Постанова

від 25.11.2014 по справі 813/5911/14

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 листопада 2014 року № 813/5911/14

Львівський окружний адміністративний суд

в складі головуючої cудді - Потабенко В.А.

за участю секретаря судового засідання - Петрика Р.І.,

за участі представників сторін:

позивача - Пастернак П.І., згідно довіреності,

відповідача - Дуль Я.М., згідно довіреності,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Галкостт» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в :

приватне підприємство «Галкостт» (надалі - позивача, ПП «Галкостт») звернулося в суд з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області (надалі - відповідача, ДПІ у Шевченківському районі м. Львова), в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення від 29.06.2010 р. № №0001652380/0/15119, від 15.09.2010 р. №0001652380/1/21645, від 21.10.2010 р. №0001652380/4/24463, від 31.12.2010 р. №0001652380/2/31955, яким підприємству визначено суму податкових зобов'язань за платежем податок на прибуток у розмірі 993437,00 грн., у тому числі за основним платежем - 662291,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 331146,00 грн.; від 29.06.2010 р. №0001662380/0/15118, від 15.09.2010 р. №0001662380/1/21646, від 21.10.2010р. №0001662380/4/24464 та від 31.12.2010 р. №0001662380/2/31953, яким підприємству визначено суму податкових зобов'язань за платежем податок на додану вартість у розмірі 742023,00 грн., у тому числі за основним платежем - 494682,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 247341,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилається на незаконність та надуманість висновків податкового органу, викладених у акті перевірки від 09.06.2010 р. № 717/130/23-2/33074032, про безпідставність віднесення до складу валових витрат вартості реалізованих ПП «Будінвесткомфорт» та ПП «Будмасервіс» яблук та включення до складу податкового кредиту по ПДВ витрат по придбанню яблук у ПП «Будінвесткомфорт», по яких встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод без мети настання реальних наслідків. Дійсність господарських операцій з ПП «Будінвесткомфорт» та ПП «Будмасервіс» підтверджується первинними документами, які відповідають вимогам до первинних документів, встановлених Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Зазначає, що на момент вчинення господарських операцій з вказаними контрагентами засновницькі документи цих підприємств не були визнані недійсними, їх свідоцтва платників ПДВ не були анульовані, укладені з вказаними контрагентами правочини не були визнані судом недійсними, тому є дійсними, а донарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість є неправомірним, тому спірні податкові повідомлення-рішення відповідача підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві. Просив позов задовольнити. Зазначив, що інших, ніж ті, що долучені до матеріалів справи, доказів подати не може в зв'язку з їх відсутністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив та пояснив, що за результатами проведеної ДПІ у Шевченківському районі м. Львова документальної планової виїзної перевірки ПП «Галкостт» складено акт від 09.06.2010 р. № 717/130/23-2/33074032, яким зафіксовано безпідставність віднесення до складу валових витрат вартості реалізованих ПП «Будінвесткомфорт» та ПП «Будмасервіс» яблук та включення до складу податкового кредиту ПДВ, сплаченого нібито в ціні яблук, придбаних у ПП «Будінвесткомфорт». На думку податкового органу, у позивача відсутні правові підстави для формування валових витрат та податкового кредиту по взаєморозрахунках з цими контрагентами по тій причині, що, відповідно до баз даних ЦБД ДПА України, податкової звітності та інших джерел інформації та актів перевірок ПП «Будінвесткомфорт» та ПП «Будмасервіс» встановлено, що такі провадили діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, тому правочини позивача з цими контрагентами є фіктивними та такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків. Вважає спірні податкові повідомлення-рішення законними. Тому просив в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступних підстав.

Приватне підприємство «Галкостт» зареєстроване як суб'єкт підприємницької діяльності виконавчим комітетом Львівської міської ради 21.08.2004 року (код ЄДРПОУ 33074032) та узятий на податковий облік у ДПІ у Шевченківському районі м. Львова 06. 09.2004 року за № 187.

