Постанова

від 04.12.2014 по справі 816/4210/14

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2014 року м. ПолтаваСправа № 816/4210/14

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Супруна Є.Б.,

за участю:

секретаря судового засідання - Шевченко І.В.,

представника позивача - Пасюка В.В.,

представника відповідача - Вербицької І.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "ДПК-ЛТД" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

29 жовтня 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "ДПК-ЛТД" (далі - ТОВ "Компанія "ДПК-ЛТД", позивач) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі - Кременчуцька ОДПІ, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.10.2014 №0005182201/2002, яким платнику збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) у розмірі 33 013,50 грн.

Мотивуючи свої вимоги, позивач вказує, що господарська операція з придбання ним у ПП "Максалін" виробничого обладнання (фільєра для виготовлення панелей з ПВХ) підтверджена належними документами первинного бухгалтерського обліку. Придбана фільєра включена до основних засобів, оскільки використовується у господарській діяльності позивача за основним видом діяльності підприємства. Посилання ж на порушення правил зайняття господарською діяльністю контрагентом позивача, встановлені в ході іншої перевірки, є неприпустимим, оскільки чинним законодавством не передбачена відповідальність господарюючого суб'єкта за порушення законодавства, допущені третіми особами. Відтак, на думку позивача, висновки перевірки не ґрунтуються на фактичних обставинах справи, у зв'язку з чим вважає податкове повідомлення-рішення неправомірним.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що ТОВ "Компанія "ДПК-ЛТД" занижено податкові зобов'язання з ПДВ, які сформовані за наслідками взаємовідносин із ПП "Максалін", оскільки перевіркою вказаного контрагента встановлено, що підприємство не знаходиться за адресою реєстрації. В діях вказаного контрагента вбачаються ознаки проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди переважно з господарюючими суб'єктами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування податкового кредиту, не мають реального товарного характеру, що доводить нереальність задекларованих платником операцій за недійсними правочинами. Про відсутність факту поставки свідчить також обставина відсутності у позивача сертифікату якості чи паспорту на придбаний товар.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав заявлений позов, просив його задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

У судовому засіданні представник відповідача підтримала заперечення проти позову та просила суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши залучені до матеріалів справи та зібрані судом письмові докази, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд приходить до наступних висновків.

З матеріалів справи суд встановив, що ТОВ "Компанія "ДПК-ЛТД" (місцезнаходження: вул. Котлова, 2, м. Кременчук, Полтавська область) зареєстроване як юридична особа 23.06.2011 (ідентифікаційний код 37748543). ТОВ "Компанія "ДПК-ЛТД", згідно зі свідоцтвом №200035109, зареєстроване платником ПДВ 01.04.2012 (а.с. 76). Як свідчить довідка АБ №598139 (а.с. 77) з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, до зареєстрованих видів діяльності позивача за КВЕД-2010 відносяться: оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; виробництво будівельних виробів із пластмас; неспеціалізована оптова торгівля; роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах; купівля та продаж власного нерухомого майна; будівництво житлових і нежитлових будівель.

Наказом в.о. начальника Кременчуцької ОДПІ від 22.09.2014 №2795 у зв'язку з надходженням інформації про можливі порушення ТОВ "Компанія "ДПК-ЛТД" податкового законодавства за наслідками проведення перевірки ПП "Максалін" та згідно з пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України було призначено позапланову виїзну перевірку позивача (а.с. 44).

На підставі даного наказу працівниками Кременчуцької ОДПІ у період з 22.09.2014 по 26.09.2014 була проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ "Компанія "ДПК-ЛТД" з питань взаємовідносин з ПП "Максалін" за період квітень, травень 2014 року у зв'язку з наданням неповної відповіді підприємства на запит Кременчуцької ОДПІ від 12.08.2014 №20275/10/16-03-22-03-13, результати якої оформлено актом від 03.10.2014 №2334/16-03-22-03-08/37748543 (а.с. 12-19).

Висновками акту перевірки встановлено порушення ТОВ "Компанія "ДПК-ЛТД" вимог п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, п. 201.11 ст. 201 Податкового кодексу України по взаємовідносинам з ПП "Максалін", в результаті чого занижено ПДВ в розмірі 22 009,00 грн. за квітень 2014 року.

На підставі зазначеного акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ було винесене податкове повідомлення-рішення №0005182201/2002 від 20.10.2014 (а.с. 20), яким ТОВ "Компанія "ДПК-ЛТД" збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 33 013,50 грн. (22 009,00 грн. - за основним платежем та 11 004,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями).

