Рішення

від 09.12.2014 по справі 917/2182/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.12.2014 р. Справа № 917/2182/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислові мастила - Схід" (вул. Стартова, буд. 3-А, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69013; поштова адреса: вул. Ватутіна, буд. 69 Б, м. Вишгород, Київська область, 07300)

до Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод" (вул. Івана Приходька, буд. 141, м. Кременчук, Полтавська область, 39607)

про стягнення 389 488,79 грн.

Суддя Безрук Т. М.

Представники:

від позивача - Фурніка В. В.;

від відповідача - не з'явився.

Розглядається позовна заява про стягнення 389 488,79 грн., у тому числі 311084,40 грн. основного боргу за товар, поставлений згідно договору поставки № 0008-СН від 10.01.2014р., 31317,42 грн. пені, 5562,17 грн. - 3 % річних, 41524,80 грн. інфляційних.

Відповідач у відзиві проти позову заперечує, посилаючись на те, що позивачем в порушення п. 4.1 договору не надано сертифікату якості на поставлений товар, не надано сертифікату відповідності, протоколу узгодження якості; це позбавляє відповідача права використати поставлений товар за призначенням; ненадання документів, підтверджуючих якість продукції, позбавляють позивача права вимагати оплату за нього.

Позивач та відповідач зареєстровані як юридичні особи, що підтверджується спеціальними витягами від 24.10.2014р. з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців (а.с.55, 56).

Про час та місце розгляду справи сторони повідомлені належним чином, що підтверджується розпискою позивача від 18.11.2014р. та поштовим повідомленням від 19.11.2014р. про вручення судової ухвали відповідачу (а.с.69, 70).

Визначені ст.. 77 ГПК України підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

В судовому засіданні 09.12.2014р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст. 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив :

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Промислові мастила - Схід" (позивачем) та Публічним акціонерним товариством "Кременчуцький сталеливарний завод" (відповідачем) був укладений договір поставки товару № 0008-СН від 10.01.2014р. (далі - Договір); (а.с.14-17).

За умовами цього Договору позивач як постачальник зобов'язався поставити і передати у власність відповідачу (покупцю) товар, а покупець зобов'язався прийняти цей товар та своєчасно його оплатити.

За п. 2.4 Договору датою поставки вважається дата підписання видаткової накладної або дата на товарно-транспортній накладній перевізника. За п. 9.2 Договору товар приймається покупцем згідно видаткової накладної. Відвантаження товару покупцю здійснюється після пред'явлення останнім довіреності на право отримання товарно-матеріальних цінностей.

За п. 13.2 Договору строк його дії встановлений до 31.12.2014р.

Листами від 05.02.2014р. № 40-11/631 та від 12.02.2014р. № 40-11/742 відповідач звернувся до позивача про поставку товару (а.с.18, 20).

На виконання Договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 63527,10 грн. Зазначене підтверджується двостороннє підписаними видатковими накладними № 4420000036 від 15.01.2014р., № 4420000038 від 15.01.2014р., товарно-транспортними накладними № 530290/ПС4420000036 від 15.01.2014р., № 530290/ПС4420000038 від 15.01.2014р., довіреністю відповідача № 0000000153 від 15.01.2014р., видатковими накладними № 4420000147 від 11.02.2014р., № 4420000150 від 11.02.2014р., № 4420000179 від 18.02.2014р., товарно-транспортними накладними № 638108/ПС4420000147 від 11.02.2014р., № 638108/ПС4420000150 від 11.02.2014р., № 638114/ПС4420000179 від 18.02.2014р., довіреністю відповідача № 0000000478 від 10.02.2014р. (а.с.22-38).

У вказаних накладних та довіреності наявна відмітка про те, що даний товар постачається за Договором № 0008-СН від 10.01.2014р.

Додатковою угодою № 2 від 12.02.2014р. сторони доповнили Договір специфікацією № 3, в якій домовилися про поставку товару на загальну суму 257057,29 грн. (а.с.19).

