Постанова

від 02.12.2014 по справі 821/3063/14

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2014 р.м. ХерсонСправа № 821/3063/14 13 год. 00 хв.

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Кисильової О.Й.,

при секретарі: Дудар Е.І.,

за участю: представників позивача - Черноуса О.Г., Трохимчук О.В., Бойко Н.П.,

представника відповідача - Ляха В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Білозерської районної державної лікарні ветеринарної медицини до Державної фінансової інспекції в Херсонській області про визнання протиправними та скасування пунктів 2 та 3 вимоги від 29.07.2014 р. № 42-13/1008 про усунення порушень,

встановив:

Білозерська районна державна лікарня ветеринарної медицини (далі - позивач, Лікарня) звернулась з адміністративним позовом до Державної фінансової інспекції в Херсонській області (далі - відповідач, ДФІ), в якому, з урахуванням уточнень позовних вимог, просить визнати протиправними та скасувати пункти 2 та 3 вимоги від 29.07.2014 р. № 42-13/1008 про усунення порушень.

У судовому засіданні представники позивача, підтримавши позовні вимоги, пояснили, що висновки ДФІ про порушення Лікарнею вимог законодавства, зокрема щодо фактів покриття витрат спеціального фонду державного бюджету за рахунок загального фонду, а також покриття витрат орендаря за спожиті ним послуги за рахунок коштів загального фонду є безпідставними, оскільки не грунтуються на нормах законодавства, що регулює порядок використання коштів державного бюджету.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив, зазначивши, що у ході ревізії Інспекцією встановлено факти порушень позивачем вимог бюджетного законодавства, які зафіксовані в акті ревізії від 07.07.2014 р. № 42-27/02, за результатами чого ДФІ сформовано вимогу про усунення порушень. Вважає правомірними та законними спірні пункти вимоги та просив у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані сторонами докази, суд встановив наступні обставини.

Так, на виконання п.1.1.5.2 плану роботи ДФІ в Херсонській області на І квартал 2014 року ревізійною групою проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності в Білозерській районній державній лікарні ветеринарної медицини за період з 01.01.2011 р. по завершений звітний місяць 2014 року (01.06.2014), за результатами якої складено акт ревізії від 07.07.2014 р. № 42-27/02.

На підставі акту ревізії відповідачем сформовано вимогу від 29.07.2014 р. № 42-13/1008 про усунення порушень, пункти 2 та 3 якої позивач вважає протиправними.

Надаючи оцінку твердженням позивача про протиправність спірних пунктів вимоги, суд вважає за необхідне врахувати наступні обставини та положення законодавства.

Щодо пункту 2 вимоги від 29.07.2014 р. № 42-13/1008 суд зазначає наступне.

Зі змісту акту від 07.07.2014 р. № 42-27/02 слідує, що ревізією виконання кошторису за період з 01.01.2011 р. по 01.08.2013 р. встановлено факти покриття витрат спеціального фонду за рахунок загального фонду державного бюджету за КПКВ 2802030 "Організація і регулювання діяльності установ в системі Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України". Ревізією встановлено, що згідно штатних розписів в складі Лікарні працюють лікарі ветмедицини (завідуючі дільничними лікарнями), фельдшери та ветсанітари. Лікарі та фельдшери поряд з виконанням своїх посадових обов'язків, надають платні послуги населенню району з проведення державної ветеринарно-санітарної експертизи продуктів тваринного походження, проведення передзабійного клінічного огляду та післязабійного огляду продуктів забою та інше. Виплата заробітної плати вказаним особам проводиться за рахунок коштів загального та спеціального фонду державного бюджету, попри те, що обліковуються дані працівники по загальному фонду кошторису та повинні отримувати заробітну плату за рахунок коштів загального фонду кошторису за КПКВ 2802030.

