Постанова

від 01.12.2014 по справі 925/343/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" грудня 2014 р. Справа№ 925/343/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зеленіна В.О.

суддів: Синиці О.Ф.

Шевченка Е.О.

при секретарі: Волуйко Т.В.

Представники сторін:

позивача:Савельїчев О.В. - директор;

відповідача:не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства "Вовк і К"

на рішення господарського суду Черкаської області від 09.04.2014

у справі № 925/343/14 (суддя: Єфіменко В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Електронні інновації"

до Приватного підприємства "Вовк і К"

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Черкаської області від 09.04.2014 у справі № 925/343/14 позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з Приватного підприємства "Вовк і К" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Електронні інновації" 589900,00 грн. боргу, 24553,06 грн. пені, 5359,63 грн. 3% річних та 14116,75 грн. витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Приватне підприємство "Вовк і К" звернулось з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення господарського суду Черкаської області від 09.04.2014 у справі № 925/343/14 і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Скарга мотивована тим, що господарським судом Черкаської області не в повному обсязі були з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а також були порушені, неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.10.2014 прийнято до провадження справу № 925/343/14. Розгляд апеляційної скарги призначений на 01.12.2014.

28.11.2014 представником позивача через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду був поданий відзив на апеляційну скаргу.

01.12.2014 представником відповідача через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду було подано клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових документів.

01.12.2014 представником відповідача через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду було подано клопотання про відкладення розгляду справи.

01.12.2014 представником позивача через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду були подані письмові пояснення по справі.

Розглянувши подане 01.12.2014 клопотання представника скаржника про відкладення розгляду справи суд відзначає, що відрядження директора у м. Харків та неможливість його бути присутнім у судовому засіданні не є підставою для відкладення розгляду справи в розумінні ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оскільки, у даному випадку, скаржник має можливість скористатись правилами ст. 28 Господарського процесуального кодексу України та ст. 244 Цивільного кодексу України.

Статтею 99 ГПК України передбачено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви (ч. 1 ст. 69 ГПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів вважає можливим, відповідно до ст. 75 ГПК України, здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами та без участі представника скаржника.

01.12.2014 представник позивача в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги і просив суд рішення господарського суду Черкаської області від 09.04.2014 у справі № 925/343/14 залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів встановила наступне.

07.02.2013 між сторонами було укладено договір купівлі-продажу товару №16/01-2 (надалі - договір), за умовами якого відповідач зобов'язався передати у власність позивача, а позивач зобов'язався прийняти площадки підйомні гідравлічні вантажні ПГУ В. 1,0/17,1/0 (далі - Товар) в кількості 2 (двох) штук та оплатити відповідачу вартість товару на умовах, визначених договором. Загальна вартість Товару становила 508000,00 грн., в тому числі ПДВ.

В п. 3.1. договору сторони погодили, що відповідач повинен здійснити поставку товару в строк до 65 календарних днів з моменту отримання передоплати вартості товару в повному обсязі на розрахунковий рахунок відповідача.

З матеріалів справи вбачається та підтверджується підписаними сторонами та скріпленими їх печатками рахунками-фактурами від 18.02.2013 №СФ-0000003, від 25.02.2013 №СФ-0000006, від 18.03.2013 №СФ-0000008;платіжними дорученнями від 22.02.2013 №33, від 04.03.2013 №39, від 21.03.2013 №60, а також податковими накладними від 22.02.2013 №3, від 04.03.2013 №7, від 21.03.2013 №10, що оплата вартості товару позивачем була здійснена 21 березня 2013 р., і станом на 18 вересня 2013 р. товар позивачу не був поставлений.

Також, 07.02.2013 між сторонами був укладений договір на монтаж площадок підйомних гідравлічних вантажних №16/01-3 (надалі - договір на монтаж), за умовами якого відповідач зобов'язався на свій страх та ризик виконати по завданню позивача роботи по монтажу та здачі в експлуатацію всім контролюючим органам площадок підйомних гідравлічних вантажних (далі - роботи), на об'єкті та в строки згідно з Додатком №1, який є невід'ємною частиною договору, а позивач зобов'язався прийняти та оплатити виконані відповідачем роботи.

