Постанова

від 01.12.2014 по справі 907/737/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" грудня 2014 р. Справа № 907/737/14

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді: Якімець Г.Г.,

суддів: Бойко С.М., Данко Л.С.,

при секретарі судового засідання Кришталь М.Б.,

за участю представників:

від позивача - не з'явився

від відповідача (скаржника) - не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернаціональна група вин України №1", б/н від 09.10.2014 року

на рішення господарського суду Львівської області від 29.09.2014 року (з урахуванням ухвал суду про виправлення описок від 13.10.2014 року та від 17.10.2014 року), суддя Пазичев В.М.

у справі № 907/737/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ельбор", с. Шлях, Харківська область

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернаціональна група вин України №1", м. Хуст, Закарпатська область, в особі: Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернаціональна група вин України №1", м. Львів

про стягнення 44799,96 грн. суми основного боргу, 2496,52 грн. - пені, 397,68 грн. - 3% річних, 3717,35 грн. - інфляційних втрат

в с т а н о в и в :

Заявою про зменшення позовних вимог від 29.09.2014 року позивач просив суд стягнути з відповідача 44799,96 грн. - основного боргу, 1426,55 грн. - пені, 286,26 грн. - 3% річних та 2133,76 грн. - інфляційних втрат.

Рішенням господарського суду Львівської області від 29.09.2014 року по справі №907/737/14 уточнені (зменшені) позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ельбор» задоволено. Присуджено до стягнення на користь останнього з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернаціональна група вин України №1» в особі Львівської філії ТзОВ «Інтернаціональна група вин України №1» 44799,96 грн. - боргу, 1426,55 грн. - пені, 286,26 грн. - 3% річних та 2133,76 грн. - інфляційних втрат. Поряд з тим, суд вирішив розстрочити виконання судового рішення наступним чином: до 01 листопада - 8646,53 грн., до 01 грудня 2014 року - 10000 грн., до 01 січня 2015 року - 10000 грн., до 01 лютого 2015 року - 10000 грн., судовий збір в розмірі 1827 грн. - до 01 лютого 2014 року.

13.10.2014 року ТзОВ «Ельбор» звернулось до місцевого господарського суду із заявою про виправлення описки (помилки) в судовому рішенні.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 13.10.2014 року у справі №907/737/14 задоволено заяву позивача та виправлено описки, допущені в тексті рішення господарського суду Львівської області від 29.09.2014 року в даній справі, а саме: щодо суми боргу, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача до 01 лютого 2015 року - з 10000 грн. виправлено на 20000 грн.

На виконання рішення господарського суду Львівської області від 29.09.2014 року по справі №907/737/14 видано наказ від 13.10.2014 року.

Ухвалою від 17.10.2014 року місцевий господарський суд додатково виправив описки, допущені в тексті рішення господарського суду Львівської області від 29.09.2014 року, ухвалі суду від 13.10.2014 року та тексті наказу від 13.10.2014 року у справі №907/737/14, а саме: в частині розстрочення виконання судового рішення: замість « 1827 грн. судового збору - до 01 лютого 2014 року» виправлено на « 1827 грн. судового збору - до 01 лютого 2015 року.».

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтернаціональна група вин України №1» в особі Львівської філії ТзОВ «Інтернаціональна група вин України №1» подало апеляційну скаргу на рішення господарського суду Львівської області від 17.10.2014 року по справі №907/737/14. В апеляційній скарзі скаржник зазначає, що судом повноцінно досліджено обставини справи, надано їм належну правову оцінку, однак, при винесенні рішення не було повністю враховано погоджені сторонами строки розтермінування боргу, а саме: суд вирішив розстрочити виконання рішення в частині стягнення до 01 лютого 2015 року лише 10000 грн., в той час, як підлягало розтермінуванню до 01 лютого 2015 року - 20000 грн. Поряд з тим, скаржник зазначає, що помилкове зазначення судом даної суми не можна вважати опискою, оскільки, така фігурує як в мотивувальній так і в резолютивній частині судового рішення. У зв'язку з наведеним, апелянт просить рішення господарського суду Львівської області від 17.10.2014 року по справі №907/737/14 змінити: розтермінувати сплату заборгованості наступним чином: до 01 листопада - 8646,53 грн., до 01 грудня 2014 року - 10000 грн., до 01 січня 2015 року - 10000 грн., до 01 лютого 2015 року - 20000 грн., судовий збір в розмірі 1827 грн. - до 01 лютого 2014 року.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 01 грудня 2014 року склад судової колегії змінено: замість судді Бонк Т.Б. введено суддю Данко Л.С.