Також ревізією встановлено, що для надання провідними лікарями ветмедицини за період січень 2013 року по травень 2014 року платних послуг, за рахунок загального фонду кошторису Лікарні нараховано та виплачено 43425,50 грн., у тому числі проведено перерахування єдиного внеску на загальне державне соціальне страхування на суму 11565,26 грн. Враховуючи час, що витрачається лікарями ветмедицини по наданню платних послуг населенню району з проведення державної ветеринарно-санітарної експертизи продукції тваринного походження, проведення передзабійного клінічного огляду та післязабійного огляду продуктів забою, Лікарнею фактично проведено покриття витрат спеціального фонду за рахунок коштів загального фонду державного бюджету за КПКВ 2802030 щодо оплати часу затраченого працівниками Лікарні по наданню платних послуг, що за висновками ДФІ є порушенням ч. 4 ст. 13 Бюджетного кодексу України та п. 23 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 р. № 228 (далі - Порядок № 228). Відповідне порушення призвело до втрат фінансових ресурсів загального фонду кошторису за КПКВ 2802030 на загальну суму 43425,50 грн.

Сформованим за наслідками ревізії пунктом 2 вимоги ДФІ вимагає від позивача усунути порушення шляхом зменшення бюджетних асигнувань загального фонду кошторису Лікарні за КПКВ 2802030 на суму 43425,50 грн. У разі недостатності невикористаних бюджетних асигнувань у поточному році за бюджетною програмою у цілому для зменшення бюджетних асигнувань врахувати обсяг бюджетних асигнувань на наступні бюджетні періоди в сторону зменшення планових граничних обсягів і видатків на відповідну суму.

У судовому засіданні представники позивача зазначили, що згідно положень бюджетного законодавства України бюджет може складатись із загального та спеціального фондів. Позивач є бюджетною установою, яка має право на власні надходження, що є додатковими надходженнями до коштів загального фонду бюджету, проте включаються до спеціального фонду бюджету. Бюджетне законодавство дозволяє Лікарні використовувати власні находження на покриття витрат, пов'язаних з організацією та наданням послуг, що надаються бюджетними установами згідно з їх основною діяльністю. Штатні ветеринарні лікарі на виконання вимог Закону України "Про ветеринарну медицину" у межах робочого часу надають платні послуги, передбачені вказаним законом, а також виконують роботи по обов'язковому державному ветеринарно-санітарному контролю відповідно до наданих їм повноважень. У ході ревізії відповідач необгрунтовано визначив суму 43425,50 грн., оскільки розрахунок витрат часу на проведення ветеринарно-санітарних експертиз та оглядів здійснено Інспекцією тільки по лікарю ОСОБА_5, у той час, як по дев'яти інших лікарях, зазначених в акті ревізії, такий розрахунок не проводився.

Як вбачається із акту ревізії від 07.07.2014 р. № 42-27/02, ДФІ вважає, що Лікарнею допущено порушення вимог ч. 4 ст. 13 Бюджетного кодексу України та п. 23 Порядку складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ № 228.

Суд не погоджується із наведеними висновками відповідача з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 97 Закону України "Про ветеринарну медицину" від 25.06.1992 р. № 2498-ХІІ (далі - Закон № 2498-ХІІ) фінансування та матеріально-технічне забезпечення державної служби ветеринарної медицини здійснюються за рахунок коштів загального та спеціального фондів Державного бюджету України.

Оплата проведення заходів щодо профілактики і ліквідації хвороб тварин, процедур контролю, інспектування та ухвалення, надання інформації, лікування тварин, які страждають на хвороби та недуги, лабораторних досліджень, ветеринарно-санітарної експертизи товарів, видача відповідних ветеринарних документів, послуг при експортно-імпортних операціях та транспортуванні територією України об'єктів державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду здійснюється за рахунок їх власників (операторів потужностей) згідно з тарифами (ч. 1 ст. 99 Закону № 2498-ХІІ).

