Постанова

від 10.11.2014 по справі 815/4971/14

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

Справа № 815/4971/14

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2014 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Андрухіва В.В.

при секретарі Белан М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Одесі справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСЕКСПОТРАНС" до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

04 вересня 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ІСЕКСПОТРАНС" звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0003362202 та № 0003372202 від 12 серпня 2014 року.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у період з 16.06.2014 року по 20.06.2014 року уповноваженою особою ДПІ у Київському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «ІСЕКСПОТРАНС» код за ЄДРПОУ 37282040, з питань правових відносин з ТОВ «ЕКО-БУД-МОНТАЖ» код за ЄДРПОУ 38351999 за період січень 2014 року, ТОВ «ТД «ОРЛАН» код за ЄДРПОУ 38352333 за період січень, лютий 2014 року, ПП «ПІВДЕННЕ НАСІННЯ» код за ЄДРПОУ 35931421 за період серпень 2013 року, ТОВ «СЕРВІС АВТО» код ЄДРПОУ 36955291 за період жовтень 2013 року, ТОВ «ФЛОРІН ТЕХНО» код ЄДРПОУ 38812750, ТОВ «ІНКОМФАРМА» код за ЄДРПОУ 37439114 за період лютий 2014р., ТОВ «РАЙЗ ОД» код за ЄДРПОУ 38787122 за період березень 2014 року, за результатами якої складено Акт перевірки від 27 червня 2014 року №1553/22-02/37282040.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «ІСЕКСПОТРАНС»:

- п.198.2, 198.3, 198.6 статті 198, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає нарахуванню у сумі 404,41 тис. грн.;

- п.138.1, 138.2, 138.8 статті, п.п.139.1.9. п.139.1. статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток, що підлягає нарахуванню у сумі 89862,47 грн.

Позивач вказав, що 05.08.2014 року до ДПІ у Київському районі м.Одеси ТОВ «ІСЕКСПОТРАНС» були подані заперечення на акт перевірки. ДПІ у Київському районі м.Одеси листом від 08 серпня 2014 року №28750/10/15-51-22-02 повідомила про відмову у врахуванні доводів, викладених в запереченнях на акт перевірки, у зв'язку з тим, що заперечення були подані нібито з одноденним пропущенням передбаченого законом, строку на подання заперечень.

12 серпня 2014 року на підставі акту від 27.06.2014 року №1553/22-02/37282040, ДПІ у Київському районі м.Одеси були прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0003372202 про збільшення грошового зобов'язання ТОВ «ІСЕКСПОТРАНС» з податку на додану вартість на суму 404414 грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 101103 грн.; №0003362202 про збільшення грошового зобов'язання ТОВ «ІСЕКСПОТРАНС» з податку на прибуток на суму 89863 грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 22466 грн.

Позивач не згоден з висновками даного Акту, вважає їх необгрунтованими, а винесені податкові повідомлення-рішення такими, що підлягають скасуванню, оскільки при проведенні перевірки ТОВ «ІСЕКСПОТРАНС» надало усі первинні документи, які запитувалися відповідачем, що підтверджують реальність господарських операцій з контрагентами.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити позов з наведених вище підстав.

Представник відповідача позов не визнав, надав заперечення, згідно яких позовні вимоги вважає безпідставними, податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області № 0003362202 та № 0003372202 від 12 серпня 2014 року законними, тому у задоволенні позовних вимог просив відмовити у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані сторонами докази, суд встановив наступні обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.09.2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ІСЕКСПОТРАНС" зареєстровано № 1 556 102 0000040111 у Одеському міському управлінні юстиції.

ТОВ "ІСЕКСПОТРАНС" взято на податковий облік в органах державної податкової служби 27.09.2010 року за №8064, станом на момент перевірки перебувало на обліку в ДПІ у Київському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області.

Судом встановлено, що у період з 16.06.2014 року по 20.06.2014 року уповноваженою особою ДПІ у Київському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «ІСЕКСПО ТРАНС» код за ЄДРПОУ 37282040, з питань правових відносин з ТОВ «ЕКО-БУД-МОНТАЖ» код за ЄДРПОУ 38351999 за період січень 2014 року, ТОВ «ТД «ОРЛАН» код за ЄДРПОУ 38352333 за період січень, лютий 2014 року, ПП «ПІВДЕННЕ НАСІННЯ» код за ЄДРПОУ 35931421 за період серпень 2013 року, ТОВ «СЕРВІС АВТО» код ЄДРПОУ 36955291 за період жовтень 2013 року, ТОВ «ФЛОРІН ТЕХНО» код ЄДРПОУ 38812750, ТОВ «ІНКОМФАРМА» код за ЄДРПОУ 37439114 за період лютий 2014р., ТОВ «РАЙЗ ОД» код за ЄДРПОУ 38787122 за період березень 2014 року, за результатами якої складено Акт перевірки від 27 червня 2014 року №1553/22-02/37282040.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «ІСЕКСПО ТРАНС»:

