Постанова

від 09.12.2014 по справі 903/989/14

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

    РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 33001 , м. Рівне,  вул. Яворницького, 59 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "09" грудня 2014 р.                                                           Справа № 903/989/14   Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії: Головуючий  суддя                                                                                    Павлюк І. Ю. суддя                                                                                                            Олексюк Г.Є. ,  суддя                                                                                                            Сініцина Л.М.    при секретарі                                                                                                Ільчук Н.О. за участю представників сторін: від позивача: не з'явився    від відповідача: не з'явився     розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Ковельмолоко", м.Ковель Волинської області на рішення  господарського суду Волинської області від 04.11.14 р. у справі № 903/989/14   (суддя Слупко В.Л.) за позовом Фермерського господарства "Юлка", с.Штунь, Любомльського району Волинської області до Публічного акціонерного товариства "Ковельмолоко", м.Ковель Волинської області про стягнення 16 172,43 грн. ВСТАНОВИВ: Рішенням господарського суду Волинської області від 04.11.2014р. у справі №903/989/14 позов Фермерського господарства "Юлка" до Публічного акціонерного товариства "Ковельмолоко" про стягнення 16172,43грн. задоволено. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Ковельмолоко" на користь Фермерського господарства "Юлка" 16172,43грн. з яких 13478,86грн. основного боргу, 254,80грн. – 3% річних, 1618,81грн. інфляційних нарахувань та 819,96грн. пені, а також 1827,00грн. витрат по сплаті судового збору. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство "Ковельмолоко" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити позивачу у задоволенні стягнення штрафних санкцій та розстрочити виконання судового рішення по стягненню заборгованості на шість місяців. Мотивуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, зокрема, наступне: - вважає рішення місцевого господарського суду незаконним та необґрунтованим, таким, що прийняте з порушенням норм матеріального права та процесуального права; - зазначає, що 23.11.2012р. між ПАТ "Ковельмолоко" та ФГ "Юлка" укладено договір №409 купівлі - продажу, відповідно до п.5.1. якого ПАТ "Ковельмолоко" проводить розрахунки з ФГ "Юлка" шляхом перерахування фінансових коштів на розрахунковий рахунок позивача або видачі готівки з каси відповідача протягом 15 банківських днів з моменту отримання товару. Однак, неможливість своєчасної оплати полягала в тому, що ПАТ "Ковельмолоко" опинилось в скрутному матеріальному становищі, виготовлена продукція ПАТ "Ковельмолоко" надавалась для реалізації в торгові точки з відтермінуванням, що в свою чергу привело до несвоєчасних проплат зі сторони партнерів та виникнення значних заборгованостей перед нашим підприємством; - також вказує, що ФГ "Юлка" прийняла на себе зобов'язання по передачі молока ПАТ "Ковельмолоко" з мінімальним місячним об'ємом, що передбачено п.2.2.2 договору купівлі продажу. Прийняті на себе зобов'язання позивач належним чином не виконував, і з 25.01.2014р. без будь-яких попереджень припинив поставку молока для нашого підприємства; - звертає увагу на ту обставину, що  судом першої інстанції не враховано той факт, що позивачем теж були порушені умови співпраці, і у зв'язку з цим застосування до ПАТ "Ковельмолоко" штрафних санкцій є безпідставними. Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 19.11.2014р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено її розгляд на 09.12.2014р. Згідно розпорядження в.о. голови Рівненського апеляційного господарського суду від 08.12.2013р., у зв'язку із перебуванням у відпустці судді Савченка Г.І. та відповідно до затверджених складів колегій, визначено колегію у складі суддів: головуючий суддя Павлюк І.Ю., суддя Сініцина Л.М.,  суддя Олексюк Г.Є.. Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 09.12.2014р. апеляційну скаргу прийнято до провадження колегією суддів у новому складі. Позивач не скористався правом подачі письмового відзиву на апеляційну скаргу, що, у відповідності до ч.2 ст.96 ГПК України, не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду. Представники сторін в судове засідання не з'явилися, про причину неявки суд не повідомили. Водночас, ухвалою суду від 19.11.2014р. про прийняття апеляційної скарги до провадження  участь учасників судового процесу в судовому засіданні визначалась на власний розсуд, нові докази не витребовувались та повідомлено, що неявка уповноважених представників сторін в судове засідання не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги по суті за наявними у ній матеріалами. Враховуючи приписи ст.101 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції та той факт, що неявка в засідання суду представників сторін, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає перегляду оскарженого судового акту, судова колегія розглянула апеляційну скаргу за відсутності представників останніх. Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з'ясування та  доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи, 23.11.2012р. між Фермерським господарством "Юлка" (виробник) та Публічним акціонерним товариством "Ковельмолоко" (покупець) укладено договір купівлі-продажу №409 (ділі – договір), згідно 1.1 якого товаровиробник зобов'язується передати у власність покупця молоко коров'яче, в подальшому іменоване товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити його вартість на умовах даного договору (а.с.9). Ціна на молоко може переглядатися сторонами додатково. У випадку зміни ціни на молоко сторони підписують протокол погодження ціни до договору про зміну ціни на молоко (п.2.4 договору). Відповідно до п.3.1 поставка товару здійснюється почастково партіями на умовах FCA-франко-перевізник (Інкотермс-2000). Поставка товару здійснюється автомобільним транспортом з молочними цистернами. Пунктом 5.1 договору сторони встановили, що покупець проводить розрахунки з товаровиробником шляхом перерахування фінансових коштів на розрахунковий рахунок товаровиробника або видачі готівки з каси покупця протягом 15 банківських днів з моменту отримання товару. В силу п.6.2. договору, у випадку порушення строків оплати товару покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару, за кожен день прострочки оплати. Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 22.11.2013р.. У випадку якщо жодна із сторін за місяць до закінчення терміну дії договору не заявить в письмовій формі про намір його розірвати, договір вважається пролонгованим на той самий строк та на тих самих умовах (п.10.1 договору). Додатками до договору купівлі-продажу  від 23.11.2012р. №409, а саме: №4 від 16.10.2013р., №6 від 16.11.2013р. , №1 від 01.01.2014р. сторони узгодили ціну товару (а.с.11-13). В подальшому на підставі спеціалізованих товарних накладних на перевезення молочної сировини ФГ "Юлка", в період з листопада 2013р. по січень 2014р.,  передало у власність ПАТ "Ковельмолоко" товар – молоко коров'яче (а.с.14-48). Так, за період з 01.11.2013р. по 15.11.2013р. ПАТ "Ковельмолоко" отримав 1026 л молока на суму 3796,20грн., з 16.11.2013р. по 30.11.2013р. – 1292 л молока на суму 4909,60грн., з 01.12.2013р. по 31.12.2013р. – 3079 л молока на суму 11700,20грн., з 01.01.2014р. по 27.01.2014р.  – 3129 л молока на суму 11264,40грн. Всього відповідач отримав 8896 л молока на загальну суму 31670,40грн.. Відповідач свої зобов'язання щодо оплати отриманого товару в повному обсязі не виконав. Згідно підписаного представником відповідача та скріпленого  відтиском його печатки акту звірки взаємних розрахунків станом на 07.04.2014р. заборгованість ПАТ "Ковельмолоко" перед  ФГ "Юлка" станвить 13478,86грн. (а.с.10). За вказаних обставин, Фермерське господарство "Юлка" звернулося до господарського суду Волинської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Ковельмолоко" про стягнення 16172,43грн., з яких: 13478,86грн. основного боргу за переданий товар згідно договору  купівлі-продажу №409 від 23.11.2012р. та додатків до нього, 1618,81грн. інфляційних нарахувань за період з березня 2014р. по жовтень 2014р., 254,80грн. 3% річних за період з 18.02.2014р. по 06.10.2014р. та 819,96грн. пені період з 18.02.2014р. по 24.07.2014р. (а.с.2-4). Як вже зазначалося, рішенням господарського суду Волинської області від 04.11.2014р. у справі №903/989/14 позов задоволено (а.с.68-69). Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке. Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Пунктом 1 ст.193 Господарського кодексу України та ст.526 ЦК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (част.1 ст.628 ЦК України). Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами. Статтею 655 ЦК України встановлено що, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно ч.1 ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного  законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Згідно ч.2 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання. Стаття 663 ЦК України передбачає, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, – відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Частиною 1 ст.530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору купівлі-продажу №409 від 23.11.2012р. та додатків до нього №4 від 16.10.2013р., №6 від 16.11.2013р. , №1 від 01.01.2014р., ФГ "Юлка" за період з 01.11.2013р. по 15.11.2013р. поставило ПАТ "Ковельмолоко" 1026 л молока на суму 3796,20грн., з 16.11.2013р. по 30.11.2013р. – 1292 л молока на суму 4909,60грн., з 01.12.2013р. по 31.12.2013р. – 3079 л молока на суму 11700,20грн., з 01.01.2014р. по 27.01.2014р.  – 3129 л молока на суму 11264,40грн. Всього відповідач отримав 8896 л молока на загальну суму 31670,40грн.. Відповідач не надав господарському суду належних доказів на підтвердження виконання в повному обсязі свого зобов'язання щодо сплати заборгованості за договором купівлі-продажу №409 від 23.11.2012р. та додатків до нього. З врахуванням наведеного вище, вимоги Фермерського господарства "Юлка" до Публічного акціонерного товариства "Ковельмолоко" щодо стягнення з останнього 13478,86грн. боргу правомірно задоволені судом першої інстанції. Статтею 525 ЦК України, ч.7 ст.193 ГК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Також, згідно ст.ст.610, 612 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. В силу ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Згідно п.1.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу. З огляду на те, що згадану статтю 625 ЦК України вміщено в розділі 1 книги 5 цього Кодексу - "Загальні положення про зобов'язання", ця стаття застосовується до всіх грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов'язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов'язань. Пунктом 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" роз'яснено, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. В п.