Перелік протиепізоотичних, лікувальних, лабораторно-діагностичних, радіологічних та інших ветеринарно-санітарних заходів, що проводяться органами державної ветеринарної медицини за рахунок відповідних бюджетних та інших коштів затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 15.08.1992 р. № 478. Додатками 1, 2 та 3 до постанови наведено перелік ветеринарно-санітарних та лабораторно-діагностичних заходів, що проводяться органами державної ветеринарної медицини за рахунок коштів державного бюджету.

Лікарі Білозерської районної державної лікарні ветеринарної медицини відповідно до їх функціональних повноважень зобов'язані проводити ветеринарно-санітарні та лабораторно-діагностичні заходи, оплата на проведення яких здійснюється як за рахунок коштів державного бюджету, так і за рахунок власників (операторів потужностей).

Бюджетним кодексом України (далі - БК України) регулюються відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства і питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства, а також визначаються правові засади утворення та погашення державного і місцевого боргу (ст. 1 БК України).

Статтею 51 БК України передбачено, що основним плановим документом бюджетної установи, який надає повноваження щодо отримання доходів і здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення цілей, визначених на бюджетний період відповідно до бюджетних призначень, є кошторис.

Згідно із ч. 9 ст. 51 БК України, якщо обсяги власних надходжень бюджетних установ перевищують відповідні витрати, затверджені законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), розпорядник бюджетних коштів передбачає спрямування таких надпланових обсягів у першу чергу на погашення заборгованості з оплати праці, нарахувань на заробітну плату, стипендій, комунальних послуг та енергоносіїв.

Якщо такої заборгованості немає, розпорядник бюджетних коштів спрямовує 50 відсотків коштів на заходи, що здійснюються за рахунок відповідних надходжень, і 50 відсотків коштів - на заходи, необхідні для виконання основних функцій, але не забезпечені коштами загального фонду бюджету за відповідною бюджетною програмою. У такому разі розпорядник бюджетних коштів здійснює перерозподіл обсягів узятих бюджетних зобов'язань за загальним фондом бюджету для проведення видатків за цими зобов'язаннями із спеціального фонду бюджету.

Відповідно до п. 1 Порядку № 228 кошторис бюджетних установ має такі складові частини: загальний фонд, який містить обсяг надходжень із загального фонду бюджету та розподіл видатків за повною економічною класифікацією видатків бюджету на виконання бюджетною установою основних функцій або розподіл надання кредитів з бюджету за класифікацією кредитування бюджету; спеціальний фонд, який містить обсяг надходжень із спеціального фонду бюджету на конкретну мету та їх розподіл за повною економічною класифікацією видатків бюджету на здійснення відповідних видатків згідно із законодавством, а також на реалізацію пріоритетних заходів, пов'язаних з виконанням установою основних функцій, або розподіл надання кредитів з бюджету згідно із законодавством за класифікацією кредитування бюджету.

Згідно із п. 5 Порядку № 228 установам можуть виділятися бюджетні кошти тільки за наявності затверджених кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду.

Спеціальний фонд Білозерської районної державної лікарні ветеринарної медицини формується за рахунок надходжень коштів від надання платних послуг.

Пунктом 19 Порядку № 228 передбачено, що розподіл видатків або надання кредитів з бюджету спеціального фонду проекту кошторису проводиться виключно в межах і за рахунок відповідних надходжень, запланованих на цю мету в зазначеному фонді.

Відповідно до п. 23 Порядку № 228 видатки спеціального фонду кошторису за рахунок власних надходжень плануються у такій послідовності за встановленими напрямами використання, на погашення заборгованості установи з бюджетних зобов'язань за спеціальним та загальним фондом кошторису та на проведення заходів, пов'язаних з виконанням основних функцій, які не забезпечені (або частково забезпечені) видатками загального фонду.

При цьому розпорядник бюджетних коштів здійснює коригування обсягів узятих бюджетних зобов'язань за загальним фондом кошторису для проведення видатків з цих зобов'язань із спеціального фонду кошторису відповідно до бюджетного законодавства.