- п.198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає нарахуванню у сумі 404, 41 тис. грн.;

- п.138.1, 138.2, 138.8 статті, п.п.139.1.9. п.139.1. статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток, що підлягає нарахуванню у сумі 89862,47 грн.

З матеріалів справи вбачається, що 05.08.2014 року до ДПІ у Київському районі м.Одеси ТОВ «ІСЕКСПОТРАНС» були подані заперечення на акт перевірки від 27 червня 2014 року №1553/22-02/37282040. Листом від 08 серпня 2014 року №28750/10/15-51-22-02 ДПІ у Київському районі м.Одеси повідомила про відмову врахувати доводи, викладені в запереченнях на акт перевірки, у зв'язку з пропуском передбаченого законом строку на їх подання.

12 серпня 2014 року на підставі акту від 27.06.2014 року №1553/22-02/37282040 ДПІ у Київському районі м.Одеси прийнято податкове повідомлення-рішення №0003372202 за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 502517 грн., із них за основним платежем - 404414 грн., та штрафними санкціями у сумі 101103 грн.

12 серпня 2014 року на підставі акту від 27.06.2014 року №1553/22-02/37282040 ДПІ у Київському районі м.Одеси прийнято податкове повідомлення-рішення №0003362202 за платежем: податок на прибуток на загальну суму 112329 грн., із них за основним платежем - 89863 грн., та штрафними санкціями у сумі 22466 грн.

Під час проведення перевірки ТОВ «ІСЕКСПОТРАНС» відповідачем були використані наступні акти:

- Акт № 801/22-02/38352333 від 14.04.2014р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Торговий Дім «Орлан» (код за ЄДРПОУ 38352333) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.01.2014 по 28.02.2014 pp., складений у приміщенні ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області за адресою м.Одеса, вул. Ак. Глушка буд 17/2, каб. 203;

- Акт № 1440/26-55-22-07/38812750 від 22.05.2014 р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Флорін Техно» (податковий номер 38812750) щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 01.11.2013 по 30.11.2013 року, надісланий ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві;

- Акт №1037/22-02/38787122 від 19.05.2014 «Про неможливість проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю «Райз ОД», код за ЄДРПОУ 38787122 щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період за березень 2014 року, складений у приміщенні ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області за адресою м.Одеса, вул. Ак. Глушка буд 17/2, каб. 203;

- Акт №1387/26-55-22-07/37439114 від 16.05.2014 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Південне насіння» (код 35931421) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за липень , серпень, жовтень 2013 року, надісланий ДПІ у м. Херсоні ГУ Міндоходів у Херсонській області;

- Акт №1821/15-53-22-3/38351999 від 01.04.2014р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "ЕКО-БУД-МОНТАЖ"», код ЄДРПОУ - 38351999 щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами за період січень 2014 року - лютий 2014 року, надісланий ДПІ в Приморському районі м.Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області;

- Акт 16.05.2014 року №1387/26-55-22-07/37439114 «Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНКОМФАРМА» (податковий номер 37439114) щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 01.02.2014р. по 31.03.2014р., надісланий ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві;

- Акт 25.12.2013 № 1581/21-03-22-05/36955291 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ „Сервіс авто" (код 36955291) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за жовтень 2013 року надісланий ДПІ у м.Херсоні Херсонської області».

Судом встановлено, що вищеперелічені акти є актами про неможливість проведення зустрічної звірки, та первинна документація контрагентів-постачальників позивача контролюючими органами під час складання цих актів не досліджувалася.

