Ухвала

від 11.11.2014 по справі 811/3838/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

11 листопада 2014 рокусправа № 811/3838/13-а Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Лащенко Р.В.

за участю представників:

позивача: - Горобець О.Л. дов від 02.01.2014

відповідача: - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Онуфріївського районного управління юстиції

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14 січня 2014 року

у справі № 811/3838/13-а

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Агродар ЛТД»

до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Онуфріївського районного управління юстиції

про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агродар ЛТД» звернулося до суду з позовом до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Онуфріївського районного управління юстиції Кіровоградської області Малолітко Тетяни Павлівни, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Онуфріївського районного управління юстиції Кіровоградської області Малолітко Тетяни Павлівни від 24 жовтня 2013 року № 7173726 про відмову у державній реєстрації іншого речового права - права оренди земельної ділянки;

- зобов'язати відповідача здійснити державну реєстрацію іншого речового права - права оренди земельної ділянки, кадастровий номер 3524683600:02:000:9018, що розташована на території Кіровоградської області Онуфріївського району Куцеволівської сільської ради за ТОВ «Агродар ЛТД».

Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю відмови у проведенні державної реєстрації права оренди на земельну ділянку з огляду на відсутність державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку. Позивачем разом із заявою надані документи, що підтверджують таке право товариства, в повному обсязі.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14.01.2014 позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Онуфріївського районного управління юстиції Кіровоградської області Малолітко Тетяни Павлівни від 24 жовтня 2013 року №7173726 про відмову у державній реєстрації іншого речового права - права оренди земельної ділянки.

Зобов'язано відповідача повторно розглянути заяву ТОВ «Агродар ЛТД» від 11 жовтня 2013 року №3340379 про проведення державної реєстрації права оренди земельної ділянки, розташованої у Кіровоградській області, Онуфріївський район, Куцеволівська сільська рада, кадастровий номер земельної ділянки 3524683600:02:000:9018, загальною площею 93,5483 га ріллі із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та вчинити дії, передбачені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. Постанову суду мотивовано тим, що саме Онуфріївська районна державна адміністрація у спірних правовідносинах є відповідним органом виконавчої влади, зобов'язаним подати заяву про державну реєстрацію права власності держави на земельну ділянку, щодо якої здійснюється реєстрація прав, похідних від права власності, а розпорядження Онуфріївської районної державної адміністрації від 30 листопада 2010 року №575-р слід розглядати як заяву відповідного суб'єкта про здійснення державної реєстрації права власності держави на зазначену земельну ділянку, у зв'язку з чим відмова у державній реєстрації права оренди земельної ділянки, викладена у рішенні відповідача від 24 жовтня 2013 року № 7173726, є протиправною.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволення позову, в іншій частині залишити без змін. Відповідач зазначає, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини у справі та не врахував, що відповідач, відмовляючи у проведенні реєстраційних дій, діяв у відповідності до чинного законодавства. Органом виконавчої влади, який на даний момент уповноважений законом здійснювати управління земельними ділянками, а також рішення якого приймається як заява про реєстрацію права, відповідно до ч.4 ст.122 Земельного кодексу України є Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи, які передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб, - територіальний підрозділ Державного агентства земельних ресурсів України, - Головне управління Держземагентства у Кіровоградській області, яке уповноважене видавати накази щодо передачі земель сільськогосподарського призначення у власність або у користування і лише рішення цього органу на даний час може вважатись заявою на реєстрацію права власності.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання відповідач повідомлений судом належним чином.

ТОВ «Агродар ЛТД» проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає оскаржувану постанову суду першої інстанції обґрунтованою та правомірною, зазначає, що Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» від 06.09.2012 № 5245-УІ, яким внесені зміни до ст.122 Земельного кодексу України, не призвів до втрати чинності розпоряджень щодо передачі земельних ділянок у користування, прийнятими, зокрема, райдержадміністраціями, до набрання даним законом чинності, а лише змінив повноваження (компетенцію) органів виконавчої влади щодо розпорядження державними землями, зокрема землями сільськогосподарського призначення і будь-яких інших положень в вказаному Законі, також прямих вказівок про його зворотну дію, не передбачено. При цьому, зміна уповноваженого суб'єкта не припиняє дії рішень щодо передачі земельних ділянок у користування, прийнятих районними державними адміністраціями до 01.01.2013.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, ТОВ «Агродар ЛТД» зареєстровано як юридична особа Олександрійською районною державною адміністрацією Кіровоградської області 17.01.2006 (а. с.17).

В результаті проведеної реорганізації шляхом приєднання стало правонаступником ТОВ «Надія-Агро-2007» (а. с.7-16), яке припинено 16.05.2012 (а. с.20).

Також з матеріалів справи вбачається, що 30.11.2010 Онуфріївською РДА проведені земельні торги з набуття права оренди земельної ділянки, терміном на 5 років, що розташована на території Куцеволівської сільради Онуфріївського р-ну Кіровоградської обл., загальною площею 93,55 га (землі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва), переможцем яких визнано ТОВ «Надія-Агро-2007» (а. с.21).

