Постанова

від 16.06.2015 по справі 813/5911/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2015 року Справа № 876/1102/15

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

Головуючого судді: Сеника Р.П.,

Суддів: Хобор Р.Б., Попко Я.С.,

при секретарі судового засідання: Сердюк О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу приватного підприємства «ГАЛКОСТТ» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2014 року у справі за позовом приватного підприємства «Галкостт» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А:

приватне підприємство «Галкостт» звернулося в суд з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області (надалі - відповідача, ДПІ у Шевченківському районі м. Львова), в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення від 29.06.2010 р. № №0001652380/0/15119, від 15.09.2010 р. №0001652380/1/21645, від 21.10.2010 р. №0001652380/4/24463, від 31.12.2010 р. №0001652380/2/31955, яким підприємству визначено суму податкових зобов'язань за платежем податок на прибуток у розмірі 993437,00 грн., у тому числі за основним платежем - 662291,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 331146,00 грн.; від 29.06.2010 р. №0001662380/0/15118, від 15.09.2010 р. №0001662380/1/21646, від 21.10.2010р. №0001662380/4/24464 та від 31.12.2010 р. №0001662380/2/31953, яким підприємству визначено суму податкових зобов'язань за платежем податок на додану вартість у розмірі 742023,00 грн., у тому числі за основним платежем - 494682,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 247341,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилається на незаконність та надуманість висновків податкового органу, викладених у акті перевірки від 09.06.2010 р. № 717/130/23-2/33074032, про безпідставність віднесення до складу валових витрат вартості реалізованих ПП «Будінвесткомфорт» та ПП «Будмасервіс» яблук та включення до складу податкового кредиту по ПДВ витрат по придбанню яблук у ПП «Будінвесткомфорт», по яких встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод без мети настання реальних наслідків. Дійсність господарських операцій з ПП «Будінвесткомфорт» та ПП «Будмасервіс» підтверджується первинними документами, які відповідають вимогам до первинних документів, встановлених Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Зазначає, що на момент вчинення господарських операцій з вказаними контрагентами засновницькі документи цих підприємств не були визнані недійсними, їх свідоцтва платників ПДВ не були анульовані, укладені з вказаними контрагентами правочини не були визнані судом недійсними, тому є дійсними, а донарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість є неправомірним, тому спірні податкові повідомлення-рішення відповідача підлягають скасуванню.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2014 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Позивач постанову оскаржив, не погодившись із зазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та є незаконною, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою повністю задовольнити позовні вимоги приватного підприємства «Галкостт».

В обґрунтування апеляційної скарги позивач, ПП „ГАЛКОСТТВ» , не погоджується з висновками контролюючих органів щодо заниження податку на прибуток в сумі 662291 грн, в тому числі в III кв 2008р. на суму 156141грн, IV кв 2008р. на суму 506150 грн., завищення В«Залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу ПК Рядок 26 Декларації по податку на додану вартість станом на 31.03.2010р. на суму 2195072 грн. та заниження податкового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 494682 грн., в т.ч. по періодах: вересень 2008р.- 65037 грн., листопад 2008р. - 68807 грн., грудень 2008р. - 997807 грн., лютий 2009р. - 26088, квітень 20009р. - 4822 грн., травень 2009р. - 67053 грн., липень 2009р. - 13870 грн., серпень 2009р. - 133686 грн., лютий 2010р.- 15539 грн., оскільки такі висновки контролюючого органу є надуманими, та такими що не відповідають законодавству України та обставинам справи.

Окрім того апелянт звертає увагу, що відповідно до п.2.1 ст.2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05 95р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за №168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апелянтів у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких мотивів.

Відповідно до ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Судом встановлено, що у період, охоплений перевіркою, ПП «Галкостт» уклало договори поставки №07/03-12 від 03 грудня 2007 року з ПП «Будінвесткомфорт» (т.1, а.с.23-24) та №08/07-10 від 07 жовтня 2007 року з ПП «Будмасервіс» (т.1, а.с.95-97), предметом яких була поставка позивачем яблук, а також договір №01-09/08 від 01 вересня 2008 року з ПП «Будінвесткомфорт» (т.1, а.с.80-81) на придбання у останнього яблук.

