Постанова

від 15.10.2014 по справі 804/13602/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2014 р. Справа № 804/13602/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіСтепаненко В.В. при секретаріНовченко Є.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Промислові системи. Сервіс» до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Промислові системи. Сервіс» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0002881501 від 18.08.2014 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач при проведенні перевірки припустився порушень норм чинного законодавства України, а висновки, зроблені відповідачем в результаті податкової перевірки є необґрунтованими та суперечать чинному законодавству, а тому податкове повідомлення-рішення, прийняте за результатами перевірки, підлягає скасуванню з підстав, викладених у позовній заяві та поясненнях.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, надав до суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідач позов не визнав, надав до суду письмові заперечення, зазначивши, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесено правомірно, в межах повноважень та на підставі законодавства України, через що просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Представник відповідача у судове засідання, призначене на 15 жовтня 2014 року, не з'явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив, у зв'язку з чим судом було ухвалено проводити розгляд справи без участі представника відповідача.

Дослідивши наявні документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Посадовими особами Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Промислові системи. Сервіс» по взаємовідносинам із ПП «Рембудкомплект-Плюс» (код за ЄДРПОУ 36120814) за період липень 2012 року, за результатами якої складено акт від 23.07.2014 року №341/221/37370461.

В ході проведення даної перевірки податковим органом встановлено, що позивачем допущено порушення п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6. ст.198 Податкового Кодексу України, а саме: ТОВ «Промислові системи. Сервіс» (код ЄДРПОУ 37370461) задекларований податковий кредит по взаємовідносинам з ПП «Рембудкомлект-Плюс» (код за ЄДРПОУ 36120814) за липень 2012 року на суму 89333 грн. сформовано неправомірно та перевіркою не підтверджується, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 89333 грн.; встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за липень 2012 року, які підпадають під визначення ст.188, 187, 188 та п.198.1., п.198.2., п.198.3, п.198.6. ст.198 Податкового Кодексу України.

На підставі висновків даного акту відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0002881501 від 18.08.2014 року про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 133 999,50 грн.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України закріплено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

В силу пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно абзацу першого пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Судом встановлено, що між ПП «Рембудкомплект-Плюс» (продавець) та ТОВ «Промислові системи. Сервіс» (покупець) укладено договори поставки від 03.07.2012 року №0320712 та від 27.07.2012 року №270712, згідно умов яких продавець зобов'язується передати у власність покупця товар, кількість, найменування, ціна якого визначається сторонами в видаткових накладних при відвантаженні, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його. Перехід права власності відбувається з моменту підписання відвантажувальної накладної. Доставка товару здійснюється на умовах самовивозу.

На виконання умов даних договорів були виписані видаткові накладні №21 від 02.07.2012 року, №93 від 10.07.2012 року, №181 від 19.07.2012 року, №275 від 30.07.2012 року, №291 від 31.07.2012 року, №293 від 31.07.2012 року та податкові накладні №21 від 02.07.2012 року, №93 від 10.07.2012 року, №181 від 19.07.2012 року, №275 від 30.07.2012 року, №291 від 31.07.2012 року, №293 від 31.07.2012 року.

Розрахунки з ПП «Рембудкомплект-Плюс» (код за ЄДРПОУ 36120814) за поставлений товар у періоді, що перевіряється не проводились. Згідно оборотно-сальдової відомості по рахунку 631 за липень 2012 року: сальдо на 01.07.2012 року - 0 грн.; обороти по Кт - 653209 грн.; обороти по Дт - 0 грн.; сальдо на 01.08.2012 року - Кт 653209,05 грн.

Розрахунок за визначені послуги був здійснений позивачем з ПП «Рембудкомплект-Плюс» у період з серпня 2012 року по березень 2013 року відповідно до умов договору в повному обсязі, що підтверджується відповідними банківськими реєстрами оплат.

