Постанова

від 08.12.2014 по справі 910/23905/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2014 року Справа № 910/23905/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Карабаня В.Я.,

суддів Жаботиної Г.В., Ковтонюк Л.В.,

у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін:

від позивача: Антонова І.В. дов.,

від відповідача: Падасенко Ю.В. - арбітражний керуючий,

від третіх осіб: у засідання не прибули,

розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ПІРЕУС БАНК МКБ"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.10.2014р.

у справі № 910/23905/13 Господарського суду міста Києва

за позовом Публічного акціонерного товариства "ПІРЕУС БАНК МКБ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрконтракт",

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Дочірнє підприємство "Центр самоосвіти "Технопроф" та Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві

про визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "ПІРЕУС БАНК МКБ" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрконтракт" про визнання права власності на нежитлове приміщення загальною площею 500,4 м 2 , розташоване на десятому поверсі адміністративно-господарської будівлі по вул. Світлицького, 35 у м. Києві, згідно з планом, що є додатком 1 до укладеного між сторонами договору пайової участі у фінансуванні будівництва №114/1/Укс від 20.02.2008р.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.06.2014р. (суддя Босий В.П.), яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.10.2014р. (колегія суддів у складі: Кропивної Л.В., Смирнової Л.Г., Чорної Л.В.), у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з вказаними судовими рішеннями, Публічне акціонерне товариство "ПІРЕУС БАНК МКБ" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, заявило вимоги про скасування постанови суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції, а також ухвалення нового рішення про задоволення позову.

Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що 20.02.2008р. між відповідачем та Усенком Володимиром Миколайовичем укладено договір №114/1/Укс пайової участі у фінансуванні будівництва (надалі - договір пайової участі), за умовами якого передбачено надання Усенком В.М. відповідачу грошових коштів у порядку своєї пайової участі в будівництві адміністративно-господарської будівлі за адресою: м. Київ, вул. Світлицького, 35, використання відповідачем цих грошових коштів для будівництва об'єкта та передання ним Усенку В.М. після завершення будівництва частини цього об'єкта - нежитлового приміщення, визначеного п. 1.2 договору.

У п. 1.2 договору пайової участі визначено опис об'єкта фінансування, що підлягає передачі Усенку В.М. в порядку та на умовах цього договору після завершення будівництва: загальна площа об'єкта фінансування 500,4 м 2 ; розташований на 10 поверсі згідно з осями, вказаними в додатку №1, який є невід'ємною частиною цього договору; адреса: м. Київ, вул. Світлицького, 35; плановий термін закінчення будівництва - 1 квартал 2009 року; плановий термін введення в експлуатацію - 2 квартал 2009 року.

Згідно з п. 2.7 договору пайової участі збудований об'єкт фінансування підприємство передає Усенку В.М. на підставі акту приймання-передачі об'єкта фінансування.

Крім того, між Відкритим акціонерним товариством "Міжнародний комерційний банк", правонаступником якого є позивач, та Усенком В.М. укладено кредитний договір №КФ/08-18/КД від 14.03.2008р. (надалі - кредитний договір), за умовами якого (з урахуванням додаткової угоди №1 від 14.03.2008р.) Усенку В.М. надано кредит у сумі 800000 доларів США терміном з 14.03.2008р. до 15.03.2010р. у готівковій формі для оплати за договором №114/1/Укс пайової участі у фінансуванні будівництва.

Між ВАТ "Міжнародний комерційний банк", правонаступником якого є позивач, та Усенком В.М. укладено договір уступки права вимоги під відкладальною умовою №У/08-18/КД від 17.07.2008р. (надалі - договір уступки), за умовами якого Усенко В.М. відступає позивачеві право вимоги, належне йому за договором пайової участі у фінансуванні будівництва №114/1/Укс.

Також між ВАТ "Міжнародний комерційний банк" та Усенком В.М. укладено договір застави №ЗФ/08-18/КД від 17.07.2008р., який забезпечує всі вимоги позивача як кредитора за умовами кредитного договору №КФ/08-18/КД. За умовами цього договору в якості забезпечення зобов'язань за кредитним договором Усенко В.М. передає в заставу позивачу всі майнові права у повному обсязі на отримання нежитлового приміщення загальною площею 500,4 м 2 , яке розташовано на 10 поверсі нежитлової будівлі за адресою: м. Київ, вул. Світлицького, 35, по договору пайової участі у фінансуванні будівництва №114/1/Укс, в порядку та на умовах, викладених в договорі уступки права вимоги під відкладальною умовою №У/08-18/КД.

