Постанова

від 09.12.2014 по справі 910/20661/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" грудня 2014 р. Справа№ 910/20661/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Баранця О.М.

Пашкіної С.А.

при секретарі: Богатчук К.І.

за участю представників сторін:

від позивача - Герасимова О.А.

від відповідача - не з'явився

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Улісс Сервіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2014 (суддя Лиськов М.О.)

за позовом Дочірнього підприємства "Квенбергер Логістикс УКР"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Улісс Сервіс"

про стягнення 86 844,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.10.2014 року по справі №910/20661/14 позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Улісс Сервіс" на користь Дочірнього підприємства "Квенбергер Логістикс УКР" 86844 грн. 00 коп. - основного боргу та 1827 грн. - судового збору за подання позовної заяви.

Не погодившись з рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2014 року по справі №910/20661/14 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт зазначив, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.11.2014 року прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду 02.12.2014 року.

02 грудня 2014 року в судовому засіданні оголошено перерву до 09.12.2014 року.

09 грудня 2014 року через відділ документального забезпечення суду, до початку судового засідання, від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

В судове засідання 09.12.2014 року з'явився представник позивача.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився.

Статтею 77 ГПК України не передбачено обов'язку суду відкладати розгляд справи через нез'явлення в засідання представника сторони, коли спір може бути вирішено в даному засіданні.

Крім того, законодавством не передбачено обмежень щодо надання керівником юридичної особи повноважень її представника у господарському процесі іншим особам, крім тих, що не мають можливості взяти участь у судовому засіданні.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 26.12.2011 року N18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у відсутність представника відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, та просив залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2014 року. Проти розгляду справи у відсутність представника відповідача не заперечував.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд, за наявними у справі та додатково поданими доказами, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність та обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши, на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.

23 січня 2012 року між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) укладено договір № К-655Т про організацію міжнародних вантажних перевезень (далі Договір).

Відповідно до умов Договору відповідач замовив, а позивач взяв на себе зобов'язання здійснити організацію перевезення вантажу за наступними характеристиками: 3 палети загальною вагою 1338 кг за маршрутом Гуанджоу, Китай - Антонінов, Польща.

Як вбачається з матеріалів справи, вантажовідправником є GRG Banking Equipment (HK) Co., Ltd, Tsuen Wan, N.T. Honkong 999077, вантажоотримувачем є Дочірнє підприємством "Улісс Сайентифік", Афільована компанія, 01133 Київ - Україна, вул. Щорса, 26.

Відповідно до п. 8.1. Договору виконавець, в межах цього Договору, має право залучати третіх осіб до виконання своїх зобов'язань за Договором.

Місцевим господарським судом встановлено, що на виконання умов Договору №К-655Т позивач доручив перевезення вищевказаного вантажу Хімекс Логістикс БВ.

Як вбачається з матеріалів справи, вантаж морським шляхом доставлено з Гуанджоу, Китай в Гамбург. В подальшому вантаж на підставі міжнародної товарно-транспортної накладної (СМR) від 08.11.2013 року наземним шляхом вантаж доставлено автомобільним транспортом до складу компанії Полдом, Антонінов, Польща.

Так, при перетині кордону Європейського союзу в Гамбурзі до митних органів Європейського співтовариства подано митну декларацію ТІ №13DE485132811982M3 із зазначенням митного режиму вантажу транзит.

Згідно з нормами Митного кодексу Європейського співтовариства митна декларація режиму транзит має термін виконання, а саме, згідно з умовами та положеннями Митного кодексу Європейського співтовариства, товар під митним режимом транзит повинен залишити територію Європейського співтовариства у строк, встановлений в митній декларації. Пунктом Б встановлений термін виконання митної декларації ТІ, а саме 14.11.2013 року. Тобто, саме в цей термін вантаж повинен був перетнути кордон Європейського співтовариства, а митна декларація ТІ № 13DE485132811982M3 - закрита.

В разі якщо митна декларація по вантажу під митним режимом транзит не закрита, то, згідно з Митним кодексом Європейського співтовариства, виникає митна заборгованість по сплаті імпортних мит, а вантаж вважається таким, що імпортований на територію Європейського співтовариства.

Місцевим господарським судом встановлено, що митна декларація ТІ №13DE485132811982M3 в строк до 14.11.2013 року не закрита, а вантаж, який доставлений позивачем до Антонінова, Польща, набув статусу вантажу, що імпортований на територію Європейського співтовариства.

В зв'язку з вищенаведеним, митні органи Європейського співтовариства застосували до Хімекс Логістикс БВ вимоги по сплаті митних платежів за вантаж, що імпортований на територію Європейського співтовариства, оскільки саме Хімекс Логістикс БВ подано вищевказану митну декларацію за дорученням позивача.

Хімекс Логістикс БВ сплатило вищезазначені митні платежі та звернулось до позивача з претензією про оплату витрат, пов'язаних з вищевказаним перевезенням на загальну суму 5466,76 євро.

Позивач, в свою чергу, оплатив вищезазначені витрати Хімекс Логістикс БВ пов'язаних з перевезенням вантажу та звернувся з претензією до відповідача про оплату митних платежів як відшкодування витрат позивача, понесених ним на виконання укладеного між сторонами Договору на загальну суму 5466,76 євро, що на день здійснення платежу в гривневому еквіваленті становить 86884,00 гривень.

Задовольняючи позовні вимоги місцевий господарський суд виходив з того, що позивач належним чином виконав свої зобов'язання за Договором, а збитки, пов'язані з перевезенням вантажу виникли внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком місцевого господарського суду з огляду на наступне.