Згідно бухгалтерського обліку придбана вишивальна машина Veless 15С 115, вишивальна машина Veless 904112116, широкоформатний принтер Hewlett Packard 117 відображено в бухгалтерському обліку по Дт рахунку 104. Вказаний товар придбано для використання у власній господарській діяльності.

Перевезення даного товару здійснювало ТОВ «Шоковіта» (код за ЄДРПОУ 33421689) на підставі договору перевезення вантажу від 27.07.2012 року №2707, згідно якого ТОВ «Шоковіта» (перевізник) зобов'язується доставити автомобільним транспортом довірений йому вантаж з місця відправлення до пункту призначення, а ТОВ «Промислові системи. Сервіс» (відправник) зобов'язується сплатити плату за перевезення вантажу. Вартість перевезення вантажу становить 340 грн. за годину, вартість простою - 240 грн. за годину.

Перевезення здійснювалось автомобілем ТАТА (держ. номер НОМЕР_1, водій ОСОБА_1.) згідно товарно-транспортної накладної №31/07-1.

Суд не приймає до уваги твердження податкового органу, що відсутність інформації про наявність у ТОВ «Шоковіта» власних автотранспортних засобів та відомостей щодо зареєстрованого транспортного засобу із державним номером НОМЕР_1 на території Дніпропетровської області, що свідчить про складення первинних документів на підставі недійсності господарських операцій та відповідно не можуть бути підставою для відображення в бухгалтерському та податковому обліку.

Викладений факт не свідчить про те, що такого автомобілю з державним номерним знаком НОМЕР_1 не існує чи не існувало на момент покупки товару. При цьому для проведення операцій купівлі-продажу або поставки товарів (послуг) наявність власних транспортних засобів, не є обов'язковим, ці активи можуть орендуватися, крім того, навіть наявність орендованих активів не є обов'язковою, адже товар може поставлятися транспортом залученого постачальника на склад кінцевого покупця.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 року за №168/704. Так, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік в Україні» встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. У відповідності до частини 2 даної статті первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно абзацу першого пункту 2.4 глави 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб,відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Акт перевірки не містить жодного посилання на встановлення перевіряючими порушень позивачем вимог вищевказаних норм.

В подальшому позивач реалізував товар наступним підприємствам ТОВ «Крез» (код за ЄДРПОУ 30253097), ТОВ «ДДЗ «Енергоавтоматика» (код за ЄДРПОУ 04793055), ТОВ «Стенли-М» (код за ЄДРПОУ 21939081), ТОВ «ТМ. ВЕЛТЕК» (код за ЄДРПОУ 31749248), ТОВ «ЮДК» (код за ЄДРПОУ 33384219), що підтверджується видатковими та податковими накладними.

Зі змісту акту перевірки підприємства позивача від 23.07.2014 року №341/221/37370461 вбачається, що висновок відповідача щодо нереального характеру господарських операцій між позивачем та його контрагентом сформовано на підставі висновків акту ДПА у Полтавській області від 10.04.2013 року №435/22.5-10/36120814 про перевірку ПП «Рембудкомплект-Плюс» (код за ЄДРПОУ 36120814).

Суд зазначає, що з урахуванням статті 61 Конституції України, передбачено індивідуальний характер відповідальності, яка розповсюджується в тому числі і у вигляді персональної відповідальності кожного платника за ведення податкового обліку.

Згідно пункту 36.1 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Пунктом 36.5 даної статті встановлено, що відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім ви падків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Якщо податковим органом встановлено нена лежне виконання контрагентом позивача своїх податкових обов'язків, відповідальність за їх невиконання або неналежне виконання повинно нести саме це підприємство. Отже, посилання податкового органу на акт контрагента позивача як на підставу, що позивачем здійснювались господарські операції з метою отримання податкової вигоди, не може вважатись обґрунтованим.

Частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 11, 70-72, 86, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Промислові системи. Сервіс» до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області форми «Р» №0002881501 від 18.08.2014 року.

Присудити з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Промислові системи. Сервіс» судові витрати у розмірі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень двадцять копійок).

Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Степаненко