Представник відповідача (скаржника) в судове засідання не з'явився, проте, 28.11.2014 року від останнього до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з хворобою представника, поряд з тим, представник скаржника зазначив, що позивачем не виконано вимог ст.96 ГПК України, а саме: не направлено відзив на апеляційну скаргу іншій стороні.

Розглянувши вказане клопотання, враховуючи приписи ст.77 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку про відхилення такого, оскільки, явка представника ТзОВ «Інтернаціональна група вин України №1» обов'язковою не визнавалась, а розгляд справи за клопотанням скаржника уже відкладався ухвалою суду від 10.11.2014 року. Разом з тим, колегія суддів вважає заявлене клопотання необґрунтованим, оскільки, скаржником не долучено до останнього жодних доказів в підтвердження підстав відкладення розгляду справи, а щодо посилання скаржника на те, що останньому позивач не надіслав відзив на апеляційну скаргу, колегія суддів зазначає, що подання відзиву на апеляційну скаргу, згідно статті 96 ГПК України, є правом, а не обов'язком сторони, а відповідач в свою чергу не позбавлений права, у відповідності до ст.22 ГПК України, ознайомитись з матеріалами справи, в тому числі і з поданим ТзОВ «Ельбор» відзивом на апеляційну скаргу.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, однак, слід зазначити, що у відзиві на апеляційну скаргу від 04.11.2014 року, просив розглянути апеляційну скаргу без участі його представника. Разом з тим, просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на ухвалу місцевого господарського суду від 13.10.2014 року, якою виправлено описки, допущені в оскаржуваному рішенні. На думку позивача, апеляційна скарга відповідача є необґрунтованою та спрямована на затягування часу та невиконання рішення суду.

Оскільки, явка представників сторін не визнавалась обов'язковою, судова колегія вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності.

Відповідно до ч.2 ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Суд, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 05 лютого 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ельбор» (в тексті договору - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтернаціональна група вин України №1» в особі Львівської філії ТзОВ «Інтернаціональна група вин України №1» (в тексті договору - покупець) укладено договір поставки №07/14/23, відповідно до умов якого, а саме: п.1.1, постачальник зобов'язався постачати покупцю алкогольні напої, а покупець - приймати товар та своєчасно оплачувати його вартість.

Згідно п.6.1 Договору оплата поставленого товару здійснюється покупцем у національній валюті України гривні, на розрахунковий рахунок постачальника, на умовах відстрочення платежу, протягом 45 (сорока п'яти) календарних днів з моменту поставки товару покупцю та підписання уповноваженими представниками сторін накладної.

На виконання умов Договору, 18.02.2014 року позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 44799,96 грн., що підтверджується видатковою накладною №000-000362 від 18.02.2014 року. Отримання товару відповідачем підтверджується підписом уповноваженої особи та печаткою відповідача на видатковій накладній.

Однак, відповідач умови укладеного між сторонами Договору, а саме п.6.1 не виконав, отриманий товар - не оплатив.

Відтак, позивач свої зобов'язання за договором поставки №07/14/23 від 18.02.2014 року виконав, поставивши відповідачу товар за видатковою накладною №000-000362 від 18.02.2014 року на загальну суму 44799,96 грн., відповідач товар отримав, про що свідчить підпис та печатка підприємства, проте, оплату в строки, встановлені п.6.1 Договору, не здійснив, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість за договором поставки №07/14/23 від 18.02.2014 року в розмірі 44799,96 грн.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання, позивачем нараховано відповідачу станом на 21.07.2014 року 2496,52 грн. - пені, 397,68 грн. - 3% річних та. 3717,35 грн. - інфляційних втрат.

Враховуючи наведене, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 44799,96 грн. - основного боргу, 2496,52 грн. - пені, 397,68 грн. - 3% річних та. 3717,35 грн. - інфляційних втрат.

Крім того, 26.09.2014 року позивач подав заяву про уточнення (збільшення) позовних вимог, в якій просив суд стягнути з відповідача 44799,96 грн. - основного боргу, 2573,85 грн. - пені, 408,72 грн. - 3% річних та 3911,41 грн. - інфляційних втрат.

Однак, в подальшому 29.09.2014 року позивач подав заяву про уточнення (зменшення) позовних вимог, в якій просив суд стягнути з відповідача 44799,96 грн. - основного боргу, 1426,55 грн. - пені, 286,26 грн. - 3% річних та 2133,76 грн. - інфляційних втрат.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до вимог ст.ст.525, 526, 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Вимогами ст.530 ЦК України передбачено строк (термін) виконання зобов'язання та зазначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 ЦК України).

