Ухвала

від 10.12.2014 по справі 826/14401/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/14401/14 Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О. Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

10 грудня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Аліменка В.О., Безименної Н.В.,

при секретарі: Погорілій К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лобстер Студіо Фільм» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.10.2014 року по справі за їх позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

ТОВ «Лобстер Студіо Фільм» звернулися до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкових повідомлень - рішень від 02.09.2014 року № 00012002205, № 00012012205та № 00012022205.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.10.2014 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ТОВ «Лобстер Студіо Фільм» подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою задовольнити позовні вимоги. При цьому апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову. Апеляційна інстанція повністю підтримує таку правову позицію, з огляду на слідуюче.

З матеріалів справи вбачається, що податковим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Лобстер Студіо Фільм» щодо взаємовідносин з ТОВ «Старксервіс» за період з 01.09.2012 року по 31.12.2013 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток у розмірі 217 107,00 грн., в тому числі: за 2012 рік - 39 112,00 грн., 2013 рік - 177 995,00 грн.

пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення рядка 19 «Від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду» у грудні 2013 р. на суму 5 973,00 грн., завищення суми податку на додану вартість, що відображається в рядку 24 «Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду «Декларації з податку на додану вартість за січень-грудень 2013 р. на загальну суму 107 579,00 грн. та заниження суми податку на додану вартість, що відображається в рядку 25 «Сума податку на додану вартість, підлягає нарахуванню за підсумком поточного звітного періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду» Декларації з податку на додану вартість за грудень 2012 року, серпень, вересень, жовтень, листопад 2013 року на загальну суму 111 059,00 грн.

Зазначені вище обставини слугували підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень від 02.09.2014 року:

№ 00012022205, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 113 552,00 грн.;

№ 00012012205, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 138 824,00 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 111 059,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 27 765,00 грн.;

№ 00012002205, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 271 384,00 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 217 107,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 54 277,00 грн.

Предметом перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Києва стали господарські взаємовідносини позивача з ТОВ «Старксервіс».

Так, ТОВ «Лобстер Студіо Фільм» (замовник) та ТОВ «Старксервіс» (виконавець) уклали договори про надання послуг № СТС -1 від 02.11.2012 р., № СТС-2 від 14.11.2012 р., № СТС-3 від 20.11.2012 р., № СТС-4 від 26.12.2012 р., № СТС-5 від 01.02.2013 р., № СТС-6 від 01.03.2013 р., № СТС-7 від 01.03.2013 р., № СТС-8 від 17.05.2013 р., № СТС-9 від 02.06.2013 р., № СТС-10 від 01.10.2013 р., № СТС-11 від 02.12.2013 р.

Загальна вартість наданих послуг складається з суми всіх актів виконаних робіт (п. 2.1 вказаного договору).

На підтвердження виконання робіт за вказаними договорами позивачем було надано акт здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкові накладні. В підтвердження господарських взаємовідносин з контрагентами в іншому ланцюгу постачання (Консорціум «Менеджмент Консалтинг Груп», ТОВ «Менеджмент консалтинг Груп») надано акти здачі-прийняття робіт, податкові накладні. Позивач мав також господарські взаємовідносини з ТОВ «Іммошан Донской», ТОВ «ББДО». З матеріалів справи слідує, що послуги та роботи надані та отримані позивачем декларувалися.

В обґрунтування своєї правової позиції щодо протиправності прийнятих відповідачем рішень позивач посилається на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.04.2014 р. у справі № 826/5015/14, якою визнано протиправними дії ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві по проведенню зустрічної звірки товариства щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.09.2012 року по 28.02.2014 року, по внесенню змін до облікових даних платника та зобов'язано ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві відновити в облікових даних ТОВ «Старксервіс» в усіх базах даних показників сум податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість за вказаний період.

Разом з тим, апеляційна інстанція на спростування зазначених вище доводів зауважує, що вказане вище судове рішення жодним чином не свідчить про здійснення ТОВ «Старксервіс» господарської діяльності у вказаний період, а постанова суду ґрунтується виключно на процедурних порушеннях податковим органом вимог податкового законодавства щодо проведення звірки та результатів її оформлення.

