Рішення

від 01.12.2014 по справі 910/21650/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/21650/14 01.12.14 Суддя Отрош І.М., розглянувши матеріали справи

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Скандо" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільний центр" простягнення 53966 грн. 12 коп. Представники сторін: від позивача:Стовбир О.С. - представник за довіреністю б/н від 18.07.2014; від відповідача:не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

08.10.2014 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Скандо" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільний центр" про стягнення 53966 грн. 12 коп., з яких 50000 грн. 00 коп. основного боргу та 3966 грн. 12 коп. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами Договору № 17/08/11 від 17.08.2011 та додаткової угоди до нього не в повному обсязі здійснив оплату за виконані позивачем підрядні роботи, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 50000 грн. 00 коп. Крім того, позивачем було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 3966 грн. 12 коп. за період з 03.02.2012 по 25.09.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.10.2014 порушено провадження у справі № 910/21650/14 та справу призначено до розгляду на 27.10.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.10.2014 розгляд справи відкладено на 14.11.2014, у зв'язку із неявкою представників сторін у судове засідання та невиконання сторонами вимог ухвали суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.11.2014, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 01.12.2014.

01.12.2014 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли письмові пояснення по справі та додаткові документи, які суд долучив до матеріалів справи.

У судовому засіданні 01.12.2014 представник позивача надав усні пояснення по суті спору; позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представники відповідача у судове засідання 01.12.2014 не з'явились, вимоги ухвали суду не виконали, клопотань про відкладення розгляду справи не подавали, про причини неявки у судове засідання суд не повідомили, про час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином за адресою, яка вказана у спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 19428550 від 10.10.2014, що підтверджується наявними в матеріалах справи витягом з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, відповідного до якого відповідач отримав поштове відправлення 24.11.2014, та реєстром поштових відправлень суду.

Відповідно до абзацу 3 пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувається з урахуванням положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

У судовому засіданні 01.12.2014 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

17.08.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Автомобільний центр" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Скандо" (підрядник) укладено Договір № 17/08/11, відповідно до умов якого замовник передає, а підрядник приймає на себе виконання наступних видів робіт: комплектацію матеріалами та обладнанням, ремонт монтаж систем автоматичного водяного пожежогасіння, оповіщення про пожежу на об'єкті за адресою: м. Київ, вул. Братиславська, 52 (1-ий поверх).

Відповідно до п. 3.1 Договору № 17/08/11, підрядник виконує роботи згідно з затвердженою замовником і узгодженою в установленому порядку проектно-кошторисною документацією.

Пунктом 4.1 Договору № 17/08/11 сторони погодили, що вартість робіт по даному Договору складає 241258 грн. 00 коп., в т.ч. ПДВ 20% - 40209 грн. 67 коп.

Відповідно до п. 5.1 Договору № 17/08/11, замовник зобов'язаний на протязі 5 банківських днів з моменту підписання даного Договору перерахувати підряднику аванс в розмірі 121604 грн. 40 коп., що складає 100% вартості матеріалів.

Розрахунки за виконані роботи замовник виконує згідно актів приймання виконаних робіт на протязі 5 банківських днів з моменту підписання акту (п. 5.2 Договору № 17/08/11).

Згідно з п. 6.1 Договору № 17/08/11, після закінчення робіт підрядник інформує про це замовника, який на протязі 3-х днів зобов'язаний прийняти виконані роботи, або встановити мотивовану відмову.

Додатковою угодою № 1 від 25.10.2011 сторони внесли зміни та доповнення до Договору № 17/08/11 від 17.08.2011 зазначивши, що замовник передає, а підрядчик приймає на себе виконання наступних робіт: комплектацію та монтаж клапанів димовидалення на об'єкті «Автомобільний центр» по вул. Братиславська, 52 (перший поверх) в м. Києві; вартість робіт по даній додатковій угоді складає: 13300 грн. 00 коп., в т.ч. ПДВ 20% - 2216 грн. 67 коп.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором підряду.

Відповідно до п. п. 1,2 ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Статтею 843 Цивільного кодексу України визначено, що у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами.

Згідно з ст. 844 Цивільного кодексу України, ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником. Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 853 Цивільного кодексу України, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Відповідно до п. 1 ст. 846 Цивільного кодексу України, строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору № 17/08/11 від 17.08.2011 та додаткової угоди до нього за період з вересня 2011 року по листопад 2011 року позивач виконав підрядні роботи на загальну суму 254557 грн. 40 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання виконаних будівельних робіт (типова форма №КБ-2в) за вересень 2011 року на суму 25062 грн. 88 коп., за жовтень 2011 року на загальну суму 173528 грн. 76 коп., за листопад 2011 року на суму 42665 грн. 99 коп. та актом приймання виконаних будівельних робіт за Додатковою угодою № 1 від 25.10.2011 на суму 13299 грн. 77 коп.