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач оскаржив його до суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Перевіряючи спірний акт індивідуальної дії на предмет його відповідності приписам ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить з наступного.

Судовим розглядом встановлено, що фактичною підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення взято висновок перевірки про нереальність операцій з придбання позивачем товарно-матеріальних цінностей у зв'язку з відсутністю його контрагента за адресою реєстрації (вул. Макаренка, 5, м. Кременчук, Полтавська область), ненаданням ПП "Максалін" до звірки первинних документів, які б підтверджували факти придбання, транспортування, зберігання, реалізації, якості товарів. При цьому відповідач стверджує, що операції ПП "Максалін" та контрагентів-покупців не містять у своїй суті розумних економічних або інших причин (ділової мети), оскільки дії з оприбуткування, приймання-передачі товарів не проводились, так як не виявлено факту передачі товарів від продавця до покупця у зв'язку з його відсутністю.

Надаючи правову оцінку висновкам перевірки, суд буде досліджувати факт здійснення господарських операцій на предмет участі у ній господарюючого суб'єкта, на підставі чиїх документів позивач формував дані власного податкового обліку.

В ході розгляду даної справи суд встановив, що 28.04.2014 позивач, як покупець, уклав із ПП "Максалін" (продавець) договір купівлі-продажу товару №к28042014 (а.с. 22-25), за умовами якого продавець в порядку та на умовах, передбачених цим договором, зобов'язується передати у власність покупцеві, а покупець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов'язується прийняти обладнання (товар) та сплатити за товар грошову суму визначену договором.

Згідно з додатком №1 від 28.04.2014 до даного договору (а.с. 26) покупець здійснив придбання фільєри для виготовлення панелей з ПВХ 1,5 м кількістю 1 шт. вартістю 132052,00 грн., у тому числі ПДВ - 22 008,67 грн.

На виконання умов договору продавець виписав на ім'я ТОВ "Компанія "ДПК-ЛТД" рахунок-фактуру №4 від 28.04.2014 (а.с. 27), видаткову накладну №4 від 30.04.2014 (а.с. 28), податкову накладну від 30.04.2014 №4 (а.с. 31), копії яких наявні в матеріалах справи. На підтвердження факту переміщення товару з м. Києва до м. Кременчука засобами автомобільного транспорту позивач надав товарно-транспортну накладну (а.с. 29).

Застережень щодо невідповідності первинних документів за формою акт податкової перевірки не містить. Натомість ревізор вказує на обставини нереальності угоди, укладеної позивачем із суб'єктом господарювання, діяльність якого пов'язана з проведенням транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування податкового кредиту та валових витрат. При цьому ревізор посилається на акт Кременчуцької ОДПІ від 13.08.2014 №689/10 "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП "Максалін" з платниками податків за період квітень 2014 року".

Надаючи правову оцінку доводам позивача та запереченням відповідача, суд виходить з наступного.

Коло платників ПДВ, об'єкти, база, ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначено розділом V Податкового кодексу України.

Так, згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Статтею 198 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності) (п. 198.1).

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п. 198.3).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу (п. 198.6).

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування ПДВ має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з ПДВ навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Як зазначалося вище, одним із мотивів для нарахування позивачу податкового зобов'язання є посилання на акт податкової перевірки щодо неможливості проведення зустрічної звірки контрагента позивача.

Суд не приймає до уваги такі доводи відповідача, оскільки жоден чинний на момент виникнення та реалізації спірних правовідносин нормативно-правовий акт не ставив виникнення у платника податків права на формування податкового кредиту в залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Загальним принципом юридичної відповідальності є вина особи в порушенні законодавчо встановленого імперативного правила поведінки. Закон не передбачає відповідальності за винні дії іншої особи.

Натомість суд визнає належними доводи відповідача щодо відсутності у позивача ряду документів, які підтверджують факт отримання товару саме від ПП "Максалін".

Досліджуючи фактичні обставини виконання умов договору купівлі-продажу, укладеного між позивачем та ПП "Максалін", суд встановив наступні недоліки, наявність яких спростовує факти, відображені учасниками договору у документах первинної бухгалтерської звітності.

Так, відповідно до пп. 2.1.7 договору № к28042014 від 28.04.2014 продавець за даним договором зобов'язується гарантувати відповідність наданого товару паспорту якості заводу виробника.

Аналізуючи вказане положення договору суд приходить до висновку, що з метою встановлення відповідності придбаного товару параметрам, відображеним у паспорті якості заводу виробника, продавець повинен був надати такий паспорт якості покупцю.