Крім того, апеляційна інстанція не може не звернути увагу на те, що Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», зазначено: процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: 1. Встановлення факту здійснення господарської операції. 2. Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції. 3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. 4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Вищим адміністративним судом України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11 визначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат із господарською діяльністю платника податку.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. ( абз. 2 п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Виходячи із системного аналізу вищенаведених правових норм для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що для формування податкового кредиту по податку на додану вартість, необхідно мати первинні документи, які можуть довести реальність здійснення господарської операції, підтвердити факт використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Перевіривши дійсність господарських взаємовідносин позивача з контрагентом, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність правових підстав для формування податкового кредиту, з огляду на те, що надана позивачем документація не може підтвердити реальність здійснення господарських операцій і не відображає реальні наслідки, що наступили після укладення договорів.

Доводи апелянта, що судом першої інстанції безпідставно зроблено висновок про безтоварність господарських операцій спротовується вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 24 вересня 2013 року відносно ОСОБА_3, якого визнано винним у вчинені злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України.

З вказаного вище вироку, який набрав законної сили, слідує, що ОСОБА_4 є засновником суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи: ТОВ «Старксервіс». Дане підприємство було зареєстроване в органах державної влади з метою прикриття незаконної діяльності невстановленими слідством особами за співучастю у формі пособництва ОСОБА_3, вчинено повторно, а також за згодою і безпосередньо за участю ОСОБА_4

Також вироком встановлено, що протягом 2012-2013 років на рахунок ТОВ «Старксервіс» від підприємств реального сектору економіки були перераховані грошові кошти, як оплата за начебто виконанні роботи (послуги), поставку товарів, хоча підприємницьку діяльність фактично не здійснювали .

За ч. 4 ст. 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі, який набрав законної сили, є обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Отже, апеляційна інстанція повністю погоджується з позицією суду першої інстанції, що обов'язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені у вироку в кримінальній справі щодо часу, місця та об'єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі.

В своїй апеляційній скарзі апелянтом також вказано, що з 01.11.12 року по 02.12.2013 року (в період коли позивач мав господарські відносини з ТОВ «Старксервіс») директором підприємства був ОСОБА_5, який не причетний до обставин, встановлених вироком Шевченківського районного суду міста Києва від 24.09.13р.

В свою чергу, вказані твердження спростовуються матеріалами справи, зокрема, договорами № СТС-1 від 02.11.2012 року, № СТС-2 від 14.11.2012 року, № СТС-3 від 20.11.2012 року, № СТС-4 від 26.12.2012 року, № СТС-5 від 01.02.2013 року, які підписані саме фіктивним директором контрагента позивача - ОСОБА_4 Лише, починаючи з 01.03.2013 року та в подальшому договори від імені ТОВ «Старксервіс» підписано ОСОБА_5 При цьому валові витрати та податковий кредит позивачем було сформовано як по договорах підписаних ОСОБА_4, так і ОСОБА_5

Варто відзначити, що виконавцями в актах здачі-прийняття робіт по вказаних договорах ще у грудні 2012 року вказано ОСОБА_4 (а.с. 80, 81,88 Том 1), договори ним підписувалися до березня 2013 року , тоді як ОСОБА_5 у січні 2013 року вказаний виконавцем в актах здачі-прийняття робіт по договорах поставки, підписаних ОСОБА_4 (а.с. 94-98 Том 1).

З огляду на вищевказане, судова колегія приходить до однозначного висновку про непідтвердження реальності проведення господарських операцій позивача з ТОВ «Старксервіс» тобто, про відсутність операцій, які можуть бути об'єктом оподаткування ПДВ та підставою для формування позивачем валових витрат. При цьому, апеляційна інстанція враховує, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством. Адже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Колегія суддів не може не зауважити, що під час апеляційного розгляду справи апелянтом також не було надано якихось додаткових документів в обґрунтування правової позиції щодо спростування висновків та доводів оскаржуваного судового рішення.

За ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Ч. 2 ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У відповідності до наведених вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, надав суду достатньо беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення і довів правомірність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

За таких обставин Окружним адміністративним судом м. Києва зроблено правильний висновок щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205 та 206 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лобстер Студіо Фільм» - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.10.2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали суду виготовлено 10.12.2014 року.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Саприкіна І.В.

Судді: Аліменко В.О.

Безименна Н.В.