Відповідачем проведено планову виїзну перевірку ПП «Галкостт» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 р. по 31.03.2010 р., результати якої оформлені актом від 09.06.2010 р. № 717/130/23-2/33074032.

Як вбачається з акту, перевіркою встановлено, зокрема, порушення підприємством:

- п. 5.1., пп. 5.2.1. п. 5.2., пп. 5.3.9 п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 року № 283/97- ВР, в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 662291,00 грн., в т.ч. в ІІІ кв.2008 р. на суму 156141,00 грн., ІV кв. 2008 р. на суму 506150,00 грн.;

- п. 1.7, п. 1.8 ст. 1, п. 4.1. п. 4.3 ст. 4, пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, в результаті чого занижено податкове зобов'язання з ПДВ на загальну суму 494682,00 грн., в т.ч. за вересень 2008 року - 65037,00 грн., листопад 2008 р. - 68807,00 грн., грудень 2008 р. - 997803,00 грн., лютий 2009 р. - 26088,00 грн., квітень 2009 р. - 4822,00 грн., травень 2009 р.- 67053,00 грн., липень 2009 р. - 13870,00 грн., серпень 2009 р. - 133686,00 грн., лютий 2010 р. - 15539,00 грн.

- завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту (рядок 26 Декларації з податку на додану вартість) станом на 31.03.2010 р. на суму 2195072,00 грн.;

На підставі вказаного акту ДПІ у Шевченківському районі м. Львова 29.06.2010 р. прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0001652380/0/15119, яким позивачу визначено суму податкових зобов'язань за платежем податок на прибуток у розмірі 993437,00 грн., у тому числі за основним платежем - 662291,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 331146,00 грн.;

- № 0001662380/0/15118, яким позивачу визначено суму податкових зобов'язань за платежем податок на додану вартість у розмірі 742023,00 грн., у тому числі за основним платежем - 494682,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 247341,00 грн.

Вказані податкові повідомлення - рішення позивач оскаржив в адміністративному порядку.

За результатами розгляду скарг позивача, які були залишені без задоволення, ДПІ у Шевченківському районі м. Львова прийнято податкові повідомлення-рішення:

- від 15.09.2010 р. № 0001652380/1/21645 та № 0001662380/1/21646;

- від 21.10.2010 р. № 0001652380/4/24463 та № 0001662380/4/24464;

- від 31.12.2010 р. №0001662380/2/31953 та № 0001652380/2/31955.

Висновки податкового органу про встановлені в ході перевірки порушення податкового законодавства зроблені на підставі того, що ПП «Галкостт» у ІІІ кв. 2008 р. та ІV кв. 2008 р. віднесло до складу валових витрат вартість списаного імпортованого товару (яблук), факт реалізації якого ПП «Будінвесткомфорт» та ПП «Будмасервіс» представленими до перевірки документами не доведено, а також неправомірно включило до складу податкового кредиту з податку на додану вартість витрати по придбанню яблук у ПП «Будінвесткомфорт». Крім цього, відповідно до баз даних ЦБД ДПА України, податкової звітності та інших джерел інформації та проведеного аналізу господарської діяльності ПП «Будінвесткомфорт» та ПП «Будмасервіс» було встановлено, що вони підпадають під критерії відбору суб'єктів господарювання, що мають ризик здійснення нереальних (удаваних) операцій з наданням послуг із безпідставного формування податкового кредиту третім особам.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 22.12.2011 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2014 року, у задоволенні позову ПП «Галкостт» про скасування вищенаведених податкових повідомлень-рішень відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22.07.2014 року рішення судів попередніх інстанцій скасовано, справу направлено на новий розгляд з мотивів недослідження характеру та змісту господарських операцій між ПП «Галкостт» та його контрагентами ПП «Будінвесткомфорт» та ПП «Будмасервіс», первинних документів, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, доказів того, чи відбувся рух активів між учасниками.

Згідно ч. 5 ст. 227 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

При новому розгляді справи судом взято до уваги також лист Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, згідно якого судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. Для з'ясування зазначених обставин судам належить ретельно перевіряти доводи податкових органів, викладені в актах перевірки або підтверджені іншими доказами.