При цьому судом встановлено, що два акти виконаних робіт за жовтень 2014 року (акт №2 на суму 105920 грн. 39 коп. та акт №3 на суму 67608 грн. 37 коп.) підписані з боку замовника (відповідача), але не скріплені його печаткою, втім суд приходить до висновку, що виконані позивачем роботи за вказаними актами були прийняті відповідачем, оскільки вартість робіт, зазначена у них, була сплачена відповідачем. Крім того, відповідачем не надано суду доказів надсилання позивачу вмотивованої відмови від прийняття робіт за актами виконаних робіт за жовтень 2011 року (акт №2 на суму 105920 грн. 39 коп. та акт №3 на суму 67608 грн. 37 коп.) відповідно до п. 6.1 Договору № 17/08/11 від 17.08.2011.

Судом встановлено, що свої зобов'язання з оплати за виконані позивачем роботи відповідач здійснив частково на суму 204557 грн. 40 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками з рахунку позивача у Публічному акціонерному товаристві «Райффайзен Банк Аваль».

№ 26006194725, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість в розмірі 50000 грн. 00 коп.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому суд зазначає, що умова Договору № 17/08/11 від 17.08.2011, викладена в п. 5.2, відповідно до якої розрахунки за виконані роботи замовник виконує згідно актів приймання виконаних робіт на протязі 5 банківських днів з моменту підписання акту, по суті не містить конкретно визначеного строку здійснення оплати.

Відповідно до ст. 251 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Згідно зі ст. 252 Цивільного кодексу України, строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Таким чином, умова укладеного між сторонами договору щодо обов'язку відповідача здійснити оплату за виконані підрядні роботи на протязі 5 банківських днів з моменту підписання акту не містить вказівку на подію, яка має неминуче настати, так як підписання відповідачем акту залежить від волі сторін договору, а отже, містить суб'єктивний елемент можливості зловживання стороною договору її правами та сприяння ненастанню строку оплати, що також суперечить вимогам розумності, добросовісності та справедливості.

Крім того, акти приймання виконаних робіт не містять конкретної дати підписання, а тому встановити строки, в межах яких відповідно до п. 5.2 Договору № 17/08/11 від 17.08.2011 відповідач повинен був здійснити оплату, не є можливим.

Відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що 29.07.2014 позивач звернувся до відповідача з претензією про сплату заборгованості за Договором № 17/08/11 від 17.08.2011 та додатковою угодою до нього, яка була отримана відповідачем 06.08.2014, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0405027727751.

Таким чином, суд приходить до висновку, що своє зобов'язання з оплати за виконані позивачем підрядні роботи за актами приймання виконаних будівельних робіт (типова форма №КБ-2в) № 1 за вересень 2011 року, № 2 та № 3 за жовтень 2011 року, № 4 за листопад 2011 року за Договором № 17/08/11 від 17.08.2011 та актом приймання виконаних будівельних робіт за Додатковою угодою № 1 від 25.10. 2011, враховуючи положення частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, відповідач повинен був здійснити до 13.08.2014 (включно).

Наявність та обсяг заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільний центр" за Договором № 17/08/11 від 17.08.2011 та додатковою угодою до нього в розмірі 50000 грн. 00 коп. підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не спростовані, зокрема відповідачем не надано суду доказів сплати боргу в розмірі 50000 грн. 00 коп., у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Скандо" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільний центр" в частині стягнення основного боргу в розмірі 50000 грн. 00 коп. є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, позивачем було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3966 грн. 12 коп. 3% річних за період з 03.02.2012 по 25.09.2014.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд визнав його необґрунтованим, зважаючи на наступне.

З огляду на встановлення строку виконання відповідачем обов'язку з оплати за Договором № 17/08/11 від 17.08.2011 та додатковою угодою до нього - до 13.08.2014 (включно), суд приходить до висновку, що правильним для нарахування 3% річних є період з 14.08.2014 по 25.09.2014 (в межах заявленого позивачем періоду нарахування).

Таким чином, за розрахунком суду: (50000,00 * 3% / 365 днів * 43 дня = 176 грн. 71 коп.) позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Скандо" в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільний центр" 3% річних в розмірі 3966 грн. 12 коп. підлягають частковому задоволенню в розмірі 176 грн. 71 коп.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч. 1 ст. 49, ст.ст. 75, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільний центр" (02166, м. Київ, вул. Братиславська, буд. 52; ідентифікаційний код: 31669236) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Скандо" (07300, Київська обл., Вишгородський р-н, м. Вишгород, вул. Шолуденка, буд. 11; ідентифікаційний код: 31070743) основний борг в розмірі 50000 (п'ятдесят тисяч) грн. 00 коп., 3% річних в розмірі 176 (сто сімдесят шість) грн. 71 коп. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 1698 (одна тисяча шістсот дев'яносто вісім) грн. 71 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 08.12.2014

Суддя І.М. Отрош