На підтвердження реальності господарських операцій з вищевказаними контрагентами позивач представив суду:

- виписані ПП «Галкостт» видаткові та податкові накладні (т.1, а.с.26-79, 98-153);

- видаткові та податкові накладні, виписані ПП «Будінвесткомфорт» (т.1, а.с. 83-94);

- журнал реєстрації довіреностей за 2004-2010 роки, який містить запис про видачу 30.10.2008 року однієї довіреності ОСОБА_1 на одержання товарно-матеріальних цінностей від ПП «Будінвесткомфорт» (т.1. а.с.153-154);

- оборотно-сальдову відомість по рахунку 361 за 01.09.2008 року - 31.12.2008 року по контрагенту ПП «Будінвесткомфорт» (т.1. а.с.158);

- договір відповідального зберігання №12/01 від 01.12.2007 року, укладений ТзОВ «СЕБО» (зберігачем) з ПП «Галкостт» (поклажодавцем) строком дії до 31.12.2008 року, відповідно до якого поклажодавець передає, а зберігач приймає майно (фрукти, овочі та інше) на відповідальне зберігання протягом строку дії цього договору в приміщенні, що знаходиться за адресою: с. Пирятин Жовківського району Львівської області (т.2. а.с.14-16);

- накладні №01/10 від 01.10.2008 року, №23/10 від 23.10.2008 року № 24/10 від 24.10.2008 року, №27/10 від 27.10.2008 року, №287/10 від 28.10.2008 року, №30/10 від 30.10.2008 року про передачу ПП «Галкостт» на зберігання ТзОВ «СЕБО» яблук свіжих та яблук свіжих гат.2 в кор. на палетах (т.2. а.с.17-19).

Відповідно до пункту 2.1 всіх трьох договорів, обов'язок по поставці товару протягом 5 (п'яти) календарних днів з моменту узгодження сторонами замовлення покладено на постачальника, а відповідно до пункту 3.3 доставка здійснюється за домовленістю сторін покупцем або постачальником.

Судом першої інстанції з матеріалів справи встановлено, що ПП «Галкостт» не володіє власними транспортними засобами та складськими приміщеннями, протягом 2008 року на підприємстві працювало лише 4 особи, а також позивач не представив суду будь-яких доказів на підтвердження факту доставки/транспортування ним продукції (яблук) ні до покупців (ПП «Будінвесткомфорт» та ПП «Будмасервіс»), ні від постачальника (ПП «Будінвесткомфорт»), а також будь-яких доказів на підтвердження факту здійснення покупцями самовивозу з місця зберігання яблук.

Значні обсяги реалізації та придбання яблук, які здійснювалися тоннами, передбачають залучення до таких операцій певного роду трудових ресурсів та техніки щодо погрузки-розгрузки чи перевантаження, зважування, транспортування та відповідних приміщень для зберігання цього товару, якими ні позивач, ні його контрагенти не володіли, відтак не могли здійснити самостійно. Доказів залучення до виконання вказаних робіт інших суб'єктів господарювання чи фізичних осіб позивач суду не представив.

Також із представлених суду документів не можливо визначити пункт (адресу) завантаження-продаж (виїзд) яблук та їх пункт (адресу) розвантаження (приїзд), відсутні відомості про посади та підписи посадової особи, які б дозволили відпуск яблук, займалися їх транспортуванням, розвантаженням, завантаженням та одержували їх на складі ПП «Галкостт», відсутні довіреності ПП «Будмасервіс» на одержання яблук.

Матеріалами справи підтверджено, що оплата за поставлений за договорами з ПП «Будінвесткомфорт» та ПП «Будмасервіс» товар проведена лише частково, у безготівковій формі. Частково ж сума заборгованості (76800,00 грн. за договором №07-03/12 від 03.12.2007 року 546076,84 грн. та за договором №01-09/08 від 01.09.2008 року) була погашена шляхом проведена взаємозаліку заборгованостей по поставлених товарах, на підтвердження чого позивач представив акт від 02.10.2008 року та акт від 04.11.2008 року відповідно (т.2, а.с.8-9), хоча пунктом 4 вказаних договорів такий спосіб розрахунків не передбачений.

Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, викладеним у апеляційній скарзі. Апеляційний суд виходить із таких міркувань.

Відповідно до п.п. 7.2.7 п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» у разі імпорту товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту, вважається вантажна митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку на додану вартість, або погашений податковий вексель.

Згідно з п.п 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.п. 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Колегія суддів вважає, що висновни ДПІ у Шевченківському районі м. Львові, про те, що ПП В«ГАЛКОСТТВ» не реалізовувало товар приватним підприємствам В«БудмасервісВ» та В«Будінвесткомфорт В« , не проводило придбання яблук у ПП В«БудінвесткомфортВ» , та висновки про те, що ці підприємства носять ознаки фіктивності є надуманими та необгрунтованими, суперечать вимогам законодавства України, а отже, і донарахований податку на додану вартість та податку на прибуток є безпідставними, а також посилання ДПІ у Шевченківському р-ні м. Львова на норми ст. 215 ЦК України є необгрунтованими, оскільки відповідно до вимог ч. З ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

А згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Так, у акті перевірки та у листі ДПІ у Шевченківському районі м. Львова від 22.06.10р. № 14364/23-118 про результати розгляду заперечення до акту перевірки, ДПІ у Шевченківському р-ні м. Львова вказує: Аналізом розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів, виявлених за результатами автоматизованого співставлення даних податкової звітності з ПДВ на рівні ДПА України за період перевірки та згідно ЦБА ДПА України встановлено наявність у додатках 5 до податкової декларації з ПДВ ПП „ Будмасервіс В» та ПП „ Будінвесткомфорт В» інших підприємств і з ознаками фіктивності, а саме підприємства-банкрути, не знаходяться за юридичною та фактичною адресами, не подають податкової звітності, посадові особи розшукуються, що може свідчити про те, що дане підприємство безпідставно формує податковий кредит та валові витрати іншим суб 'єктам господарювання з метою мінімізації податкових зобов 'язань.