Отже, відповідно до норм Бюджетного кодексу та Порядку № 228 основним плановим документом бюджетної установи є кошторис, який складається з загального та спеціального фондів Державного бюджету. Бюджетні установи мають право провадити діяльність виключно в межах асигнувань, затверджених кошторисами.

Відповідно до частини першої пункту 49 Порядку № 228 видатки або надання кредитів з бюджету спеціального фонду бюджету провадяться виключно в межах і за рахунок відповідних надходжень до цього фонду на підставі кошторисів з урахуванням внесених до них змін

Суд відмічає, що ревізією не виявлено порушень законодавства при складанні й затвердженні Лікарнею кошторисів, а також штатних розписів на 2012-2013рр., що відображено в акті ревізії від 07.07.2014р. № 42-27/02.

Власні надходження бюджетних установ отримуються додатково до коштів загального фонду бюджету і включаються до спеціального фонду бюджету. Власні надходження бюджетних установ поділяються на такі групи: перша група - надходження від плати за послуги, що надаються бюджетними установами згідно із законодавством; друга група - інші джерела власних надходжень бюджетних установ (ч. 4 ст. 13 Бюджетного кодексу України).

Оплата праці спеціалістів ветеринарної медицини відбувається відповідно до норм постанови Кабінету Міністрів України № 1298 від 30.08.2002 року "Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери", зокрема розділу 7 додатку 2 до даної постанови. Тобто, вказана постанова є спеціальним нормативно-правовим актом щодо оплати праці, а витрати на оплату праці в розумінні ст. 55 Бюджетного кодексу України є видатками загального фонду бюджету.

Відповідно до пунктів 11.1, 11.4 Порядку обслуговування державного бюджету за видатками, затвердженого наказом Державного казначейства України від 25.05.2004 р. № 89, на спеціальні реєстраційні рахунки розпорядників бюджетних коштів, відкриті в органах Державного казначейства, зараховуються кошти, що надходять як кошти за платні послуги та кошти від вищих і підвідомчих установ, від будь-яких інших юридичних та фізичних осіб на утримання, виконання певних доручень, здійснення певних видатків, поновлення касових видатків тощо. Власні надходження бюджетної установи мають бути спрямовані на ті бюджетні програми, які передбачені призначеннями спеціального фонду державного бюджету з урахуванням вимог законодавства.

Кошти спеціального фонду державного бюджету, що надійшли як власні надходження установ, зараховуються на спеціальні реєстраційні рахунки без конкретного віднесення до кодів економічної класифікації видатків, однак здійснення видатків проводиться відповідно до кошторису за конкретними кодами економічної класифікації видатків шляхом оплати рахунків за надані послуги, виконані роботи, отримані товари з урахуванням довідок про внесення змін.

Кошти спеціального фонду державного бюджету, що надійшли як власні надходження установ, зараховуються на спеціальні реєстраційні рахунки без конкретного віднесення до кодів економічної класифікації видатків, однак здійснення видатків проводиться відповідно до кошторису за конкретними кодами економічної класифікації видатків шляхом оплати рахунків за надані послуги, виконані роботи, отримані товари з урахуванням довідок про внесення змін.

Таким чином, вищенаведеними нормами законодавства не надано позивачу право включати до видатків спеціального фонду видатки на виплату заробітної плати працівникам бюджетних установ, задіяних в наданні платних послуг.

При цьому, розділення робочого часу працівника бюджетної установи на час, витрачений на надання платних послуг відповідно до законодавства, та інший час, нормативно-правовими актами не передбачено.

Судом встановлено, що видатки на заробітну плату та нарахування на заробітну плату передбачені затвердженими кошторисами Лікарні, як по загальному так і по спеціальному фондах бюджетної установи.

Також актом ревізії підтверджується відсутність порушень при встановленні відповідності затверджених в кошторисі сум асигнувань загального фонду бюджету на здійснення видатків за відповідними кодами економічної класифікації граничним обсягам видатків бюджету із загального фонду, доведеним лімітною довідкою, а також напрямків витрачання та наявності невикористаних бюджетних асигнувань, відповідно до затверджених кошторисів витрат бюджетних асигнувань та штатних розписів, згідно яких заробітна плата включена до загального фонду кошторису Білозерської РДЛВМ.

