Постанова

від 09.12.2014 по справі 820/18337/14

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 грудня 2014 р. справа №820/18337/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Котеньова О.Г., при секретарі судового засідання Гумінській Л.М.,

за участі сторін:

представника позивача - Мельник М.О.,

представника відповідача - Джиджавадзе Р.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНДОР-38" до Нововодолазької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "КОНДОР-38", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Нововодолазької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області, у якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення Нововодолазької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області №0001822200 від 03.10.2014 року.

У обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що порядок дій органів державної податкової служби під час реалізації владної управлінської функції контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобов'язань, у тому числі щодо спірних зобов'язань визначається Законом України "Про державну податкову службу в Україні" та Податковим кодексом України. Зазначені нормативно-правові акти не містили і не містять норм, які б наділяли відповідача повноваженнями на визнання правочинів нікчемними або такими, що не відповідають вимогам законодавства та повноваженнями на оцінку відповідності будь-якого правочину вимогам ст.ст. 203, 215, 228 Цивільного кодексу України. З огляду на такі обставини позивач вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення таким, що не відповідає приписам чинного законодавства.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав правову позицію, викладену у позовній заяві, та просив адміністративний позов задовольнити з підстав та мотивів, викладених в ньому.

Відповідач надав до суду заперечення на адміністративний позов, в яких з посиланням на висновки акту перевірки та обставини, зазначені в акті, просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

Представник відповідача у судовому засіданні просив суд залишити без задоволення позовні вимоги, посилаючись на заперечення на адміністративний позов та обґрунтовуючи свою позицію висновками акту перевірки.

Заслухавши пояснення сторін по справі, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Відповідно до Виписки від 14.05.2013 р. з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Товариство з обмеженою відповідальністю "КОНДОР-38" (код ЄДРПОУ 37948272) зареєстроване як юридична особа 07.05.2013 року; місцезнаходження юридичної особи: 63002, Харківська обл., Валківський район, м.Валки, вул. 1 Травня, буд.66-а (а.с.20).

Товариство з обмеженою відповідальністю "КОНДОР-38" є платником податку на додану вартість відповідно до Свідоцтва №200128341 з 01.07.2013 року (а.с.19).

Фахівцями Нововодолазької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНДОР-38", за результатами якої складено Акт №851/20-20-22-08/37948272 від 30.10.2014 року "Про результати проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Кондор-38", код за ЄДРПОУ 37948272 з питань правомірності відображення в податковому обліку проведених взаємовідносин з ТОВ "МІРАДОН ІН ТРЕЙД" (код за ЄДРПОУ 38891848) їх реальності та повноти відображення в обліку за липень, серпень 2014 р." (далі по тексту - Акт, акт перевірки, а.с.10-18).

На підставі Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0001822200 від 03.10.2014 року (а.с.9).

У висновках акту перевірки відповідачем зазначено, що господарська діяльність ТОВ "Кондор - 38" по взаємовідносинам ТОВ "Мірадон ін Трейд" за липень 2014р., серпень 2014р. має ознаки нереальності здійснення; підприємством ТОВ "Кондор - 38" завищено податковий кредит, в результаті взаємовідносин з ТОВ "Мірадон ін Трейд", на загальну суму 14456 грн., в тому числі за липень 2014 року у сумі 11156 грн., за серпень 2014 року у сумі 3300 грн.; завищено податкове зобов'язання з податку на додану вартість по операціях з реалізації товарів та послуг покупцям, а саме ТОВ "Оргкрівля і К" всього у сумі ПДВ 3533грн., в тому числі за липень 2014р. у сумі ПДВ 3533 грн., ДП УДЦСТ "Ліски" всього у сумі ПДВ 2605 грн., в тому числі за липень 2014р. у сумі ПДВ 1655 грн., за серпень 2014р. у сумі ПДВ 950 грн. попередньо придбаних у ТОВ "Мірадон ін Трейд", на загальну суму ПДВ 6138 грн. в тому числі за липень у сумі ПДВ 5188 грн., за серпень 2014р. у сумі ПДВ 950 грн.; занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 8635грн. у тому числі за липень 2014 року у сумі 6252 грн., за серпень 2014 року у сумі 2383 грн.

