Рішення

від 04.12.2014 по справі 908/4174/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 12/98/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.12.2014 Справа № 908/4174/14

Суддя Господарського суду Запорізької області Смірнов О.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу № 908/4174/14

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Міралек", м. Київ

до відповідача: Приватного підприємства "Фірма "Фармацея", м. Донецьк

про стягнення 372753,88 грн.

за участю представників сторін:

від позивача - не з'явився

від відповідача - Федько О.А., довіреність від 19.11.14 р.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Міралек" звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Приватного підприємства "Фірма "Фармацея" про стягнення заборгованості в сумі 372753,88 грн. за договором поставки № 28.1-02/14 від 28.02.2014 року, яка складається з вимог про стягнення суми боргу з врахуванням індексу інфляції в сумі 332404,67 грн., десяти процентів річних в сумі 12445,83 грн. та пені в сумі 27903,38 грн.

До прийняття рішення у справі, а саме 04.11.2014 року, позивач звернувся до суду, згідно ст. 22 ГПК України, із заявою про уточнення позовних вимог, в якій уточнює позовні вимоги та зазначає, що відповідачем була здійснена часткова оплата поставлених товарів за видатковою накладною № МІ000000294 від 24.03.2014 року на загальну суму 45000,00 грн., в підтвердження чого надав суду засвідчені копії платіжних доручень на вказану суму. При цьому позивач у вказаній заяві вказує, що сума заборгованості відповідача за поставлений товар згідно договору поставки № 28.1-02/14 від 28.02.2014 року з врахуванням індексу інфляції складає 332404,67 грн., десять процентів річних, які нараховані на підставі п. 8.4. вказаного договору, становлять 12360,40 грн. та пеня, нарахована згідно п. 8.3. договору, складає 27741,05 грн., а разом сума, що підлягає стягненню з відповідача, становить 372506,12 грн. Просить стягнути з відповідача суму заборгованості в розмірі 372506,12 грн.

Пунктом 3.11 постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (із змінами та доповненнями), визначено, що, зокрема статтею 22, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені Господарським процесуальним кодексом.

Так, дослідивши подану позивачем заяву про уточнення позовних вимог, суд розцінює її як заяву про зменшення позовних вимог.

Судом прийнято до уваги, що під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог (частина друга статті 22 ГПК України) слід розуміти збільшення або зменшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві. Під збільшенням чи зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну кількісних показників, в яких виражається позовна вимога.

З огляду на викладене, фактично відбулося зменшення розміру позовних вимог та формування нової ціни позову, в розумінні п. п. 3.10, 3.11. Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції". Таким чином, має місце нова ціна позову в сумі 372506,12 грн., з якої спір вирішується судом по суті, яка складається з вимог про стягнення:

- заборгованості за поставлений товар в сумі 311958,45 грн.,

- пені в сумі 27741,05 грн.,

- десяти процентів річних в сумі 12360,40 грн.;

- інфляційних витрат в сумі 20446,22 грн.

04.11.2014 року на адресу суду від позивача у справі надійшли письмові пояснення згідно ст. 22 ГПК України, до яких останній долучив витребувані ухвалою суду документи, які підтверджують часткову сплату відповідачем боргу за договором поставки № 28.1-02/14 від 28.02.2014 року, прайс-листи та електронні листи позивача та відповідача за вказаним договором. Разом з тим, позивач вказує, що враховуючи нестабільну ситуацію в містах, де проводиться антитерористична ситуація, зокрема в місті Донецьк, де знаходиться відповідач, на виконання вимог ухвали суду від 20.10.2014 року в даній справі надіслав акт звірки взаєморозрахунків станом на 31.10.2014 року на адресу відповідача засобами поштового зв'язку цінним листом з описом.

До господарського суду 18.11.2014 року від позивача у справі надійшли додаткові письмові пояснення в порядку ст. 22 ГПК України, в яких останній зазначає, що здійснив поставку товару відповідачу згідно умов договору поставки № 28.1-02/14 від 28.02.2014 року за видатковими накладними, а відповідач в свою чергу здійснив часткову оплату товарів, поставлених згідно з видатковою накладною № МІ000000294 від 24.03.2014 року в сумі 45000,00 грн. При цьому вказує, що сума заборгованості становить суму вартості поставленого товару, за яких відповідач не здійснив оплату відповідно до умов договору, та розраховується як сума вартості поставленого та неоплаченого товару, та складає 311958,45 грн. Просить долучити до матеріалів справи вказані письмові пояснення та врахувати їх при вирішенні справи.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Однак, 05.12.2014 року на адресу суду від позивача надійшло клопотання, в якому останній зазначає, що подав усі необхідні для належного та всебічного розгляду справи пояснення та докази. Просить визнати надані ним докази та пояснення, що знаходяться в матеріалах справи, достатніми для розгляду справи № 908/4174/14 без участі його представника, визнати явку його представника необов'язковою та такою, що не перешкоджає розгляду справи.

