Постанова

від 08.12.2014 по справі 910/6174/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" грудня 2014 р. Справа№ 910/6174/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Дикунської С.Я.

Коршун Н.М.

при секретарі Шмиговській А.М.

за участю представників:

від позивача - Толмачов С.В. (довіреність б/н від 14.11.2014 р.)

від відповідача - Стельмах С.О. (довіреність №03/10-14 від 03.10.2014 р.)

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «АІТЕХНО»

на рішення господарського суду міста Києва від 15.08.2014 р.

у справі №910/6174/14 (суддя Прокопенко Л.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРЕЙ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «АІТЕХНО»

про розірвання договору та стягнення суми

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ГРЕЙ» звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «АІТЕХНО» про розірвання договору підряду №2708/13 від 27.08.2013 р., укладеного між ТОВ «ГРЕЙ» та ТОВ «АІТЕХНО» та стягнення з відповідача на користь позивача коштів у розмірі 438522,00 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 15.08.2014 р. позов задоволено. Розірвано з 15.08.2014 р. договір підряду №2708/13 від 27.08.2013 р., укладений між ТОВ «ГРЕЙ» та ТОВ «АІТЕХНО». Стягнуто з відповідача на користь позивача авансовий платіж в розмірі 438522,00 грн. та 9988,45 грн. витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи та за невірного застосування норм матеріального та процесуального права.

Представник позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив відмовити в її задоволенні, рішення залишити без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні повністю підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення скасувати, в позові відмовити.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

27.08.2013 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір підряду № 2708/13.

Відповідно до п.п. 1.1, 1.2, 1.3 вказаного договору, підрядник зобов'язується власними матеріалами та засобами виконати комплекс монтажних та пусконалагоджувальних робіт, передбачених даним договором на об'єкті замовника, а замовник зобов'язується прийняти й оплатити виконаний комплекс робіт на умовах даного договору.

Комплекс робіт включає монтаж та пусконалагоджувальні роботи наступних систем:

- механічне димовидалення

- оповіщення про пожежу

- пожежогасіння

- автоматична пожежна сигналізація, автоматика димовидалення

1.2.1 Роботи щодо збільшення вогнестійкості металоконструкцій.

Роботи виконуються на об'єкті замовника, що розташований за адресою: м. Севастополь, вул. Отрадна, 17/1.

Згідно п. 2.2.1 договору, початок виконання робіт (етапу робіт) - протягом 3 робочих днів після надходження на розрахунковий рахунок підрядника коштів в розмірі, зазначеному в пункті 3.2.1 договору та передачі фронту робіт.

Пунктами 3.1, 3.2.1 договору передбачено, що договірна ціна за договором погоджена та затверджена сторонами згідно додатку № 1, №2, № 3, № 4, № 5 до договору та становить 2843034,00 грн.

Аванс в розмірі 400000,00 грн. замовник перераховує підряднику протягом 5 банківських днів після підписання сторонами договору. Крім цього замовник сплачує додатково авансові платежі по кожній системі окремо, про що вказується у додатках до договору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було перераховано авансовий платіж у розмірі 438522,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 3482 від 28.08.2013 р. та № 3491 від 02.09.2013 р.

Відповідно до п.п. 11.2, 11.3 договору, договір може бути достроково розірвано за згодою обох сторін або в односторонньому порядку у випадках, встановлених договором.

Замовник має право достроково розірвати договір в односторонньому порядку, якщо підрядник не приступив до виконання взятих на себе зобов'язань у визначений термін або строк, або виконує їх настільки повільно, що виконання їх у визначений строк стає неможливим.

Позивач зазначає, що всупереч умовам договору відповідачем не виконано роботи передбачені умовами договору.

Частинами 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України, встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, розірвання договору та відшкодування збитків.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що відповідачем не виконано умов договору.

Належних доказів виконання робіт за договром та передачі їх замовнику, суду не надано. В матеріалах справи відсутні докази які б підтверджували факт отримання позивачем актів.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно ст. 846 ЦК України, строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 2 ст. 852 ЦК України, за наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

З огляду на вищезазначені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовна вимога про розірвання договору підряду № 2708/13 від 27.08.2013 р. є обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

В позовній заяві позивач також, просить стягнути з відповідача авансовий платіж в розмірі 438522,00 грн.

Згідно ч. 1 ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

При цьому відсутність своєї вини, відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України, доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України, на яку послався господарський суд 1-ї інстанції, як підставу для задоволення позову, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовується незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовується також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Аналіз наведеної норми дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов'язань породжує такі юридичні факти як: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи та відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Однак, оскільки між сторонами у даній справі було укладено договір підряду, а кошти, які позивач просить стягнути з відповідача, отримано останнім як авансовий платіж відповідно до умов договору, то такі кошти набуто за наявності правової підстави, а тому вони не можуть бути витребувані відповідно до положень ст. 1212 ЦК України як безпідставно набуті.

Наведеної правової позиції дотримується Верховний Суд України при здійсненні перегляду рішень господарських судів у справах даної категорії (постанова ВСУ від 22.01.2013 р. у справі № 5006/18/13/2012) та Вищий господарський суд України при касаційному перегляді судових рішень у справах № 922/2430/13 від 22.01.2014 р., № 19/020-07/4/24 від 20.11.2013 р., № 922/1653/13 від 22.10.2013 р.).

Крім того, сплата авансового платежу була чітко визначена у договорі, отже безпідставне набуття коштів, яке було встановлене судом першої інстанції, може кваліфікуватися лише як порушення умов договору постачальником, тому застосування судом першої інстанцій до таких відносин норм ст. 1212 ЦК України є неправильним.

В п. 2 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 27.10.2014 р. № 01-06/1666/14 «Про доповнення інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 р. №01-06/249 «Про постанови Верховного суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів» зазначено, що кошти, які отримано як оплату за договором, набуто за наявності правової підстави, а тому вони не можуть бути витребувані відповідно до положень статті 1212 ЦК України як безпідставне збагачення (постанови Вищого господарського суду України від 17.06.2014 р. №13/096-12 та від 02.09.2014 р. №910/1620/13).

При цьому, застосовуючи нормативно-правові акти, суди мають враховувати, що згідно ч. 4 ст. 4 ЦК України, ч.ч. 1, 2 ст. 4 ГПК України та роз'ясненнями пункту 5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» від 01.11.1996 р. № 9 судам при вирішенні господарського спору необхідно виходити з того, що підзаконні нормативно-правові акти підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону. Якщо при розгляді справи встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить закону, суд зобов'язаний застосувати закон, що регулює ці правовідносини.

Факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений, у зв'язку чим колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що вимога позивача про стягнення з відповідача авансового платежу у розмірі 438522,00 грн. є обґрунтованою, а отже такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем, в порушення зазначеної норми, належним чином апеляційну скаргу не обґрунтовано, доказів та підстав для скасування рішення суду першої інстанції апеляційному суду не наведено.

З огляду на викладене, посилання скаржника на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та невірне застосування норм матеріального і процесуального права, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні. Крім того, доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду та не підтверджуються наявними матеріалами справи.

Тому колегія суддів вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 15.08.2014 р. у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АІТЕХНО» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 15.08.2014 р. у справі №910/6174/14 залишити без змін.

Справу №910/6174/14 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді С.Я. Дикунська

Н.М. Коршун