п.4.1 - 4.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" зазначено, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові; сторони договору можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних. Якщо укладеним сторонами договором передбачено збільшення розміру процентів у зв'язку з простроченням сплати боргу, розмір ставки, на яку збільшено проценти, слід вважати іншим розміром процентів. Перевіривши розрахунок розміру інфляційних втрат, нарахованих з березня 2014р. по жовтень 2014р. та нарахованих з 18.02.2014р. по 06.10.2014р. 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання щодо оплати поставленого товару згідно договору купівлі-продажу №409 від 23.11.2012р. та додатків до нього, колегія суддів дійшла висновку, що він складений правильно, а тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 1618,81грн. інфляційних втрат та 254,80грн. 3% річних правомірно задоволені судом першої інстанції. Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають встановлені договором правові наслідки, зокрема сплата неустойки - штрафу, пені, які обчислюється відповідно до ст.549 цього Кодексу. У відповідності до ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Згідно ч.1 ст.550 ЦК України встановлено, кредитор має право на стягнення неустойки у всіх випадках порушення боржником зобов'язання, незалежно від того, виникли чи ні у зв'язку з цим порушенням збитки на стороні кредитора. Згідно ст.551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Відповідно до ч.1. ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Отже, одним із видів господарських санкцій згідно з ч.2 ст.217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню. Розмір штрафних санкцій відповідно до ч.4 ст.231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Згідно ст.ст.1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Відповідно до п.6.2 договору купівлі-продажу №409 від 23.11.2012р., у випадку порушення строків оплати товару покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару, за кожен день прострочки оплати. У відповідності до ч.1, 3 п.2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. Якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом. Оскільки несвоєчасне виконання відповідачем обов'язку по оплаті поставленого товару має місце, то позовні вимоги про стягнення пені є підставними. При цьому, у відповідності до розрахунку позивача, за прострочення платежів за період з 18.02.2014р. по 24.07.2014р. відповідачу  нараховано 819,96грн. пені.. Перевіривши розрахунок пені, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про стягнення з відповідача на користь позивача пені, нарахованої в період з 18.02.2014р. по 24.07.2014р., в сумі 819,96грн.. Вимоги апеляційної скарги про розстрочення виконання судового рішення по стягненню заборгованості на шість місяців задоволенню не підлягають, оскільки з таким клопотанням в разі задоволення позовних вимог відповідач мав би звернутися до суду першої інстанції до прийняття рішення у даній справі, а не на стадії його перегляду в суді апеляційної інстанції. При цьому, з матеріалів справи вбачається та колегією суддів встановлено, що з таким клопотання відповідач до суду першої інстанції не звертався. При цьому, відповідач не позбавлений права звернутися, в порядку ст.121 ГПК України, до господарського суду з відповідним клопотанням про розстрочення виконання рішення на стадії його виконання. Водночас, ПАТ "Ковельмолоко" у своїй апеляційній скарзі покликається на порушення договірних зобов'язань ФГ "Юлка", що, на думку апелянта, є підставою для відмови у стягненні з відповідача штрафних санкцій. При цьому, колегія суддів зазначає, що ПАТ "Ковельмолоко" не позбавлено права звернутися до суду з окремим позовом за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів за порушення ФГ "Юлка" договірних зобов'язань, якщо такі мали місце. Згідно вимог ст.33 Господарського-процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. З огляду на викладене, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що позовні вимоги Фермерського господарства "Юлка" є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню. Інші доводи Публічного акціонерного товариства "Ковельмолоко", наведені в апеляційній скарзі, спростовуються матеріалами справи, наведеним вище, а тому відсутні підстави для її задоволення. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Волинської області від 04.11.2014р. у справі №903/989/14 прийняте з повним з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування. Керуючись ст.ст.101, 103, 105  Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,- ПОСТАНОВИВ: 1. Рішення господарського суду Волинської області від 04.11.2014р. у справі №903/989/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Ковельмолоко", м.Ковель Волинської області - без задоволення. 2. Справу №903/989/14 повернути до господарського суду Волинської області. Головуючий суддя                                                                       Павлюк І. Ю. Суддя                                                                                              Олексюк Г.Є.   Суддя                                                                                              Сініцина Л.М.        Віддрук. прим.: 1 – до справи, 2 – позивачу (44354, Волинська обл., Любомльський р-н,  с.Штунь), 3 – відповідачу (45000, Волинська обл., м.Ковель, вул.Ватутіна, 114), 4 – в наряд.