На виконання Додаткової угоди № 2 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 247557,30 грн. Зазначене підтверджується двостороннє підписаними видатковою накладною № 4420000174 від 18.02.2014р., товарно-транспортною накладною № 396369/ПС4420000174 від 18.02.2014р., довіреністю відповідача № 0000000563 від 17.02.2014р. (а.с.39-42).

У вказаних накладних та довіреності наявна відмітка про те, що даний товар постачається за Договором № 0008-СН від 10.01.2014р.

Отже, на виконання зобов'язань за Договором та за Додатковою угодою № 2 позивач поставив відповідачеві визначений товар на загальну суму 311084,40 грн .

Згідно з п. 6.1 Договору розрахунки за товар здійснюються у національній валюті на протязі 30 календарних днів від дати поставки.

В п. 3 Додаткової угоди № 2 від 12.02.2014р. встановлено, що розрахунки за товар здійснюються протягом 20 календарних днів з дати поставки.

Відповідач розрахунку за отриманий товар не провів.

Таким чином, заборгованість відповідача становить 311084,40 грн.

Статтею 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договори купівлі-продажу.

Згідно ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором не встановлено інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Заперечення відповідача проти позову з тих мотивів, що ненадання позивачем документів, підтверджуючих якість продукції згідно п. 4.1 Договору, позбавляють позивача права вимагати оплату за нього, судом визнаються необґрунтованими з огляду на наступне.

В п. 4.1 Договору визначено, що підтвердженням якості та комплектності товару з боку постачальника є сертифікат якості.

Відповідно ст.. 666 ЦК України якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Як свідчать матеріали справи, відповідач не звертався до позивача з вимогою про передачу документів, підтверджуючих якість продукції згідно п. 4.1 договору, не встановлював строку для їх передачі. Відповідач також не заявляв про відмову від договору поставки та повертав товар продавцеві.

Отже, за ст. 666 ЦК України сам факт ненадання визначених договором документів на товар не є підставою для відмови від оплати вартості такого товару.

З огляду на викладене, заперечення відповідача не є підставою для непроведення оплати отриманого ним товару.

Відповідно до ст.4-3, ст.33 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів в спростування вищевикладеного відповідач суду не надав.

Листом від 18.11.2014р. позивач повідомив суд про те, що на час розгляду справи відповідач заборгованість не сплатив (а.с.65-66).

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 311084,40 грн . основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.

Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст.3, ст. 4 Закону).

В п.10.6 Договору сторони узгодили, що у випадку порушення покупцем строку розрахунку за поставлений товар, останній сплачує на користь постачальника неустойку у розмірі подвійної облікової ставки, що діяла під час порушення грошового зобов'язання від суми неустойки за кожен день прострочення.

За ч.1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

З огляду на викладене, визначена в п. 10.6 Договору неустойка фактично є пенею.

На підставі вказаних положень позивачем заявлені вимоги про стягнення 31317,42 грн. пені, нарахованої за наступні періоди: за період 15.02.14р.- 16.08.14р. за зобов'язаннями по видаткових накладних № 4420000036 від 15.01.2014р. та № 4420000038 від 15.01.2014р.; за період 14.03.14р.-12.09.14р. за зобов'язаннями по видаткових накладних № 4420000147 від 11.02.2014р. та № 4420000150 від 11.02.2014р.; за період 21.03.14р.-19.09.14р. за зобов'язаннями по видаткових накладних № 4420000179 від 18.02.2014р. та № 4420000174 від 18.02.2014р. (а.с.10-12).

Проте, при визначенні період нарахування пені позивачем не враховані наступні положення діючого законодавства.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За зобов'язаннями по видаткових накладних № 4420000036 від 15.01.2014р. та № 4420000038 від 15.01.2014р. за умовами п. 6.1 Договору розрахунки здійснюються протягом 30 календарних днів від дати поставки. Отже, кінцевим строком оплати є 14.02.2014р., прострочення починається з 15.02.2014р., а кінцевою датою нарахування пені буде 15.08.2014р.