Беручи до уваги наведені вище обставини та положення законодавства, суд не вбачає у діях позивача ознак порушення бюджетного законодавства в частині здійснення витрат спеціального фонду бюджету, а відтак - приходить до висновку про скасування пункту 2 вимоги від 29.07.2014 р. № 42-13/1008.

Щодо пункту 3 вимоги від 29.07.2014 р. № 42-13/1008 суд зазначає наступне.

Вибірковою ревізією за період з 01.01.2011 р. по 01.04.2014 р. укладання угод щодо надання вільних приміщень в оренду встановлено, що між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Херсонській області (Орендодавець) та ТОВ "Укрветпромпостач" (Орендар), Лікарня (Балансоутримувач) укладено договір оренди державного майна від 19.09.2012 р. № 1040-12-065. Орендодавець відповідно до умов договору передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне майно - вбудоване приміщення під розміщення ветеринарної аптеки площею 16,8 кв. м. та вбудоване нежитлове приміщення складу-гаражу площею 13,5 кв. м., що знаходиться на балансі Лікарні за адресою: м. Херсон, Білозерський район, смт. Білозерка, вул. Соняшна, 28. Орендар користується службовими приміщеннями загальною площею 30,3 кв.м. До договору оренди додані розрахунки на відшкодування щомісячних платежів за обслуговування, комунальні та інші послуги Орендаря, а саме: електроенергія, водопостачання та каналізація.

Також, між Лікарнею (Орендодавець) та Управлінням ветеринарної медицини в Білозерському районі (Орендар) укладено договір оренди нерухомого майна від 02.01.2008 р. № 1, згідно якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно - частину приміщення адміністративного будинку площею 19,4 кв.м., розміщене за адресою: м. Херсон, Білозерський район, смт. Білозерка, вул. Соняшна, 28, що знаходиться не балансі Орендодавця. Крім того, ревізією встановлено, що в Лікарні працюють сторожі, які охороняють територію, будівлі і приміщення Лікарні, в тому числі приміщення, що передані в оренду ТОВ "Укрветпромпостач".

За актом ревізії, пунктом 5.11 договору оренди від 19.09.2012 р. № 1040-12-065 передбачено, що після підписання договору оренди у місячний термін Орендар зобов'язаний укласти договір про відшкодування витрат на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю та пунктом 4.8 договору від 02.01.2008 р. № 1 з Управлінням ветеринарної медицини передбачено укладання з Лікарнею додаткового договору про відшкодування витрат Лікарні на утримання орендованого майна. Проте, у договорах про відшкодування комунальних послуг, укладених Лікарнею з ТОВ "Укрветпромпостач" та Управлінням ветеринарної медицини в Білозерському районі не зазначено про відшкодування послуг за охорону будівель, де знаходяться орендовані приміщення і відповідно, орендарями за період з 01.01.2011 р. по 01.06.2014 р. не відшкодовано частину витрат з охорони приміщення, що понесені Лікарнею.

За наведених вище обставин ДФІ дійшло висновку про покриття Лікарнею витрат Орендарів за спожиті послуги за загальним фондом кошторису на загальну суму 9862,68 грн. (орендар ТОВ "Укрветпромпостач") та на суму 12503,80 грн. (орендар Управління ветеринарної медицини в Білозерському районі), чим порушено ч. 7 ст. 22, ч. 7 ст. 23 Бюджетного кодексу України та п. 11 Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затверджену постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 р. № 786, ч. 7 ст. 8, ч.1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та п.п.1.2, 2.2 Положення № 88. Внаслідок вищевикладеного, по бухгалтерському обліку Лікарні не відображено дебіторську заборгованість за надані послуги орендарям, а списано на видатки Лікарні на загальну суму 22366,48 грн., чим порушено вимоги ч. І ст. 49 ч. 2, 5 ст. 56 Бюджетного кодексу України та п. 20, п. 22 Порядку № 228.

