Постанова

від 08.12.2014 по справі 907/624/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2014 року Справа № 907/624/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Карабаня В.Я.,

суддів Жаботиної Г.В., Ковтонюк Л.В.,

у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін:

від позивачів: у засідання не прибули,

від відповідача 1: у засідання не прибули,

від відповідача 2: Сіднєнко О.Л., дов.,

від третьої особи: у засідання не прибули,

від прокуратури: Гудименко Ю.В., посв.,

розглянувши касаційну скаргу виконуючого обов'язки прокурора Закарпатської області

на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14.10.2014р.

у справі № 907/624/14 Господарського суду Закарпатської області

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Патент"

до відповідача-1 Виконавчого комітету Ужгородської міської ради

та до відповідача-2 Регіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Будинковий комітет "Мрія-Уж",

за участю прокурора міста Ужгорода,

про визнання протиправними та скасування рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 22.05.2014р. №172 "Про затвердження акту приймання-передачі гуртожитку" і акту приймання-передачі від 23.04.2014р.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з додатковою відповідальністю "Патент" звернулось до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Виконавчого комітету Ужгородської міської ради та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області про визнання протиправними та скасування рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 22.05.2014р. №172 "Про затвердження акту приймання-передачі гуртожитку" і акту приймання-передачі від 23.04.2014р. До участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучено Будинковий комітет "Мрія-Уж".

Ухвалою від 21.08.2014р. Господарський суд Закарпатської області (суддя Журавчак Л.С.) припинив провадження в справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Постановою від 14.10.2014р. Львівський апеляційний господарський суд (колегія суддів: Гнатюк Г.М., Кравчук Н.М., Мирутенко О.Л.) вказану ухвалу суду першої інстанції скасував, направивши справу до Господарського суду Закарпатської області.

Не погодившись з вказаною постановою суду апеляційної інстанції, виконуючий обов'язки прокурора Закарпатської області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій заявив вимоги про її скасування та залишення без змін ухвали суду першої інстанції. Касаційна скарга мотивована посиланням на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Фонд державного майна України в своєму відзиві вказану касаційну скаргу підтримав. Товариство з додатковою відповідальністю "Патент" у відзиві проти вимог касаційної скарги заперечило, посилаючись на законність і обґрунтованість постанови суду апеляційної інстанції.

Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що 11.04.2014р. Ужгородською міською радою прийнято рішення №1256 про прийняття гуртожитку по вул. Джамбула, 50 житловою площею 6706 м 2 у комунальну власність з подальшою передачею його в оперативне управління Будинкового комітету "Мрія-Уж". На виконання вказаного рішення спеціально створеною комісією 23.04.2014р. складено акт приймання-передачі вказаного гуртожитку, який затверджено рішенням Виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 22.05.2014 за №172.

Звертаючись з позовом у даній справі, Товариство з додатковою відповідальністю "Патент" заявило вимоги про визнання протиправними та скасування рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 22.05.2014р. №172 "Про затвердження акту приймання-передачі гуртожитку" і акту приймання-передачі від 23.04.2014р.

Суд першої інстанції припинив провадження у справі за вказаною позовною вимогою на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, згідно з якою господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Застосувавши положення вказаної норми, суд першої інстанції виходив з висновку про публічно-правовий характер даного спору та послався на положення п. 1 ч. 1 ст. 3, ч.ч. 1, 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України, п. 51 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування", п. 1 ч. 1 ст. 18 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків".

Суд апеляційної інстанції не погодився з висновком про припинення провадження в справі, оскільки даний спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства через відсутність у правовідносинах сторін обов'язкового елементу публічно-правового спору - владних управлінських функцій одного з учасників відносин перед іншим, адже ст. 52 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" серед інших не передбачено повноваження приймати об'єкти нерухомості з державної форми власності у комунальну.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності; а місцеві адміністративні суди розглядають справи адміністративної юрисдикції (адміністративні справи).

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Зміст господарських правовідносин визначений у ст. 1 Господарського кодексу України, згідно з якою господарськими правовідносинами є правовідносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання, до яких ст. 2 цього Кодексу віднесено, зокрема, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією.

При цьому ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів, які захищаються, зокрема, шляхом визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів. Такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів передбачений також п. 10 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України.

З встановлених судами обставин вбачається, що спір у даній справі виник між суб'єктом господарювання та органом місцевого самоврядування у зв'язку з прийняттям останнім рішення, яке, на думку позивача, ущемлює його право власності на будівлю гуртожитку по вул. Джамбула, 50 у м. Ужгороді. Тобто позов у даній справі спрямований на захист права власності позивача, наявність та порушення якого він доводить, тобто права, що виникає з господарських правовідносин, врегульованих ЦК України та ГК України. При чому оскаржуване рішення органу місцевого самоврядування стосується правовідносин з прийняття відповідного майна в комунальну власність, а не виконання ним певних владних управлінських функцій щодо позивача.

Тобто по суті між сторонами у даній справі виник спір щодо права власності на будівлю гуртожитку, яке може бути захищене не лише шляхом визнання права, а й іншими передбаченими законом способами. Відтак цей спір має господарський характер та підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Отже, перевіривши відповідно до ч. 2 ст. 111 5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення в оскарженій постанові, касаційна інстанція не вбачає підстав для її скасування та задоволення касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу виконуючого обов'язки прокурора Закарпатської області залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14.10.2014р. у справі №907/624/14 Господарського суду Закарпатської області - без змін.

Головуючий суддя Карабань В.Я.

Судді Жаботина Г.В.

Ковтонюк Л.В.