Відповідач у справі - Приватне підприємство "Фірма "Фармацея" надав суду заяву в порядку ст. 121 ГПК України, в якій зазначає, що не заперечує факт отримання від позивача лікарських засобів за договором № 28.1-02/14 від 28.02.2014 року на суму 311958,45 грн., втім повідомляє про неможливість виконання зобов'язання з погашення заборгованості через наявність обставин, що роблять неможливим його виконання, у зв'язку з чим звертається до суду з клопотанням про надання відстрочки виконання рішення суду у справі № 908/4174/14 строком до 01.12.2015 року в частині стягнення заборгованості, штрафу, пені та судових витрат. Разом з тим, з посиланням на приписи п. 3 ст. 83 ГПК України та незадовільний фінансовий стан Приватного підприємства "Фірма "Фармацея" у зв'язку з проведенням АТО на території, на якій здійснювалась господарська діяльність підприємства, просить зменшити розмір штрафу, який підлягає стягненню з нього, до 1236,40 грн. та зменшити розмір пені до 2774,42 грн. Також відповідач у поданій заяві заперечує проти стягнення з нього інфляційних витрат, мотивуючи свою позицію тим, що позовні вимоги про стягнення інфляційних витрат заявлені після початку судового розгляду справи по суті, тобто з порушенням ч. 4 ст. 22 ГПК України.

Безпосередньо в судовому засіданні представник відповідача визнав позовні вимоги в частині основного боргу, а саме наявність заборгованості за договором поставки № 28.1-02/14 від 28.02.2014 року перед позивачем в сумі 311958,45 грн., що зафіксовано в протоколі судового засідання від 04.12.2014 року, складеного відповідно до вимог ст. 81-1 ГПК України. При цьому представник відповідача підтримав вимоги поданої заяви про надання відстрочки виконання рішення у даній справі та вимоги про зменшення розміру пені та десяти процентів річних.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, приймаючи до уваги доводи позивача, позицію відповідача, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що 28.02.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Міралек", далі Постачальник, та Приватного підприємства "Фірма "Фармацея", далі Покупець, був укладений договір поставки № 28.1-02/14, далі Договір.

Відповідно до п. п. 1.1. Договору в порядку та на умовах визначених цим Договором, Постачальник зобов'язується постачати Покупцю лікарські засоби, вироби медичного призначення та інші товари лікувального, косметичного та медичного призначення (надалі - «Товар»), згідно замовлень Покупця, на умовах та в строки встановлені цим Договором, а Покупець зобов'язується приймати та оплачувати поставлений Товар на умовах передбачених даним Договором.

Згідно з п. 2.1. Договору кількість, ціна та вартість кожної партії Товару, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура за видами, марками, типами, розмірами) визначаються у накладних на кожну окрему партію Товару, які є невід'ємними частинами до цього Договору. Комплектність Товару визначається виробником Товару. Партією Товару - є попередньо погоджена сторонами до поставки кількість Товару, сформована згідно замовлень.

Умовами п. 3.1. - 3.5. Договору визначено, що ціна кожного виду Товару, що постачається за цим Договором, встановлюється у національній валюті України, і визначається в прайс-листі Постачальника. Ціна Товару включає вартість упаковки та транспортування Товару до складу Покупця. Постачальник має безумовне право змінювати ціну Товару, що визначена в його прайс-листі, з повідомленням Покупця про даний факт за 10 (десять) календарних днів до дати введення в дію нових цін на Товари. Ціна Товарів та вартість кожної партії Товару, що постачається, зазначається в накладних, які є дійсними виключно для погодженої Сторонами конкретної партії та кількості, асортименту Товару. У випадку зміни раніше погодженої Сторонами кількості, асортименту Товару, що поставляється, ціна та вартість даної партії Товару підлягають зміні (коригуванню), про що складається відповідна нова накладна. Загальна вартість Договору визначається загальною вартістю всього Товару, що буде поставлений Постачальником Покупцю протягом строку дії даного Договору, згідно накладних.

