Постанова

від 12.11.2014 по справі 804/14742/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2014 р. Справа № 804/14742/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лозицької І.О.

при секретарі судового засідання Василенко К.Е.

за участю:

представника позивача Лутошкіна І.О.

представника відповідача Чохелі Т.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОПЕРЕРОБНИК" до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000862203 від 03.09.2014р.,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОПЕРЕРОБНИК» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому позивач просить:

- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 03.09.2014р. № 0000862203 форми «Р», яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «АГРОПЕРЕРОБНИК» (код ЄДРПОУ 38677039) за платежем: «податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), 14010100», на загальну суму 10621167,00 грн., з яких: за основним платежем - 7080778,00 грн., за штрафними санкціями - 3540389,00 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «АГРОПЕРЕРОБНИК» (код ЄДРПОУ 38677039) з питань дотримання вимог податкового законодавства України з ТОВ «Сапсан-Юг» (код ЄДРПОУ 38677039) за лютий, квітень 2014 року, ТОВ «ПРОМІ-ЛАЙТ» (код ЄДРПОУ 38920669) за лютий 2014 року, ТОВ «ТОП БІЗНЕС ІДЕНЧЕР» (код ЄДРПОУ 38951021) за лютий 2014 року, ПП НВКФ «ТЕХНОГРАД» (код ЄДРПОУ 35702177) за квітень 2014 року, ТОВ «УКРПРОМХІМПОСТАЧ» (код ЄДРПОУ 36625518) за квітень 2014 року, ТОВ «СТИКОН ХОЛДИНГ» (код ЄДРПОУ 39085390) за квітень 2014 року, ТОВ «ХАТСОН» (код ЄДРПОУ 37710169) за травень 2014 року, ТОВ «ПРОМ-ЮНІТІ» (код ЄДРПОУ 38898251) за травень 2014 року, за результатами якої, складено акт від 20.08.2014 року №2350/04-62-22-3/38677039. На підставі акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення від 03.09.2014р. № 0000862203 форми «Р», яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «АГРОПЕРЕРОБНИК» (код ЄДРПОУ 38677039) за платежем: «податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), 14010100», на загальну суму 10621167,00 грн., з яких: за основним платежем - 7080778,00 грн., за штрафними санкціями - 3540389,00 грн. Позивач вважає висновки податкового органу в акті перевірки безпідставними та необґрунтованими, а тому, винесене податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що за результатами перевірки податковий орган прийшов до висновків щодо порушення позивачем податкового законодавства, які є обґрунтованими та підтверджені письмовими доказами, а тому, Державна податкова інспекція у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На підставі вищенаведеного, просить суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «АГРОПЕРЕРОБНИК» (код ЄДРПОУ 38677039) з питань дотримання вимог податкового законодавства України з ТОВ «Сапсан-Юг» (код ЄДРПОУ 38677039) за лютий, квітень 2014 року, ТОВ «ПРОМІ-ЛАЙТ» (код ЄДРПОУ 38920669) за лютий 2014 року, ТОВ «ТОП БІЗНЕС ІДЕНЧЕР» (код ЄДРПОУ 38951021) за лютий 2014 року, ПП НВКФ «ТЕХНОГРАД» (код ЄДРПОУ 35702177) за квітень 2014 року, ТОВ «УКРПРОМХІМПОСТАЧ» (код ЄДРПОУ 36625518) за квітень 2014 року, ТОВ «СТИКОН ХОЛДИНГ» (код ЄДРПОУ 39085390) за квітень 2014 року, ТОВ «ХАТСОН» (код ЄДРПОУ 37710169) за травень 2014 року, ТОВ «ПРОМ-ЮНІТІ» (код ЄДРПОУ 38898251) за травень 2014 року.

Перевіркою встановлені порушення:

- п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.10р. за № 2755-VІ із змінами та доповненнями в результаті чого, занижено податок на додану вартість на 7080778,00 грн., в т.ч.: за лютий 2014 року - 1462199 грн., за квітень 2014 року - 1905187 грн., за травень 2014 року - 3713392 грн.

