Постанова

від 11.12.2014 по справі 920/1472/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" грудня 2014 р. Справа № 920/1472/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Горбачова Л.П. , суддя Істоміна О.А. , суддя Тарасова І. В. ,

при секретарі Сіренко К.О.,

за участю представників:

позивач за первісним позовом -Колесникова А.В. (дов.№050/14 від 14.04.2014р.),

відповідач за первісним позовом - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ПАТ "Сумське МНВО ім. М.В.Фрунзе" (вх.№3496С/3) на рішення господарського суду Сумської області від 23.09.2014 року по справі №920/1472/14

за первісним позовом Приватного підприємства "Лірен", м.Запоріжжя

до Публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково - виробниче об'єднання ім.М.В.Фрунзе", м.Суми,

про стягнення 219738,98 грн., -

та за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В.Фрунзе", м.Суми

до Приватного підприємства фірми "Лірен", м. Запоріжжя

про стягнення 5248,13 грн.,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач -Приватне підприємство «Лірен» звернувся до господарського суду Сумської області з позовною заявою, в якій просив суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за поставлений товар по договору поставки №3/1400029 від 02.04.2014 року в сумі 206203,00 грн., 11824,21 грн. пені, 1711,77 грн. 3% річних та судовий збір у розмірі 4394,78 грн.

У заяві про збільшення позовних вимог (№ 050/14) просив суд стягнути з відповідача заборгованість за поставлений товар по договору поставки № 3/1400029 від 02.04.14р. в сумі 206203,00 грн., 10310,15 грн. пені, 1864,30 грн. - 3% річних, 4567,87 грн. збитків від інфляції, судові витрати по справі.

Відповідач у зустрічному позові б/н від 09.09.2014 року просив суд стягнути з позивача на свою користь пеню за прострочення поставки товару за специфікацією №1 від 02.04.2014 року до договору поставки №3/1400029 від 02.04.2014 року з 01.05.2014 року по 14.05.2014 року у розмірі 8248,13 грн., а також стягнути з позивача на свою користь судовий збір у розмірі 1827,00 грн.

Рішенням господарського суду Сумської області від 23.09.2014 року (суддя Зражевський Ю.О.) первісний позов задоволено. Стягнуто з ПАТ "Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе" (40004, м. Суми, вул. Горького, 58, код ЄДРПОУ 05747991) на користь Приватного підприємства "Лірен" (69035, м.Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, 82-6, кв. 18, код ЄДРПОУ 13629231) 206203 грн. 00 коп. боргу, 10310 грн. 15 коп. пені, 4567 грн. 87 коп. інфляційних збитків, 1864 грн. 30 коп. - 3% річних, витрати по сплаті судового збору у розмірі 1827 грн. 00 коп. У задоволенні зустрічного позову - відмовлено.

Відповідач за первісним позовом з рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Сумської області по справі №920/1472/14 від 07.08.2014р. частково, в частині відмови в стягненні з ПП "Лірен" на користь ПАТ "Сумське МНВО ім. М.В.Фрунзе" 8248,13 грн. пені та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ПАТ "Сумське МНВО ім. М.В.Фрунзе" в повному обсязі. Судові витрати покласти на Приватне підприємство "Лірен".

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач за первісним позовом зазначає, що суд першої інстанції в порушення ст.526, ст.610 ЦК України, ст.230 ГК України, дійшов помилкового висновку щодо належного виконання відповідачем за зустрічним позовом умов договору та відсутності підстав для стягнення пені у розмірі 8248,13 грн. за прострочку поставки товару.

У судове засідання представник апелянта (відповідача за первісним позовом) не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 17.11.2014р. про відкладення розгляду справи. Дана ухвала, направлена на адресу ПАТ "Сумське МНВО ім.М.В.Фрунзе" отримана відповідачем за первісним позовом 25.11.2014р., що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи.

Представник позивача за первісним позовом у судовому засіданні 06.12.2014р. проти задоволення апеляційної скарги заперечував з підстав, зазначених у відзиві (вх.№11466 від 01.12.2014р.) на апеляційну скаргу, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить суд залишити рішення господарського суду Сумської області від 23.09.2014 року по справі №920/1472/14 без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, в межах вимог передбачених ст.101 ГПК України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

2 квітня 2014 року між ПП "Лірен" та ПАТ "Сумське НВО ім. М.В.Фрунзе" укла дено договір поставки №3/1400029, відповідно до умов якого ПП "Лірен" (постачальник) зобов'язався передати у власність покупця товари, а покупець зобов'язвся прийняти та оплатити на умовах договору продукцію, названу у майбутньому товар, ціна, кількісні та якісні характеристики та строки поставки якої викладені в специфікаціях, що є невід'ємною частиною договору.

