Рішення

від 04.12.2014 по справі 922/4688/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" грудня 2014 р.Справа № 922/4688/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жиляєва Є.М.

при секретарі судового засідання Коваленко М.Ю.

розглянувши справу

за позовом Підприємства "Фортіс" Харківської обласної організації Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Серп і Молот Плюс", м. Харків про стягнення 484555,34 грн. за участю представників:

позивача - Рибалко Г.С., довіреність № 2 від 23.07.2014 року4

відповідача - Лежнін В.І., довіреність від 29.08.2014 року

ВСТАНОВИВ:

Підприємство "Фортіс" Харківської обласної організації Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України", м. Харків (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Серп і Молот Плюс", м. Харків про стягнення 484555,34 грн. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на рахунки - фактури та видаткові накладні, відповідно до яких відповідачем отримано товар, на підставі чого, позивачем заявлено до стягнення суму основного боргу в розмірі 366749,80 грн., пеню в розмірі 58395,90 грн., індекс інфляції в розмірі 49517,33 грн. та проценти за користування коштами в розмірі 9892,31 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 23 жовтня 2014 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі № 922/4688/14 та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 11 листопада 2014 року об 11:00.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11 листопада 2014 року усне клопотання відповідача про відкладення розгляду справи задоволено та розгляд справи відкладено на 02 грудня 2014 року о 10:00, відповідно до приписів ст. 77 ГПК України.

02.12.2014 року через канцелярію суду, до матеріалів справи від відповідача надійшов відзив на позов (вх. № 42964/14) з додатковими документами, які досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

Позивач в призначене судове засідання з'явився, заявлений позов підтримав з підстав, викладених в позовній заяві. Також, заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване необхідністю надання додаткових документів та уточнень.

Відповідач в призначене судове засідання з'явився, проти позову заперечив повністю з підстав, викладених в наданому раніше відзиві на позовну заяву. Та заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване необхідністю ознайомлення з матеріалами справи.

Розглянувши усне клопотання позивача про відкладення розгляду справи, вислухавши думку відповідача, який не заперечував проти його задоволення, суд вважає за доцільне усне клопотання позивача задовольнити шляхом оголошення перерви в судовому засіданні.

02.12.2014 року в судовому засіданні оголошено перерву до 04.12.2014 року до 10:00год., відповідно до приписів ст. 77 ГПК України.

03.12.2014 року через канцелярію суду, до матеріалів справи від позивача надійшло клопотання про витребування доказів (вх. № 43383/14).

Позивач в призначеному судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених в позовній заяві та наполягав на їх задоволенні. Також, в засіданні підтримав подане клопотання про витребування доказів (вх. № 43383/14).

Відповідач в призначеному судовому засіданні проти позову заперечив повністю з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та просив суд в задоволенні позову відмовити повністю.

Розглянувши клопотання позивача про витребування доказів (вх. № 43383/14), вислухавши думку відповідача з приводу вказаного клопотання, суд залишає клопотання про витребування доказів без задоволення з таких підстав.

Відповідно до положень ст. 38 ГПК України сторона, прокурор, які порушують клопотання перед господарським судом про витребування доказів, повинні докладно зазначити: який доказ вимагається, підстави, з яких вони вважають, що ці докази має підприємство чи організація, і обставини, які можуть підтвердити ці докази.

Відповідно цьому, з урахуванням матеріалів справи, а також висловлених в судовому засіданні думок сторін, суд відхиляє клопотання про витребування доказів, як необґрунтоване. Так, в клопотанні не вказано які саме обставини, можуть підтвердити відповідні документи, а також яке значення для правильного вирішення цієї справи мають відповідні обставини. Тобто заявником клопотання не обґрунтовано, що витребувані ним докази відносяться до предмету доказування і відповідають принципу допустимості доказів (господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи -ст. 34 ГПК України).

