Постанова

від 01.12.2014 по справі 806/4636/14

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2014 року Житомир справа № 806/4636/14

час прийняття: 12 год. 15 хв. категорія 8.3.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сичової О.П.,

за участі секретаря Шевчук Т.А.,

за участі представників позивача Мартинюка І.В. та Кравчук А.Л.,

за участі представника відповідача Бистрицької Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Техкомплект" до Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.10.2014 р. №0001362200,

встановив:

Приватне підприємство "Техкомплект" звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду з вказаним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове - повідомлення Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 03 жовтня 2014 року №0001362200, яким збільшено підприємству суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 177773,00 грн., в т.ч. 142218,00 грн. - за основним платежем та 35555,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями. В обгрунтування позову зазначає, що висновки контролюючого органу про порушення підприємством п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відповідають дійсності. Вважає правомірним включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту за період, що перевірявся, оскільки факт виконання правочинів укладених з ТОВ "Декос Альянс", ТОВ "Зв'язок -Буд" та ТОВ "Магмастіл" підтверджено документально, отже контролюючий орган безпідставно збільшив суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 142218,00 грн. та застосував штрафні санкції в сумі 14221,00 грн.

Представники позивача в судовому засіданні позов підтримали в повному обсязі та просили його задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила та просив в його задоволенні відмовити.

Заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити з огляду на наступне.

Приватне підприємство "Техкомплект" є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 30617847 та перебуває на податковому обліку в Бердичівській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області.

З 28 серпня 2014 року по 03 вересня 2014 року посадовою особою Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Приватного підприємства "Техкомплект" з питань достовірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ "Декос Альянс" за період липень - листопад 2011 року , ТОВ "Зв'язок-буд" за період грудень 2011 року, січень 2012 року, березень-червень 2012 року та ТОВ "Магмастіл" за період лютий 2012 року, травень-серпень 2012 року, листопад 2012 року, за наслідками якої складено акт №1616/22-00/306178847 від 10.09.2014 року (далі - акт перевірки).

Зазначеним актом перевірки зафіксовано порушення позивачем вимог п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 161012,00 грн., в результаті неправомірного включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість згідно податкових накладних, виписаних ТОВ "Декос Альянс", ТОВ "Зв'язок-буд" та ТОВ "Магмастіл".

Такий висновок контролюючим органом зроблено на підставі того, що ТОВ "Декос Альянс" та ТОВ "Магмастіл" здійснювали діяльність спрямовану на проведення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, а ТОВ "Зв'язок-буд" не мало можливості здійснювати продаж товарів (робіт, послуг) у зв'язку з придбанням цих товарів (робіт, послуг) у контрагентів, які мають ознаки фіктивності.,

На підставі акта перевірки Бердичівською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Житомирській області прийнято податкове повідомлення-рішення №0001362200 від 03.10.2014 року, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі розміром 177773,00 грн., у тому числі 142218,00 грн. - основний платіж та 35555,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції (а.с.30).

Перевіряючи оскаржуване рішення на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд не може визнати його таким, що узгоджується з правовими положеннями законів України, зважаючи на наступне.

Відповідно до наданих первинних бухгалтерських документів, судом встановлено, що за перевіряємий період позивач мав фінансово-господарські взаємовідносини з ТОВ "Декос Альянс", ТОВ "Зв'язок-буд" та ТОВ "Магмастіл".

Судом встановлено, що 01 липня 2011 року між Приватним підприємством "Техкомплект" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Декос Альянс" укладено договір поставки продукції №63 , відповідно до якого постачальник зобов'язується на умовах, які вказані в цьому договорі, поставляти з передачею у власність покупцю, за окремими замовленнями (заявками) останнього, продукцію, а саме: зварювальні матеріали, а покупець зобов'язується приймати замовлену ним продукцію та своєчасно оплачувати її вартість постачальнику. Найменування, асортимент та ціна продукції до початку її поставки погоджуються згідно рахунків.

Відповідно до пункту 5.2 даного договору, поставка продукції здійснюється за рахунок і транспортом постачальника або іншим перевізником за рахунок постачальника.

Факт виконання договору за вказаний період підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, рахунками -фактурами, актами прийому - передачі товару (а.с.18-34 т.1).

Оплата вартості товару позивачем на користь ТОВ "Декос Альянс" здійснено шляхом безготівкового розрахунку (а.с.37-42).

Товарно-матеріальні цінності отримані за вказаним договором були в подальшого використані Приватним підприємством "Техкомплект" у господарській діяльності шляхом їх продажу суб'єктам господарської діяльності, що стверджується податковими накладними, видатковими накладними, актами прийому-передачі товару (а.с. 221-250 т.1, 1-28 т.2).

09 грудня 2011 року та 04 січня 2012 між Приватним підприємством "Техкомплект" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Зв'язок-Буд" (постачальник) було відповідно укладено договори поставки товарів №091211/2 та №040112/1, відповідно до яких постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цими договорами, поставити (передати у власність) покупцю, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цими договорами прийняти та оплатити: дріт та електроди (згідно рахунку-фактури). Асортимент, кількість і ціна товару, що є предметом цього договору, визначаються в рахунках-фактурі.

Відповідно до пункту 3.2 даних договорів, доставка товару здійснюється постачальником за власний рахунок.

Факт виконання договорів підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, рахунками -фактурами, актами прийому - передачі товару та оборотно-сальдовими відомостями по рахунку №281/1 (а.с.45-64, 66-67 т.1, 70-71).

