Рішення

від 02.12.2014 по справі 910/21368/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/21368/14 02.12.14

За позовом 1. Печерської районної в місті Києві державної адміністрації

2. Комунального підприємства Печерського району м. Києва «Дирекція з управління нежитловим фондом Печерського району міста Києва»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Айсберг Інвест»

Про стягнення 73 457,36 грн., розірвання договору та виселення

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача-1: Палєнко О.А. представник за довіреністю № 105/01-2293/В-17 від 09.09.14.

Від позивача-2: Богомаз А.К. представник за довіреністю № 1 від 08.01.14.

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Печерської районної в місті Києві державної адміністрації (далі - позивач-1), Комунального підприємства Печерського району м. Києва «Дирекція з управління нежитловим фондом Печерського району міста Києва» (далі - позивач-2) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Айсберг Інвест» (далі - відповідач) про:

- стягнення з відповідача на користь позивача-2 73 457,36 грн.;

- розірвання Договору № 32/606 від 03.02.14. про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду, укладеного між позивачами та відповідачем;

- виселення відповідача з приміщення загальною площею 83,9 кв.м в цоколі будинку № 12 на вул. Предславинській в місті Києві та повернення вказаного приміщення по акту приймання-передачі позивачам.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивачі вказують на те, що у відповідача виникла заборгованість по сплаті орендних платежів за Договором № 32/606 від 03.02.14., що зумовило направлення відповідачу пропозицій про розірвання вказаного Договору. Відповіді на вказану пропозицію відповідачем надано не було, що зумовило звернення позивачів до суду з вимогами про розірвання Договору № 32/606 від 03.02.14. та виселення відповідача із займаного ним приміщення, зобов'язавши останнього передати приміщення за актом приймання-передачі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.10.14. порушено провадження у справі № 910/21368/14 та призначено її до розгляду на 13.11.14.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.11.14., в зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та невиконанням ним вимог ухвали суду від 08.10.14. про порушення провадження у справі № 910/21368/14, на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено на 02.12.14.

В судовому засіданні 02.12.14. позивачами підтримано свої позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 02.12.14. не з'явився, письмового відзиву на позов та контррозрахунку ціни позову не надав, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засіданням був повідомлений належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців на відповідача, що наданий позивачами.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 910/21368/14.

В судовому засіданні 02.12.14. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивачів, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

03.02.14. між позивачем-1 (далі - Орендодавець), позивачем-2 (далі - Підприємство) та відповідачем (далі - Орендар) було укладено Договір № 32/606 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1, п. 2.1) Орендодавець на підставі протокольного рішення постійної комісії Київської міської ради з питань власності від 24.12.13. № 166, розпорядження Печерської районної у м. Києві державної адміністрації від 30.01.14. № 31 передав, а Орендар прийняв в оренду нежитлові приміщення загальною площею 83,9 кв.м в цоколі за адресою: м. Київ, вул. Предславинська, 12 (далі - об'єкт оренди) для розміщення офісу.

На виконання умов Договору між сторонами було підписано акт приймання-передачі об'єкта оренди від 03.02.14.

Відповідно до п. 2.4 Договору об'єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва і знаходиться на балансі Підприємства.

Спір у справі виник в зв'язку з тим, що у відповідача виникла заборгованість по сплаті орендних платежів, що зумовило направлення відповідачу пропозицій про розірвання вказаного Договору. Відповіді на вказану пропозицію відповідачем надано не було, що зумовило звернення позивачів до суду з вимогами про розірвання Договору № 32/606 від 03.02.14. та виселення відповідача із займаного ним приміщення, зобов'язавши останнього передати приміщення за актом приймання-передачі.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач своїм правом на подачу письмового відзиву не скористався, своєї правової позиції у справі не обґрунтував.

Отже, суд дає самостійну оцінку доказам на підставі чинного законодавства і не зв'язаний позицією сторін.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Оцінюючи подані позивачами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

За своє правовою природою даний Договір є договором оренди.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цих Кодексом (ч. 6 ст. 289 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Державну політику у сфері оренди здійснюють: Кабінет Міністрів України, а також Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо державного майна; органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим, - щодо майна, яке належить Автономній Республіці Крим; органи місцевого самоврядування - щодо майна, яке перебуває в комунальній власності. Відносини щодо оренди державного майна, майна, що належить Автономній республіці Крим або перебуває в комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно - правовими актами (ст. 2, ст. 3 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»).

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Відповідно до п. 3.1 Договору, за користування об'єктом оренди Орендар сплачує орендну плату, місячний розмір якої становить 8 123,16 грн. без ПДВ. Крім орендної плати Орендар сплачує компенсацію витрат Підприємства за користування земельною ділянкою, на якій розташований об'єкт оренди (разом - орендні платежі), яка за лютий 2014 року складає 208,11 грн. на місяць. Загальна сума до сплати становить 9 997,52 грн. з ПДВ.

Згідно з п. 3.2 Договору розмір орендної плати за кожній наступній місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць.

Додатково до орендної плати та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою нараховується ПДВ, в розмірах та у порядку, передбачених законодавством України, який сплачується Орендарем разом з орендною платою (п. 3.4 Договору).

Положеннями п. 3.5 Договору встановлено, що орендна плата сплачується Орендарем починаючи з дати підписання акту приймання-передачі об'єкту оренди. При поверненні об'єкта оренди Орендодавцеві останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акта приймання-передачі при поверненні об'єкта оренди Орендодавцеві.