Всупереч наведеним домовленостям, ПП "Максалін" таких документів ТОВ "Компанія "ДПК-ЛТД" не надало.

Як пояснив представник позивача, за вказаним договором здійснювалося придбання обладнання, що було у використанні. Тому сертифікати відповідності чи паспорти якості на зазначений товар не вимагалися.

Проте, суд такі доводи розцінює як неналежні, оскільки вони прямо суперечать умовам укладеного договору. До того ж саме за наявності вказаних документів як під час проведення перевірки, так і під час розгляду справи у суді була б реальною можливість відслідкувати шлях товару від виробника до кінцевого споживача.

Здійснюючи придбання не нового обладнання, позивач не вжив жодних заходів на встановлення його придатності для подальшого використання у виробництві, не встановив його залишкову вартість, а також не надав пояснень щодо доцільності його придбання у посередників, а не в заводу виробника.

Єдиним доказом, що вказує на існування придбаного обладнання, який спромігся надати представник позивача, є копія Інструкції з експлуатації та обслуговування плоскощілинної головки (а.с. 86-102). Проте у вказаній інструкції мова йде про експлуатацію приладу з виготовлення плівки, а не панелей з ПВХ, у зв'язку з чим суд розцінює відповідні дії та твердження представника позивача, як такі, що спрямовані на намагання ввести суд в оману щодо дійсних обставин придбання фільєри.

За таких обставин суд приходить до висновку, що поставка товарно-матеріальних цінностей від ПП "Максалін" фактично не відбулася, тоді як мало місце лише документальне оформлення господарських взаємовідносин з метою спотворення показників податкової звітності.

При цьому письмові пояснення водія ОСОБА_3, які надав представник позивача для залучення до матеріалів справи в якості доказу щодо факту перевезення фільєри (а.с. 112), суд відкидає, як неналежний доказ, оскільки пропозицію суду забезпечити явку вказаної особи для допиту її в якості свідка, позивач залишив без виконання, хоча й мав контакт із водієм, в якого й відібрав письмові пояснення.

У відповідності до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У світлі наведених обставин слід зазначити, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість визначеного податкового кредиту належними документами первинного обліку покладається на платника - покупця товарів (робіт, послуг), позаяк саме він є суб'єктом, який зменшує суму податкового зобов'язання з ПДВ, що підлягає перерахуванню до бюджету, на суму податкового кредиту визначеного постачальником.

Відмова в отриманні податкової вигоди за наявності у документах платника недостовірних та суперечливих відомостей є його податковим ризиком. З метою підтвердження обґрунтованості заявленої податкової вигоди необхідно підтвердити їх об'єктивний предметний зв'язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність представлених первинних документів, у тому числі щодо відомостей про учасників та умови господарських операцій.

Відсутність документальних доказів походження придбаного товару, доводить правильність висновку перевірки про нереальність господарських операцій, що, у свою чергу, нівелює право платника на включення відповідних показників до власних даних податкової звітності.

Тому первинні документи, надані ТОВ "Компанія "ДПК-ЛТД" на підтвердження факту придбання товару за договором купівлі-продажу від 28.04.2014 №к28042014, не є достовірними та не можуть підтверджувати право товариства на формування податкового кредиту.

Отже відповідач, діючи на підставі та у межах повноважень, що передбачені чинним законодавством України, правомірно визначив платнику розмір грошового зобов'язання з ПДВ, що свідчить про законність спірного податкового повідомлення-рішення.

За таких обставин позовні вимоги суд визнає необґрунтованими, у зв'язку з чим позов задоволенню не підлягає.

З огляду на приписи ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Разом з цим, виходячи з приписів ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", відповідно до якої під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору, а решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги, зважаючи на ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позову, з позивача до Державного бюджету України необхідно стягнути судовий збір у розмірі 1 644,30 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 7-11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "ДПК-ЛТД" (ідентифікаційний код 37748543; місцезнаходження: вул. Котлова, 2, м. Кременчук, Полтавська область) на користь Державного бюджету України (р/р №31213206784002, отримувач коштів: УДКС України у м. Полтаві, код 22030001; банк отримувача: ГУДКС України у Полтавській області, МФО 831019; ідентифікаційний код 38019510; код класифікації доходів бюджету 22030001; призначення платежу: судовий збір за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "ДПК-ЛТД", Полтавський окружний адміністративний суд, ідентифікаційний код 35521510) судовий збір у розмірі 1 644 (одна тисяча шістсот сорок чотири) грн. 30 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови складено 09.12.2014.

Суддя Є.Б. Супрун