Відповідно до п. 1.2 договору на монтаж, вартість робіт становить: 71940,00 грн., в т.ч. ПДВ - 20%.

З матеріалів справи вбачається та підтверджується підписаними сторонами та скріпленими їх печатками рахунками-фактур від 06.03.2013 №СФ-0000007, від 26.06.2013 №СФ-0000027, платіжними дорученнями від 07.03.2013 №51, від 03.07.2013 №175, а також податковою накладною від 07.03.2013, що позивачем було перераховано відповідачу аванс в сумі 81900,00 грн., що на 9960,00 грн. більше ніж вартість робіт за договором на монтаж.

В зв'язку з невиконанням відповідачем своїх обов'язків по договору, 07.09.2013 позивачем на адресу відповідача були направлені претензії (№06/1 від 06.09.2013 та № 11/1 від 12.09.2013) з вимогою перерахувати кошти відповідно до умов вищевказаних договорів та нараховані штрафні санкції.

Проте, зазначені претензії залишились без відповіді та виконання, що і стало підставою для звернення позивача з позовом у даній справі.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги є такими, що спростовуються матеріалами справи, а тому не дають підстав для скасування прийнятого у справі судового рішення з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (ч. 4 ст. 202 Цивільного кодексу України).

Отже, двостороннім правочинами притаманна наявність взаємоузгодженого волевиявлення двох осіб, спрямованого на виникнення єдиного правового результату, покликаного забезпечити реалізацію обопільної чи самостійної мети кожної з цих осіб.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Приписами ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України встановлено, що Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Оскільки між сторонами по справі склались господарські правовідносини, то за змістом ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 599 Цивільного кодексу України, угода (договір) є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків (зобов'язань), зобов'язання повинні виконуватися належним чином.

Частиною 1 статті 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов'язків покупця є оплата ціни товару. Ціна - грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю. Ціна товару, як правило, визначається у договорі за згодою сторін.

У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Оскільки договором була визначена попередня оплата і позивачем вона була сплачена, а відповідачем товар не був поставлений, то позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в розмірі 508000,00 грн.

Крім того, позивачем було заявлено вимогу про стягнення з відповідача 23200,99 грн. пені і 5052,16 грн. 3% річних.

Частиною 1 ст. 530 передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з приписами статей 610 і 612 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як передбачено ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 6.2 договору сторони визначили, що за порушення строків поставки відповідач сплачує позивачу неустойку у розмірі 0,1% від суми договору за кожен день прострочення зобов'язання, але не більше подвійної облікової ставки НБУ чинної на період порушення.

В п.4.1 договору на монтаж сторони погодили, що у випадку порушення строків виконання робіт з вини відповідача, останній сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка була чинною в період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином в силу наведених положень законодавства, пеня може бути стягнута саме в разі, якщо таке передбачено договором (встановлено за згодою сторін).

Отже, місцевий господарський суд обґрунтовано задовольнив вимогу позивача про стягнення з відповідача 23200,99 грн. пені.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та річних.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зазначену позицію також підтримує і Верховний Суд України (постанова Верховного суду України від 1 жовтня 2014 року справа № 6-113 цс 14).

Отже, місцевий господарський суд обґрунтовано задовольнив вимогу позивача про стягнення з відповідача 5052,16 грн. 3% річних.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Тобто, підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.

Суд відзначає, що в розумінні ст. 33, 36 Господарського процесуального кодексу України скаржник не надав ні до суду першої інстанції ні до суду апеляційної інстанції докази які б підтверджували його вимоги та заперечення.

За таких обставин висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення господарського суду Черкаської області від 09.04.2014 у справі № 925/343/14 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Вовк і К" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Черкаської області від 09.04.2014 у справі № 925/343/14 - без змін.

2. Матеріали справи № 925/343/14 повернути до господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя В.О. Зеленін

Судді О.Ф. Синиця

Е.О. Шевченко