Згідно з п. 2.1 договору поставка товару (партії товару) здійснюється у відповідності з специфікаціями договору. Постачальник поставляє товар (партію товару) автомобільним транспортом на умовах FCA м. Запоріжжя, склад поставщика. При роз'ясненні умов поставки мають силу Міжнародні правила роз'яснення торгових термінів ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року.

Відповідно до п.2.3 договору датою поставки товару (партії товару) вважається дата передачі товару покупцю, яка зазначена в товарно-транспортній накладній на товар (партію товару).

Згідно з п. 3.2 договору оплата товару здійснюється на умовах відстрочки платежу про тягом 20-ти календарних днів з дати передачі товару покупцю, зазначеній в товарно-транспортній накладній, інші умови оплати зазначаються в специфікаціях, які є невідємною частиною договору.

Специфікацією №1, підписаною сторонами, змінений порядок розрахунків, встановлені наступні строки оплати за поставлений товар: передоплата - 30%, остаток - 70% протягом 20 календарних днів з дати поставки товару (а.с.11).

На виконання умов договору, відповідно до узгодженої сторонами специфікації, позивач поставив на адресу відповідача товар на суму 294576,00 грн. по видатковій накла дній №РН-012 від 15.05.2014р. (а.с.12), який був прийнятий відповідачем за дорученням №34449 від 14.05.14р. без будь-яких заперечень щодо кількості та/або якості товару (а.с.14).

Факт поставки товару підтверджується товарно-транспортною накладною №006/14 від 15.05.2014р. (а.с.17).

На оплату поставленого товару відповідачу за первісним позовом було виставлено позивачем за первісним позовом рахунок-фактуру №СФ-012 від 02.04.14р. на суму 245480,00 (без ПДВ) , всього з ПДВ - 294576,00 грн. (а.с.13).

Відповідач розрахувався за поставлений товар частково, на суму 88373,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 4268 від 10.04.14р. (а.с.15).

Судом першої інстанції встановлено, що позивач за первісним позовом належним чином виконав свої зобов'язання за спірним договором. Проте відповідач за первісним позовом зобов'язання за спірним договором не виконав, у зв'язку з чим утворилась заборгованість перед позивачем за первісним позовом у розмірі 206203,00 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що ПП «Лірен» направив на адресу ПАТ "Сумське машинобудівне науково - виробниче об'єднання ім.М.В.Фрунзе" вимогу (за вих.№12/07/14) про сплату заборгованості у розмірі 206203,00 грн. (а.с.16). Заборгованість відповідачем не сплачено.

Господарський суд Сумської області, надаючи правову кваліфікацію заявленим вимогам позивача за первісним позовом та фактичним обставинам справи, виходив з наступного.

На підставі ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків виникають з договорів та інші правочини. Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать ст. 174 Господарського кодексу України.

Статтями 6, 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту. Загальні положення про договір визначені статям 626-637 ЦК України, а порядок укладення, зміна і розірвання договору статями 638-647, 649, 651-654 ЦК України. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим. У разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюються або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Згідно зі статтею 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Статтями 509, 510 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Приписами статей 526-527 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно із статтею 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статями 525 - 526 ЦК України передбачається, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з п.1 ст.691 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до ст.632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

За таких підстав господарський суд Сумської області дійшов правомірного висновку про обґрунтованість вимог позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача за первісним позовом суми основної заборгованості у розмірі 206203,00 гривень.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

З приводу стягнених з відповідача за первісним позовом 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання в сумі 1864,30 грн. та інфляційних втрат в сумі 4567,87 грн., то колегія суддів вважає, що судом першої інстанції у відповідності до норм чинного законодавства було стягнуто 3% річних, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі ст.625 Цивільного кодексу України, суд першої інстанції задовольнив первісні позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 1864,30 грн. та інфляційних в розмірі 4567,87 грн. з огляду на встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем за первісним позовом договірних зобов'язань щодо повної та своєчасної оплати за поставлений товар.