За зобов'язаннями по видатковій накладній № 4420000174 від 18.02.2014р. за умовами п. 3 Додаткової угоди № 2 від 12.02.2014р. розрахунки здійснюються протягом 20 календарних днів з дати поставки. Отже, кінцевим строком оплати є 10.03.2014р., прострочення починається з 11.03.2014р., а кінцевою датою нарахування пені буде 11.09.2014р.

З врахуванням викладеного, належна до стягнення сума пені становить 29943,95 грн . (за період 15.02.14р.- 15.08.14р. за зобов'язаннями по видаткових накладних № 4420000036 від 15.01.2014р. та № 4420000038 від 15.01.2014р.; за період 14.03.14р.-12.09.14р. за зобов'язаннями по видаткових накладних № 4420000147 від 11.02.2014р. та № 4420000150 від 11.02.2014р.; за період 21.03.14р.-19.09.14р. за зобов'язаннями по видатковій накладній № 4420000179 від 18.02.2014р.; за період 21.03.14р.-11.09.14р. за зобов'язаннями по видатковій накладній № 4420000174 від 18.02.2014р.); (розрахунок суду залучено до справи). Позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

В іншій частині вимоги щодо стягнення пені слід відхилити за їх безпідставністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі даної норми позивачем правомірно нараховано 5562,17 грн. річних за наступні періоди: за період 15.02.14р.- 20.10.14р. за зобов'язаннями по видаткових накладних № 4420000036 від 15.01.2014р. та № 4420000038 від 15.01.2014р.; за період 14.03.14р.-20.10.14р. за зобов'язаннями по видаткових накладних № 4420000147 від 11.02.2014р. та № 4420000150 від 11.02.2014р.; за період 21.03.14р.-20.10.14р. за зобов'язаннями по видаткових накладних № 4420000179 від 18.02.2014р. та № 4420000174 від 18.02.2014р. (а.с.9). Правильність розрахунку перевірено судом.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення 5562,17 грн . річних є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Також на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України позивачем заявлено вимоги про стягнення 41524,80 грн. інфляційних, за наступні періоди: за період 15.02.14р.- 20.10.14р. за зобов'язаннями по видаткових накладних № 4420000036 від 15.01.2014р. та № 4420000038 від 15.01.2014р.; за період 14.03.14р.-20.10.14р. за зобов'язаннями по видаткових накладних № 4420000147 від 11.02.2014р. та № 4420000150 від 11.02.2014р.; за період 21.03.14р.-20.10.14р. за зобов'язаннями по видаткових накладних № 4420000179 від 18.02.2014р. та № 4420000174 від 18.02.2014р. (а.с.13).

В п. 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» роз'яснено, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж , і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

З огляду на викладене вимоги про стягнення інфляційних підлягають задоволенню на суму 40441,18 грн . (за наступні періоди: за період 01.03.14р.- 30.09.14р. за зобов'язаннями по видаткових накладних № 4420000036 від 15.01.2014р. та № 4420000038 від 15.01.2014р.; за період 01.04.14р.-30.09.14р. за зобов'язаннями по видаткових накладних № 4420000147 від 11.02.2014р., № 4420000150 від 11.02.2014р.; № 4420000179 від 18.02.2014р. та № 4420000174 від 18.02.2014р.).

В іншій частині вимоги щодо стягнення інфляційних слід відхилити як необґрунтовані.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В разі добровільного виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження відповідач не позбавлений права звернутися до суду з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, на підставі ст. 117 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

Вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод" (адреса: вул. Івана Приходька, буд. 141, м. Кременчук, Полтавська область, 39621, ідентифікаційний код 05756783) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислові мастила - Схід" (адреса: вул. Стартова, буд. 3-А, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69013; поштова адреса: вул. Ватутіна, буд. 69 Б, м. Вишгород, Київська область, 07300; ідентифікаційний код 38025126) 311084грн. 40 коп . основного боргу, 29943грн. 95 коп . пені, 40441грн. 18 коп. інфляційних, 5562грн. 17 коп. річних, 7740грн. 64 коп . витрат з оплати судового збору.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

3. В іншій частині - у позові відмовити.

Повне рішення складено та підписано: 11.12.2014р.

Суддя Безрук Т. М.