Постанова

від 23.02.2015 по справі 910/21650/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" лютого 2015 р. Справа№ 910/21650/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зеленіна В.О.

суддів: Ткаченка Б.О.

Шевченка Е.О.

при секретарі: Волуйко Т.В.

Представники сторін:

позивача:не з'явився;

відповідача:не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільний центр"

на рішення господарського суду міста Києва від 01.12.2014

у справі № 910/21650/14 (головуючий суддя: Отрош І.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Скандо"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільний центр"

про стягнення 53966 грн. 12 коп.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 01.12.2014 року по справі № 910/21650/14 позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільний центр" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Скандо" основний борг в розмірі 50000 грн. 00 коп., 3% річних в розмірі 176 грн. 71 коп. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 1698 грн. 71 коп.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Автомобільний центр" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Скарга мотивована тим, що господарським судом міста Києва не в повному обсязі були з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а також були порушені, неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.01.2015 прийнято апеляційну скаргу до провадження. Розгляд справи призначено на 23.02.2015.

Розпорядженням заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2015 № 910/16507/13 у справі № 910/16507/13 сформовано для розгляду апеляційної скарги колегію суддів у складі: головуючий суддя: Зеленін В.О., судді: Ткаченко Б.О., Шевченко Е.О.

23.02.2015 позивач та відповідач в судове засідання не з'явились, повноважних представників в судове засідання не направили, про причини неявки суд не повідомили, не зважаючи на те, що були повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги належним чином відповідно до вимог ст. 64, 86 Господарського процесуального кодексу України.

Суд вважає, що зазначені обставини не є перешкодою для розгляду справи, оскільки про дату, час і місце судового розгляду справи позивач та відповідач повідомлені належним чином.

Статтею 99 ГПК України передбачено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви (ч. 1 ст. 69 ГПК України).

Керуючись ст. 75 ГПК України колегія суддів вважає за необхідне здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними в справі документами.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, колегія суддів встановила наступне.

17.08.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Автомобільний центр" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Скандо" (підрядник) укладено Договір № 17/08/11 (надалі - договір), за умовами якого замовник передає, а підрядник приймає на себе виконання наступних видів робіт: комплектацію матеріалами та обладнанням, ремонт монтаж систем автоматичного водяного пожежогасіння, оповіщення про пожежу на об'єкті за адресою: м. Київ, вул. Братиславська, 52 (1-ий поверх).

За своєю правовою природою договір є договором підряду.

Відповідно до п. п. 1,2 ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

В п. 3.1 договору сторони визначили, що підрядник виконує роботи згідно з затвердженою замовником і узгодженою в установленому порядку проектно-кошторисною документацією.

Пунктом 4.1 договору сторони погодили, що вартість робіт по даному договору складає 241258 грн. 00 коп., в т.ч. ПДВ 20% - 40209 грн. 67 коп.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що замовник зобов'язаний на протязі 5 банківських днів з моменту підписання даного Договору перерахувати підряднику аванс в розмірі 121604 грн. 40 коп., що складає 100% вартості матеріалів.

Розрахунки за виконані роботи замовник виконує згідно актів приймання виконаних робіт на протязі 5 банківських днів з моменту підписання акту (п. 5.2 договору).

Згідно п. 6.1 договору, після закінчення робіт підрядник інформує про це замовника, який на протязі 3-х днів зобов'язаний прийняти виконані роботи, або встановити мотивовану відмову.

25.10.2011 Додатковою угодою № 1 сторони внесли зміни та доповнення до договору № 17/08/11 від 17.08.2011 зазначивши, що замовник передає, а підрядчик приймає на себе виконання наступних робіт: комплектацію та монтаж клапанів димовидалення на об'єкті "Автомобільний центр" по вул. Братиславська, 52 (перший поверх) в м. Києві; вартість робіт по даній додатковій угоді складає: 13300 грн. 00 коп., в т.ч. ПДВ 20% - 2216 грн. 67 коп.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт (типова форма №КБ-2в) за вересень 2011 року на суму 25062 грн. 88 коп., за жовтень 2011 року на загальну суму 173528 грн. 76 коп., за листопад 2011 року на суму 42665 грн. 99 коп. та актом приймання виконаних будівельних робіт за Додатковою угодою № 1 від 25.10.2011 на суму 13299 грн. 77 коп., що за період з вересня 2011 року по листопад 2011 року позивач виконав підрядні роботи на загальну суму 254557 грн. 40 коп.

