Постанова

від 09.12.2014 по справі 923/1167/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" грудня 2014 р.Справа № 923/1167/14 Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Лисенко В.А.

Суддів: Савицького Я.Ф., Ліпчанської Н.В.

(Склад колегії суддів згідно розпорядження голови суду № 2651 від 29.10.2014р.)

При секретарі судового засідання: Молодові В.С.

За участю представників сторін:

від позивача - Проценко Л.С., за довіреністю № 10/651 від 13.06.2014р.;

від відповідача - Вічна М.В., за довіреністю № 34 від 12.12.2013р.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Херсонське АТП-16563"

на рішення господарського суду Херсонської області від 09.10.2014р.

по справі № 923/1167/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонавтотранс"

до Товариства з додатковою відповідальністю "Херсонське АТП-16563"

про стягнення 185 376,75 грн.

Встановила:

У серпні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Херсонавтотранс" звернулось до господарського суду Херсонської області з позовом про стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю "Херсонське АТП-16563" заборгованості за договором № 176 від 26.05.2009р. укладеного між сторонами у розмірі 185 376,75 грн., що складається з компенсаційного платіжу з урахуванням 15% за розстрочення платежу у сумі 132 744,26 грн., інфляційного збільшення боргу у розмірі 9 522,19 грн.; 3% річних у сумі 10 506,44 грн. та пені що становить 32 603,87 грн.

Позов обґрунтований з посилкою на приписи ст.ст. 525,625,629 Цивільного кодексу України, ст. 232 Господарського кодексу України та ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання зобов'язань" невиконанням відповідачем умов сплати компенсаційних виплат, передбачених договором.

Відповідач подав заяву про застосування строків позовної давності, вважаючи, що позовні вимоги з 26.06.2009р. по 26.07.2011р. заявлені поза межами строку позовної давності. За наданим відповідачем конррозрахунком сума заборгованості за вищезгаданим договором, яка нарахована з 26.07.2011р. по 26.05.2014р. складає суму - 77 434 грн., яку він визнав.

В ході розгляду справи у суді першої інстанції позивач звернувся до суду з заявою про відновлення строку позовної давності з підстав викладених у заяві.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 09.10.2014р. (суддя Немченко Л.М.) позов задоволено повністю; стягнуто з відповідача на користь позивача 185 376,75 грн., з яких: 132 744,26 грн. - компенсаційний платіж з урахуванням 15% за розстрочення платежу; 9 522,19 грн. - інфляційне збільшення боргу; 10 506,44 грн. - 3% річних; 32 603,87 грн. - пені та 3707,53 грн. - витрат зі сплати судового збору.

Суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність позовних вимог та наявність поважних причин пропуску позивачем строків позовної давності, внаслідок чого відновив зазначений строк та задовольнив позов у повному обсязі.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Товариство з додатковою відповідальністю "Херсонське АТП-16563" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та винести нове рішення на підставі наявних у справі матеріалів та застосувати по даній справі позовну давність.

Сторона з посилкою на ст. 197 ч.2 ГК України вказує, що господарське зобов'язання за грошовими зобов'язаннями повинно бути виконано за місцезнаходженням управненої сторони на момент виконання зобов'язання або її новим місцезнаходженням за умови, що управнена сторона своєчасно повідомила про нього зобов'язану сторону. Позивачем починаючи з 26 травня 2009 р. змінювалася юридична адреса та банківські реквізити без повідомлення відповідача про зазначені обставини , що унеможливлювало для відповідача своєчасне виконання зобов'язання по сплаті компенсаційних виплат. Крім того, на час укладення договору позивач фактично не був власником майна бази відпочинок "Дружба".

В апеляційній скарзі сторона посилається на те, що судом першої інстанції безпідставно, з порушенням вимог чинного законодавства України поновлено позивачу строк позовної давності.

Крім того, апелянт звертає увагу на те, що розрахунок пені здійснений позивачем суперечить приписам ст. 232 Господарського суду України.

