Ухвала

від 30.09.2015 по справі 815/4971/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2015 р. Справа № 815/4971/14

Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Андрухів В. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Золотнікова О.С., Скрипченка В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2014 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІСЕКСПОТРАНС» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

04.09.2014 року ТОВ «ІСЕКСПОТРАНС» звернулося до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області, в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 12.08.2014 року: №0003362202, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 112329 грн., з яких за основним платежем у розмірі 89863 грн. та за штрафними (фінансовими ) санкціями у розмірі 22466 грн., №0003372202, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 505517 грн., з яких за основним платежем у розмірі 404414 грн. та за штрафними (фінансовими ) санкціями у розмірі 101103 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки викладені в акті перевірки є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсності, а відтак і прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення від 12.08.2014 року №0003362202, №0003372202 є протиправними та підлягають скасуванню.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 03.11.2014 року адміністративний позов ТОВ «ІСЕКСПОТРАНС» задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення відповідача від 12.08.2014 року №0003362202 і №0003372202.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду 1-ї інстанції, представник ДПІ у Київському районі м.Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області 25.11.2014 р. подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 03.11.2014 року та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

29.09.2015 року до суду апеляційної інстанції від директора ТОВ «ІСЕКСПОТРАНС» надійшло клопотання про закриття провадження по справі у зв'язку з примиренням сторін шляхом досягнення податкового компромісу.

30.09.2015 року через канцелярію суду представником ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області подано аналогічне клопотання про закриття провадження у справі у зв'язку з примиренням сторін та досягненням податкового компромісу.

Згідно приписів п.п.1,2 ч.1 ст.197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю та/або неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, сповіщених належним чином про дату, час і місце судового розгляду.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та клопотання сторін, колегія суддів приходить до висновку про наявність усіх законних підстав для їх задоволення.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

В червні 2014 року головним державним ревізор-інспектором ДПІ у Київському районі м.Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "ІСЕКСПО ТРАНС" з питань правових відносин з ТОВ "ЕКО-БУД-МОНТАЖ" за період січень 2014 року, ТОВ "ТД "ОРЛАН" за період січень, лютий 2014 року, ПП "ПІВДЕННЕ НАСІННЯ" за період серпень 2013 року, ТОВ "СЕРВІС АВТО" за період жовтень 2013 року, ТОВ "ФЛОРІН ТЕХНО", ТОВ "ІНКОМФАРМА" за період лютий 2014р., ТОВ "РАЙЗ ОД" за період березень 2014 року.

За результатами вказаної перевірки складено акт від 27.06.2014 року №1553/22-02/37282040, в якому зазначено наступні порушення ТОВ "ІСЕКСПО ТРАНС" вимог ПКУ, а саме:

- п.198.2,198.3,198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого, занижено податок на додану вартість, що підлягає нарахуванню у сумі 404, 41 тис. грн.;

- п.138.1,138.2,138.8 ст.138, п.п.139.1.9. п.139.1. ст.139 ПК України, в результаті чого, занижено податок на прибуток, що підлягає нарахуванню у сумі 89862,47 грн.

12.08.2014 року, на підставі акту перевірки від 27.06.2014 року №1553/22-02/37282040, уповноваженою особою відповідача прийнято податкові повідомлення-рішення: №0003372202 - за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 505517 грн. (в т.ч. за основним платежем - 404414 грн. та штрафними санкціями у сумі 101103 грн. ); №0003362202 - за платежем: податок на прибуток на загальну суму 112329 грн. (з яких, за основним платежем - 89863 грн. та штрафними санкціями у сумі 22466 грн .).

Не погоджуючись з вищезазначеними діями та рішеннями податкового органу, позивач оскаржив їх до суду.

Вирішуючи справу по суті та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог та, відповідно з неправомірності спірних рішень.

Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, цілком погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх обгрунтованими, з огляду на наступне.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.

А відповідно до ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку та розмірах, встановлених законом.

За приписами пп.16.1.2-16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України, платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з п.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України , органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків в порядку, встановленому цим Кодексом.

А як слідує з п.75.1 ст.75 ПК України , органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові, виїзні або невиїзні ) та фактичні перевірки.