На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій операції TOB "ІСЕКСПОТРАНС" з контрагентами-постачальниками: TOB «ТД «ОРЛАН» код за ЄДРПОУ 38352333 за період січень, лютий 2014 року; ПП «ПІВДЕННЕ НАСІННЯ» код за ЄДРПОУ 35931421 за період серпень 2013 року, TOB «СЕРВІС АВТО» код ЄДРПОУ 36955291 за період жовтень 2013 року; TOB «ФЛОРІН ТЕХНО» код ЄДРПОУ 38812750; TOB «ІНКОМФАРМА» код за ЄДРПОУ 37439114 за період лютий 2014 року; TOB «РАЙЗ ОД» код за ЄДРПОУ 38787122 за період березень 2014 року; TOB «ЕКО-БУД-МОНТАЖ» код за ЄДРПОУ 38351999, позивачем надано: договори з постачання овочево - фруктової продукції, а саме: договір поставки № РД - 0000001 від 01.03.2014 року, договір поставки № 02/15 від 01.10.2013 року, договір поставки № 1302/11 від 01.11.2013 року, договір поставки №51 від 01.08.2013 року, договір поставки № 1/11/2013 від 01.11.2013 року, договір поставки № 1/32 від 01.08.2013 року, та договір про надання послуг № 47/1308 від 01.08.2013 року з перебирання, сортування, фасування та вантаження і розвантаження овочево - фруктової продукції. (Том 1 а.с.102-115).

На підтвердження правомірності формування податкового кредиту в періоді, що перевірявся, за результатами господарських відносин з платниками податків ТОВ «ЕКО-БУД-МОНТАЖ», ТОВ «ТД «ОРЛАН», ПП «ПІВДЕННЕ НАСІННЯ», ТОВ «СЕРВІС АВТО», ТОВ «ФЛОРІН ТЕХНО», ТОВ «ІНКОМФАРМА», ТОВ «РАЙЗ ОД» - позивачем надано суду копії податкових накладних, виписаних вказаними контрагентами, а саме: податкова накладна №6 від 01.03.2014 року; податкова накладна №7 від 01.03.2014 року; податкова накладна №441 від 03.03.2014 року; податкова накладна №822 від 05.03.2014 року; податкова накладна №1812 від 10.03.2014 року; податкова накладна №2437 від 13.03.2014 року; податкова накладна №2805 від 15.03.2014 року; податкова накладна №3229 від 17.03.2014 року; податкова накладна №3604 від 19.03.2014 року; податкова накладна №3825 від 20.03.2014 року; податкова накладна №4202 від 22.03.2014 року; податкова накладна №2322 від 24.12.2013 року; податкова накладна №2323 від 24.12.2013 року; податкова накладна №2703 від 28.12.2013 року; податкова накладна №1 від 01.01.2014 року; податкова накладна №204 від 03.01.2014 року; податкова накладна №301 від 04.01.2014 року; податкова накладна №715 від 08.01.2014 року; податкова накладна №813 від 09.01.2014 року; податкова накладна №1308 від 14.01.2014 року; податкова накладна №1507 від 16.01.2014 року; податкова накладна №1701 від 18.01.2014 року; податкова накладна №2114 від 22.01.2014 року; податкова накладна №2610 від 27.01.2014 року; податкова накладна №3120 від 29.01.2014 року; податкова накладна №3953 від 31.01.2014 року; податкова накладна №4 від 12.10.2014 року; податкова накладна №3 від 07.10.2013 року; податкова накладна №2 від 01.10.2013 року; податкова накладна №10461 від 27.12.2013 року; податкова накладна №2 від 01.01.2014 року; податкова накладна №4401 від 12.01.2014 року; податкова накладна №6028 від 16.01.2014 року; податкова накладна №8035 від 21.01.2014 року; податкова накладна №9601 від 25.01.2014 року; податкова накладна №6847 від 18.02.014 року; податкова накладна №7616 від 20.02.2014 року; податкова накладна №73 від 06.11.2013 року; податкова накладна №74 від 08.11.2013 року; податкова накладна №75 від 09.11.2013 року; податкова накладна №76 від 11.11.2013 року; податкова накладна №77 від 19.11.2013 року; податкова накладна №78 від 22.11.2013 року; податкова накладна №81 від 29.11.2013 року; податкова накладна №80 від 25.11.2013 року; податкова накладна №69 від 01.11.2013 року; податкова накладна №70 від 01.11.2013 року; податкова накладна №71 від 02.11.2013 року; податкова накладна №72 від 04.11.2013 року; податкова накладна №111 від 24.02.2014 року; податкова накладна №188 від 18.02.2014 року; податкова накладна №83 від 15.02.2014 року; податкова накладна №189 від 27.02.2014 року; податкова накладна №108 від 22.02.2014 року; податкова накладна №185 від 13.02.2014 року; податкова накладна №76 від 11.02.2014 року; податкова накладна №53 від 10.02.2014 року; податкова накладна №48 від 07.02.2014 року; податкова накладна №43 від 06.02.2014 року; податкова накладна №182 від 05.02.2014 року; податкова накладна №36 від 04.02.2014 року; податкова накладна №181 від 04.02.2014 року; податкова накладна №178 від 03.02.2014 року; податкова накладна №177 від 02.02.2014 року; податкова накладна №23 від 01.02.2014 року; податкова накладна №173 від 01.02.2014 року; податкова накладна №25 від 01.08.2013 року; податкова накладна №26 від 02.08.2013 року; податкова накладна №27 від 03.08.2013 року; податкова накладна №110 від 18.02.2014 року; податкова накладна №53 від 10.02.2014 року; податкова накладна №44 від 07.02.2014 року; податкова накладна №38 від 07.02.2014 року; податкова накладна №34 від 07.02.2014 року; податкова накладна №17 від 04.02.2014 року; податкова накладна №21 від 04.03.2014 року; податкова накладна №45 від 07.03.2014 року; податкова накладна №16 від 04.03.2014 року; податкова накладна №6 від 03.03.2014 року; податкова накладна №47 від 07.03.2014 року; податкова накладна №30 від 07.10.2013 року; податкова накладна №53 від 10.10.2014 року; податкова накладна №98 від 17.10.2013 року; податкова накладна №99 від 17.10.2013 року; податкова накладна №170 від 31.01.2014 року; податкова накладна №162 від 30.01.2014 року; податкова накладна №137 від 27.01.2014 року; податкова накладна №136 від 27.01.2014 року; податкова накладна №133 від 27.01 2014 року; податкова накладна №121 від 24.01.2014 року; податкова накладна №119 від 24.01.2014 року; податкова накладна №155 від 29.01.2014 року; податкова накладна №70 від 07.08.2013 року; податкова накладна №45 від 05.08.2013 року; податкова накладна №30 від 03.08.2013 року; податкова накладна №64 від 12.11.2013 року; податкова накладна №107 від 19.11.2013 року; податкова накладна №49 від 09.11.2013 року.