За час фактичного користування об'єктом оренди після припинення дії Договору до передачі приміщення за актом Орендар зобов'язаний внести плату за користування приміщенням в розмірі орендної плати та комунальних платежів (п. 9.3 Договору).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 3.6 Договору, Орендні платежі сплачуються Орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності щомісячно не пізніше 20 числа поточного місяця на рахунок Підприємства.

Судом встановлено, що з лютого по серпень 2014 року відповідач мав сплатити 73 457,36 грн. орендних платежів за Договором.

Проте відповідач свого обов'язку по сплаті платежів в терміни, визначені п. 3.6 Договору, в повному обсязі не виконав.

В силу ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідач доказів повної оплати заборгованості за період заявлений в позовній заяві, до матеріалів справи не надав.

Матеріалами справи підтверджується та відповідачем не спростовано, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Айсберг Інвест» в порушення покладеного на нього законом та Договором обов'язку по сплаті орендних платежів (орендної плати та компенсації витрат Підприємства за користування земельною ділянкою)не виконав, в зв'язку з чим заборгованість останнього по сплаті орендних платежів становить 73 457,36 грн., яку Орендарем станом на час прийняття судового рішення не погашено, внаслідок чого позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Згідно з ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", термін дії договору визначається за погодженням сторін.

Пунктом 9.1 Договору сторони встановили строк його дії з 03.02.14. на термін до отримання Орендарем повідомлення про продаж об'єкта оренди (згідно рішення Київської міської ради від 31.03.11. № 100/5487 зі змінами та доповненнями), але не більше ніж на 2 роки 364 дні - до 01.02.17.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: розірвання договору.

Згідно з ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 188 ГК України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

При цьому, приписами п. 9.6 Договору встановлено, що Договір може бути на вимогу однієї зі сторін достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань.

Як вбачається з матеріалів справи Орендодавцем листом № 105/01-1847/в-04 від 22.07.14. (направлено 23.07.14.) відповідачу було направлено пропозицію про дострокове розірвання Договору, в зв'язку з наявність заборгованості зі сплати орендних платежів за п'ять місяців.

При цьому, невиконання відповідачем зобов'язання по сплаті орендних більше трьох місяців підряд свідчить про позбавлення позивачів того, на що вони розраховували при укладенні Договору (отримання орендних платежів).

Відповіді на вказану пропозицію відповідачем надано не було.

Враховуючи викладене, вимога позивачів про розірвання Договору є правомірною та такою, що підлягає задоволенню.

Орендар після припинення дії Договору оренди зобов'язаний протягом 30 (тридцяти) календарних днів передати майно по акту приймання-передачі підприємству. Акт приймання-передачі об'єкта оренди підписується Орендодавцем, Орендарем та Підприємством (п. 4.15 Договору).

Згідно ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах зазначених у договорі оренди.

Відповідно до ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймачеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

З розірванням Договору оренди, відповідач втрачає статус орендаря, а тому позовна вимога про виселення відповідача з орендованого ним приміщення за Договором та зобов'язання відповідача передати об'єкт оренди позивачам за актом приймання-передачі є обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Розірвати Договір № 32/606 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 03.02.14., який укладений між Печерською районною в місті Києві державною адміністрацією (01010, м. Київ, вул. Суворова, б. 15; ідентифікаційний код 37401206), Комунальним підприємством Печерського району м. Києва «Дирекція з управління нежитловим фондом Печерського району міста Києва» (01010, м. Київ, провулок Січневий, б. 9; ідентифікаційний код 35692211), Товариством з обмеженою відповідальністю «Айсберг Інвест» (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, б. 24, офіс 68; ідентифікаційний код 38348615).

3. Виселити Товариство з обмеженою відповідальністю «Айсберг Інвест» (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, б. 24, офіс 68; ідентифікаційний код 38348615) з приміщення загальною площею 83,9 кв.м в цоколі будинку, яке розміщене за адресою: м. Київ, вул. Предславинська, 12 та зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Айсберг Інвест» (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, б. 24, офіс 68; ідентифікаційний код 38348615) повернути приміщення загальною площею 83,9 кв.м в цоколі будинку, яке розміщене за адресою: м. Київ, вул. Предславинська, 12 по акту приймання-передачі Печерській районній в місті Києві державній адміністрації (01010, м. Київ, вул. Суворова, б. 15; ідентифікаційний код 37401206) та Комунальному підприємству Печерського району м. Києва «Дирекція з управління нежитловим фондом Печерського району міста Києва» (01010, м. Київ, провулок Січневий, б. 9; ідентифікаційний код 35692211).

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Айсберг Інвест» (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, б. 24, офіс 68; ідентифікаційний код 38348615) на користь Комунального підприємства Печерського району м. Києва «Дирекція з управління нежитловим фондом Печерського району міста Києва» (01010, м. Київ, провулок Січневий, б. 9; ідентифікаційний код 35692211) 73 457 (сімдесят три тисячі чотириста п'ятдесят сім) грн. 36 коп. - заборгованості зі сплати орендних платежів, 2 436 (дві тисячі чотириста тридцять шість) грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Айсберг Інвест» (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, б. 24, офіс 68; ідентифікаційний код 38348615) на користь Печерської районної в місті Києві державної адміністрації (01010, м. Київ, вул. Суворова, б. 15; ідентифікаційний код 37401206) 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору.

6. Після вступу рішення в законну силу видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 08.12.14.

Суддя Т.М. Ващенко