За результатами перевірки складено Акт від 20.08.2014 року № 2350/04-62-22-3/38677039 на підставі якого винесене податкове повідомлення-рішення від 03.09.2014р. № 0000862203 форми «Р», яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «АГРОПЕРЕРОБНИК» (код ЄДРПОУ 38677039) за платежем: «податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), 14010100», на загальну суму 10621167,00 грн., з яких: за основним платежем - 7080778,00 грн., за штрафними санкціями - 3540389,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «АГРОПЕРЕРОБНИК» мало фінансово-господарські взаємовідносини з наступними контрагентами:

- договір купівлі-продажу №140214 від 14.02.2014 року з ТОВ «САПСАН-ЮГ»;

- договір поставки №030214 від 03.02.2014 року з ТОВ «ПРОМІ-ЛАЙТ»;

- договір поставки №2030214 від 03.02.2014 року з ТОВ «АРКАДАБУД»;

- договір поставки №28214 від 28.02.2014 року з ПП НВКФ «ТЕХНОГРАД»;

- договір поставки №27214-3 від 27.02.2014 року з ТОВ «УКРХІМПРОМПОСТАЧ»;

- договір поставки №220414 від 22.04.2014 року з ТОВ «СТИКОН ХОЛДИНГ»;

- договір поставки №200514 від 20.05.2014 року з ТОВ «ХАТСОН»;

- договір поставки №6514 від 06.05.2014 року з ТОВ «ПРОМ-ЮНІТ».

Крім того, судом перевірено первинні документи, що стали підставою для визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість, та спростовано висновки податкового органу щодо не підтвердження реальності здійснення господарських відносин позивача з контрагентами.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для встановлення порушень з боку позивача стало те, що Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області при перевірці використано наступні акти перевірок контрагентів, а саме:

- ДПІ у Дарницькому районі м. Києва від 16.04.2014р. №238/22-03/34059455 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «САПСАН-ЮГ» (код ЄДРПОУ 34059455) за період діяльності з 01.01.2013р. по 28.02.2014р.;

- ДПІ у Дарницькому районі м. Києва від 25.06.2014р. №425/22-03/34059455 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «САПСАН- ЮГ» (код ЄДРПОУ 34059455) за період діяльності з 01.01.2013р. по 30.04.2014р.;

- ДПІ у Печерському районі м. Києва від 14.05.2014р. №1340/26-55-2-07/38920669 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ПРОМІ ЛАЙТ» щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 01.01.2014р. по 31.03.2014р.;

- Західної ОДПІ м. Харкова від 07.07.2014р. №433/20-33-22-03-07/35702177 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «НАУКОВО-ВИРОБНИЧА КОМЕРЦІЙНА ФІРМА»ТЕХНОГРАД» (код ЄДРПОУ 35702177) щодо документального підтвердження господарських відносин, із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за період: березень, квітень 2014р.;

- Західної ОДПІ м. Харкова від 05.06.2014р. №375/20-33-22-03-07/36625518 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «УКРПРОМХІМПОСТАЧ» щодо документального підтвердження господарських відносин, із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за період: квітень 2014р.;

- ДПІ у м. Сумах від 02.07.2014р. №867/2204/39085390/232 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Стикон Холдинг» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.03.2013р. по 30.04.2014р.;

- ДПІ у м. Полтаві від 24.07.2014р. №675/16-01-22-02-10/37710169 від 24.07.2014р. про неможливість проведення зустрічної звірки TOB «ХАТСОН» (код ЄДРПОУ 37710169) щодо підтвердження господарських відносин із ТОВ «Осіріс-ЮГ» за травень 2014р. та контрагентами - покупцями за травень 2014р.;

- ДПІ у Печерському районі м. Києва від 31.07.2014р. №2165/26-55-22-01/38898251 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ПРОМ-ЮНІТІ» (ІНН 38899251) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з постачальниками та покупцями за період з 01.05.2014р. по 30.06.2014р.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також, через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких, є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

За змістом п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість, є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як встановлено абз. 5 ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV), господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону № 996-ХІV, бухгалтерський облік, є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом ч. 1 ст. 9 вищезазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV передбачені обов'язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.