У відповідності до п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті ) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.4. ст.198 ПКУ, якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Згідно п.198.6. цієї ж статті, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу ) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

Так, під час проведення перевірки ТОВ «ІСЕКСПОТРАНС» відповідачем були використані наступні акти:

- Акт №801/22-02/38352333 від 14.04.2014р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Торговий Дім «Орлан» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.01.2014р. по 28.02.2014p., складений у приміщенні ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області за адресою м.Одеса, вул. Ак.Глушка,буд.17/2, каб. 203;

- Акт №1440/26-55-22-07/38812750 від 22.05.2014 р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Флорін Техно» щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 01.11.2013р. по 30.11.2013р., надісланий ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві;

- Акт №1037/22-02/38787122 від 19.05.2014 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Райз ОД» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період за березень 2014 року, складений у приміщенні ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області за адресою м.Одеса, вул. Ак. Глушка буд.17/2, каб. 203;

- Акт №1387/26-55-22-07/37439114 від 16.05.2014р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Південне насіння» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за липень , серпень, жовтень 2013 року, надісланий ДПІ у м. Херсоні ГУ Міндоходів у Херсонській області;

- Акт №1821/15-53-22-3/38351999 від 01.04.2014р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ЕКО-БУД-МОНТАЖ» щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами за період січень 2014 року - лютий 2014 року, надісланий ДПІ в Приморському районі м.Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області;

- Акт 16.05.2014р. №1387/26-55-22-07/37439114 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ІНКОМФАРМА» щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 01.02.2014р. по 31.03.2014р., надісланий ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві;

- Акт 25.12.2013р. №1581/21-03-22-05/36955291 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Сервіс авто» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за жовтень 2013 року надісланий ДПІ у м.Херсоні Херсонської області.

Судами обох інстанцій встановлено, що вищевказані акти є актами про неможливість проведення зустрічної звірки та первинна документація контрагентів-постачальників позивача контролюючими органами під час складання цих актів не досліджувалася.

На підтвердження фактичного здійснення спірних господарських операцій між контрагенами-постачальниками та правомірності формування податкового кредиту в матеріалах справи містяться належним чином оформлені та складені договори поставки, видаткові і податкові накладні, товарно-транспортні накладні, акти здачі-прийняття робіт.

При дослідженні судом вищеперелічених документів, вчинені позивачем господарські операції з контрагентами не викликають сумнівів у їх реальності та не встановлено жодного факту, який би свідчив про те, що зміст правочинів між ТОВ "ІСЕКСПОТРАНС" та вищевказаними контрагентами не відповідають дійсним намірам сторін і що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання договорів.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до аналогічного, як і суд 1-ї інстанції, висновку, що понесені позивачем витрати при оплаті товарів та послуг, наданих контрагентами - ТОВ "ЕКО-БУД-МОНТАЖ", ТОВ "ТД "ОРЛАН", ПП "ПІВДЕННЕ НАСІННЯ", ТОВ "СЕРВІС АВТО", ТОВ "ФЛОРІН ТЕХНО", ТОВ "ІНКОМФАРМА", ТОВ "РАЙЗ ОД", правомірно віднесено до складу валових витрат позивача, оскільки наданими позивачем первинними документами повністю підтверджується факт постачання товарів та надання послуг позивачу зазначеними підприємствами. Отримані від цих контрагентів товари та послуги безпосередньо пов'язані зі здійсненням господарської діяльності TOB "ІСЕКСПОТРАНС".

Проте, як вже вказувалося вище, 29.09.2015р. та 30.09.2015 року до суду апеляційної інстанції від обох сторін надійшли аналогічні клопотання про закриття провадження у справі у зв'язку з примиренням сторін шляхом досягнення податкового компромісу.

Відповідно до ч.ч.3,4 ст.51 КАС України, сторони можуть досягнути примирення на будь-якій стадії адміністративного процесу, що є підставою для закриття провадження в адміністративній справі.

Але, разом з тим, суд не приймає відмови позивача від адміністративного позову, визнання адміністративного позову відповідачем і не визнає умов примирення сторін, якщо ці дії суперечать закону або порушують чиї-небудь права, свободи чи інтереси.

У відповідності до приписів ст.194 КАС України, позивач може відмовитися від адміністративного позову, а сторони можуть примиритися у будь-який час до закінчення апеляційного розгляду.

У разі відмови від адміністративного позову або примирення сторін суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу відповідно до вимог ст.ст.112 і 113 цього Кодексу.

Згідно зі ст.113 КАС України, сторони можуть повністю або частково врегулювати спір на основі взаємних поступок. Примирення сторін може стосуватися лише прав та обов'язків сторін і предмета адміністративного позову.

У разі примирення сторін суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі, у якій фіксуються умови примирення. Умови примирення не повинні суперечити закону або порушувати чиї-небудь права, свободи або інтереси. У разі ж невиконання умов примирення однією із сторін, суд за клопотанням іншої сторони поновлює провадження у справі.

Згідно з п.11-2 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» КАС України, підставою для примирення сторін на будь-якій стадії процесу є досягнення податкового компромісу щодо сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств відповідно до підрозділу 9-2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

Як слідує зі змісту п.1 підрозділу 9-2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, податковий компроміс - це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 01 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених ст.102 цього Кодексу.