Крім того, на підтвердження реальності господарських операцій з платниками податків ТОВ «ЕКО-БУД-МОНТАЖ», ТОВ «ТД «ОРЛАН», ПП «ПІВДЕННЕ НАСІННЯ», ТОВ «СЕРВІС АВТО», ТОВ «ФЛОРІН ТЕХНО», ТОВ «ІНКОМФАРМА», ТОВ «РАЙЗ ОД» позивачем надано наступні документи: копії видаткових накладних, копії Актів здачі - прийняття робіт, виписки по рахунку TOB "ІСЕКСПОТРАНС" в АБ "Південний, копії карток рахунків 631 та 281, податкові та видаткові накладні, що підтверджують подальшу реалізацію продукції, придбаної у контрагентів (Том 1 а.с.116-189, Том 2 а.с.1-66, 109-114, 131-197, 238-250, Том 3 а.с.1-32).

Крім вищеперелічених первинних документів позивач надав суду товарно-транспортні накладні, виписані позивачем по господарським операціям з контрагентами ТОВ «РАЙЗ ОД», ТОВ «СЕРВІС АВТО», ТОВ «ТД «ОРЛАН», ПП «ПІВДЕННЕ НАСІННЯ», ТОВ «ІНКОМФАРМА», за якими позивач самостійно здійснював перевезення придбаного у контрагентів товару (Том 2 а.с.67-108).

Згідно ст.3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до п. 14.1.36 Податкового кодексу України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконання робіт, надання послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

З огляду на вищевикладене, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцію є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках, такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201. 4 ст. 201 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Відповідно до пункту 11 підрозділу 2 Перехідних положень Податкового кодексу України, реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість -продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить понад 500000 грн. - з 01 квітня 2011 року, понад 100000 грн. - з 01 липня 2011 року, понад 10 тисяч гривень - з 01 січня 2012 року. До платників податку, до яких на дату виписки накладної цим підрозділом не запроваджено обов'язковість реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, не застосовуються норми абзаців 8 і 9 п. 201.10 ст. 201 цього Кодексу.

Таким чином, Податковим кодексом України, передбачені випадки не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку: відсутність податкової накладної, оформлення її з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу, складання податкової накладної особою, яка у встановленому порядку не зареєстрована як платник податку на додану вартість та/або відсутність мети їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість даний Закон не передбачає.

Судом встановлено, що податкові накладні, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит з податку на додану вартість у сумі 404414 грн. по господарським операціям з вищевказаними контрагентами, оформлені у встановленому законом порядку особами, які були зареєстровані платниками податку на додану вартість на момент їх виписки, придбані у контрагентів товар та послуги використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивача, порушень умов реєстрації податкових накладних продавцями в ЄРПН допущено не було.

