Ухвала

від 02.12.2014 по справі 820/16206/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2014 р.Справа № 820/16206/14 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калитки О. М.

Суддів: Бондара В.О. , Кононенко З.О.

за участю секретаря судового засідання Запара Е.В.

за участю представника позивача Дорошенка Н.В.

за участю представника позивача Ісаєнка М.О.

за участю представника відповідача Шамілова Л.Ш.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Дергачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.10.2014р. по справі № 820/16206/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМ-ФОР"

до Дергачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "КОМ-ФОР" звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Дергачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Дергачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області № 0000542202 від 03 вересня 2014 року; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Дергачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області № 0000532202 від 03 вересня 2014 року в частині донарахування податку на додану вартість в сумі 18684,00 грн., та штрафних санкцій на суму 9342,00 грн..

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14.10.2014 року у справі №820/16206/14-а адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМ-ФОР" до Дергачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення Дергачівської об'єднаної державної податкової Інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області № 0000542202 від 03 вересня 2014 року та № 0000532202 від 03 вересня 2014 року в частині донарахування податку на додану вартість в сумі 18684,00 грн., та штрафних санкцій на суму 9342,00 грн.

Відповідач не погодився із рішенням суду та подав апеляційну скаргу, в якій, зазначив, що постанова є незаконною та підлягає скасуванню, у зв'язку з ненаданням належної правової оцінки обставинам справи та порушенням норм процесуального права, оскільки, на думку відповідача, згідно наданих до перевірки актів приймання-передачі послуг по ТОВ „Класс ЛТД" та ПП «Промтранспоставка» неможливо визначити обсяг здійснених транспортно-експедиційних послуг, як і можливість встановити зв'язок замовлених ТОВ «КОМ-ФОР» послуг з господарською діяльністю внаслідок висновку за актами перевірок вищевказаних контрагентів щодо відсутності факту реального вчинення господарських операцій.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Перевіривши рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги відповідно до ст. 195 КАС України, вислухавши доводи сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі направлень від 23.07.2014 року № 253 та № 254 , згідно з п.п. 78.1.11 п.78.1. п.78.4 ст. 78, п.82.2ст.82 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755 VI, було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "КОМ-ФОР" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.05.2014 року. За результатами якої було складено акт від 20.08.2014 року № 725/20-11-22-01/33337750 про результати позапланової документальної виїзної перевірки ТОВ "КОМ-ФОР" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.05.2014року, яким було встановлено порушення п.138.1, п.п. 138.10.3 п.138.10 ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ із змінами і доповненнями ТОВ „КОМ-ФОР» завищено суму витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за 2013 рік, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємства на суму 17749 грн. в т.ч. за 2013 рік у сумі 17749 грн.; п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п. 198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198, п.201.4 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ із змінами і доповненнями ТОВ „КОМ-ФОР» завищено податковий кредит з ПДВ, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 32301 гри., в тому числі за січень 2013 року у сумі 2423 грн., за червень 2013 року у сумі 750 грн., за липень 2013 року у сумі 1667 грн., за серпень 2013 року у сумі 2317 грн., за вересень 2013 року у сумі 1833 грн., за січень 2014 року у сумі 12117 грн., за березень 2014 року у сумі 11194 грн.; п.п. 176.2 «Б» п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України ТОВ "КОМ-ФОР" подано податковий розрахунок за формою 1-ДФ за I-IV квартали 2012 року та І квартал 2013 року з помилками про суму доходів, нарахованих (сплачених) на користь платників податку, суми утриманого з них податку; п.п. 168.1.2 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України встановлено неперахування утриманого податку на доходи фізичних осіб у встановлені терміни, визначені зазначеною статтею Податкового кодексу України , за квітень 2013 року в сумі 27473,85 грн.

На підставі акту від 20.08.2014 року № 725/20-11-22-01/33337750 про результати позапланової документальної виїзної перевірки ТОВ "КОМ-ФОР" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.05.2014 року Дергачівською ОДПІ Головного управління Міндоходів у Харківській області були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000532202 від 03 вересня 2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 48451,5грн. та № 0000542202 від 03 вересня 2014 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 26623,5грн. .

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач правомірно включив до витрат та податкового кредиту суми, які підтверджені первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, у зв'язку з придбанням позивачем товарів (робіт, послуг), які в свою чергу були використані останнім в оподатковуваних операціях у межах господарській діяльності.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Пунктом 138.1 статті 138 ПК України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

В силу вимог пункту 138.2 цієї ж статті Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 138.8 статті 138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, та включає як прямі матеріальні витрати, так і вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Пунктом 138.4 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.1 Розділу 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до п. 2.4 Розділу 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Матеріали справи свідчать, що між позивачем та ТОВ «Класс ЛТД» 02.12.2013 року було укладено договір на транспортно-експедиційне обслуговування. У січні 2014 року зазначеним підприємством було надано послуги по доставці товарів контрагентам-покупцям ТОВ «КОМ-ФОР» та матеріалів від постачальника, зокрема, - ТОВ «Одєтекс», ПрАТ «ВО Стальканат-Сілур». Умови перевезення, надання послуг ТОВ «Класс ЛТД» оформлювалось актами виконаних робіт, на виконання умов договору виписані податкові накладні.

Взаємовідносини з ПП « Промтранспоставка» щодо послуг з перевезення регулювались договорами-заявками на кожний випадок надання послуг. Виконання робіт цим контрагентом надані послуги оформлювались актами наданих послуг, на виконання умов договору виписані податкові накладні. ПП «Промтранспоставка» також здійснювало доставку товарів покупцям ТОВ «КОМ-ФОР».

По взаємовідносинах з ТОВ «Класс ЛТД», так і з ПП «Промтранспоставка» на кожного з вантажоотримувачів ТОВ «КОМ-ФОР» було оформлено товарно-транспортні накладні. Постачальниками-вантажовідправниками було надано товарно-транспортні накладні. Товарно-транспортні накладні містять відмітку вантажоотримувача (у випадку доставки покупцям ТОВ «КОМ-ФОР»), про отримання товару, та відмітку вантажовідправника (у випадку доставки від постачальників ТОВ «КОМ-ФОР»).

В матеріалах справи наявні копії договорів між позивачем та його контрагентами щодо реалізації товару, який транспортувався, відображення руху якого у бухгалтерському обліку підприємства підтверджується копіями оборотно-сальдових відомостей. Сплата по вказаним господарським операціям здійснена в повному обсязі, що підтверджується копіями платіжних доручень.

Вказані первинні документи бухгалтерського та податкового обліку відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 2.4 Розділу 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивач правомірно включив до витрат та податкового кредиту суми, які підтверджені первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, у зв'язку з придбанням позивачем товарів (робіт, послуг), які в свою чергу були використані останнім в оподатковуваних операціях у межах господарській діяльності, тому судове рішення суду першої інстанції відповідає ст. 159 КАС України, є законним та обґрунтованим, ухваленим відповідно до норм матеріального права при дотримання норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, а дії відповідача, пов`язані з прийняттям оскаржуваних податкових повідомлень-рішень щодо позивача, не кореспондуються з вимогами ч.2 ст. 19 Конституції України.

Доводи апеляційної скарги відповідача висновків суду не спростовують.

Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, п.1 ч.1 ст. 198, 200, п.1 ч.1 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Дергачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.10.2014р. по справі № 820/16206/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Калитка О.М. Судді (підпис) (підпис) Бондар В.О. Кононенко З.О. Повний текст ухвали виготовлений 08.12.2014 р.