Первинних документів щодо правочинів за участю ПП „ГАЛКОСТТВ» , на підставі яких ним формувався податковий кредит та формувались валові витрати інспектор не аналізував, та, відповідно, в акті про них не зазначив, а тому висновки про нікчемність правочинів , укладених між ПП „ГАЛКОСТТВ» та ПП „БудмасервісВ» та ПП „БудінвесткомфортВ» ґрунтуються на припущеннях та не підтверджені посиланнями на будь-які первинні документи.

При цьому у висновках акта перевірки зазначено про порушення позивачем ч.5 ст.203. ч. 1.2 ст.215. ст.216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах при придбанні та продажу товарів, робіт, послуг. Товар, послуги по вказаних правочинах не був переданий в порушення статей 662. 655 та 656 ЦК України. Крім того, як вбачається зі змісту згаданого акту також встановлено і факт нікчемності таких правочинів з посиланням на ст.228 ЦК України.

Вимога щодо аналізу правомірності оподаткування фінансово-господарських операцій на підставі первинних бухгалтерських документів та документів фінансової і бухгалтерської звітності, також передбачена Порядком оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року №984. зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 року за №34/18772 (п.6 ОСОБА_2 підп.5.2 п.5 Розділу II). Всупереч наведеному, зазначені документи не були предметом дослідження перевірки .

На думку колегії суддів викладені у акті перевірки висновки відповідача про безтоварність та нікчемність правочинів без дослідження первинних бухгалтерських документів та документів бухгалтерської і фінансової звітності є безпідставними та необгрунтованими.

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Такими є правочини що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини. спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності: правочини спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження, об'єктами права власності українського народу -землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна: правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, ие с такими, що порушую і ь публічний порядок.

Така правова позиція викладена у Постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсний».

Оскільки правочини, укладені між ПП „ГАЛКОСТТВ» та ПП „БУДМАСЕРВІСВ» та між ППВ»ГАЛКОСТТВ» та ПП „БУДІНВЕСТКОМФОРТВ» не були визнані судом недійсними, не підпадають під ознаки недійсності (нікчемності) , визначені ст.ст. 215-232 ЦК України, такі правочини є дійсними та, отже, неправомірними є донарахування податку на прибуток в сумі 662291 грн, в тому числі в III кв 2008р. на суму 156141грн, IV кв 2008р. на суму 506150 грн.,

податку на додану вартість в сумі 494682 грн., в т.ч. по періодах: вересень 2008р.- 65037 грн., листопад 2008р. - 68807 грн., грудень 2008р. - 99780 грн., лютий 2009р. - 26088, квітень 20009р. - 4822 грн., травень 2009р. - 67053 грн., липень 2009р. - 13870 грн., серпень 2009р. - 133686 гри., лютий 2010р.- 15539 грн., а також неправомірним є невизнання податкового кредиту по ПДВ з вартості яблук , придбаннях в жовтні 2008 року в сумі 103812,79 грн.

Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади, до яких належать органи державної податкової служби та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дір бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції дійшов до хибних висновків, приймаючи рішення по суті спірних правовідносин, а апеляційна скарга підлягає до задоволення.

Таким чином, оскільки при вирішенні даного публічно-правового спору судом першої інстанції було допущено порушення норм матеріального права, а мотиви, з яких виходив суд під час ухвалення свого рішення, не відповідають фактичним обставинам справи, оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нової про задоволення позову.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.195, ст.196, п.3 ч.1 ст.198, ст.202, ч.2 ст.205, ст.207, ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу приватного підприємства «ГАЛКОСТТ» - задовольнити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2014 року у справі № 813/5911/14 - скасувати та прийняти нову якою повністю задовольнити позовні вимоги Приватного підприємства «ГАЛКОСТТ» .

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 29.06.2010 р. № №0001652380/0/15119, від 15.09.2010 р. №0001652380/1/21645, від 21.10.2010 р. №0001652380/4/24463, від 31.12.2010 р. №0001652380/2/31955, №0001662380/0/15118, від 15.09.2010 р. №0001662380/1/21646, від 21.10.2010р. №0001662380/4/24464 та від 31.12.2010 р. №0001662380/2/31953 прийняті ДПІ у Шевченківському районі м. Львова.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили, а у разі складення постанови в повному обсязі, відповідно до ч.3 ст. 160 КАС України - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя Р.П. Сеник

Судді Р.Б. Хобор

ОСОБА_3