Однак, свої зобов'язання з оплати за виконані позивачем роботи відповідач здійснив частково на суму 204557 грн. 40 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками з рахунку позивача у Публічному акціонерному товаристві "Райффайзен Банк Аваль", в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість в розмірі 50000 грн. 00 коп.

29.07.2014 позивач звернувся до відповідача з претензією про сплату заборгованості за договором та додатковою угодою до нього, яка була отримана відповідачем 06.08.2014, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0405027727751.

Проте, зазначена претензія залишилась без відповіді та реагування, що і стало підставою для звернення позивача з позовом у даній справі.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги є такими, що спростовуються матеріалами справи, а тому не дають підстав для скасування прийнятого у справі судового рішення з огляду на наступне.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (ч. 4 ст. 202 Цивільного кодексу України).

Отже, двостороннім правочинами притаманна наявність взаємоузгодженого волевиявлення двох осіб, спрямованого на виникнення єдиного правового результату, покликаного забезпечити реалізацію обопільної чи самостійної мети кожної з цих осіб.

Згідно зі ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як передбачено ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Частиною 1 ст. 638 Цивільного кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Оскільки між сторонами по справі склались господарські правовідносини, то за змістом ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 599 Цивільного кодексу України, угода (договір) є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків (зобов'язань), зобов'язання повинні виконуватися належним чином.

Статтею 843 Цивільного кодексу України визначено, що у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами.

Згідно з ст. 844 Цивільного кодексу України, ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником. Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 853 Цивільного кодексу України, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Відповідно до п. 1 ст. 846 Цивільного кодексу України, строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Частиною 1 ст. 530 передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

З аналізу викладених норм вбачається, що договір підряду є оплатним, і обов'язок підрядника виконати роботу відповідає обов'язку замовника цю роботу прийняти та оплатити.

Оскільки договір підряду є оплатним, то обов'язок відповідача за договором оплатити виконану роботу виникає згідно з положеннями Закону.

Оскільки наявні в матеріалах справи первинні документи містять всі обов'язкові реквізити, що фіксують факт виконання роботи та факт встановлення договірних відносин, а тому є всі підстави для покладення на відповідача обов'язку по проведенню розрахунків за виконану роботу, а часткова оплата скаржником за виконану роботу свідчить, про його схвалення договору та визнання заборгованості.

Отже, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості, визнаються судом обґрунтованими та такими, що правомірно були задоволені судом першої інстанції.

Крім того, позивачем було заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як передбачено ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та процентів річних не є штрафними санкціями, а є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (виплати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зазначену позицію також підтримує і Верховний Суд України (постанова Верховного суду України від 23.01.2012р. у справі №37/64).

З оскаржуваного рішення вбачається, що місцевий господарський суд здійснив власні перерахунки 3% річних та дійшов висновку, що до стягнення підлягає 176 грн. 71 коп. за період 14.08.2014 по 25.09.2014.

Проаналізувавши власні перерахунки 3% річних суду першої інстанції колегія суддів вважає їх обґрунтованими та правильними, а тому суд першої інстанції правомірно задовольнив вимоги прокурора лише частково, а саме в розмірі 176 грн. 71 коп..

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Тобто, підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.

Суд відзначає, що в розумінні ст. 33, 36 Господарського процесуального кодексу України скаржник не надав ні до суду першої інстанції ні до суду апеляційної інстанції докази які б підтверджували його вимоги та заперечення.

За таких обставин висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення господарського суду міста Києва від 01.12.2014 року по справі № 910/21650/14 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільний центр" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 01.12.2014 року по справі № 910/21650/14 - без змін.

2. Матеріали справи № 910/21650/14 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя В.О. Зеленін

Судді Б.О. Ткаченко

Е.О. Шевченко