Крім того, судам слід ураховувати, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

З матеріалів справи вбачається, що ПП «Галкостт» протягом періоду, що перевірявся контролюючим органом імпортував на територію України яблука, що підтверджується митними деклараціями, міжнародними товарно-транспортними накладними та фактурами (т. 2 а.с. 70-250, т. 3 а.с. 7-59).

Таким чином, спір виник лише в зв'язку підтвердженням реальності та товарності господарських операцій позивача з ПП «Будінвесткомфорт» та ПП «Будмасервіс» щодо продажу імпортованих яблук.

Відповідно до ст. 638 Цивільного Кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Судом встановлено, що у період, охоплений перевіркою, ПП «Галкостт» уклало договори поставки №07/03-12 від 03 грудня 2007 року з ПП «Будінвесткомфорт» (т.1, а.с.23-24) та №08/07-10 від 07 жовтня 2007 року з ПП «Будмасервіс» (т.1, а.с.95-97), предметом яких була поставка позивачем яблук, а також договір №01-09/08 від 01 вересня 2008 року з ПП «Будінвесткомфорт» (т.1, а.с.80-81) на придбання у останнього яблук.

На підтвердження реальності господарських операцій з вищевказаними контрагентами позивач представив суду:

- виписані ПП «Галкостт» видаткові та податкові накладні (т.1, а.с.26-79, 98-153);

- видаткові та податкові накладні, виписані ПП «Будінвесткомфорт» (т.1, а.с. 83-94);

- журнал реєстрації довіреностей за 2004-2010 роки, який містить запис про видачу 30.10.2008 року однієї довіреності Бойкачову Г.В. на одержання товарно-матеріальних цінностей від ПП «Будінвесткомфорт» (т.1. а.с.153-154);

- оборотно-сальдову відомість по рахунку 361 за 01.09.2008 року - 31.12.2008 року по контрагенту ПП «Будінвесткомфорт» (т.1. а.с.158);

- договір відповідального зберігання №12/01 від 01.12.2007 року, укладений ТзОВ «СЕБО» (зберігачем) з ПП «Галкостт» (поклажодавцем) строком дії до 31.12.2008 року, відповідно до якого поклажодавець передає, а зберігач приймає майно (фрукти, овочі та інше) на відповідальне зберігання протягом строку дії цього договору в приміщенні, що знаходиться за адресою: с. Пирятин Жовківського району Львівської області (т.2. а.с.14-16);

- накладні №01/10 від 01.10.2008 року, №23/10 від 23.10.2008 року № 24/10 від 24.10.2008 року, №27/10 від 27.10.2008 року, №287/10 від 28.10.2008 року, №30/10 від 30.10.2008 року про передачу ПП «Галкостт» на зберігання ТзОВ «СЕБО» яблук свіжих та яблук свіжих гат.2 в кор. на палетах (т.2. а.с.17-19).

Суд вважає за необхідне зазначити, що з договору про купівлю яблук у ПП «Будінвесткомфорт» №01-09/08 від 01 вересня 2008 року неможливо встановити, про які істотні умови договору сторони дійшли згоди. Так, в договорі відсутні відомості щодо кількісних та якісних характеристик товару - сорт яблук, їх ґатунок, колір, кількість, ціна, упаковка тощо.

Зазначені відомості відсутні також і у видаткових накладних та податкових накладних.

Відповідно до пункту 2.1 всіх трьох договорів, обов'язок по поставці товару протягом 5 (п'яти) календарних днів з моменту узгодження сторонами замовлення покладено на постачальника, а відповідно до пункту 3.3 доставка здійснюється за домовленістю сторін покупцем або постачальником.

Судом з матеріалів справи встановлено, що ПП «Галкостт» не володіє власними транспортними засобами та складськими приміщеннями, протягом 2008 року на підприємстві працювало лише 4 особи.

