Ухвала

від 04.12.2014 по справі 804/6158/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

04 грудня 2014 рокусправа № 804/6158/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Малиш Н.І.

суддів: Щербака А.А. Баранник Н.П.

за участю секретаря судового засідання: Спірічев Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровськ апеляційну скаргу Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровської області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 червня 2014 року у справі №804/6158/14 за позовом Дочірнього підприємства «Санаторій «Славутич» Імені Б.В. Пашковського закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укпрофоздоровниця» до Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровської області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.01.2014 року №0000012203.

Позовні вимоги обґрунтовані незгодою з висновками відповідача щодо відсутності доказів придбання товарів позивачем та такі є припущенням, а також позивачем правомірно на підставі належним чином оформлених первинних документів сформовано податковий кредит по господарських операціях з ТОВ «Альянс».

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 червня 2014 позов задоволено.

Відповідачем на вказане рішення суду подана апеляційна скарга в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове рішення яким у задоволенні позову відмовити. Зокрема скарга обґрунтована, з посиланням на акт перевірки контрагента позивача по ланцюгу, що призвело до неправомірного формування витрат позивачем та податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Альянс».

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, що відповідачем було проведено позапланову документальну невиїзну перевірку Дочірнього підприємства «Санаторій «Славутич» Імені Б.В.Пашковського закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» з питань господарських відносин з ТОВ «Альянс» за період 01.03.2012 року по 31.01.2013 року., за результатами якої складено Акт від 28.02.2014 року №176/04-16-22-01/32365106.

Перевіркою встановлено порушення позивачем порушення п.198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст198 ПК України, що призвело до безпідставного завищення податкового кредиту на загальну суму 1848,38 грн.:

До таких висновків перевіряючи прийшли з посиланням на акти перевіркок інших податкових органів контрагента позивача.

За результатами перевірки винесено податкове повідомлення-рішення №0000012203 від 08.01.2014 року, яким нараховано суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1848,38 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 924,19 грн.

Судом встановлено, що позивач за перевіряю мий період мав господарські взаємовідносини з ТОВ «Альянс».

На підтвердження здійснення господарських операцій позивачем до справи надано по взаємовідносинам з ТОВ «Альянс»: договір купівлі-продажу канцелярських товарів №5 від 05.01.2012р., №10 від 15.01.2013р.; видаткові накладні, рахунки-фактури, довіреності (на отримання товару); податкові накладні. За придбаний товар позивач розрахувався у безготівковій формі. Доказів наявності заборгованості не надано.

Згідно п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст. 198 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на внесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість, має бути підтверджено належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Щодо спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції сумнівів не визначено.

Таким чином колегія суду вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено, що за вищезазначеним договорам позивачем було придбано товар та в наявності первинна документація.

Враховуючи вищевикладене та з урахуванням дослідження всіх доказів у справі, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що віднесення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам позивача з зазначеним контрагентом зроблено на підставі первинних документів та відповідно до норм чинного законодавства, а також виконання договорів підтверджено матеріалами справи.

Слід також зазначити, що відповідачем як на підставу незгоди з судовим рішенням зазначено неврахування судом першої актів перевірки контрагента позивача інших податкових органі які свідчать про відсутність взаємовідносин з іншим контрагент. Проте доказів, що саме придбаний позивачем товар (канцелярія) була придбана по вказаному ланцюгу, надано не було.

Слід зазначити, що Податковим кодексом України, яким регулюються спірні правовідносини, не передбачено такої підстави для визначення податкових зобов'язань, як багатоступеневий ланцюг постачання, до складу якого входять постачальники, які здійснюють діяльність без додержання норм податкового законодавства.

Крім того, якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на формування податкового кредиту у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо підтвердження виконання господарської операції.

Додатково слід зазначити, що відповідач в апеляційній скарзі посилається на неправомірне формування витрат позивачем по взаємовідносинам з ТОВ «Альянс», проте відповідно акту перевірки таких порушень встановлено не було та не приймалось з цього порушення податкове повідомлення-рішення.

Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку задовольняючи позовні вимоги, а доводи, які викладені відповідачем в апеляційній скарзі, спростовуються дослідженими по справі доказами, а тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду, тому колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровської області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 червня 2014 року у справі №804/6158/14 за позовом Дочірнього підприємства «Санаторій «Славутич» Імені Б.В. Пашковського закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укпрофоздоровниця» до Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровської області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Відповідно до ст. 254 КАС України ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Повний текст рішення виготовлено 08 грудня 2014року.

Головуючий: Н.І. Малиш

Суддя: А.А. Щербак

Суддя: Н.П. Баранник