Відповідно до Договору поставки №275 від 09.07.2014 р. (а.с.26-27), укладеного між позивачем та ТОВ "Мірадон ін Трейд" Продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупцю, відповідно до його замовлень будівельні матеріали, металопрокат, оздоблювальні матеріали, господарські товари, освітлювальне обладнання та інструменти, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар. Термін дії договору - з моменту підписання по 31.12.2014 р.

Відповідно до Договору поставки №275 від 09.07.2014 р. ТОВ "КОНДОР-38" придбало у ТОВ "МІРАДОН ІН ТРЕЙД" товари згідно Замовлення, яке електронною поштою та факсом направлялося до ТОВ "МІРАДОН ІН ТРЕЙД" (а.с.51-54).

Відповідно до п. 2.3. Договору поставки №275 від 09.07.2014 р. приймання товару за кількістю та якістю відбувається Покупцем за місцем поставки товару протягом 5-ти календарних днів з моменту виписки видаткової накладної на товар. Пункт 5.3. передбачає, що у разі поставки товару неналежної якості Покупець протягом 5 днів з моменту отримання товару повинен повідомити про це Постачальника. А останній протягом 14 днів з моменту отримання повідомлення провести повернення чи заміну неякісного товару.

За Договором поставки №275 від 09.07.2014 р. ТОВ "МІРАДОН ІН ТРЕЙД" поставило ТОВ " КОНДОР-38" товар відповідно до видаткових накладних №№295, 386, 425, 110 (а.с.55-58).

Оплата товару здійснювалась на підставі отриманих позивачем рахунків-фактур (а.с.55-58) шляхом безготівкових розрахунків, за наслідками господарських операцій продавцем сформовано податкові накладні №№295, 386, 425, 110 (а.с.59-62).

З метою перевезення придбаних товарів Позивачем було укладено договір №2/3 від 02.09.2014 р. на перевезення вантажів автомобільним транспортом з ФО-П ОСОБА_3 (а.с.88). Транспортування товару здійснювалось автомобілем Рено магнум НОМЕР_1 (технічний паспорт автомобілю Рено Магнум НОМЕР_1 та Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 - а.с.89).

Транспортування товару підтверджується наявними в матеріалах справи копіями товарно-транспортних накладних (№295 від 10.07.2014 р., №386 від 14.07.2014 р., №425 від 15.07.2014 р. - а.с.63-65).

Позивачем надано до суду документи, що підтверджують зберігання товару, а саме: будівельні матеріали та інструмент, який використовувався при здійснені поточного ремонту приміщень Будянської дитячої школи народної творчості Відділу культури та туризму ХРДА ТОВ "КОНДОР-38" зберігав у Замовника відповідно до п. 6.2. Договору №2006-14 від 01.07.2014 року, яким передбачається, що Замовник безкоштовно надає ТОВ " КОНДОР-38" складські приміщення для зберігання устаткування та матеріалів (а.с.69-70), з метою зберігання крупно габаритних товарів та залишків товарів ТОВ " КОНДОР-38" було укладено договір на зберігання №25/09 від 01.09.2013 року з ТОВ "ТОПАЛ" (а.с.100).

Товар, поставлений ТОВ "МІРАДОН ІН ТРЕЙД" за накладною №295 від 10.07.2014 р., позивачем замовлено для подальшого продажу та монтажу Філії УДЦТС Ліски Південної залізниці відповідно до видаткової накладної №21 від 11.07.2014 року, №20 від 11.07.2014 року та актів надання послуг №30, №31 від 14.08.2014 року. Товар було передано покупцю Філії УДЦТС Ліски Південної залізниці, який вчасно розрахувався за товар, що підтверджується випискою з банку (а.с.80-87).