У відзиві на апеляційну скаргу сторона просить залишити рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали та обставини справи на предмет надання їм попередньою судовою інстанцією належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст. 101 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.05.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Херсонавтотранс" та Відкритим акціонерним товариством "Херсонське АТП 16563" (правонаступником якого є Товариство з додатковою відповідальністю "Херсонське АТП-16563") був укладений договір компенсації № 176, за умовами якого ТДВ "Херсонське АТП-16563" взяв на себе зобов'язання по відшкодуванню понесених ТОВ "Херсонавтотранс" витрат на благоустрій території бази відпочинку "Дружба" на якій знаходиться майно відповідача в кількості восьми курортних будиночків.

Відповідно до п. п. 1.4., 1.5., 2.1. договору загальна сума компенсації становить 115 429,72грн. з розстроченням платежу на 5 років (60 місяців) та обов'язковим щомісячним платежем до 25 числа в розмірі 1 923 грн., а також з нарахуванням індексу інфляції та 15% від загальної суми компенсації за розстрочення платежу.

Таким чином, розмір щомісячних платежів враховуючи 15% за розстрочення складає -1 923,83 грн. х 15% = 2 212 грн. 40 коп.

Всього розмір платежів за спірним договором складає - 132 744 грн. 40 коп.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Окремими положеннями ст. 628 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, у зв'язку з чим зміст укладеного між сторонами договору визначений в рамках діючого законодавства, а його умови передбачені домовленістю сторін.

Виходячи з презумпції правомірності правочину, визначеної ст. 204 Цивільного кодексу України, судова колегія звертає увагу на те, що даний договір на підставі частині 2 ст.11 ЦК України є правовою підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків сторін - учасників цього договору.

На підставі ст.ст. 629, 525, 526 Цивільного кодексу України, що кореспондується зі ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що протягом погодженого терміну розстрочки відповідач не виконав свої грошові зобов'язання щодо помісячної сплати суми - 2 212,40 грн. протягом червня 2009 року по червень 2014 рік.

Внаслідок чого, позивач звернувся до суду про стягнення з відповідача суми боргу, яка складає - 132 744 грн. 40 коп.

Відповідач подав до господарського суду Херсонської області заяву про застосування строків позовної давності посилаючись на те, що позовні вимоги з 26.06.2009р. по 26.07.2011р. заявлені поза межами строку позовної давності. За наданим відповідачем розрахунком сума заборгованості за вищезгаданим договором, яка нарахована з 26.07.2011р. по 26.05.2014р. складає суму - 77 434 грн., яку він визнає.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України). Перелік позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу яка його порушила.

Відповідно до ч. 3-5 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Таке клопотання було надано відповідачем 16 вересня 2014 року. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

З матеріалів справи вбачається, що позовні вимоги заявлені поза межами строку позовної давності, але з посилкою на частину 5 ст. 267 Цивільного кодексу України при наявності заяви про застосування строків позовної давності та заяви про поновлення таких строків з мотиву поважності причин пропущення позовної давності, суд першої інстанції правомірно визнав причини пропуску строків поважними, захистив порушене право.

Аналізуючи доводи апеляційної скарги, судова колегія звертає увагу на те, що посилання відповідача на відсутність у нього можливості здійснювати розрахунки за договором з вини позивача не приймаються до уваги, оскільки спростовуються нормами 537 Цивільного кодексу України, якою встановлений порядок та підстави виконання зобов'язання внесенням боргу в депозит нотаріуса, нотаріальної контори.