Крім того, суд зазначає, що покладення судом за ініціативою однієї сторони обов'язку на іншу сторону щодо надання доказів на підтвердження своєї позиції є таким, що суперечить принципу змагальності - ст.ст. 4-3, 33 ГПК України. Згідно положень цих норм судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Тобто, у заявника клопотання і у суду відсутні правові підстави для спонукання однієї сторони подати докази на підтвердження своєї позиції, або позиції противної сторони. Сторони компетентні самостійно вирішити це питання, і самостійно несуть ризик недостатності поданих ними доказів.

Таким чином, за висновками суду, в матеріалах господарської справи № 922/4688/14 достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору та які є необхідними для прийняття повного і обґрунтованого судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, всебічно та повно дослідивши надані докази, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, суд встановив наступне.

Позивач - Підприємство "Фортіс" Харківської обласної організації Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України" відповідно до видаткових накладних: № Фо-04/11-4 від 04.11.2013р. на суму 36112,80 грн.; № Фо-06/11-3 від 06.11.2013р. на суму 50995,08 грн.; № Фо-08/1102 від 08.11.2013р. на суму 36301,44 грн.; № Фо-11/11-12 від 11.11.2013р. на суму 50995,09 грн.; № Фо-13/11-2 від 13.11.2013р. на суму 12479,71 грн.; № Фо-15/11-4 від 15.11.2013р. на суму 36112,80 грн.; № Фо-19/11-5 від 19.11.2013р.; № Фо-21/11-1 від 21.11.2013р. на суму 36112,80 грн.; № Фо-25/11-2 від 25.11.2013р. на суму 36921,10 грн.; № Фо-26/11-3 від 26.11.2013р. на суму 36112,80 грн., передав відповідачу - Товариству з обмеженою відповідальністю "Серп і Молот Плюс" товар, який перелічений в вищенаведених накладних, всього на загальну суму 371749,80 грн., що підтверджено копіями вищевказаних документів, які містяться в матеріалах справи № 922/4688/14 (а.с. 12-21, том справи 1).

Відповідач товар від позивача отримав, про що свідчить наявний підпис та печатка підприємства на вищевказаних видаткових накладних, проте його вартість відповідач оплатив позивачу частково в розмірі 5000,00 грн., у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість за отриманий товар у розмірі 366749,80 грн.

У зв'язку з вищевикладеним, позивачем на адресу відповідача були направлені Претензії за вих. № 30 від 08.04.2014р. та за вих. № 2 від 17.06.2014р., в яких позивач зазначав про наявність у відповідача заборгованості та просив останнього провести розрахунок з позивачем (а.с. 40-45, том справи 1).

Проте відповідач відповіді на претензії не надав та суму боргу позивачу не сплатив.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Враховуючи вищевикладене, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за поставлений товар в розмірі 366749,80 грн., в обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на Рахунки - фактури (а.с.76-86, том справи 1), видаткові накладні (а.с. 12-21, том справи 1), як на первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарської операції.

Відповідач під час розгляду справи проти позову заперечив повністю, зокрема наголошував, що надані позивачем видаткові накладні не підтверджують постачання товару саме відповідачу, оскільки у видаткових накладних не вказано особу, що їх підписала та не вказано на те, що товари отримувалися на підставі довіреностей, як і не надано цих довіреностей.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу.

Суд вважає за необхідне зазначити про те, що поставка товару за накладними є позадоговірною, оскільки позивачем не надано суду будь-якого договору в обґрунтування договірної передачі товару. Сума боргу в розмірі 366749,80 грн. грн., підтверджується видатковими накладними, в яких зазначено про отримання товару без посилання на договір.

Вказана домовленість сторін про передачу товару відповідає вимогам ч. 2 ст. 205 ЦК України, згідно з якими правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. Підтвердженням такого волевиявлення є наявність підписаних з боку сторін первинних бухгалтерських документів (видаткових накладних).

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з приписами ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Термін виконання зобов'язання, що випливає з правовідносин поставки (купівлі-продажу), чітко встановлений зазначеною спеціальною нормою права - покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Крім того, відповідно до частини першої статті 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Таким чином, наявність зобов'язання відповідача з проведення платежів за отриманий товар випливає безпосередньо зі змісту частини першої статті 692 ЦК України, а не ставиться в залежність від звернення до нього з окремою вимогою в порядку частини другої статті 530 ЦК України.