Оплата вартості товару позивачем на користь ТОВ "Зв'язок-Буд" здійснено шляхом безготівкового розрахунку (а.с.65-66 т.1, 68-70 т.1, 72-74 т.1).

Товарно-матеріальні цінності отримані за вказаним договором були в подальшого використані Приватним підприємством "Техкомплект" у господарській діяльності шляхом їх продажу суб'єктам господарської діяльності, що стверджується податковими накладними, видатковими накладними та товарно-транспортними накладними (а.с.30-111 т.2).

26 січня 2012 року між Приватним підприємством "Техкомплект" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Магмастіл" (продавець) укладено договір №М0561, відповідно до якого продавець продає, а покупець купує продукцію (товар). Кількість товару вказується у товарних накладних, рахунках-фактурах, що є невід'ємною частиною даного договору.

Відповідно до пункту 4.1 даного договору, поставка (відвантаження) товару здійснюється на складі продавця.

Факт виконання договору підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, рахунками -фактурами, актами прийому - передачі товару, журналами ордерами по рахунку №631, журналом виданих довіреностей та оборотно-сальдовими відомостями по рахунку №281/1 (а.с.76-88 т.1, 89-90 т.1, 91-92 т.1, 97-120 т.1).

Оплата вартості товару позивачем на користь ТОВ "Магмастіл" здійснено шляхом безготівкового розрахунку (а.с.89, 91, 93-96 т.1).

Товарно-матеріальні цінності отримані за вказаним договором були в подальшого використані Приватним підприємством "Техкомплект" у господарській діяльності шляхом їх продажу суб'єктам господарської діяльності, що стверджується податковими накладними, видатковими накладними та товарно-транспортними накладними (а.с. 112-137 т.2).

Оцінивши зазначені правочини за правилами ст.86 КАС України, суд відзначає, що спірні правочини були укладені між правоздатними і дієздатними юридичними особами, за формою та змістом спірні правочини не суперечать закону, предметом спірних правочинів не є речі, що обмежені в цивільному обороті, сторони спірних правочинів на момент господарських операцій мали правовий статус платників ПДВ.

Таким чином, перелічені договори визнаються судом належними та допустимими доказами наявності між позивачем та контрагентами позивача факту вчинення правочинів в розумінні ст.202 Цивільного кодексу України.

Оцінивши перелічені первинні та інші документи, суд відмічає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції тощо.

За таких обставин, суд доходить висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак враховуються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

У ході розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей цих первинних документів.

Також суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі ( діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином ( наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним ( відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Проте відповідач не надав до суду доказів прийняття компетентним органом обвинувального вироку відносно посадових осіб ТОВ "Декос Альянс", ТОВ "Зв'язок-буд" та ТОВ "Магмастіл" або за фактами діяльності платників податків, що викладені в акті.

До суду не надано також доказів фактичної відсутності операцій по придбанню позивачем товарів, послуг (робіт) у ТОВ "Декос Альянс", ТОВ "Зв'язок-буд" та ТОВ "Магмастіл". Таким чином, висновки контролюючого органу про відсутність факту реального вчинення господарських операцій не знайшли підтвердження в ході розгляду справи.

Порядок оподаткування податком на додану вартість та підстави формування податкового кредиту визначається Податковим кодексом України.

Податковим кредитом, згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктами 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням чи виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку або придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями та іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, виходячи із системного аналізу вказаних норм, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість, має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Виникнення у платника податку права на податковий кредит не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства і сплатою податку до бюджету іншими суб'єктами господарювання.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту для цілей оподаткування податком на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Тобто, для підтвердження даних податкового обліку платника податку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Господарською операцією, згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Також, вказана вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції, кореспондує і з нормами Податкового кодексу України. При цьому, сама собою відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

В даному випадку, матеріалами справи підтверджена реальності вчинення Приватним підприємством "Техкомплект" господарських операцій з ТОВ "Декос Альянс", ТОВ "Зв'язок-буд" та ТОВ "Магмастіл" .

Таким чином, суд вважає безпідставними висновки відповідача щодо порушення позивачем вимог п.198.3 п.198.6 ст.198, ст.201 Податкового кодексу України та заниження податку на додану вартість у зв'язку з віднесенням по додаткового кредиту податку на додану вартість відповідних звітних періодів.

Судом також враховано, що, позивач, як платник податку на додану вартість (покупець товару), на час здійснення господарської операції з придбання товару не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальником товару вимог законодавства щодо дотримання вимог податкового законодавства та в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність.

Стосовно відсутності у деяких контрагентів позивача достатнього персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, необхідних для здійснення господарської діяльності, що на думку відповідача свідчить про неможливість здійснення господарських операцій з цими контрагентами, суд зазначає, що ці висновки відповідача не можуть бути прийняти до уваги, оскільки не враховують права та можливості підприємства залучати та використовувати у своїй діяльності трудові та інші ресурси за цивільно-правовими угодами.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірного повідомлення-рішення покладено на контролюючий орган.

В даному випадку відповідач не довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 7-11, 71, 94, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

Позовні вимоги задоволити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції від 03.10.2014 р. №0001362200.

Відшкодувати Приватному підприємству "Техкомплект" з державного бюджету 355,55 грн. сплаченого судового збору.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Сичова

Повний текст постанови виготовлено: 08 грудня 2014 р.