А відповідно до п.7 підрозділу 9-2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, процедура податкового компромісу, встановлена цим підрозділом, поширюється також на неузгоджені суми податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, визначені у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового та/або адміністративного оскарження, а також на випадки, коли платник податків отримав податкове повідомлення-рішення, за яким податкові зобов'язання не узгоджені відповідно до норм цього Кодексу. Досягнення податкового компромісу у такому разі здійснюється за заявою платника податків у письмовій формі до контролюючого органу про намір досягнення податкового компромісу. У таких випадках днем узгодження платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні, є день подання такої заяви до відповідного контролюючого органу. У разі несплати платником податків такого податкового зобов'язання у сумі, визначеній пунктом 2 цього підрозділу, таке податкове зобов'язання вважається неузгодженим.

Згідно з п.11 цього ж підрозділу 9-2, податковий компроміс з урахуванням строків давності відповідно до ст.102 цього Кодексу застосовується до правовідносин, що виникли до 01 квітня 2014 року, та поширюється виключно на податкові зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість незалежно від того, проводилися перевірки контролюючих органів чи ні за такі періоди.

Так, предметом даного адміністративного спору є податкові повідомлення-рішення від 12.08.2014 року: №0003362202, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 112329 грн., з яких за основним платежем у розмірі 89863 грн. та за штрафними (фінансовими ) санкціями у розмірі 22466 грн., №0003372202, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 505517 грн., з яких за основним платежем у розмірі 404414 грн. та за штрафними (фінансовими ) санкціями у розмірі 101103 грн.

Таким чином, колегія суддів вважає, що до податкових зобов'язань, нарахованих оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, може бути застосована процедура податкового компромісу.

Згідно з п.8 підрозділу 9-2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, податковий компроміс вважається досягнутим після сплати платником податків узгоджених податкових зобов'язань згідно із цим підрозділом.

Після досягнення податкового компромісу згідно із цим підрозділом такі зобов'язання не підлягають оскарженню та їх розмір не може бути змінений в інших податкових періодах.

Відповідно до п.2 підрозділу 9-2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, сума заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість сплачується в розмірі 5% такої суми. При цьому, 95% суми заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість вважаються погашеними, штрафні санкції не застосовуються, пеня не нараховується.

Сума погашеного податкового зобов'язання з податку на прибуток та/або податку на додану вартість в розмірі 95% внаслідок застосування податкового компромісу не враховується для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств.

Колегією суддів встановлено, що у матеріалах справи наявне рішення ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області від 01.04.2015 року №9 «Про погодження застосування процедури податкового компромісу», прийняте у відповідності до заяви ТОВ «ІСЕКСПОТРАНС» від 17.03.2015р. про застосування податкового компромісу, а також наявні квитанції про сплату підприємством податку в розмірі 5% від нарахованого зобов'язання.

Відповідно до п.3.14 «Методичних рекомендацій щодо особливостей уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу» (затв. наказом ДФС України №13 від 17.01.2015р .), у разі подання заяви про компроміс по ППР під час процедури судового оскарження до моменту набрання законної сили рішенням суду (винесення рішення судом апеляційної інстанції незалежно від факту оскарження до ВАС України ) після досягнення податкового компромісу відповідний орган ДФС подає до суду першої або апеляційної інстанції, який розглядає справу, вмотивоване письмове клопотання із дотриманням встановлених Кодексом адміністративного судочинства України вимог щодо затвердження примирення сторін у справі у зв'язку із досягненням такими сторонами податкового компромісу, що, в свою чергу, в даному випадку і було зроблено сторонами по даній справі.

Отже, за вказаних обставин, колегія суддів приходить до висновку, що умови примирення не суперечать вимогам закону, не порушують чиїх-небудь прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч.1 ст.203 КАС України, постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно ст.ст.155,157 цього Кодексу.

А згідно із п.3 ч.1 ст.157 КАС України, суд закриває провадження у справі: якщо сторони досягли примирення.

Відповідно до ч.3 ст.157 КАС України, про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена. Повторне звернення з тією самою позовною заявою не допускається.

Згідно з ч.2 ст.203 КАС України, якщо судом першої інстанції ухвалено законне та обґрунтоване судове рішення, а обставини, які стали підставою для закриття провадження у справі, виникли після його ухвалення, суд апеляційної інстанції визнає таке рішення нечинним і закриває провадження у справі.

Враховуючи те, що постанова Одеського окружного адміністративного суду від 03.11.2014 року є законною та обґрунтованою, а обставина, яка є підставою для закриття провадження у справі, виникла після її ухвалення, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції підлягає визнанню нечинною, а провадження у справі - закриттю.

Керуючись ст.ст.113,157,194,195,197,198,203,205,206,254 КАС України, а також п.11-2 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «ІСЕКСПОТРАНС» та Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області про закриття провадження у справі в зв'язку із примиренням сторін та досягненням податкового компромісу - задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2014 року - визнати нечинною.

Провадження у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІСЕКСПОТРАНС» до ДПІ у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - закрити.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Ю.В. Осіпов

Судді: О.С. Золотніков

В.О. Скрипченко