Крім того, згідно ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Надані позивачем до матеріалів справи видаткові накладні містять інформацію про отриманий товар, вказані накладні з боку відповідача підписані уповноваженою особою та дійсність її підпису на накладній посвідчена печаткою ТОВ «Серп і Молот Плюс».

Зважаючи на те, що товар було отримано відповідачем, то згідно ст. 664 Цивільного кодексу України позивач вважається таким, що виконав свої обов'язки з поставки товару з моменту надання товару в розпорядження відповідача.

Суд також звертає увагу, що видаткові накладні складені у відповідності до «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом МФУ від 24.05.1995 р. та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р., вони також відповідають ознакам первинних документів бухгалтерського обліку, є доказом проведення та відображення сторонами певних господарських операцій та доказом на підтвердження фактичної поставки відповідачем товару. Дані, що відображені у видаткових накладних не спростовані відповідачем жодними доказами.

Також, відсутність довіреності на отримання товару за вказаними видатковими накладними не спростовує факту отримання товару уповноваженою особою відповідача, оскільки підпис отримувача завірений печаткоюТОВ «Серп і Молот Плюс».

Враховуючи вищевикладене, факт отримання товару відповідачем і видаткові накладні, надані позивачем на підтвердження своїх позовних вимог, є самостійними підставами для виникнення обов'язку у відповідача здійснити розрахунки за отриманий товар.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм закону, а також враховуючи, що відповідач, в установленому ст.ст. 32, 33 ГПК України порядку обставини, які повідомлені суду позивачем не спростував, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар в розмірі 366749,80 грн. обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи № 922/4688/14 доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Розглядаючи вимогу позивача про стягнення з відповідача 58395,90грн. пені суд виходить до висновку, що вона не підлягає задоволенню, при цьому суд бере до уваги вимоги частини другої статті 547 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним, таким чином суд приходить до висновку про безпідставність такої вимоги позивача, оскільки такий вид відповідальності, як нарахування пені сторонами в письмовій формі не додержано, у зв'язку з чим в частині стягнення з відповідача 58395,90 грн. пені суд відмовляє.

Окрім того, позивач заявив до стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 9892,31 грн. та інфляційні нарахування суми заборгованості у розмірі 49517,33 грн.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Як свідчать матеріали справи, наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат позивачем визначений вірно згідно з вимогами діючого законодавства, що дає підстави суду задовольнити позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних у розмірі 9892,31 грн. та інфляційних нарахувань у розмірі 49517,33 грн.

Наведені обставини є підставою для часткового задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 ГПК України, відповідно до якої судові витрати за майновий характер спору в даному разі покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Втім, враховуючи звільнення позивача від сплати судового збору на підставі пункту 19 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір" судовий збір наразі з позивача не стягується.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Серп і молот плюс", (61003, м. Харків, пров. Дубового, 8, код ЄДРПОУ 36626548) на користь Підприємства "Фортіс" Харківської обласної організації Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України" (61039, м. Харків, пр. Постишева, 2, р/р 26002060566158 КБ Харківське ГРУ ПриватБанку, МФО 351533, код ЄДРПОУ 36627138) - 366749,80 грн. основного боргу, 49517,33 грн. індексу інфляції, 9892,31 грн. 3 % річних.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Серп і молот плюс", (61003, м. Харків, пров. Дубового, 8, код ЄДРПОУ 36626548) на користь державного бюджету України (Управління державної казначейської служби України у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області, код отримувача коштів 37999654, рахунок 31215206783003 в ГУ ДКСУ у Харківський області, МФО 851011, призначення платежу *; 101; код бюджетної класифікації 22030001; 03500039 Судовий збір ГС Х/о, п. 1) - 8523,18 грн. судового збору.

Видати відповідні накази після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення пені в сумі 58395,90 грн. відмовити.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 09.12.2014 р.

Суддя Є.М. Жиляєв