Розпорядженням голови Онуфріївської РДА від 30.11.2010 № 575-р ТОВ «Надія-Агро-2007», як переможцю торгів, надано в короткострокову оренду терміном на п'ять років земельну ділянку загальною площею 93,55 га, у т. ч. 93,55 га ріллі із земель сільськогосподарського призначення державної власності (землі запасу) Куцеволівської сільради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а. с.22).

15.07.2011 між Онуфріївською РДА (Орендодавець) та ТОВ «Надія-Агро-2007» (Орендар) укладений договір оренди вищевказаної земельної ділянки (а. с.23-25), яку передано Орендарю за відповідним передавальним актом (а. с.27).

Відомості про право користування ТОВ «Надія-Агро-2007» земельною ділянкою загальною площею 93,55 га, що знаходиться на території Куцеволівської сільської, внесені до Державного земельного кадастру про земельну ділянку, з присвоєнням кадастрового номеру 3524683600:02:000:9018 (а. с.28-30).

Як зазначено вище, 16.05.2012 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи ТОВ «Надія-Агро-2007».

При цьому ТОВ «Агродар ЛТД» відповідно до ст.104 ЦК України стало повним правонаступником ТОВ «Надія-Агро-2007» з передачею майна, особистих прав та обов'язків, основних засобів та оборотних коштів, які відображені у передавальному балансі передавальному акті (а. с.19).

ТОВ «Агродар ЛТД», як правонаступник, набувши право оренди вказаної земельної ділянки, звернулось до Головного управління Держземагенства у Кіровоградській області з клопотанням про укладення договору оренди земельної ділянки.

Листом № 436/05/02-21/1813 від 15.08.2013 Головне управління Держземагенства у Кіровоградській області повідомило позивача, що діючим законодавством питання щодо надання земельних ділянок на конкурентних засадах (земельних торгах) на умовах аукціону не визначене, тому Головне управління Держземагенства в Кіровоградській області не має можливості задовольнити таке клопотання (а. с.31).

11.10.2013 ТОВ «Агродар ЛТД» звернулось до Реєстраційної служби Онуфріївського районного управління юстиції Кіровоградської області з заявою про здійснити державну реєстрацію іншого речового права - права оренди вищевказаної земельної ділянки за ТОВ «Агродар ЛТД».

Рішенням Державного реєстратору Реєстраційної служби Малолітко Т. П. № 7173726 від 24.10.2013 товариству з посиланням на ст.24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», п.п.16, 23 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 № 703, відмовлено у державній реєстрації прав та їх обтяжень (а. с.6).

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що вказане рішення, крім наведеної норми абз.7 ч.1 ст.16 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», не містить обґрунтувань такої відмови.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про протиправність оскаржуваного рішення відповідача.

Завданням адміністративного суду є перевірка правомірності (легальності) рішень суб'єкта владних повноважень з огляду на чіткі критерії, які зазначені у ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням закріпленого ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1 ст.8 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 № 1952-IV (в редакції на момент виникнення спірних відносин) орган державної реєстрації прав проводить державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмовляє у їх реєстрації.

У відповідності п.2 ч.2 ст.9 Закону № 1952-IV державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав.

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (ч.1 ст.2 Закону № 1952-IV).

Згідно ч.5 ст.3 Закону № 1952-IV державна реєстрація прав є публічною, проводиться органом державної реєстрації прав, який зобов'язаний надавати інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом. Державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в порядку черговості надходження заяв.

Частина 1 статті 15 Закону № 1952-IV визначає, що державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку:

1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви;

2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень;

3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації;

4) внесення записів до Державного реєстру прав;

5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону;

6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Отже, відповідач, приймаючи рішення від 24.10.2013, діяв у межах, визначених чинним законодавством.

Разом з тим, колегія судів звертає увагу, що оскільки підставою прийняття відповідачем рішення про відмову у державній реєстрації стали висновки відповідача, здійснені при дослідженні наданого позивачем для такої реєстрації пакету документів, то для вирішення спору необхідним є дослідження правомірності та обґрунтованості саме цих висновків.

Як зазначено вище, при відмові у задоволенні заяви позивача про державну реєстрацію прав та їх обтяжень відповідач послався лише на положення Закону № 1952-IV та Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року № 703, без посилання на певну норму даного Порядку.

Проте, згідно п.23 Порядку № 703 (в редакції на момент винесення рішення про відмову) державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень виключно за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені у Законі України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Отже, п.23 Порядку № 703 є відсильною нормою, з якою виливає, що відмова в державній реєстрації прав повинна ґрунтуватись на положеннях Закону № 1952-IV.

В свою чергу, у ч.1 ст.24 Закону № 1952-IV визначено вичерпній перелік підстав, за наявності яких у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено.