Посилання апелянта на безпідставне поновлення пропуску строку позовної давності спростовується відповідними рішеннями судів, якими розглядалися корпоративні спори щодо правомірності передачі частки статутного капіталу товариства, в тому числі і щодо обрання виконавчого органу товариства та генерального директора товариства, в тому числі рішенням господарського суду Донецької області від 21.03.2011р. по справі №32/81-ПН, яким були скасовані записи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 07.07.2009р. та відновлені записи станом на 24.05.2009р. і це відновлення відбулося лише 06.03.2012р., що підтверджується наданим до матеріалів справи витягом із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновком господарського суду першої інстанції, що з 07.07.2009р. по 06.03.2012р. ТОВ „Херсонавтотранс" не мало легітимного керівника та виконавчих органів, а законно обраного генерального директора товариства Москвичова А.Ф. було поновлено на роботі лише рішенням суду від 05.05.2011р., яке набрало законної сили 01.08.2011р. та лише в березні 2012 року внесено відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що причини пропуску строку позовної давності позивачем підтверджені належними та допустимими доказами і обґрунтовані об'єктивними обставинами, які унеможливлювали своєчасне звернення ТОВ „Херсонавтотранс" з відповідним позовом, з огляду на що колегія суддів визнає причини пропуску позовної давності поважними, у зв'язку з чим порушене право позивача підлягає захисту.

За змістом статті 267 ЦК України, якщо при розгляді спору судом буде встановлено, що право позивача, про захист якого він просить, не порушено, ухвалюється рішення про відмову в задоволенні позову саме з цих підстав. Якщо ж буде встановлено, що таке право позивача порушено і строк позовної давності пропущено ним з поважних причин, відповідно до ч.5 ст. 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист, у разі визнання судом поважними причин пропуску строку позовної давності.

Аналогічна позиція наведена і в пункті 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013року „Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів".

На підставі зазначеного судова колегія приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ „Херсонавтотранс" в частині стягнення з ТДВ "Херсонське АТП-16562" компенсаційного платежу з урахуванням 15% за розстрочення платежу у сумі 58 112,96 грн. є обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів апеляційної інстанції за допомогою методики визначеної у програмно-технічному комплексі „Ліга-Закон" перевірила розрахунок нарахованих відповідачу збитків від інфляції і 3 % річних та встановила, що він здійснений позивачем арифметично та методологічно вірно.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов вірного висновку щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення збитків від інфляції у сумі 522,19 грн. та 3% річних у сумі 10 506,44 грн.

Щодо стягнення з відповідача пені, апеляційний господарський суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання.

За п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (пені), а відповідно до вимог ч.2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що за несвоєчасну сплату встановлених у п. 2.1. договору платежів за вимогою виконавця нараховується пеня у розмірі 1 % від розміру несплаченого компенсаційного платежу за кожний день прострочення.

Частиною 6 ст. 232 Господарського Кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно із ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З матеріалів справи вбачається, що 08 жовтня 2014 року позивач надав до суду першої інстанції пояснення по справі, до яких надав уточнений розрахунок пені за період з 29.09.2013р. по 25.08.2014р. на загальну суму 1 086,45 грн. та просив суд прийняти його до розгляду замість раніше поданого. (а.с. 209-212, 216)

Однак, місцевий господарський суд з незрозумілих підстав не врахував остаточний розрахунок пені та задовольнив її у розмірі 32 603,87 грн.

За таких обставин, перевіривши розрахунки позивача, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 1 086,45 грн.

Оскільки рішення суду першої інстанції в частині стягнення пені прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, воно підлягає зміні, а апеляційна скарга внаслідок чого - частковому задоволенню.

Керуючись ст.99, 101, 103 п.4, 104 п.4, 105 ГПК України, судова колегія -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Херсонське АТП-16563" - задовольнити частково.

Рішення господарського суду Херсонської області від 09.10.2014р. по справі № 923/1167/14 - змінити в частині стягнення пені, стягнувши з Товариства з додатковою відповідальністю "Херсонське АТП-16563" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонавтотранс" 1 086 (одна тисяча вісімдесят шість) гривень 45 коп. пені. В решті рішення залишити без змін.

Господарському суду Херсонської області доручити видати наказ із визначенням усіх необхідних реквізитів сторін.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови підписано 11.12.2014р.

Головуючий суддя В.А. Лисенко

Суддя Я.Ф. Савицький

Суддя Н.В. Ліпчанська