Крім того, відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У пункті 7.2 Договору поставки сторони погодили, що у разі порушення термінів оплати товару, винна сторона сплачує на користь іншої сторони пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу, що діяла у період заборгованості за кожний день такого прострочення.

Слід зазначити, що під час розгляду справи місцевим господарським судом, відповідач подав заяву про визнання позовних вимог в частині 44799,96 грн. - основного боргу, 1426,55 грн. - пені, 286,26 грн. - 3% річних та 2133,76 грн. - інфляційних втрат, а також просив суд розстрочити виконання судового рішення.

Враховуючи наведені вище положення законодавства, беручи до уваги умови укладеного між сторонами договору поставки №07/14/23 від 05.02.2014 року, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 44799,96 грн. - боргу, 1426,55 грн. - пені, 286,26 грн. - 3% річних та 2133,76 грн. - інфляційних втрат, а також розстрочив виконання судового рішення (з урахуванням ухвал господарського суду Львівської області від 13.10.2014 року та від 17.10.2014 року у даній справі про виправлення описок) наступним чином: до 01 листопада 2014 року - 8646,53 грн., до 01 грудня 2014 року - 10000 грн., до 01 січня 2015 року - 10000 грн., до 01 лютого 2015 року - 20000 грн., судовий збір в розмірі 1827 грн. - до 01 лютого 2015 року.

За таких обставин, суд вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення господарський суд повно і всебічно перевірив всі обставини справи, дав належну правову оцінку зібраним у справі доказам та прийняв законне і обґрунтоване рішення.

Щодо твердження скаржника про те, що зазначена в оскаржуваному рішенні сума, що підлягала розстрочці до 01 лютого 2015 року, не може вважатися опискою, колегія суддів зазначає наступне:

Відповідно до ч.1 ст.89 ГПК України суддя за заявою сторони або за своєю ініціативою виправляє допущені в рішенні, ухвалі описки чи арифметичні помилки, не зачіпаючи суті рішення.

Вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у судовому рішенні (рішенні, постанові або ухвалі), суд не вправі змінювати зміст судового рішення, він лише усуває неточності щодо встановлених фактичних обставин справи (наприклад, дати події, номеру і дати документа, найменування сторін, прізвища, імені, по батькові особи тощо), або мають технічний характер (тобто виникли у виготовленні тексту рішення). Однак якщо неправильне визначення стягуваної суми, розміру присудженого до стягнення майна було наслідком застосування норм матеріального права, які не підлягали застосуванню, то про арифметичну помилку не йдеться, і підстави для виправлення такої помилки відсутні (п.17 постанови пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23 березня 2012 року «Про судове рішення»).

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалами від 13.10.2014 року та від 17.10.2014 року місцевий господарський суд виправив описки, допущені в тексті рішення господарського суду Львівської області від 29.09.2014 року, тексті ухвали суду від 13.10.2014 року та тексті наказу від 13.10.2014 року у справі №907/737/14, а саме: щодо зазначення суми, стягнення якої суд вирішив розстрочити до 01 лютого 2015 року (замість « 10000 грн.» виправлено на « 20000 грн.») та зазначення року, до якого суд вирішив розстрочити стягнення судового збору (замість «до 01 лютого 2014 року» виправлено на «до 01 лютого 2015 року»), не зачіпаючи суті рішення, при цьому, неправильне зазначення в рішенні вказаної вище суми, не є наслідком застосування норм матеріального права, які не підлягали застосуванню, а є технічною помилкою.

З огляду на наведене, зазначені в тексті рішення місцевого господарського суду помилки є технічними описками, які суд першої інстанції правомірно виправив, винісши відповідні ухвали в порядку ст.89 ГПК України.

Враховуючи наведене, доводи скаржника про скасування рішення місцевого господарського суду є безпідставними та ґрунтуються лише на припущеннях.

Рішення господарського суду Львівської області від 29.09.2014 року у справі №907/737/14 (з урахуванням ухвал суду про виправлення описок від 13.10.2014 року та від 17.10.2014 року у даній справі) прийняте у відповідності з вимогами діючого законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний суд не вбачає.

Судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду, в порядку ст.49 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст.101, 102, 103, 105 ГПК України, суд,

постановив:

Рішення господарського суду Львівської області від 29.09.2014 року по справі №907/737/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтернаціональна група вин України №1» в особі Львівської філії ТзОВ «Інтернаціональна група вин України №1» - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Матеріали справи №907/737/14 повернути до господарського суду Львівської області .

Повну постанову складено 08.12.2014 року

Головуючий-суддя Якімець Г.Г.

Судді Бойко С.М.

Данко Л.С.