Рішення

від 02.12.2014 по справі 922/4859/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" грудня 2014 р.Справа № 922/4859/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальнікової Г.І.

при секретарі судового засідання Гонтарем А.Д.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване підприємство Харківліфт", м. Харків до Приватного акціонерного товариства "Інститут "Укроргверстатінпром", м. Харків про стягнення 29804,38 грн. за участю представників сторін:

позивача - Іващенко Ю.А. (довіреність від 28.10.2014 р.);

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване підприємство Харківліфт", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Приватного акціонерного товариства "Інститут "Укроргверстатінпром" на свою користь заборгованість, яка виникла у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором підряду на виконання робіт з технічного обслуговування ліфтів №302, укладеним між сторонами 01.03.2009 року. Відповідно вимог позовної заяви, заявлена до стягнення сума заборгованості становить 29804,38 грн., з яких 24462,40 грн. - сума боргу за договором; 2102,06 грн. - сума пені; 3239,92 грн. - інфляційні нарахування. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання передбачені договором підряду на виконання робіт з технічного обслуговування ліфтів №302 від 01.03.2009 року щодо своєчасної оплати за виконані роботи. Судові витрати просить суд покласти на відповідача.

Ухвалою суду від 24.11.2014 р. прийняті уточнення позовних вимог представника позивача (вх. №41895 від 24.11.2014 р.) до розгляду як заяву про зменшення розміру позовних вимог, в яких просить суд стягнути з Приватного акціонерного товариства "Інститут "Укроргверстатінпром" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване підприємство Харківліфт" заборгованість в розмірі 28742,78 грн., з яких 23300,80 грн. - сума боргу за договором; 2102,06 грн. - сума пені; 3239,92 грн. - інфляційні нарахування.

Представник позивача в судовому засіданні 01.12.2014 р. підтримав позовні вимоги в повному обсязі з урахуванням уточнення позовних вимог.

Відповідач у призначене судове засідання 01.12.2014 р. не з'явився, витребуваних судом документів не надав, про причину неявки суд не повідомив. Ухвала про порушення провадження у справі від 03.11.2014 р., що була направлена відповідачеві рекомендованим листом за його поштовою адресою, вказаною в позовній заяві, була отримана представником відповідача 06.11.2014 р., про що свідчить поштове повідомлення про вручення поштового відправлення вих. №034031/3, яке долучене судом до матеріалів справи.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи й відсутність представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає, згідно ст.75 Господарського процесуального кодексу України, за можливе розгляд справи за позовної заявою позивача за наявними у справі і додатково наданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Між Приватним акціонерним товариством "Інститут Укроргверстатінпром" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СП Харківліфт" (підрядник) був укладений договір підряду №302 від 01.03.2009 року на виконання робіт з технічного обслуговування ліфтів.

Відповідно до п. 1.1 договору, замовник доручає, а підрядник приймає на себе організацію і виконання робіт по технічному обслуговуванню ліфтів і обладнання систем диспетчеризації на об'єктах Замовника відповідно з додатком №1, (відомість об'єктів) який є невід'ємною частиною цього договору.

В п. 1.2 договору зазначено, що замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану підрядником роботу.

Відповідно до п. 2.1 договору, щомісячна оплата робіт згідно з договором визначена узгодженням сторін на день його укладання з урахуванням ПДВ 880.00 грн. Відомість визначеної щомісячної суми оплати робіт наведена у додатку №1, який є невід'ємною частиною договору.

Згідно п. 2.2 договору, сума оплати робіт може бути змінена в сторону її збільшення або зменшення у таких випадках: 2.2.1. Запровадження нових законодавчих і нормативних актів, які впливають на вартість технічного обслуговування ліфтів і обладнання систем диспетчеризації, необхідності урахування інфляційних факторів, внесенні змін в обсяг і склад робіт.

Розділом 5 договору передбачено, що до 25 числа поточного місяця підрядник дає замовнику акти виконаних робіт з зазначенням їх вартості. вартість визначена у договорі. Замовник підписує акт, засвідчує підпис печаткою і у 3-денний термін повертає два примірника акту підрядника. На підставі підписаних актів замовник самостійно оплачує виконані роботи шляхом перерахування коштів (в гривнях) на рахунок підрядника не пізніше 10-го числа наступного місяця у межах об'ємів фактично виконаних робіт по Ф-2.

З матеріалів справи вбачається, що підрядник виконав взяті на себе зобов'язання та звітував перед замовником про виконані роботи в установлені договором строки, про що свідчать акти виконаних робіт № 0101-0302-0302 за жовтень 2012 року - вересень 2014 року, підписані сторонами та скріплені печатками товариств.

Судом встановлено, що позивач виконав свої обов'язки у повному обсязі, виконав, передбачені договором роботи, проте відповідач в порушення норм чинного цивільного та господарського законодавства України та умов договору підряду на виконання робіт з технічного обслуговування ліфтів №302 від 01.03.2009 р., не оплатив виконані роботи на суму 24 462,40 грн.

В порядку досудового врегулювання спору, відповідно до частини 2 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України, позивачем на адресу відповідача було надіслано вимогу від 12.08.2014 р. про погашення заборгованості, яка на момент подачі позову до суду залишилась без задоволення.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Дії сторін (виконання робіт з технічного обслуговування ліфтів) свідчать про виникнення між ними підрядних правовідносин.

Згідно до статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно до ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вказані обставини та приймаючи до уваги вимоги ст. 526 Цивільного Кодексу України, а саме те, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача про стягнення заборгованості за отриманий товар в сумі 23300,80 грн. правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Згідно зі ст.ст.193, 198 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", пеня обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 6.5 договору замовник за користування грошовими коштами підрядника, сплачує підряднику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми місячної оплати за кожну добу прострочення.

Перевіривши зроблений позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку, що позовна вимога щодо стягнення з відповідача пені в сумі 2102,06 грн. підлягає задоволенню як правомірна.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши зроблений позивачем розрахунок суми інфляційних нарахувань, суд дійшов висновку, що позовна вимога щодо стягнення з відповідача інфляційних в сумі 3239,92 грн. підлягає задоволенню як правомірна.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 1827,00 грн., оскільки з його вини спір було доведено до суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Інститут "Укроргверстатінпром" (61010, м. Харків, Червоношкільна набережна, б. 16, код ЄДРПОУ 00224900) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване підприємство Харківліфт" (61002, м. Харків, вул. Чернишевська, 40, кімн.32; код ЄДПРОУ 32438301) суму боргу за договором в розмірі 23300,80 грн., пеню в розмірі 2102,06 грн., інфляційні нарахування в розмірі 3239,92 грн. та судовий збір в сумі 1827,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 08.12.2014 р.

Суддя Г.І. Сальнікова