Товар, поставлений ТОВ "МІРАДОН ІН ТРЕЙД" за накладною №386 від 14.07.2014 р., позивачем замовлено для продажу ТОВ "Оргкровля і К" на підставі договору купівлі-продажу №707-14 від 07.07.2014 р., специфікація №4 (а.с.66-67). Товар продано Покупцю, що підтверджується видатковою накладною №26 від 25.07.2014 року та податковою накладною №5 від 25.07.2014 року (а.с.68).

Товар, поставлений ТОВ "МІРАДОН ІН ТРЕЙД" за накладною №110 від 06.08.2014 р. (вогнегасники), позивачем замовлено для продажу Відділу культури та туризму ХРДА на підставі договору купівлі-продажу №508-14 від 06.08.2014 р. (а.с.76-77). Товар продано Покупцю, що підтверджується видатковою накладною №29 від 06.08.2014 року та податковою накладною №1 від 06.08.2014 року (а.с.78,79).

Будівельні матеріали, поставлені ТОВ "МІРАДОН ІН ТРЕЙД" за накладною №425 від 15.07.2014 р., оприбутковані по складу ТОВ " КОНДОР-38" (оборотна сальдова відомість по рахунку 20 - а.с.103), а потім використані для виконання будівельних робіт згідно з договором №2006-14 від 01.07.2014 року на виконання робіт з поточного ремонту приміщень Будянської дитячої школи народної творчості Відділу культури та туризму ХРДА в смт. Буди Харківського району (а.с.69-70). Пунктом 6.2. Договору передбачається, що Замовник - Відділ культури безкоштовно надає ТОВ " КОНДОР-38" складські приміщення для зберігання устаткування та матеріалів.

Відповідно до Акту приймання виконаних робіт за липень 2014 року ТОВ "КОНДОР-38" за Договором №2006-14 від 01.07.2014 року виконав повністю свої зобов'язання та відремонтував зазначені приміщення (а.с.71-74).

Для виконання окремих будівельних робіт з поточного ремонту за договором з Відділом культури, ТОВ "КОНДОР-38" було залучено третіх осіб на підставі договорів Підряду (а.с.90-93). Відповідно до договорів Підряду робітники виконували роботи з використанням власного інструменту, в тому числі електроінструменту, а матеріалами вони були забезпечені ТОВ "КОНДОР-38". Залучення для виконання робіт третіх осіб передбачено розділом 7 Договору №2006-14 від 01.07.2014 року.

Позивач відповідно до вимог податкового законодавства щодо доходів фізичних осіб, які працювали на підставі договорів Підряду, виступив податковим агентом та відрахував до бюджету суми податків з доходів фізичних осіб (форми 1ДФ та звіт страхувальника - а.с.94-99).

Позивачем надано пояснення, що за результатами здійснення господарських правовідносин ТОВ "КОНДОР-38" з ТОВ "МИРАДОН ИН ТРЕЙД" на операціях з придбаними матеріалами (їх подальший продаж) рентабельність склала в середньому 5,58%, а з урахуванням використання придбаних матеріалів при виконанні будівельних робіт рентабельність склала 50,4%. Всього з цих господарських операцій ТОВ "КОНДОР-38" отримало економічну вигоду в сумі 40918,76 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними приписами норм чинного законодавства.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до пункту 14.1.18 статті 14 Податкового кодексу України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено статтею 200 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до пунктом 200.1 статті 200 вказаного Кодексу сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2 статті 200 Кодексу).

Відповідно до пункту 200.3 статті 200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду (пункт 200.4 статті 200 Кодексу).

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України).

Водночас відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За результатами системного аналізу вказаних правових норм, суд приходить до висновку про те, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий ним товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Пунктом 187.1 ст.187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

З положень ч. 1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизації інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форму); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, витрати та податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, усі суми податкового кредиту у спірних правовідносинах підтверджені відповідними податковими накладними.