У рішенні від 24.10.2013 Державний реєстратор Малолітко Т.П. не визначила, які саме обставини, визначені у ч.1 ст.24 Закону № 1952-IV, стали підставою для відмови позивачу у державній реєстрації права власності, що свідчить про те, що відповідач діяла не у спосіб, передбачений чинним законодавством.

За приписами ч.1 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідач в апеляційній скарзі наполягає на правомірності відмови позивачу у державній реєстрації іншого речового права - права оренди вищевказаної земельної ділянки за ТОВ «Агродар ЛТД» з огляду на те, що позивачем подано заяву на таку реєстрацію за відсутності державної реєстрації права власності, що суперечить приписам абз.7 ч.1 ст.16 Закону № 1952-IV.

Згідно з абз.7 ч.1 ст.16 Закону № 1952-IV у разі здійснення державної реєстрації речових прав на земельні ділянки, похідних від права власності, за відсутності державної реєстрації права власності держави чи територіальної громади на зазначені земельні ділянки, відповідний орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування зобов'язаний одночасно подати до органу державної реєстрації прав чи державному кадастровому реєстратору відповідну заяву про державну реєстрацію права власності держави чи територіальної громади на зазначені земельні ділянки. Рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у користування (постійне користування, оренда, користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), сервітут) вважається заявою про здійснення державної реєстрації права власності держави чи територіальної громади на зазначену земельну ділянку.

За позицією відповідача органом виконавчої влади, який на момент звернення позивача з заявою до Реєстраційної служби уповноважений законом здійснювати управління земельними ділянками, а також рішення якого приймається як заява про реєстрацію права, відповідно до ч.4 ст.122 Земельного кодексу України, є територіальний підрозділ Державного агентства земельних ресурсів України - Головне управління Держземагентства у Кіровоградській області, що уповноважене видавати накази про передачу земель сільськогосподарського призначення у власність або у користування, і лише рішення цього органу може вважатись заявою на реєстрацію права власності.

Дійсно, згідно ч.4 ст.122 ЗК України (в редакції на момент звернення позивача з заявою до Реєстраційної служби) центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Разом з тим, у пп.«а» ч.3 ст.122 ЗК України (в редакції, чинній до 01.01.2013) визначено, що районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності (крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті) у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для сільськогосподарського використання.

Отже, змінами, внесеними у Земельний кодекс України, повноваження (компетенцію) районних державних адміністрацій щодо розпорядження державними землями, зокрема, землями сільськогосподарського призначення, були передані центральному органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальним органам і будь-яких застережень щодо втрати чинності рішень РДА, виданих до набрання чинності цих змін до Земельного кодексу України, положення чинного земельного законодавства не містять.

При цьому, відповідно до ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Враховуючи принцип, закріплений у ст.58 Конституції України щодо дії закону в часі та з огляду на приписи абз.7 ч.1 ст.16 Закону № 1952-IV, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що саме Онуфріївська РДА у спірних правовідносинах є органом виконавчої влади, який зобов'язаний подати заяву про державну реєстрацію права власності держави на земельну ділянку, щодо якої здійснюється реєстрація прав, похідних від права власності, а розпорядження Онуфріївської РДА від 30.11.2010 № 575-р слід розглядати, як заяву відповідного суб'єкта про здійснення державної реєстрації права власності держави на зазначену земельну ділянку.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, обґрунтованим є задоволення судом першої інстанції позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Держреєстратора Реєстраційної служби Малолітко Т. П. від 24.10.2013 № 7173726 про відмову ТОВ «Агродар ЛТД» у державній реєстрації іншого речового права - права оренди земельної ділянки кадастровий номер 3524683600:02:000:9018, що розташована на території Куцеволівської сільради, оскільки відповідач, приймаюче спірне рішення, діяв не у спосіб, передбачений чинним законодавством.

Водночас, суд першої інстанції, враховуючи неможливість фактичного перебирання судом на себе функцій державного реєстратора, пов'язаних з проведенням державної реєстрації прав на нерухоме майно, обґрунтовано скориставшись правом, наданим ч.2 ст.11 КАС України, правомірно вийшов за межі заявлених позовних вимог, зобов'язавши Реєстраційну службу повторно розглянути заяву ТОВ «Агродар ЛТД» від 11 жовтня 2013 року № 3340379 про проведення державної реєстрації права оренди вищевказаної земельної ділянки.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи дослідив обставини, які мають значення для справи, дав їм правильну юридичну оцінку, застосував до правовідносин, як виникли між сторонами по справі норми права, які регулюють саме ці правовідносини, прийняв законне та обґрунтоване рішення.

Передбачених статтею 202 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення не вбачається, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.199, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Онуфріївського районного управління юстиції Кіровоградської області Малолітко Тетяни Павлівни залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14 січня 2014 року у справі № 811/3838/13-а залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко