Постанова

від 03.12.2014 по справі 825/3738/14

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2014 року Чернігів Справа № 825/3738/14

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Смірнової О.Є.,

за участю секретаря Гайдука С.В.,

представників позивача Стефанкіної Г.В.,

Чередниченка А.М.,

представників відповідача Гладченко Н.Л.,

Охріменко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Удай» до Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

В С Т А Н О В И В:

24.11.2014 Товариство з обмеженою відповідальністю «Удай» (далі - ТОВ «Удай») звернулось до суду з адміністративним позовом до Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Чернігівській області (далі - Прилуцька ОДПІ) та просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 22.09.2014 № 0002132202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 32488,00 грн. за основним платежем та 8122,00 грн. за штрафними санкціями та від 22.09.2014 № 0002122202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток (доходи) приватних підприємств в розмірі 30864,00 грн. за основним платежем та 7716,00 грн. за штрафними санкціями.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що ТОВ «Удай» в 2013 році мало господарські взаємовідносини з контрагентами ПП «Кулмен Плюс» та ТОВ «Глобалконсалт». Так, між позивачем та вищевказаними контрагентами укладались договори поставки. Сума коштів, сплачених ТОВ «Удай» за отриманий товар, віднесена до складу валових витрат. Реальність здійснення господарських операцій позивачем підтверджується первинними документами, що надавались на перевірку. Придбаний ТОВ «Удай» товар використаний в господарській діяльності, у зв'язку з чим отримано прибуток, який задекларований за період, що перевірявся, а також відображені зобов'язання по ПДВ в деклараціях з ПДВ за цей же період. Всі операції по договорам належним чином відображені в податковому та бухгалтерському обліку позивача. Таким чином, представник позивача вважає висновки, викладені в акті перевірки від 03.09.2014 № 524/22-31919128, такими, що не відповідають дійсності, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними та таким, що належить скасувати.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги в повному обсязі та просили їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представники відповідача в судовому засіданні заперечували проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що працівниками Прилуцької ОДПІ проведена позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Удай» з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення взаєморозрахунків з ПП «Кулмен Плюс» за період з 01.10.2013 по 30.11.2013 та ТОВ «Глобалконсалт» за період з 01.12.20113 по 13.12.2013, за результатами якої складено акт від 03.09.2014 № 524/22-31919128. Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог законодавства, а саме: п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п, 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження суми податку на додану вартість за жовтень-грудень 2013 року в сумі 32488,00 грн., в тому числі за жовтень 2013 року - 21163,00 грн., за листопад 2013 року - 4967,00 грн., за грудень 2013 року - 6358,00 грн.; пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4, п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2013 рік на загальну суму 30864 грн. У зв'язку із наявністю зафіксованих порушень податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення від 22.09.2014 № 0002132202 та 22.09.2014 № 0002122202. Тому представники відповідача вважають, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято на підставі та у відповідності до норм податкового законодавства, а вимоги позивача є безпідставними.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов належить задовольнити повністю з наступних підстав.

ТОВ «Удай» (код ЄДРПОУ - 31919128) зареєстровано в якості юридичної особи, про що 28.09.2004 зроблено запис в ЄДР, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 28.10.2014 (а.с. 93-95 т. 1), взято на податковий облік до Прилуцької ОДПІ від 24.05.2002 за № 1475 та зареєстровано платником податку на додану вартість з 31.05.2002 (а.с. 97, 98 т. 1).

Працівниками Прилуцької ОДПІ на підставі наказу від 18.08.2014 № 620 (а.с. 84 т. 3), відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України проведена позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Удай» з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення взаєморозрахунків з ПП «Кулмен Плюс» за період з 01.10.2013 по 30.11.2013 та ТОВ «Глобалконсалт» за період з 01.12.20113 по 13.12.2013, за результатами якої складено акт від 03.09.2014 № 524/22-31919128 (а.с. 25-48 т. 1).

В вищезазначеному акті перевірки встановлено порушення позивачем вимог чинного законодавства, в тому числі:

- п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п, 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження суми податку на додану вартість за жовтень-грудень 2013 року в сумі 32488,00 грн., в тому числі за жовтень 2013 року - 21163,00 грн., за листопад 2013 року - 4967,00 грн., за грудень 2013 року - 6358,00 грн.

- пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4, п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2013 рік на загальну суму 30864 грн.

Згідно із п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право для здійснення функцій, визначених податковим законодавством, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, у порядку, визначеному цим Кодексом, інформацію, довідки, копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності) про фінансово-господарську діяльність, отримувані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, дотриманням вимог іншого законодавства, здійснення контролю за яким покладено на органи державної податкової служби, а також фінансову та статистичну звітність, в порядку та на підставах, визначених цим Кодексом; проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно із п. 73.3 ст. 73 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (заступником керівника) контролюючого органу і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби; 2) для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок; 3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків; 4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної; 5) у разі проведення зустрічної звірки; 6) в інших випадках, визначених цим Кодексом.

Запит вважається врученим, якщо його надіслано поштою листом з повідомленням про вручення за податковою адресою або надано під розписку платнику податків або іншому суб'єкту інформаційних відносин або його посадовій особі.

Платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену у запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом). У разі коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно із пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Згідно із пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема, за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до п. 14 Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 27.12.2010 року № 1245, у разі коли за результатами перевірок інших платників податків або за результатами аналізу податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платник податків зобов'язаний надати пояснення та їх документальне підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня надходження запиту.

Відповідно до п. 78.4 ст. 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

За змістом наведених положень документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється на підставі рішення керівника контролюючого органу та можлива у випадку перевірки інших платників податків або у випадку отримання податкової інформації, але за одночасної наявності таких двох умов:

- виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства - за результатами таких перевірок інших платників податків або одержана конкретна інформація про такі факти;

- якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Суд звертає увагу, що запити Прилуцької ОДПІ від 06.02.2014 № 1271/10/22-009 та від 01.08.2014 № 9717/10/25-16-22-109 про надання пояснень не містили викладення жодних фактів про можливе порушення позивачем (або його контрагентами) вимог податкового чи іншого законодавства (а.с. 85, 102 т. 3).

З матеріалів справи вбачається, що на вищезазначені запити Прилуцької ОДПІ позивачем протягом десяти робочих днів надано відповіді від 20.02.2014 за вихідним № 14 та від 13.08.2014 № 89 (а.с. 86, 103 т. 3).

Отже, суд приходить до висновку, що Прилуцькою ОДПІ неправомірно винесено наказ про проведення документальної позапланової перевірки ТОВ «Удай» від 18.08.2014 № 620 (а.с. 84 т. 3).

Позивачем подано заперечення на акт перевірки від 03.09.2014 № 524/22-31919128 до Прилуцької ОДПІ (а.с. 49-54 т. 1). Відповіддю від 22.09.2014 № 11828/10/25-16-22-309 відповідач залишив без задоволення заперечення ТОВ «Удай» (а.с. 55-64 т. 1).

За висновками акта перевірки Прилуцькою ОДПІ винесено податкові повідомлення-рішення:

- від 22.09.2014 № 0002132202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 32488,00 грн. за основним платежем та 8122,00 грн. за штрафними санкціями (а.с. 23 т. 1);

- від 22.09.2014 № 0002122202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток (доходи) приватних підприємств в розмірі 30864,00 грн. за основним платежем та 7716,00 грн. за штрафними санкціями (а.с. 22 т. 1).

Позивач оскаржив дані податкові повідомлення рішення до Головного управління Міндоходів у Чернігівській області (а.с. 63-70 т. 1). Рішенням від 09.10.2014 № 3147/10/25-01-10-05-15 Головне управління Міндоходів у Чернігівській області залишило без змін вищезазначені податкові повідомлення-рішення (а.с. 71-77 т. 1).

ТОВ «Удай» оскаржено рішення Головного управління Міндоходів у Чернігівській області від 09.10.2014 № 3147/10/25-01-10-05-15 до Державної фіскальної служби України (а.с. 78-86). Проте, рішенням Державної фіскальної служби України від 05.11.2014 № 6251/6/99-99-10-01-01 залишено без змін податкові повідомлення-рішення Прилуцької ОДПІ від 22.09.2014 № 0002132202 та від 22.09.2014 № 0002122202.

Згідно із ст. 3 Господарського кодексу України господарська діяльність - діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно із ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Отже, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Основним видом діяльності ТОВ «Удай» є виробництво будівельних металевих конструкцій і частин конструкцій, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 28.10.2014 (а.с. 93-95 т. 1).

У ТОВ «Удай» є сертифікати відповідності на будівлі мобільні збірно-розбірні зі сталевими конструкціями каркаса та огороджень, терміном дії з 07.09.2012 до 06.09.2014 (а.с. 115 т. 1) та з 12.09.2014 до 11.09.2016 (а.с. 114 т. 1); дозволи виконувати роботи підвищеної небезпеки, а саме зварювальні, газополум'яні роботи № 145.12.74 та № 146.12.74 (а.с. 117-118 т. 1); висновки державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 11.01.2012 № 05.03.02-04/1042 (а.с. 116 т. 1).

По-перше, судом встановлено, що позивач у перевіряємому періоді мав господарські взаємовідносини з контрагентом ПП «Кулмен Плюс» (код ЄДРПОУ- 37170280).

Між ТОВ «Удай» та ПП «Кулмен Плюс» укладено договір поставки 07.10.2013 № 07/10-13. За умовами даного договору ПП «Кулмен Плюс» (Постачальник) зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, передавати у власність ТОВ «Удай» (Покупець) товар, а Покупець зобов'язувався в порядку та на умовах передбачених цим Договором, прийняти та оплатити товар. Постачальник приймає усні чи письмові заявки Покупця на поставку товару на умовах EXW відповідно правилам Інкотермс-2000. Сторони можуть змінити умови (базис) поставки товару чи окремих його партій. Покупець оплачує товар по ціні яка вказується в рахунках-фактурах, видаткових накладних, актах приймання-передачі, специфікаціях і т.д. Покупець зобов'язується оплачувати товар протягом десяти банківських днів з моменту постачання (а.с 203 т. 1).

Також, сторони перед кожною поставкою товару узгоджували його вартість, базис поставки шляхом погодження специфікацій. Між сторонами узгоджено специфікації на поставку товару, а саме:

- додаток № 1 від 07.10.2013 - специфікація на поставку 2-х контейнерів (40 футів) загальною вартістю 59600,00 грн. (а.с. 204 т. 1);

- додаток № 2 від 28.10.2013 - специфікація на поставку 2-х контейнерів (20 футів) загальною вартістю 37580,00 грн. (а.с. 212 т. 1);

- додаток № 3 від 29.10.2013 - специфікація на поставку 1-го контейнера (40 футів) загальною вартістю 29800,00 грн. (а.с. 219 т. 1);

- додаток № 4 від 12.11.2013 - специфікація на поставку контейнеру (40 футів) загальною вартістю 29800,00 грн. (а.с. 226 т. 1).

Додатковою угодою від 15.11.2013 внесено зміни до специфікації № 4 (а.с. 231 т. 1).

Так, ПП «Кулмен Плюс» надало ТОВ «Удай» рахунок-фактуру від 07.10.2013 № СФ-100702 на оплату товару - контейнера 40 футів в кількості 2 шт. (а.с. 205 т. 1). 08.10.2013 ПП «Кулмен Плюс» здійснило постачання 2-х контейнерів загальною вартістю 59600,00 грн., що підтверджується видатковою накладною від 08.10.2013 № РН-100801 (а.с. 207 т. 1), товарно-транспортними накладними від 08.10.2013 № 85-13 та від 08.10.2013 № 86-13 (а.с. 209, 210 т. 1). ПП «Кулмен Плюс» автомобілем Рено, державний реєстраційний номер СЕ90-22АН, та автомобілем Вольво, державний реєстраційний номер АА58-16ВА, здійснив перевезення вантажу. В день отримання товару позивач здійснив перерахування коштів на рахунок ПП «Кулмен Плюс» згідно платіжного доручення від 08.10.2013 № 1692 в сумі 59600,00 грн. (а.с. 206 т. 1). ПП «Кулмен Плюс» надало податкову накладну від 08.10.2013 № 151 на загальну суму 59600,00 грн., в тому числі ПДВ 9933,33 грн. (а.с. 211 т. 1).

Згідно видаткової накладної від 30.10.2013 № РН-103004 ПП «Кулмен Плюс» поставило позивачу 2 контейнера (20 футів) загальною вартістю 37580,00 грн. (а.с 215 т. 1), які були поставлені на склад ТОВ «Удай» автомобільним транспортом, що підтверджується товарно-транспортною накладною від 30.10.2013 № 87-13 (автомобіль МАЗ, державний реєстраційний номер СА86-64АК) (а.с. 217 т. 1). Поставка товару оплачена на підставі виписаного постачальником рахунку-фактури від 30.10.2013 № СФ-103001 (а.с 213 т. 1), платіжним дорученням від 30.10.2013 № 1801 в сумі 37580,00 грн. (а.с. 214 т. 1). ПП «Кулмен Плюс» надало податкову накладну від 30.10.2013 № 541 на загальну суму 37580,00 грн., в тому числі ПДВ 6263,33 грн. (а.с. 218 т. 1).

31.10.2013 відповідно до видаткової накладної від 31.10.2013 № РН-103103 ПП «Кулмен Плюс» поставило позивачу 1 контейнер (40 футів) загальною вартістю 29800,00 грн. (а.с. 222 т. 1), який було доставлено на склад ТОВ «Удай» автомобільним транспортом, що підтверджується товарно-транспортною накладною від 31.10.2013 № 88-13 (автомобіль Вольво, державний реєстраційний номер АА58-16ВА) (а.с. 224 т. 1). Поставка товару оплачена на підставі виписаного ПП «Кулмен Плюс» рахунку-фактури від 30.10.2013 № СФ-100802 (а.с. 220 т. 1), платіжним дорученням від 31.10.2013 № 1810 в сумі 29800,00 грн. (а.с. 221 т. 1). ПП «Кулмен Плюс» надало податкову накладну від 31.10.2013 № 567 на загальну суму 29800,00 грн., в тому числі ПДВ 4966,67 грн. (а.с. 225 т. 1).

15.11.2013 на підставі виставленого ПП «Кулмен Плюс» рахунку-фактури від 14.11.2013 № СФ-100809 (а.с 227 т. 1), позивач платіжним дорученням від 15.11.2013 № 1941 здійснив оплату за контейнер 40 футів загальною вартістю 29800,00 грн. (а.с. 228 т. 1). Того ж дня сторони підписали додаткову угоду до договору поставки, якою змінили специфікацію від 12.11.2013 № 4 (а.с. 231 т. 1), і відповідно якій ПП «Кулмен Плюс» поставило на адресу позивача 2 контейнери (20 футів) загальною вартістю 29800,00 грн., згідно видаткової накладної від 12.12.2013 № РН-121201 (а.с. 232 т. 1). Постачання здійснено автомобільним транспортом, що підтверджується товарно-транспортною накладною від 12.12.2013 № 107-13 (автомобіль Рено ВХ 91-74АР) (а.с. 234 т. 1). ПП «Кулмен Плюс» надало податкову накладну від 15.11.2013 № 276 на загальну суму 29800,00 грн., в тому числі ПДВ 4966,67 грн. (а.с. 229 т. 1).

Суд звертає увагу, що поставка товару здійснювалась автотранспортом ПП «Кулмен Плюс».

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо усунення надмірного державного регулювання у сфері автомобільних перевезень» від 05.07.2011 № 3565 з 14.08.2011 видалено з ряду законодавчих актів термін «дорожній лист» та вимоги щодо необхідності його перевірки.

Тому, у позивача цілком правомірно відсутні дорожні листи вантажних автомобілів ПП «Кулмен Плюс», які здійснювали перевезення даних контейнерів на склад позивача.

Оприбуткування вищезазначених контейнерів на склад ТОВ «Удай» підтверджується прибутковими ордерами та картками складського обліку матеріалів (а.с. 208, 216, 223, 233, 244-250 т. 1).

В подальшому на базі контейнерів, придбаних у ПП «Кулмен Плюс» відповідно до додатку № 1 від 07.10.2013 до договору поставки від 07.10.2013 № 07/10-13, виготовлені «Модуль душовий санблок розміром 2,438x12,1х 2,6м», зав.№645 і «Модуль душовий санблок розміром 2,438x12,1x2,6м», зав.№646 (а.с. 31-56 т. 2) та поставлені ПАТ «Запорізький завод надпотужних трансформаторів», на підставі договору поставки від 01.07.2013 № GIv00183 (а.с. 20-30 т. 2). Виконання договору поставки від 01.07.2013 № GIv00183 підтверджується рахунками на оплату, довіреністю, видатковими накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями (а.с. 57-61, 64-67, 78-109 т. 2). Постачання здійснювалося автомобільним транспортом на підставі договору від 08.01.2013 08/01/2 про надання транспортних послуг, укладеного між позивачем та ПП «Трансвіт» (а.с. 68-69 т. 2), що підтверджується товарно-транспортними накладними, рахунками фактури, платіжними дорученнями, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), податковими накладними (а.с. 62-63, 70-77 т. 2).

Контейнери, придбані згідно додатку № 2 від 28.10.2013 до договору поставки від 07.10.2013 № 07/10-13, використані для виготовлення виробів: «Контейнер 20-футовий б/у згідно додатку № 1», зав.№649 та «Контейнер 20-футовий б/у згідно додатку №2», зав.№650 для ТОВ «ПРОМ-ЕНЕРГО ПРОДУКТ» (а.с. 116-135 т. 2), згідно договору поставки від 02.09.2013 № 01-145.13-ПЕП та додатків № 1, 2 від 29.10.2013 (а.с. 110-115 т. 2). Виконання договору поставки від 02.09.2013 № 01-145.13-ПЕП підтверджується рахунком на оплату, платіжними дорученнями, податковими накладними, довіреністю, видатковою накладною (а.с. 136-145 т. 2). Постачання товару здійснювалося автомобільним транспортом на підставі договору від 03.01.2013 № 03-13П про надання послуг перевезення, укладеного між ТОВ «Удай» та ПП ОСОБА_5 (а.с. 147-148 т. 2), що підтверджується, товарно-транспортною накладною, рахунком-фактурою, платіжним дорученням, актом здачі-прийняття робіт (а.с. 146, 149-151 т. 2).

Контейнер, придбаний згідно додатку № 3 від 29.10.2013 до договору поставки від 07.10.2013 № 07/10-13, використаний для виготовлення виробу «Контейнер майстра розміром 2,44x12,1x2,6м», зав.№651, для ТОВ «Спецмехсервіс» (а.с. 155-171 т. 2), на підставі договору на виготовлення будівель мобільних від 23.04.2013 № 04-13 та додатку № 4 від 28.10.2013 (а.с. 152-154 т. 2). Виконання договору на виготовлення будівель мобільних від 23.04.2013 № 04-13 підтверджується рахунком на оплату, платіжними дорученнями, податковими накладними, довіреністю, видатковою накладною (а.с. 172-178, 180-181 т. 2). Поставка товару покупцю здійснювалася автомобільним транспортом, наданим ТОВ «Спецмехсервіс», що підтверджується товарно-транспортною накладною (а.с. 179 т. 2).

Контейнери, придбані згідно додатку № 4 від 12.11.2013 та додаткової угоди від 5.11.2013 до договору поставки від 07.10.2013 № 07/10-13, використані для виготовлення виробів: «Вагон-будинок «Сушарка» розміром 2,438x6,058x2,6м», зав.№665 і «Вагон-будинок «Житловий» розміром 2,438x7,0x2,6м», зав.№666 для ТОВ «Сервісна Інжинірингова Компанія» (а.с. 190-220 т. 2), відповідно до договору поставки від 11.11.2013 № 11/11-2013-2 та додатку № 1 (а.с. 182-189 т. 2). Виконання договору поставки від 11.11.2013 № 11/11-2013-2 підтверджується рахунком на оплату, платіжними дорученнями, податковими накладними, довіреністю, видатковою накладною (а.с. 221-230 т. 2). Постачання товару здійснювалося автомобільним транспортом на підставі договору від 03.01.2014 № 07-14П про надання послуг перевезення, укладеного між позивачем та ПП ОСОБА_5 (а.с. 231-233 т. 2), що підтверджується товарно-транспортною накладною, рахунком-фактурою, платіжним дорученням, актом здачі-прийняття робот (а.с. 234-237 т. 2).

По-друге, судом встановлено, що позивач у перевіряємому періоді мав господарські взаємовідносини з контрагентом ТОВ «Глобалконсалт» (код ЄДРПОУ- 38748958).

Так, між ТОВ «Удай» та ТОВ «Глобалконсалт» укладено договір поставки від 17.12.2013 № 17/12-13. За умовами даного договору ТОВ «Удай» (Замовник) доручає, а ТОВ «Глобалконсалт» (Виконавець) зобов'язувався поставити Замовнику товар, а саме госпблок розміром 2,44x6,0x2,6м в кількості 2 шт. з м. Одеси в м. Прилуки Чернігівської області за адресою вул. Перемоги, 183. Загальна сума цього договору включає в себе вартість госпблоку та вартість його доставки на склад вантажоотримувача. Замовник протягом 5-ти банківських днів з дня підписання даного договору здійснює 100 % оплату даного товару. Підставою для перерахування грошових коштів є даний договір та рахунок-фактура Виконавця (а.с. 13-15 т. 3).

17.12.2013 ТОВ «Глобалконсалт» надало для оплати рахунок-фактуру № СФ-171202 на суму 38150,00 грн. (а.с. 16 т. 3), який оплачено платіжним доручення від 23.12.2013 № 2317 (а.с. 17 т. 3). Відповідно до видаткової накладної від 23.12.2013 № РН-231211, ТОВ «Глобалконсалт» поставило позивачу 2 контейнери (20 футів) загальною вартістю 38150,00 грн. (а.с. 19 т. 3), які були доставлені на склад ТОВ «Удай» автомобільним транспортом - автомобіль Рено, державний реєстраційний номер ВЕ 79-93ВС, що підтверджується товарно-транспортною накладною від 24.12.2013 № 24-12-13 (а.с. 21 т. 3). ТОВ «Глобалконсалт» надало податкову накладну від 23.12.2013 № 366, на загальну суму 38150,00 грн., в тому числі ПДВ - 6358,33 грн. (а.с. 18 т. 3).

Оприбуткування вищезазначених госпблоків (контейнерів) 20 фут. на склад ТОВ «Удай» підтверджується прибутковим ордером та картками складського обліку матеріалів (а.с. 244-250 т. 1, а.с. 20 т. 3).

Отримані від ТОВ «Глобалконсалт» контейнери перероблені в вироби: «Вагон-будинок «Житловий» розміром 2,438x6,058x2,6м», зав.№663, та «Вагон-будинок «Офіс» розміром 2,438x6,058x2,6м», зав.№664, на замовлення ПАТ «Природні ресурси» (а.с. 30-62 т. 1), згідно договору поставки від 11.11.2013 № 11/11-2013-1 та додатку № 1 (22-29 т. 3). Виконання договору поставки від 11.11.2013 № 11/11-2013-1 підтверджується рахунком на оплату, платіжними дорученнями, податковими накладними, довіреністю, видатковою накладною (63-69, 71-73 т. 3). Постачання здійснювалося автомобільним транспортом на підставі договору від 03.01.2014 № 07-14П про надання послуг перевезення, укладеного між ТОВ «Удай» та ПП ОСОБА_5 (а.с. 231-233 т. 2), що підтверджується товарно-транспортною накладною, рахунком-фактурою, платіжним дорученням, актом здачі-прийняття робіт (а.с. 74-76 т. 3).

Суд звертає увагу, що для розвантаження вищезазначеного товару ТОВ «Удай» користувалось послугами автокрана КС 3575 на підставі договору про надання послуг від 03.01.2013 № 02-13П та послугами автокрана КС 3577-3, КТА25 на підставі договору від 03.01.2014 № 08-14П (а.с. 238-243 т. 1).

Крім того, позивач користувався послугами реєстрації документу uday.com.ua та веб-хостінгу згідно договору про надання послуг веб-хостінгу від 03.12.2012 № 685136 (а.с. 119-124 т. 1).

Всі вищезазначені господарські операції відображені в податковому обліку позивача та відповідно в податковій звітності реєстрі виданих та отриманих податкових накладних (а.с. 125-184, 235-237 т. 1).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Суд вважає, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З наданих представником позивача доказів вбачається, що укладені позивачем з контрагентом правочини мали на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними.

Таким чином, суд приходить до висновку, що правовідносини за спірними правочинами в повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача, тобто позивачем дотримано принцип превалювання сутності над формою, який закріплений в ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми).

Відповідно до ст. 215 Цивільного Кодексу України від 16.01.2003 № 435 (далі - ЦК України) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин) - у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Пунктом 1 статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити, зокрема, моральним засадам суспільства, пунктом 5 статті 203 ЦК України передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину. Зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановлений законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (стаття 204 ЦК України).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). До оспорюваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим право чином (фіктивний правочин). Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до п.18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.12.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Крім того, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року було звернено увагу на наступне: «вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину».

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань контролюючого органу є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право контролюючого органу самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Як на підставу нікчемності правочину позивача з контрагентом ПП «Кулмен Плюс» податковий орган посилається на акт Бориспільської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області від 25.01.2014 № 30/22-10/37170280 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Кулмен Плюс» щодо дотримання вимог податкового законодавства з 01.01.2013 по 31.12.2013, яким встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) з контрагентами за період з 01.01.2013 по 31.12.2013 (89-94 т. 3).