Пунктом 3 вимоги ДФІ вимагає від позивача усунути порушення шляхом проведення взаємозвірок та відображення дебіторської заборгованості за юридичними особами щодо яких здійснено безпідставні витрати, а також стягнення з ТОВ "Укрветпромпостач" 9862,68 грн., з Управління ветеринарної медицини в Білозерському районі 12503,80 грн. на рахунок Лікарні.

У судовому засіданні представники позивача відмітили, що ні договори оренди, ні інші укладені на їх виконання угоди, не містять умови щодо відшкодування орендарем витрат на надання послуг з охорони приміщення, оскільки договорами передбачена відповідальність саме Орендаря за збереження майна. Охорону об'єктів Білозерської РЛВМ здійснюють сторожі, посади яких передбачена штатним розписом та працюють позмінно. Розмір заробітної плати сторожів не залежить від площі охоронюваних приміщень чи території.

Суд не погоджується із позицією відповідача щодо необхідності відшкодування Орендарями частини витрат з охорони приміщення, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно із ч. 1 ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Як встановлено ч. 2 ст. 18 цього ж Закону орендар зобов'язаний використовувати та зберігати орендоване майно відповідно до умов договору, запобігати його пошкодженню, псуванню.

Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються для об'єктів, що перебувають у державній власності, Кабінетом Міністрів України (ч. 2 ст. 19 ЦК України).

Пунктом 11 Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 р. № 786 встановлено, що витрати на утримання нерухомого майна, зданого в оренду одночасно кільком підприємствам, організаціям, і прибудинкової території, розподіляються між ними залежно від наявності, кількості, потужності, часу роботи електроприладів, систем тепло- і водопостачання, каналізації за спеціальними рахунками, а в неподільній частині - пропорційно розміру займаної підприємствами, організаціями загальної площі.

Отже, вказаним нормативно-правовим актом встановлено методика розрахунку орендної плати за державне майно та визначено методика розподілу витрат на утримання такого майна.

Суд відмічає, що витратами на утримання орендованого майна є витрати, пов'язані з провадженням господарської діяльності орендаря, тобто діяльністю, спрямованою на отримання доходу. До таких витрат належать, зокрема, витрати на оплату послуг з електро - та теплопостачання, плата за землю, інші витрати, визначені сторонами в договорі. Тобто, виплата заробітної плати сторожам за виконання ними службових обов'язків не може бути віднесено до витрат, пов'язаних із утриманням майна в розумінні наведених вище правових норм.

Таким чином суд вважає, що сторони угоди, маючи право на врегулювання у договорі своїх відносин у межах норм чинного законодавства, повинні передбачити, які витрати відшкодовуються орендарем орендодавцю. Оскільки орендарі несуть відповідальність за збереження орендованого майна, що передбачено умовами договорів, то стягнення з них плати за охорону приміщень є безпідставним.

Беручи до уваги наведене вище, суд вважає необгрунтованими висновки ДФІ щодо покриття Лікарнею витрат Орендарів за спожиті послуги з охорони приміщень на загальну суму 22366,48 грн., а відтак - пункт 3 вимоги від 29.07.2014 р. № 42-13/1008 є протиправним та підлягає скасуванню.

За таких обставин суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 159-163, 167 КАС України, суд, -

постановив :

Позов Білозерської районної державної лікарні ветеринарної медицини до Державної фінансової інспекції в Херсонській області про визнання протиправними та скасування пунктів 2 та 3 вимоги від 29.07.2014 р. № 42-13/1008 про усунення порушень задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати пункти 2 та 3 вимоги від 29.07.2014 р. № 42-13/1008 про усунення порушень.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Білозерської районної державної лікарні ветеринарної медицини (код ЄДРПОУ 00710629) понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 182,70 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 08 грудня 2014 р.

Суддя Кисильова О.Й.

кат. 9.3