листа№1/2803 від 28.03.2014 не підтверджує досягнення уповноваженими особами сторін згоди щодо внесення змін до договору.

Крім того, суд звертає увагу на те, що листом №1/2803 від 28.03.2014 не було вказано за яким саме договором не застосовуватимуться фінансові і штрафні санкції.

Враховуючи вище викладене, господарський суд дійшов висновку, що сторони в установленому порядку не вносили зміни і доповнення до договору, в тому числі і щодо відповідальності сторін договору.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача штрафу у сумі 527 549,70 грн., який нараховано на суму заборгованості 5 275 497,06 грн.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Факт прострочення виконання відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем щодо оплати вартості отриманих послуг доведено позивачем належними та допустимими доказами.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України визначає неустойку (штраф, пеню) як грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення ним зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.6.2. договору зазначено, що при простроченні оплати на термін понад 30 (тридцять) календарних днів, покупець, окрім пені сплачує штраф у розмірі 10 (десяти) відсотків простроченої заборгованості.

Таким чином, позовна вимога про стягнення штрафу підлягає задоволенню повністю в сумі 527 549,70 грн . , що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у сумі 135 609,30 грн., нарахованої на суму боргу за період з 16.10.2013 по 28.02.2014 з урахуванням здійснення оплати товару.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Факт прострочення виконання відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем щодо оплати вартості товару доведено позивачем належними та допустимими доказами.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України визначає неустойку (штраф, пеню) як грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення ним зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При цьому, господарський суд зазначає, що договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», згідно з п. п. 1, 3 якого платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені за прострочку платежу, що встановлюється за згодою сторін, обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.6.2. договору у випадку порушення термінів або умов оплати товару покупець зобов'язаний на вимогу постачальника сплатити останньому пеню від суми простроченого або неналежно здійсненого платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла на час прострочення зобов'язання) за кожний день прострочення оплати.

Господарський суд, здійснивши власний розрахунок пені за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:ЕЛІТ 9.1.2.», встановив, що розмір пені складає 135 609,30 грн.

Таким чином, позовна вимога про стягнення пені підлягає задоволенню повністю в сумі 135 609,30 грн. , що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 31 294,44 грн. за період з 16.10.2013 по 28.02.2014 з та інфляційних втрат у сумі 27 038,44 грн. за період з 16.10.2013 по 28.02.2014.

Стаття 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Оскільки, відповідачем прострочено виконання грошового зобов'язання, то відповідно вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на суму боргу, є правомірними.

Господарський суд, здійснивши власний розрахунок пені за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:ЕЛІТ 9.1.2.», встановив, що розмір 3% річних складає 31 294,44 грн.

Таким чином, позовна вимога, про стягнення 3% річних підлягає задоволенню в розмірі 31 294,44 грн.

Господарський суд, здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:ЕЛІТ 9.1.2.», встановив, що розмір інфляційних втрат складає 27 038,44 грн.

Таким чином, позовна вимога, про стягнення інфляційних втрат підлягає задоволенню у розмірі 27 038,44 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, виходячи з вищевикладених обставин справи, господарський суд вважає, що позовна вимога про стягнення з відповідача 527 549,70 грн. штрафу, 135 609,30 грн. пені, 31 294,44 грн. 3% річних та 27 038,44 грн. інфляційних втрат є обґрунтованою, доведеною позивачем належними та допустимими доказами, і такою, що підлягає задоволенню.

Судовий збір, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, ст. ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,-

вирішив :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Агропротект» (09100, Київська обл., місто Біла Церква, вулиця Київська, будинок 50, кімната 11, ідентифікаційний код: 36969566) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Роско Трейд» (65101, Одеська обл., місто Одеса, вулиця 25-і Чапаєвської дивізії, будинок 6/1, квартира 131, ідентифікаційний код: 36673556) 527 549 (п'ятсот двадцять сім тисяч п'ятсот сорок дев'ять) грн. 70 коп. штрафу, 135 609 (сто тридцять п'ять тисяч шістсот дев'ять) грн. 30 коп. пені, 31 294 (тридцять одна тисяча двісті дев'яносто чотири) грн. 44 коп. 3% річних, 27 038 (двадцять сім тисяч тридцять вісім) грн. 44 коп. інфляційних втрат та 14 429 (чотирнадцять тисяч чотириста двадцять дев'ять) грн. 85 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя В.М. Антонова

Повне рішення складено 05.12.2014 року