Постанова

від 29.10.2014 по справі 804/14428/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2014 р. Справа № 804/14428/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративний позовом Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області до Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційне підприємство № 8" Дніпропетровської міської ради про стягнення 165531,09грн.,-

ВСТАНОВИВ :

11 вересня 2014 року Державна податкова інспекція у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області звернулася з позовною заявою до Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційне підприємство № 8" Дніпропетровської міської ради та, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 22.10.2014р., просить стягнути з рахунків відповідача на користь держави в рахунок погашення податкового боргу по податку на додану вартість в сумі 165531,09грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач перебуває на обліку у Державній податковій інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області та має податковий борг з податку на додану вартість у загальній сумі 165 531,09грн., який виник в результаті несплачених грошових зобов'язань, самостійно визначених відповідачем у податкових деклараціях з податку на додану вартість за лютий - червень 2014р. та нарахована пеня у розмірі 175,02грн. Податковою інспекцією вживалися заходи щодо примусового стягнення податкового боргу та у відповідності до вимог ст. 59 Податкового кодексу України на адресу відповідача було направлено податкову вимогу № 1955-25 від 08.07.2014р., яку отримано відповідачем 11.07.2014р. У зв'язку з тим, що відповідачем не було вжито заходів щодо погашення податкового боргу з податку на додану вартість, позивач просить стягнути вищезазначену суму боргу з відповідача у судовому порядку.

Ухвалами суду від 15.09.2014р. та від 29.09.2014р. було відкрито скорочене провадження у справі № 804/14428/14 та у подальшому за клопотанням відповідача було призначено розгляд вказаної справи у судовому засіданні з викликом осіб, які беруть участь у справі (а.с. 1, 31).

29.10.2014р. позивач подав заяву, в якій просив здійснити розгляд цієї справи у письмовому провадженні, при цьому позовні вимоги підтримав в повному обсязі (а.с.69).

Відповідач в судове засідання не з'явився без поважної причини, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином 22.09.2014р., 06.10.2014р., 15.10.2014р. та 16.10.2014р. у відповідності до вимог ст.ст.35, 38 Кодексу адміністративного судочинства України, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення від 22.09.2014. та 06.10.2014р., телефонограмами від 06.10.2014р. та 22.10.2014р., розпискою, звітами електронного відправлення від 16.10.2014р. та 23.10.2014р. (а.с. 34, 37, 38, 50, 51).

В той же час, 29.10.2014р. відповідач подав до канцелярії суду клопотання про відкладення розгляду справи на інший термін у зв'язку з ненаданням позивачем обґрунтованого розрахунку стягуваної суми, витребуваного судом (а.с. 68).

Розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, суд не находить підстав для його задоволення з огляду на те, що ненадання розрахунку стягуваної суми боргу позивачем не може бути підставою для відкладення розгляду справи згідно ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням надання 29.10.2014р. вказаного розрахунку позивачем.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Згідно до ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду без поважних причин, розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Частиною 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи наведене, заяву представника позивача про розгляд справи в порядку письмового провадження, належне повідомлення відповідача про час і місце судового розгляду у відповідності до вимог ст. 35, 38 Кодексу адміністративного судочинства України, строки розгляду та вирішення справи, встановлені ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе вирішити спір за відсутності сторін, у письмовому провадженні, за наявними у справі доказами відповідно до вимог ч. 4, ч. 6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно до ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, виходячи з наступного.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суб'єктом владних повноважень - є орган державної влади орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно п. 8 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України позивачем є особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

Частиною 2 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до п.5 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

З 01.01.2011р. набрав чинності Податковий кодекс України.

Відповідно до п.п.20.1.34 п.20.1 ст. 20 Податкового кодексу України № 2755-VІ від 02.12.2010р. контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Тобто, позивач - контролюючий орган державної податкової служби є суб'єктом владних повноважень, який у спірних правовідносинах реалізує надані йому владні управлінські функції та має право звертатися до суду з відповідними позовними вимогами щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг.

Судом встановлено, що Комунальне підприємство "Житлово-експлуатаційне підприємство № 8" Дніпропетровської міської ради 24.09.2003р. зареєстровано як юридична особа за адресою: 49005, Дніпропетровська область, м.Дніпропетровськ, Жовтневий район, вул.Академіка Чекмарьова, буд.7 та з 07.10.2003р. знаходиться на обліку у Державній податковій інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області за №12296, що підтверджується копією Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 16.07.2014р. та довідкою про взяття на облік платника податків від 14.10.2014р. №1404631400132 (а.с.5-6, 60).