Отже, враховуючи приписи ст. 625 Цивільного кодексу України, перевіривши нарахування вказаної суми 3% річних та інфляційних втрат, судова колегія зазначає, що вимога позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача за первісним позовом 3% річних в розмірі 1864,30 грн. та інфляційних втарт в розмірі 4567,87 грн., є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Також судова колегія вважає, що судом першої інстанції правомірно стягнута з відповідача за первісним позовом пеня в сумі 10310,15 грн., виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як вже зазначалося вище, в силу ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Згідно з п.6.3 договору у разі порушення покупцем умов оплати товару, останній сплачує постачальнику пеню в розмірі 2% від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Таким чином, перевіривши розрахунок розміру пені, заявленої до стягнення суду першої інстанції, колегія суддів встановила, що суд правомірно стягнув з відповідача за первісним позовом пеню в сумі 10310,15 грн.

Враховуючи, що відповідно до ст.526 ЦК України, ст. ст.193, 198 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач за первісним позовом, як в суду першої, так і апеляційної інстанцій, не надав доказів на підтвердження сплати заборгованості у розмірі 206203,00 грн., колегія суддв погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення первісного позову щодо стягнення з відповідача за первісним позовом вказаної суми заборгованості за поставлений товар.

Щодо зустрічних позовних вимог, в яких позивач за зустрічним позовом просив суд стягнути з відповідача за зустрічним позовом на свою користь пеню за прострочення строків поставки товару за специфікацією №1 від 02.04.2014 року до договору поставки № 3/1400029 від 02.04.2014 року з 01.05.2014 року по 14.05.2014 року у розмірі 8248,13 грн., то колегія суддів зазначає наступне.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач за зустрічним позовом посилається на прострочення з боку ПП «Лірен» поставки товару на 14 днів - з 01.05.2014р. по 15.05.2014р.

Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, господарський суд Сумської області зазначив, що відповідачем за первісним позовом (позивачем за зустрічним позовом) не надано суду жодних доказів в підтвердження прострочки поставки продукції по договору № 3/1400029 від 02.04.2014 року.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно з пунктом 2.1 договору поставка товару (партії товару) здійснюється у відповідності з специфікаціями договору. Постачальник поставляє товар (партію товару) автомобільним транспортом на умовах FCA м. Запоріжжя, склад поставщика. При роз'ясненні умов поставки мають силу Міжнародні правила роз'яснення торгових термінів ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року.

Відповідно до п.А4 Правил Інкотермс 2010 продавець зобов'язаний передати первізнику чи іншій особі, поіменованій покупцем, товар в узгодженому пінкті (якщо такий є) в пойменованому місці поставки в узгоджену дату або узгоджений період.

Згідно з пунктом Б.7. Правил покупець зобов'язаний передати перевізнику або іншій особі, пойменового, як це передбачено в пункті А4, протягом достатнього строку, аби дозволити продавцю поставити товар у відповідності з указаним пунктом. У випадку необхідності дату в межах узгодженого для поставки періоду, коли первізник або поіменована особа матимуть змогу забрати товар. Спосіб транспортування, який буде використаний поіменованою особою. Пункт прийняття поставки в поіменованом місці.

Отже, покупець зобов'язаний до дати поставки і в достатній строк повідомити продавця про найменування перевізника або іншої особи, якій продовець зобов'язаний передати товар.

Матеріали справи не містять доказів того, що ПАТ «Сумське НВО ім. М.В.Фрунзе» повідомило продавця про особу первізника, якій необхідно передати товар. Крім того, матеріалами справи не підтверджується твердження апелянта про те, що представники ПАТ «Сумське НВО ім. М.В.Фрунзе» з`явилися до м.Запоріжжя у квітні 2014р. та не мали змоги отримати товар з вини ПП «Лірен».

Натомість в матеріалах справи наявна довіреність на отримання товару від ПП «Лірен», яка датована 14.05.2014р. (а.с.14), що підверджує той факт, що працівники ПАТ «Сумське НВО ім..М.В.Фрунзе» у травні 2014р. з`явилися на місце поставки для отримання товару та надали інформацію про перевізника.

Відповідно до ч.1 ст.614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Враховуючи викладені обставини на норми чинного законодавства, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні зустрічного позову, оскільки матеріали справи не містять доказів в підтвердження вини ПП «Лірен» у простроченні повтавки товару за договором поставки №3/1400029 від 02.04.2014р.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, і не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення по даній справі, тому рішення господарського суду Сумської області від 23 вересня 2014 року по справі №920/1472/14 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п.1 ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 23 вересня 2014 року по справі №920/1472/14 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 11.12.2014 року.

Головуючий суддя Горбачова Л.П.

Суддя Істоміна О.А.

Суддя Тарасова І. В.