Позивач не представив суду будь-яких доказів на підтвердження факту доставки/транспортування ним продукції (яблук) ні до покупців (ПП «Будінвесткомфорт» та ПП «Будмасервіс»), ні від постачальника (ПП «Будінвесткомфорт»), а також будь-яких доказів на підтвердження факту здійснення покупцями самовивозу з місця зберігання яблук.

Значні обсяги реалізації та придбання яблук, які здійснювалися тоннами, передбачають залучення до таких операцій певного роду трудових ресурсів та техніки щодо погрузки-розгрузки чи перевантаження, зважування, транспортування та відповідних приміщень для зберігання цього товару, якими ні позивач, ні його контрагенти не володіли, відтак не могли здійснити самостійно. Доказів залучення до виконання вказаних робіт інших суб'єктів господарювання чи фізичних осіб позивач суду не представив.

Також із представлених суду документів не можливо визначити пункт (адресу) завантаження-продаж (виїзд) яблук та їх пункт (адресу) розвантаження (приїзд), відсутні відомості про посади та підписи посадової особи, які б дозволили відпуск яблук, займалися їх транспортуванням, розвантаженням, завантаженням та одержували їх на складі ПП «Галкостт», відсутні довіреності ПП «Будмасервіс» на одержання яблук.

Матеріалами справи підтверджено, що оплата за поставлений за договорами з ПП «Будінвесткомфорт» та ПП «Будмасервіс» товар проведена лише частково, у безготівковій формі. Частково ж сума заборгованості (76800,00 грн. за договором №07-03/12 від 03.12.2007 року 546076,84 грн. та за договором №01-09/08 від 01.09.2008 року) була погашена шляхом проведена взаємозаліку заборгованостей по поставлених товарах, на підтвердження чого позивач представив акт від 02.10.2008 року та акт від 04.11.2008 року відповідно (т.2, а.с.8-9), хоча пунктом 4 вказаних договорів такий спосіб розрахунків не передбачений.

З наведеного вбачається, що рух активів по вищевказаних операціях відбувся не повністю.

Суд вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 3.1 кожного договору, здача-приймання товару за кількістю та якістю здійснюється сторонами відповідно до Інструкцій П-6 та П-7 Держарбітражу СРСР.

Так, відповідно до п.2 Постанови Держарбітражу СРСР від 25.04.1966 № П-7 "Інструкція про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю" (далі - Інструкція П-7), виробник (відправник) зобов'язаний забезпечити чітке і правильне оформлення документів, що підтверджують якість продукції і її комплектність (технічний паспорт, сертифікат, свідоцтво про якість тощо), відвантажувальних і розрахункових документах, відповідність вказаних у них даних про якість і комплектність продукції фактичній якості та її комплектності; своєчасне направлення документів, що підтверджують якість і комплектність продукції, покупцю. Ці документи надсилаються разом з продукцією, якщо інше не передбачено основними чи особливими умовами договору поставки, іншими зобов'язаннями для сторін правилами чи договором.

Як вбачається з Інструкції П-7, зокрема з п.29, за результатами прийому продукції по якості і комплектності за участю представників, складається акт про фактичну якість і комплектність отриманої продукції. Такий акт повинен бути складений в день закінчення прийому товару по якості і комплектності та в ньому вказується: найменування отримувача, його адрес, номер, дата акта, місце приймання товару, час початку і закінчення прийому товару, причини затримки поставки товару, якщо такі мали місце, прізвища та ініціали людей, які приймали участь у прийманні товару та складенні акту, її посади, дата і номер документа на підтвердження повноважень представника на участь в перевірці продукції, найменування та адреса виробника і постачальника, дата і номер телефонограми чи телеграми про виклик представника виробника (відправника) чи відмітка про те, що виклик виробника основними і особливими умовами поставки не передбачений, номер і дата договору на поставку продукції, рахунки - фактури, транспортної накладної (коносамента) і документа, що підтверджує якість продукції, дата поставки товару та час поставки продукції на склад отримувача, умови зберігання продукції на складі отримувача до складення акта; стан упаковки, кількість продукції, дані про опломбування товару, кількість (вага) повне найменування продукції, що фактично оглядається, недоліки продукції, номера стандартів, технічних умов, зразків (еталонів) по яких проводиться перевірка якості продукції, та інші дані. Акт підписується всіма особами, що брали участь в перевірці якості і комплектності продукції. До акта додаються документи виробника (відправника) на підтвердження якості та комплектності продукції, транспортні документи (накладна, коносамент), документ на підтвердження повноважень представника, що здійснював приймання товару, акт відбору зразків (проб) і висновок по результатам аналізу.