Відповідно до розрахунку податкового боргу, наведеного в заяві про збільшення позовних вимог, облікової картки платника податків, податковий борг відповідача з податку на додану вартість, з урахуванням нарахованої пені у розмірі 175,02грн., а також наявної переплати у розмірі 1394,94грн. та самостійно сплаченої суми 324,94грн., складає у загальній сумі 165531,09грн. (а.с.52-53,54-55 ).

Із наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що вказаний податковий борг виник у відповідача у зв'язку з поданням відповідачем до Державної податкової інспекції податкові декларації з податку на додану вартість, а саме:

- 19.03.2014р. за лютий 2014р. на суму 35075,00грн. (а.с. 8-9);

- 18.04.2014р. за березень 2014р. на суму 54128,00грн. (а.с. 10-11);

- 28.05.2014р. за квітень 2014р. на суму 54146,00грн. (а.с. 12-13);

- 12.06.2014р. за травень 2014р. на суму 18884,00грн. (а.с. 14-15);

- 25.07.2014р. за червень 2014р. на суму 4838,00грн. (а.с. 16-17).

За п.203.1 ст.203 Податкового кодексу України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

П.203.2 ст.204 Податкового кодексу України передбачає, що платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Відповідно до ст.54 Податкового кодексу України платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації.

Таким чином, з урахуванням зазначених норм відповідач повинен був сплатити суму грошового зобов'язання за податковими деклараціями з ПДВ: за лютий 2014р. - у строк до 30.03.2014р., отже податковий борг виник - 31.03.2014р.; за березень 2014р. - до 30.04.2014р., отже, податковий борг виник з 05.05.2014р.; за травень 2014р. - до 30.06.2014р. , отже, податковий борг виник з 01.07.2014р.; за червень 2014р. - у строк до 30.07.2014р., отже, податковий борг виник з 31.07.2014р.

Податковим органом на виконання вимог ст. 59 Податкового кодексу України була сформована податкова вимога № 1955-25 від 08.07.2014р. на суму 160518,07грн., яка була вручена відповідача 11.07.2014р., що підтверджується копією корінця відповідної вимоги та поштового відправлення (а.с.18).

Зазначена податкова вимога залишилася невиконана відповідачем у встановлені строки.

У відповідності до п. 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України у разі, якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

Згідно п. 60.6 ст. 60 Податкового кодексу України у разі, якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений у повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Підпунктом 14.1.175 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Статтями 16, 36 Податкового кодексу України визначено, що платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а за змістом ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідач доказів погашення податкового боргу у встановлені законом строки в загальній сумі 165356,07грн. суду не надав.

За викладених обставин, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги позивача в частині стягнення податкового боргу з відповідача в сумі 165356,07грн. за податковими деклараціями з ПДВ за лютий-червень 2014р. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В той же час, не підлягають задоволенню вимоги позивача щодо стягнення з позивача пені у розмірі 175,02грн., яка розрахована в автоматичному режимі, з огляду на те, що Податковий кодекс України не передбачає спосіб нарахування пені в автоматичному режимі та позивачем не було надано суду обґрунтованого розрахунку заявленої до стягнення суми пені з зазначенням суми боргу з якої вона нарахована, періоду її нарахування з урахуванням вимог ст.129 Податкового кодексу України.

Приймаючи до уваги викладене, позов підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, у яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 71, 86, 94, 122, 128, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області до Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційне підприємство № 8" Дніпропетровської міської ради про стягнення 165356,07грн.- задовольнити частково.

Стягнути кошти з рахунків обслуговуючих Комунальне підприємство "Житлово-експлуатаційне підприємство № 8" Дніпропетровської міської ради (49005, Дніпропетровська область, м.Дніпропетровськ, Жовтневий район, вул.Академіка Чекмарьова, буд.7, код ЄДРПОУ 32616363) на користь держави (код ЄДРПОУ 38753122) - в рахунок погашення податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 165 356грн. 07 коп. (сто шістдесят п'ять тисяч триста п'ятдесят шість гривень 07 коп.).

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Конєва