Як на підставу нікчемності правочину позивача з контрагентом ТОВ «Глобалконсалт» податковий орган посилається на акт ДПІ у Печерському районі м. Києва від 10.07.2014 № 1889/26-55-22-10/38748958 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Глобалконсалт» щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «ПК Унітек» за грудень 2013 року, яким документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із платниками податків за грудень 2013 року (а.с. 95-101 т. 3).

Проте, такі посилання судом не приймаються до уваги зважаючи на наступне.

При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Відповідачем не доведено, а судом не встановлено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагентів, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства.

Крім зазначеного в акті перевірки висновку Прилуцька ОДПІ жодним чином не обґрунтовує нікчемність вищеназваних правочинів.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Суд звертає увагу на те, що на момент здійснення правовідносин підприємство-контрагент позивача було зареєстровано як юридична особа та платник податку на додану вартість, що підтверджується інформацією з бази даних Міністерства доходів і зборів України, яка міститься на офіційному сайті Міністерства доходів і зборів України (http://minrd.gov.ua/) та витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 185-187 т. 1, а.с. 244-246 т. 2)

- ПП «Кулмен Плюс» (код ЄДРПОУ - 37170280), індивідуальний податковий номер - 371702810281, дата анулювання реєстрації платника ПДВ - 10.02.2014;

- ТОВ «Глобалконсалт» (код -ЄДРПОУ - 38748958), індивідуальний податковий номер - 387489526558, дата анулювання реєстрації платника ПДВ - 11.03.2014.

Тобто, на момент здійснення господарських правовідносин контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи та платники податків.

Рішеннями Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів і в того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Окрім того, слід зазначити, що поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у суб'єкта господарювання додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його контрагентами правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань.

Отже, в судовому засіданні встановлено, що правочини ТОВ «Удай» та контрагентів ПП «Кулмен Плюс», ТОВ «Глобалконсалт» укладені з метою отримання товару, тобто позивачем дотримано принцип превалювання сутності над формою, який закріплений в ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Згідно із п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Згідно із п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

У податковому обліку податкова накладна є тим документом, який складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця і визначається як розрахунковий документ, що підтверджує вчинення певної господарської операції, за якою виникають податкові зобов'язання, породжує у платника податку обов'язки та права щодо нарахування та сплати ПДВ та підтверджує право покупця на нарахування податкового кредиту.

Суми за вказаними правочинами включено позивачем до податкового кредиту в тому звітному періоді, в якому отримано податкові накладні.

Судом встановлено, що позивач має належним чином оформлені податкові накладні, які повністю відповідають вимогам Податкового кодексу України та відображають зміст господарських операцій, в результаті яких вони складені.

Також необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Вищий адміністративний суд України у справах з аналогічним предметом спору дотримується позиції, що судом обов'язково має бути досліджено факт вчинення господарських операцій, за наслідками яких виникло право позивача на формування податкового кредиту та факт сплати позивачем сум податку своїм контрагентам.

Вказаний факт в судовому засіданні був повністю доведений представниками позивача, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Отже, позивач правомірно включив до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по вищевказаним податковим накладним.

Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не надано будь-яких інших доводів та не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання вказаних операцій з отримання позивачем товару, невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування валових витрат та податкового кредиту.

За таких підстав суд вважає, що в діях позивача відсутнє порушення Податкового кодексу України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність своїх дій та рішень.

Суд вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 22.09.2014 № 0002132202 та від 22.09.2014 № 0002122202 прийняте Прилуцькою ОДПІ не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з порушенням використаного повноваження з метою, з якою це повноваження надано; необґрунтовано, тобто без врахування усіх обставин, які мають значення для прийняття рішення; не добросовісно та не розсудливо.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача належить задовольнити повністю.

Згідно із ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року № 3674 за вказаний позов позивачу необхідно було сплатити судовий збір в розмірі 1827,00 грн.

Під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Позивачем під час подання адміністративного позову сплачено судовий збір в розмірі 182,70 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 11.11.2014 № 55 (а.с. 3 т. 1).

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Тому згідно із ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судовий збір в розмірі 182,70 грн. присуджується на користь позивача за рахунок Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області від 22.09.2014 № 0002132202 та від 22.09.2014 № 0002122202.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Удай» (код ЄДРПОУ - 31919128) судовий збір в розмірі 182,70 грн.

Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167,186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя О.Є. Смірнова