Відповідно до п.2.1. Договору виконавець за винагороду від свого імені та за рахунок замовника надає транспортно-експедиційні послуги по організації вантажних перевезень, а замовник надає до перевезення вантажі в об'ємах відповідно до Заявки, яка є невід'ємною частиною даного Договору та оплачує вартість наданих послуг.

Пунктом 2.2. Договору встановлено, що відповідно до умов даного Договору замовник направляє виконавцю заявку на перевезення вантажу із зазначенням наступних даних: найменування вантажу, вага та об'єм вантажу, характеристика вантажу, умови транспортування, спосіб завантаження, адреса завантаження та вивантаження (країна, місто з поштовим індексом, вулиця, номер будинку, найменування організації), контактні телефони, прізвище, ім'я, по батькові відповідальних осіб при завантаженні/вивантаженні, пункт призначення/відправки (країна, місто з поштовим індексом, вулиця, номер будинку, найменування організації), дата і час завантаження, строки поставки, порядок та форма оплати, інші умови.

Колегія суддів звертає увагу, що в матеріалах справи наявна копія заявки б/н від 12.09.2013 року (на яку посилається позивач в претензії №216/01 від 17.06.2014 року), яка не підписана представниками сторін та не скріплена печатками підприємств.

В той же час, місцевий господарський суд встановив, що обов'язок позивача полягає в тому, щоб доставити вантаж автомобільним транспортом до складу компанії Полдом, Антонінов, Польща, посилаючись при цьому на умови заявки № 4365 від 23.09.2013 року, яка відсутня в матеріалах справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач прийняв до перевезення вантаж, а відповідач оплатив вартість послуг, що підтверджується рахунком на оплту № 4818 від 11.11.2013 року, що не заперечується сторонами.

Однак, вищезазначений рахунок також виставлено на підставі заявки №4365 від 23.09.2013 року.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів прийшла до висновку, що матеріали справи не містять належних доказів того, що позивач зобов'язаний доставити вантаж саме до складу компанії Полдом, Антонінов, Польща.

Згідно з коносаментом SZSCN1309106 вантажовідправником є GRG Banking Equipment (HK) Co., Ltd, Tsuen Wan, N.T. Honkong 999077, вантажоотримувачем є Дочірнє підприємством "Улісс Сайентифік", Афільована компанія, 01133 Київ - Україна, вул. Щорса, 26.

Як зазначалося вище, вантаж морським шляхом доставлено з Гуанджоу, Китай в Гамбург.

В подальшому, вантаж, на підставі міжнародної товарно-транспортної накладної (СМR) від 08.11.2013 року, наземним шляхом доставлено автомобільним транспортом до складу компанії Полдом, Антонінов, Польща.

Так, із вищезазначеної міжнародної товарно-транспортної накладної (СМR) не вбачається, що вантаж отримав саме належний вантажоотримувач обумовлений сторонами, оскільки матеріали справи не містять належних доказів того, що позивач зобов'язався доставити вантаж до м. Антонінов (Польша).

Крім того, позивач не надав доказів надання відповідачу інформації щодо необхідності здійснення додаткових витрат для належного виконання ним обов'язку по перевезенню вантажу.

Вартість послуг з транспортно-експедиційного обслуговування сторонами у встановленому порядку не змінювалась. Відповідні Додаткові угоди щодо збільшення розміру договірної вартості перевезення між позивачем та відповідачем не укладались.

Статтями 909 Цивільного кодексу України та 307 Господарського кодексу України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Пункту 4.2. Договору № К-655Т від 23.01.2012 передбачено, що Відповідач сплачує Позивачу послуги, а також суму транзитних платежів (авто доставки, страхування, складських та митно-брокерських послуг та інше) на підставі виставлених рахунків.

Відповідно до статті 12 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" клієнт зобов'язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Згідно зі ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина 1 статті 22, стаття 611, частина 1 статті 623 Цивільного кодексу України). Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. Згідно з частиною другою статті 623 Цивільного кодексу України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Статтею 225 Господарського кодексу України зазначено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню включаються додаткові витрати (в т.ч. штрафні санкції), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання іншою стороною.

Враховуючи викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що позивачем не доведено, порушень відповідачем взятих на себе господарських зобов'язань, внаслідок яких виникла необхідність по сплаті митних платежів за вантаж, що імпортований на територію Європейського співтовариства.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 49 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що стороні, на користь якої відбулося судове рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

Враховуючи викладене вище, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що місцевим господарським судом не повно та об'єктивно з'ясовано обставини справи, що мають значення для справи, в зв'язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Улісс Сервіс" підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2014 року скасуванню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Улісс Сервіс" задовольнити.

Рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2014 року по справі №910/20661/14 - скасувати.

Відмовити в задоволенні позовних вимог Дочірнього підприємства "Квенбергер Логістикс УКР" в повному обсязі.

Стягнути з Дочірнього підприємства "Квенбергер Логістикс УКР" (08307, Київська обл., місто Бориспіль, АЕРОПОРТ; ідентифікаційний код 30455653) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Улісс Сервіс" (01133, м. Київ, ВУЛИЦЯ ЩОРСА, будинок 26, квартира 2; ідентифікаційний код 34615204) 913 (дев'ятсот тринадцять) грн. 50 коп. - судового збору за подання апеляційної скарги.

Видачу наказу доручити господарському суду міста Києва.

Матеріали справи №910/20661/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді О.М. Баранець

С.А. Пашкіна

Повний текст постанови виготовлено та підписано 11.12.2014 року