Між відповідачем, Усенком В.М. та позивачем 17.07.2008р. укладено додаткову угоду №2 до договору №114/1/Укс пайової участі у фінансуванні будівництва, згідно з п. 1 якої сторони погодили внесення змін та доповнення до вказаного договору: замість Усенка В.М. вважати стороною цього договору пайової участі позивача.

Звертаючись з позовом у даній справі, позивач заявив вимоги про визнання за ним права власності на нежитлове приміщення загальною площею 500,4 м 2 , розташоване на десятому поверсі адміністративно-господарської будівлі по вул. Світлицького, 35 у м. Києві, згідно з планом, що є додатком 1 до укладеного між сторонами договору пайової участі у фінансуванні будівництва №114/1/Укс від 20.02.2008р.

Визнання права є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів, передбачених ч. 2 ст. 16 ЦК України. Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Стаття 1 ГПК України передбачає право відповідних осіб звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Згідно зі ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує право власності.

Вказана норма передбачає захист прав власника в разі його порушення або невизнання певною особою тощо, а відтак при вирішенні спору на її підставі суттєвим є встановлення, зокрема, обставин виникнення у позивача права власності на відповідний об'єкт, а також оспорення чи невизнання цього права з боку певних осіб.

У силу ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Момент набуття права власності за договором визначений у ст. 334 ЦК України, відповідно до ч. 1, 4 якої право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом; права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

При цьому згідно з ч. 2 ст. 331 ЦК України, яка регулює набуття права власності на новостворене майно та об'єкти незавершеного будівництва, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна); якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації; якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Частинами 2, 5 ст. 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачено, що суб'єкти містобудування зобов'язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об'єктів; проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів; 6) реєстрація права власності на об'єкт містобудування.

У відповідності до ст.ст. 2, 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, зокрема, право власності на нерухоме майно.

Оскільки договором пайової участі передбачено передання відповідачем позивачу відповідної частини об'єкта будівництва після завершення його будівництва за актом приймання-передачі об'єкта фінансування, згідно з положеннями викладених вище правових норм право власності на спірний об'єкт у позивача виникає після завершення будівництва об'єкту, введення в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту, фактичної передачі його пайовику та реєстрації цього права.

Проте судами першої та апеляційної інстанцій на підставі дослідження наданих сторонами доказів встановлено, що Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в м. Києві не надавались та не реєструвались дозволи на виконання будівельних робіт та інші документи дозвільного характеру, які б давали право на виконання будівельних робіт з будівництва адміністративно-господарської будівлі на вул. Світлицького, 35 у м. Києві, об'єкт за вказаною адресою в експлуатацію не приймався.

Тобто з встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи вбачається, що на момент вирішення даного спору позивач у встановленому законом порядку не набув право власності на нежитлове приміщення, вказане ним у позові, оскільки факт створення відповідного об'єкту нерухомості шляхом його будівництва та прийняття в експлуатацію в установленому законом порядку, а також передання позивачеві за актом приймання-передачі відповідного нежитлового приміщення в цьому об'єкті останнім не доведено.

Оскільки зобов'язальні правовідносини між сторонами у справі не припинилися виконанням та набуттям у зв'язку з цим позивачем права власності на відповідне майно, а судове рішення не може підміняти собою правовстановлюючих документів, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність законних підстав для визнання за позивачем права власності на спірний об'єкт, адже такий спосіб захисту може бути застосований лише щодо особи, яка вже є власником.

З огляду на таке викладені у касаційній скарзі доводи позивача підлягають відхиленню, оскільки під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій ним не доведено обставин набуття права власності на певне новостворене, в розумінні ч. 2 ст. 331 ЦК України, нерухоме майно в установленому законом та умовами договору порядку.

Отже, перевіривши відповідно до ч. 2 ст. 111 5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення в оскарженій постанові, касаційна інстанція не вбачає підстав для її скасування та задоволення касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ПІРЕУС БАНК МКБ" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.10.2014р. у справі №910/23905/13 Господарського суду міста Києва - без змін.

Головуючий суддя Карабань В.Я.

Судді Жаботина Г.В.

Ковтонюк Л.В.