У ході перевірки відповідачем не встановлено та не відображено у акті перевірки у позивача наміру отримати за вказаними вище договорами іншого результату, ніж придбання товару та отримання послуг та подальша реалізація такого товару/надання послуг. Досліджуючи надані позивачем та приєднані до справи документи, суд відзначає, що матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами при укладанні і виконанні договору взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом на виконання вимог ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України не виявлено.

Надані позивачем видаткові накладні, податкові накладні та банківські виписки є первинними документами та відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", та п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України №88 від 24.05.1995 року.

Доказів, які б вказували на відсутність реальності господарської операції за вказаними договорами поставки та надання послуг (від ТОВ "МІРАДОН ІН ТРЕЙД" та їх подальшої реалізації до контрагентів (надання послуг), за правилами ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач до суду не надав, а судом самостійно таких доказів не виявлено.

Суд зазначає, що висновки відповідача про нереальність господарських операцій позивача з його контрагентом ТОВ «Мірадон ін Трейд» базуються на висновках акту ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві «Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Мірадон ін Трейд» (податковий номер 38891848) щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 01.07.2014р. по 31.08.2014р.» від 01.09.2014 року №2663/26-55-22-08/38891848.

У зв'язку з цим суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Належними та допустимими в розумінні ст. 124 Конституції України та ст. 70 КАС України доказами факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст. 191 КК України та ст. 212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Між тим, в акті перевірки відповідачем не наведено доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб позивача чи його контрагентів або за викладеними в акті фактами їх діяльності, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином або рішення суду про визнання правочину недійсним.

Судом не встановлено невідповідності даних податкових накладних фактичним обставинам правовідносин.

Суд вважає за необхідне зазначити, що статтею 16 ПК України передбачено, що особами, відповідальними за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету - є платники податку.

Відповідно до п. 36.5 ст. 36 Податкового кодексу України, відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків.

При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку, допущені безпосередньо ним самим. Отже, відповідальність є персональною; обов'язковою правовою підставою для неї є наявність вини конкретного платника податків у допущених порушеннях, відповідно, вона не може автоматично поширюватись на контрагентів платника податків. Порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Ця позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського Суду з прав людини, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Матеріалами справи підтверджено, що формування позивачем податкового кредиту та податкових зобов'язань платника ПДВ здійснено у відповідності до вимог ст. ст. 187, 198 Податкового кодексу України.

У зв'язку з тим, що відсутній об'єкт донарахування податку на додану вартість, суд приходить до висновку про відсутність підстав для застосування штрафної (фінансової) санкції, передбаченої п.п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України.

За таких обставин, доводи, викладені в акті перевірки спростовуються належними та допустимими доказами, що наявні в матеріалах справи, а обставини, на які посилається представник відповідача, не можуть бути достатніми доказами неможливості фактичного здійснення господарських взаємовідносин між позивачем та контрагентами, внаслідок чого спірне податкове повідомлення-рішення №0001822200 від 03.10.2014 року підлягає скасуванню.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. За приписами ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 КАС України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі викладеного керуючись ст.ст. 2, 9, 71, 94, 159, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНДОР-38" до Нововодолазької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Нововодолазької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області №0001822200 від 03.10.2014 року.

Стягнути з Державного бюджету України (р/р: 31217206784011, отримувач: УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова Харківської області, код: 37999628, МФО: 851011, банк: ГУДКСУ у Харківській області) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНДОР-38" (код ЄДРПОУ 37948272, адреса місцезнаходження: 63002, Харківська обл., Валківський район, м.Валки, вул. 1 Травня, буд.66-а) судовий збір у розмірі 182,70 грн. (сто вісімдесят дві гривні сімдесят копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанову у повному обсязі виготовлено 11 грудня 2014 року.

Суддя Котеньов О.Г.