Відповідно до п. 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88 (далі - Положення), первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Пунктом 2.4 Положення визначено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Із матеріалів справи вбачається, що у позивача наявні всі необхідні первинні документи, на підставі яких, позивачем задекларовано грошові зобов'язання з податку на додану вартість (договори, податкові накладні, видаткові накладні, платіжні доручення, товарно-транспортні накладні). Складені контрагентом податкові накладні відповідають вимогам законодавства України стосовно форми і порядку їх оформлення, а придбані позивачем товари та послуги використані у власній господарській діяльності, що не заперечується матеріалами перевірки.

Таким чином, зобов'язання контрагентів позивача не спричиняють цивільно-правових чи податкових наслідків для позивача, так само позивач не може нести відповідальність за будь-які порушення законодавства вчинені його контрагентами.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України у розглядуваній категорії спорів, відображена, зокрема, у постанові суду від 31.01.2011 року № 14/11 у справі за позовом Закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення. Так, за тотожних обставин та на підставі вказаних норм Закону, Верховний Суд України дійшов висновку про те, що "чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Верховний Суд України у вказаному рішенні також наголосив, що такий висновок "узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС"АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності".

Також, суд звертає увагу на рішення Європейського Суду з прав людини від 9 січня 2007 року, про порушення Україною статті 1 Першого протоколу у справі "Інтерсплав проти України".

Так, у п. 37 рішення вказується: "Заявник стверджував, що він сплачував податки відповідно до Закону і ці платежі перевірялись декілька разів державними органами. Він зазначив, що не несе відповідальності за діяльність інших компаній, у яких він купував металевий брухт, ціна на який включала ПДВ. Обов'язок сплачувати це ПДВ покладався на ці компанії, а не на заявника. Заявник підкреслив, що він не мав ні компетенції, ні можливості контролювати господарську діяльність інших підприємств і ситуація, на яку посилається Уряд, вказує на незадовільну діяльність податкових органів, за які заявник не повинен нести відповідальність. Він далі підкреслював, що численні перевірки його діяльності які здійснювалися податковими органами, не виявили порушень, на підставі яких, останні могли б ґрунтувати свої відмови".

Відповідно до п. 38 рішення зазначено: "На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання в системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів для запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б указували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань".

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Рішення Європейського Суду з прав людини зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» мають в Україні значення джерела права. Більше того, частина 2 статті 8 КАС України, вимагає врахування практики Європейського Суду з прав людини при вирішенні справ.

Тобто, доводи на які посилается податковий орган в акті перевірки позивача та запереченнях не відповідають обставинам справи та спростовуються доказами наявними в справі та дослідженими у судовому засіданні.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що позивач повністю виконав свої зобов'язання перед його контрагентами, що підтверджено зазначеними вище доказами та правомірно сформував показники податкової звітності, відповідно до вимог Податкового кодексу України.

За змістом частин 4, 5 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати які, є докази на підтвердження зазначених фактів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що поданих представниками позивача та представником відповідача доказів достатньо для встановлення обставин справи та для ухвалення судового рішення.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України, є принцип законності, який відповідно до ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, полягає в наступному, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві, є будь-які фактичні дані, на підставі яких, суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно із ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд, згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Вирішуючи питання щодо судового збору, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

У зв'язку з чим, присудити з державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОПЕРЕРОБНИК" судовий збір в сумі 487, 20 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 162 КАС України, при вирішені справи по суті, суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю, або частково.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 69, 70, 71, 86, 94, 122, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОПЕРЕРОБНИК" до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000862203 від 03.09.2014р.- задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 03.09.2014р. № 0000862203 форми "Р", яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ "АГРОПЕРЕРОБНИК" (код ЄДРПОУ 38677039) за платежем: "податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), 14010100", на загальну суму 10 621 167,00 грн., з яких: за основним платежем - 7 080 778,00 грн., за штрафними санкціями - 3 540 389, 00 грн.

Стягнути з державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОПЕРЕРОБНИК" судовий збір в сумі 487,20 грн.

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови, або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови, відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Постанова не набрала законної сили 12.11.14 Суддя З оригіналом згідно Помічник судді І.О. Лозицька І.О. Лозицька Ф.В.Рагімов