Відповідно до Постанови Держарбітражу СРСР від 15.06.1965 № П-6 "Інструкція про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю" (далі - Інструкція П-6), приймання продукції, що поставляється без тари, у відкритій тарі а також приймання по вазі брутто і кількості місць продукції, що поставляється в тарі, здійснюється: на складі отримувача - при доставці продукції постачальником. Приймання продукції по кількості проводиться по транспортним і супровідним документам (рахунку - фактурі, специфікації, опису, тощо) відправника (виробника). Відсутність вказаних документів чи деяких із них не перериває приймання товару. У цьому випадку складається акт про фактичну наявність продукції і в акті вказується, яких документів немає. В акті приймання повинно бути вказано кількість продукції що постачається окремо у кожному вагоні, контейнері чи автофургоні. Кількість продукції при прийманні повинно вказуватись у тих же одиницях виміру ,які вказані у супровідних документах.

Відповідно до п. 11 наказу Мінтрансу України від 14.10.1997 № 363 "Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні" (далі - Правила перевезення), основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Таким чином, відповідно до умов п.3.1 кожного договору, для підтвердження реальності здійснених операцій між ПП «Галкостт» та ПП «Будінвесткомфорт» та ПП «Будмасервіс», позивачу слід було би подати такі первинні документів як товарно-транспортні накладні, акт про фактичну якість і комплектність отриманої продукції, акт приймання - передачі товару.

Однак, такі на вимогу суду подані не були.

Щодо долучених до матеріалів справи видаткових накладних, то в більшості випадків неможливо встановити, яка особа їх підписувала як від постачальника, так і від одержувача. Крім того, відсутні вказівки на довіреність, видану на уповноважених на отримання ТМЦ осіб.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне збереження записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704.

Відповідно до п.п.1.2 п.1 вказаного Положення, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.п.2.1 п.2 Положення).

Згідно з п.2.4 вказаного Положення первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Так, виходячи з вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-XIV, обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

У статті 2 вказаного Закону зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до вимог п.3.2 ст. З Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п.2 ст.9 цього Закону).

Частиною 5 статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» передбачено, що підприємство самостійно визначає облікову політику; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форму внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів.

Разом з тим, у листі Державної податкової адміністрації України від 08.04.2008 року №3146/6/15-016 зазначено, що частиною другою та третьою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» передбачається, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до п.1.7 Закону України "Про податок на додану вартість", що діяв на момент досліджуваних операцій ПП «Галкостт» з ПП «Будінвесткомфорт» та ПП «Будмасервіс», податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Зі змісту Закону України «Про податок на додану вартість» право на податковий кредит, в тому числі на відшкодування податку виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з самого факту існування зобов'язання по сплаті податку на додану вартість в ціні товару.

Крім того, згідно з пп. 7.2.1 п. 7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а)порядковий номер податкової накладної;

б)дату виписування податкової накладної;

в)повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на долану вартість;

г)податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д)місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е)опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж)ціну поставки без врахування податку;

з)ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и)загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Підпунктом 7.2.6 п. 7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно з пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 цього ж Закону у разі коли платник придбаває товари (роботи, послуги), вартість яких не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) і не підлягає амортизації, податки, що сплачені у зв'язку з таким придбанням, відшкодовуються за рахунок відповідних джерел і до складу податкового кредиту не включаються.

