Постанова

від 17.11.2014 по справі 804/16463/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2014 р. Справа № 804/16463/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Кальника В.В., розглянувши в скороченому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області до Приватного підприємства «Виридис» про стягнення коштів в рахунок погашення податкового боргу в сумі 991,70 грн., накладення арешту на кошти та інші цінності, -

ВСТАНОВИВ :

07 жовтня 2014 року Дніпродзержинська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області звернулася до суду з адміністративним позовом до Приватного підприємства «Виридис» про стягнення з рахунків ПП «Виридис» в обслуговуючих банках кошти у сумі 991,70 грн. податкового богру по податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 991,70 грн.; накладення арешту на кошти та інші цінності ПП «Виридис», що знаходяться у банку.

В обґрунтування позову зазначено, що відповідач має податковий борг на суму 991,70 грн. Сума боргу не сплачується відповідачем добровільно, а тому підлягає примусовому стягненню.

Відповідач заперечень на позовну заяву не надав. Ухвалу про відкриття провадження у справі направлено на адресу відповідача, що вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, рекомендованим поштовим відправленням, але конверт повернуто на адресу суду у зв'язку із неврученням. Згідно частини 4 статті 33 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.

Суд вважає, що вжив усі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача про розгляд справи та реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів. За таких підстав, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, оскільки при підготовці справи до розгляду дотримано вимоги Кодексу адміністративного судочинства України щодо належного повідомлення сторін у справі про розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що Приватне підприємство «Виридис» є платником податку і знаходиться на податковому обліку у Дніпродзержинській ОДПІ Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

Податковий борг у ПП «Виридис» виник 11.03.2014 року з податку на прибуток у сумі 991,70 грн. у зв'язку з несплатою узгодженої суми податкових зобов'язань, самостійно визначених платником податків у податковій декларації з податку на прибуток від 10.02.2014 року № 9090215828.

Відповідно даних карток особових рахунків ПП «Виридис» з податку на прибуток (код платежу 11021000) 11.03.2014 року платником податків, відповідно до податкової декларації з податку на прибуток приватних підприємств від 10.02.2014 року № 9090215828, самостійно нараховано податкових зобов'язань за 2013 рік (декларація термін сплати поточний рік) у сумі 993 грн. З урахуванням переплати, яка обліковувалась в особовому рахунку станом на 11.03.2014 року у сумі 1,3 грн., сума податкової заборгованості склала 991,70 грн.

Пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України встановлено, обов'язок платника податків сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно ч.54.1 ст.54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків, оскарженню не підлягає (п. 56.11 ст.56 Податкового кодексу України).

Зі змісту п.46.1 ст.46 Податкового кодексу України, податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до п.п. 36.1 - 36.3 ст. 36 Податкового кодексу України, податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, вцзначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (пп. 14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України сума нарахованого грошового зобов'язання підлягає сплаті протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, а при проведенні адміністративного або судового оскарження - протягом десяти календарних днів, наступних за днем узгодження.

На підставі ст.59 Податкового Кодексу України відповідачу сформовано податкова вимога від 19.03.2014р. № 436-25 на суму 991,70 грн., яку було надіслано поштою та 05.05.2014 року повернуто із закінченням терміну зберігання.

Відповідно до статті 59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п. 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується). погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на дені погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений у повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Відповідно до пп.20.1.19 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску; стягувати суми простроченої заборгованості суб'єктів господарювання перед державою.

Враховуючи викладене, суд вважає правомірним стягнення з відповідача суми податкового боргу у розмірі 991,70 грн., оскільки доказів самостійного погашення заборгованості відповідач суду не надав.

Щодо вимог про накладення арешту на кошти та інші цінності ПП «Виридис», що знаходяться у банку, то суд зазначає наступне.

На підставі п.п.20.1.17 п.20.1 ст.20 ПК України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Відповідно до п.94.1 ст.94 ПК України адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Згідно п.п.94.6.2 п.94.6 ст.94 ПК України та п. 7.1 розділу VІІ Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.11.2011 року № 1398 арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.

Арешт коштів на рахунку платника податків є різновидом адміністративного арешту, який застосовуються виключно на підставі рішення суду (на відміну від адміністративного арешту іншого майна, який здійснюється за рішенням керівника податкового органу). Разом з тим, підстави його застосування, що визначені п. 94.2. ст. 94 ПК України, є загальними як для керівника податкового органу так і для суду.

Пунктом 94.2. ст. 94 ПК України передбачено, що адміністративний арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби; відсутні свідоцтва про державну реєстрацію суб'єктів господарювання, дозволи (ліцензії) на її здійснення, торгові патенти, сертифікати відповідності реєстраторів розрахункових операцій; відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу, та/або акта опису (виділення) майна для його продажу.

Адміністративний арешт не є виключним та єдиним способом погашення податкового боргу. Наявність у відповідача податкового боргу не є безумовною підставою для застосування адміністративного арешту коштів на рахунку. За умови відсутності майна, за рахунок якого можливо погашення податкового боргу, положення п.п. 20.1.17. п. 20.1. ст. 20 ПК України надає право податковому органу звертатися до суду з позовом про накладення арешту на кошти платника податків. Проте, реалізація цього права можлива лише за умови дотримання підстав, встановлених п. 94.2. ст. 94 ПК України.

Натомість Дніпродзержинською ОДПІ Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області при зверненні до суду із даною позовною вимогою не було надано суду жодного доказу на підтвердження наявності будь-якої з передбачених п.94.2 ст. 94 Податкового кодексу України обставин, за яких може бути застосовано арешт коштів та інших цінності відповідача, що знаходяться у банках.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку про відсутність законодавчо обґрунтованих підстав для задоволення позову в цій частині.

Керуючись статтями 158-163, 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області до Приватного підприємства «Виридис» про стягнення коштів в рахунок погашення податкового боргу в сумі 991,70 грн., накладення арешту на кошти та інші цінності - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «Виридис» на користь держави в особі Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області заборгованість з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 991,70 грн. шляхом стягнення з рахунків підприємства у банках, обслуговуючих такого платника податку.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягає негайному виконанню відповідно до статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Кальник