Таким чином, передбачених законом підстав для невключення до складу податкового кредиту витрат позивача по сплаті податку на додану вартість у сумі 404414 грн. у відповідача не було.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 09.09.2008р. (в ЄДРСР № 2362425), у разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумнівів у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит, та/або бюджетне відшкодування, достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних. При цьому, не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість, порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. Також не є підставою для визнання неправомірними операцій платника податків подальше припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість його контрагента. Усі операції, вчинені контрагентом платника податку до припинення такого контрагента, не можуть автоматично розглядатися як нікчемні правочини в силу само собою припинення юридичної особи або анулювання її податкового статусу. У такому разі, достатньо встановити необізнаність платника податку, що заявляє право на податковий кредит чи бюджетне відшкодування з податку на додану вартість, про факт припинення або недобросовісний характер діяльності контрагента (зокрема, про несплату податків, чи неподання податкової звітності).

З огляду на досліджені судом первинні документи позивача, вчинені ним господарські операції з контрагентами ТОВ «ЕКО-БУД-МОНТАЖ», ТОВ «ТД «ОРЛАН», ПП «ПІВДЕННЕ НАСІННЯ», ТОВ «СЕРВІС АВТО», ТОВ «ФЛОРІН ТЕХНО», ТОВ «ІНКОМФАРМА», ТОВ «РАЙЗ ОД» - не викликають сумнівів у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту.

В Акті перевірки від 27.06.2014 року №1553/22-02/37282040 відповідач зазначає, що ТОВ "ІСЕКСПОТРАНС" фактично фінансово - господарські операції з вищепереліченими контрагентами не здійснювало, а це означає, що правочини укладалися без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цими правочинами, що є ознакою фіктивних правочинів, згідно ч.1 ст.234 Цивільного кодексу України.

Стаття 204 Цивільного кодексу України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Крім того, відповідні відносини у сфері оподаткування регулюються підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України. Указана норма встановлює презумпцію правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданного на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов"язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу. Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об"єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість.

Відповідно до ч.2 ст.234 Цивільного кодексу України, фіктивним правочин може бути визнаний тільки в судовому порядку, однак жодного судового рішення про визнання фіктивними договорів позивача з вищевказаними контрагентами відповідач суду не надав.

Також не можна вважати правочини позивача з вказаними контрагентами-продавцями нікчемними.

Частиною 1 статтею 228 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Таким чином, законодавцем чітко зазначено, що саме є порушенням публічного порядку і відповідно, який правочин може вважатися нікчемним.

Висновками, зазначеними в акті перевірки, не доведено, яким саме чином угоди між позивачем та контрагентами були спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним з боку позивача.

З аналізу письмових доказів вбачається, що в ході перевірки податковим органом не був встановлений умисел позивача на порушення чинного законодавства України чи його обізнаність з наявністю таких намірів у контрагентів.

Крім того, відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України, у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Проте, в судовому порядку правочини між ТОВ "ІСЕКСПОТРАНС" та контрагентами-постачальниками недійсними не визнавалися.

Таким чином, судом не встановлено жодного факту, який би свідчив про те, що зміст правочинів між ТОВ "ІСЕКСПОТРАНС" та вищепереліченими контрагентами не відповідають дійсним намірам сторін і що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання договорів.

Окрім вказаного, суд зазначає, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності та документальне підтвердження факту понесення витрат на їх придбання.

Витрати для цілей визначення об"єкта оподаткування податком на додану вартість ТОВ "ІСЕКСПОТРАНС" фактично здійснено і вони підтверджені належним чином складеними первинними документами, що були перелічені вище, а також виписками по рахунку позивача в АБ «Південний», що свідчить про реальність господарських операцій позивача з контрагентами та зміни в майновому стані підприємства.

При цьому слід зазначити, що в Акті перевірки від 27.06.2014 року №1553/22-02/37282040 податковим органом прийнято до уваги лише акти про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів-постачальників , проте, як зазначено вище, усі ці акти складені без дослідження контролюючими органами первинних документів контрагентів позивача, які поставляли товар останьому та надавали послуги.