Згідно з пп. 7.2.6 Закону України «Про податок на додану вартість», підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, видана постачальником товарів (послуг), яка оформляється з дотриманням вимог п.п. 7.2.1 Закону про ПДВ та Порядку заповнення податкової накладної. Зокрема, у п. 18 зазначеного Порядку встановлено, що всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), і скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

У відповідності до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Також, згідно з п.5.1 ст.5 чинного на той час Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, податкова накладна є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару.

Виходячи із приписів вищевказаної імперативної норми закону, лише відсутність податкової накладної позбавляє права на включення до складу податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

Водночас, наявність деяких первинних бухгалтерських документів загалом, і податкової накладної зокрема, без фактичного здійснення господарської операції (оприбуткування товару, його оплата, використання у господарській діяльності тощо) не може бути підставою для формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, та для включення визначених у такій податковій накладній сум податку на додану вартість до податкового кредиту відповідного місяця.

Крім того, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, хоча представлені позивачем документи (договори, видаткові та податкові накладні) формально відповідають вимогам, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» до первинних документів, однак жодним чином не підтверджують реального характеру господарських операцій ПП «Галкостт» з ПП «Будінвесткомфорт» та ПП «Будмасервіс», тому не є безумовною підставою для включення цих витрат до валових витрат та ПДВ до податкового кредиту.

При прийнятті рішення по суті спору судом також враховано висновки акта ДПІ в Шевченківському районі м. Львова від 09.06.2010 року №717/130/23-2/33074032 щодо діяльності контрагентів ПП «Будмассервіс» та ПП «Будінвесткомфорт». Основним видом діяльності ПП «Будмасервіс» є оптова торгівля будівельними матеріалами, будівництво, будівель інші спеціалізовані будівельні роботи, інші роботи із завершення будівництва, оптова торгівля деревиною, діяльність автомобільного вантажного транспорту. Діяльність з оптової торгівлі фруктами в реєстраційних документах платника не вказана. У ПП «Будматсервіс» відсутні основні фонди, товарні запаси, матеріальні та нематеріальні активи, необхідні для проведення відповідної господарської діяльності та інше, що підтверджує те, що ПП «Будмасервіс» фактично не займається фінансово-господарською діяльністю. Аналогічно і ПП «Будінвесткомфорт».

Аналізуючи матеріали справи, суд вважає, що поданих ПП «Галкостт» первинних бухгалтерських документів не достатньо для висновку про реальність господарських операцій з ПП «Будінвесткомфорт» та ПП «Будмасервіс».

Встановлені судом фактичні обставини справи свідчать про правомірність висновків податкового органу про безтоварність господарських операцій між позивачем та його контрагентами - ПП «Будінвесткомфорт» та ПП «Будмасервіс», відповідно, правомірність донарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток та податок на додану вартість.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення ст. 9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтю 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За наслідком розгляду справи суд погоджується з висновками податкового органу про порушення ПП «Галкостт» п. 5.1, пп. 5.2.1 пп.5.2 пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 662291,00 грн.; п.1.7, п.1.8 ст.1, п.4.1. п.4.3 ст. 4, пп. 7.4.1, пп.7.4.4 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту (рядок 26 Декларації по податку на додану вартість) станом на 31.03.2010 року на суму 2195072,00 грн., та занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 494682,00 грн.

Відтак, правомірним є застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій відповідно до ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та іншими державними цільовими фондами».

Отже, прийняті Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Львова спірні податкові повідомлення-рішення від 29.06.2010 року № 0001652380/0/15119, № 0001662380/0/15118, від 15.09.2010 р. № 0001652380/1/21645, № 00016662380/21646, від 21.10.2010 р. № 0001652380/4/24463, № 0001662380/4/24462, від 31.12.2010 р. № 0001652380/2/31955, № 0001662380/2/31953 є правомірними і скасуванню не підлягають.

Відповідно до ст. 94 КАС України, судові витрати позивачу в даній справі не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 2, 7-14, 18, 19, 69-71, 86, 94, 158-163, 167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

у задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст.ст. 186, 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 10 десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 01.12.2014 року.

Суддя Потабенко В.А.