Судом не приймаються до уваги посилання відповідача в Акті від 27.06.2014 року №1553/22-02/37282040 на Акти про неможливість проведення зустрічної звірки, оскільки згідно п.4 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених наказом ДПА України від 22.04.2011 року № 236, за результатами проведеної зустрічної звірки складається довідка, а у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання. Такий Акт не може містити будь-яких інших висновків (у тому числі про нікчемність чи фіктивність правочинів), окрім висновку про неможливість проведення зустрічної звірки.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди не приймаються судом до уваги, оскільки такі висновки повинні ґрунтуватися на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Самого по собі факту відсутності об'єктивної можливості для виконання контрагентами позивача робіт та поставки товарів за укладеними договорами в силу відсутності основних засобів та робочого персоналу за наявності первинних бухгалтерських документів щодо господарської операції недостатньо для висновку про безтоварність господарських операцій з придбання товару, послуг без врахування умов виконання договору.

Так, укладення трудового договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки; податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежність від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка послуг постачальником.

До того, ж слід зазначити, що товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, а відтак визначає взаємовідносини по виконанню перевезення вантажів для обліку транспортної роботи. Тому відсутність у позивача ТТН щодо постачання йому товару контрагентом ТОВ «ФЛОРІН ТЕХНО», який самостійно доставляв товар позивачу, не є свідченням безтоварності господарських операцій позивача з цим контрагентом.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що податковий кредит позивача за результатами господарських операцій, які мали місце між позивачем та контрагентами - ТОВ «ЕКО-БУД-МОНТАЖ», ТОВ «ТД «ОРЛАН», ПП «ПІВДЕННЕ НАСІННЯ», ТОВ «СЕРВІС АВТО», ТОВ «ФЛОРІН ТЕХНО», ТОВ «ІНКОМФАРМА», ТОВ «РАЙЗ ОД» сформований у повній відповідності з положеннями р.5 Податкового кодексу України, і підстав для невключення до складу податкового кредиту з ПДВ у періоді, що перевірявся, суми у відповідача не було.

Згідно п.п.14.1.27. п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Пунктом 138.1. ст.138 Податкового кодексу України, передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу.

Відповідно до п.п.138.1.1. 138.1. ст.138 Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно п.138.2.ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно п.138.8. ст.138 Податкового кодексу України, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що понесені позивачем витрати при оплаті товарів та послуг, наданих контрагентами - ТОВ «ЕКО-БУД-МОНТАЖ», ТОВ «ТД «ОРЛАН», ПП «ПІВДЕННЕ НАСІННЯ», ТОВ «СЕРВІС АВТО», ТОВ «ФЛОРІН ТЕХНО», ТОВ «ІНКОМФАРМА», ТОВ «РАЙЗ ОД», правомірно віднесено до складу валових витрат позивача, оскільки наданими позивачем первинними документами повністю підтверджується факт постачання товарів та надання послуг позивачу зазначеними підприємствами. Отримані від цих контрагентів товари та послуги безпосередньо пов'язані зі здійсненням господарської діяльності TOB «ІСЕКСПОТРАНС».

Таким чином, суд вважає, що відповідач безпідставно збільшив грошові зобов'язання TOB «ІСЕКСПОТРАНС» з податку на прибуток на 89863 грн. та нарахував та цю суму штраф у розмірі 22466 грн.

Згідно ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, відповідачем не доведено суду правомірність та обґрунтованість оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 12 серпня 2014 року № 0003362202 та № 0003372202, при тому, що позивач довів суду реальність здійснення господарських операцій з контрагентами та відсутність порушень податкового законодавства, зазначених у висновках Акту перевірки від 27 червня 2014 року № 1553/22-02/37282040.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позов ТОВ "ІСЕКСПОТРАНС" підлягає задоволенню, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідача підлягають скасуванню як протиправні.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що згідно ч.1 ст.94 КАС України, якщо, судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Тому судові витрати, понесені позивачем та підтверджені належними доказами, підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6-9, 11, 69, 71, 86, 159-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСЕКСПОТРАНС" - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області № 0003372202 від 12 серпня 2014 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області № 0003362202 від 12 серпня 2014 року.

Стягнути судові витрати у сумі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень 20 копійок) із Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСЕКСПОТРАНС" (65088, м.Одеса, вул.Люстдорфська дорога, 92/94, офіс 608, код ЄДРПОУ 37282040).

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції - протягом 10 днів з дня проголошення постанови, а у разі застосування судом ч.3 ст.160 КАС України, - протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду набирає законної сили у разі неподання апеляційної скарги у 10-денний строк з дня отримання копії постанови. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст постанови виготовлено 10 листопада 2014 року.

Суддя: В.В.Андрухів