Відповідно до п. 4.1. - 4.4. Договору сторони узгодили, що розрахунки за цим Договором здійснюється виключно у національній валюті України. Покупець зобов'язаний розрахуватися протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати поставки кожної партії Товару (якщо Сторонами окремо не погоджено іншого). Розрахунок з Постачальником здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на його банківський рахунок. Після проведення перерахунку грошових коштів на банківський рахунок Постачальника Покупець зобов'язаний повідомити (телефоном, факсом) представника Постачальника про проведений розрахунок в день його проведення та надати реквізити платежу. Покупець зобов'язаний розрахуватися з Постачальником за поставлений Товар в повному обсязі та в строки, визначені цим Договором.

Згідно з п. 5.1. - 5.4. Договору Покупець має право у будь-який робочий день, в період з 9.00 до 17.30 здійснити замовлення Товару у Постачальника. Робочими днями вважаються дні тижня з понеділка по п'ятницю включно, окрім святкових та неробочих днів, згідно чинного законодавства України. Замовлення обов'язково повинно бути здійснено у письмовій формі (за допомогою електронної пошти, та ін.), з визначенням необхідної кількості, асортименту, виду, найменування Товару. Підготовлене Покупцем письмове замовлення повинно бути надано (надіслано) представнику Постачальника з підтвердженням його прийняття. Постачальник зобов'язується поставляти замовлений Покупцем Товар протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту отримання належним чином оформленого письмового замовлення від Покупця, при умові наявності даного Товару на складі Постачальника.

Умовами п. п. 6.1. - 6.7. Договору визначено, що поставка Товару здійснюється придатним для перевезення лікарських засобів транспортним засобом і за власний рахунок Постачальника на склад Покупця на умовах DDP, розташований за адресою: Донецьк-47, вул. Ватутіна, 13, ( згідно Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року) - протягом 3 (трьох) робочих днів з дати отримання замовлення Покупця та погодження його Сторонами. При поставці лікарських засобів Постачальник повинен надати з Товаром сертифікат якості виробника на кожну серію лікарського засобу та висновки щодо якості лікарських засобів лабораторії Державної служби з лікарських засобів України, засвідчені печаткою Постачальника. В разі поставки виробів медичного призначення, інших товарів лікувального, косметичного та медичного призначення, Постачальник повинен надати з Товаром, копії висновків державної санітарно-гігієнічної експертизи, а за наявності свідоцтво про державну реєстрацію. Передача Товару за кількістю здійснюється відповідно до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного вжитку за кількістю (затверджена постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 р. № П-6, з подальшими змінами та доповненнями). Передача Товару за якістю здійснюється відповідно до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного вжитку за якістю (затверджена постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 р. № П-7). При одержанні Товару Покупець зобов'язаний передати Постачальнику оригінал довіреності на одержання товарно-матеріальних цінностей, заповненої згідно Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей, затвердженої наказом Мінфіну України від 16 травня 1996 р. № 99. Перехід права власності, а також ризиків випадкового пошкодження або знищення Товару від Постачальника до Покупця відбувається в момент прийняття Товару представником Покупця. Датою поставки (прийняття) Товару є дата підписання Покупцем накладної та скріплення її печаткою. Окрім документів, визначених пунктом 6.2. даного Договору, разом з Товаром Постачальник передає Покупцю наступні документи: рахунок-фактуру, накладну на товар у двох екземплярах, податкову накладну. Покупець зобов'язаний в строк не більше 3 (трьох) робочих днів з дати прийняття Товару, повернути Постачальнику підписану та завірену печаткою накладну на поставлений Товар.

Пунктом 11.1. Договору передбачено, що цей Договір вступає в силу з моменту підписання його Сторонами і діє до « 31» грудня 2015 року.

Отже, умови договору є дійсними на момент розгляду даного спору судом.

Позивач в позові вказує, що відповідач в порушення умов договору не виконав належним чином свої договірні зобов'язання, а саме не розрахувався у погоджений строк та в повному обсязі за поставлений товар, у зв'язку з чим просить стягнути з відповідача заборгованість за поставлений товар в сумі 311958,45 грн. При цьому зазначає, що незважаючи на надіслання на адресу відповідача претензії № 75 від 22.07.2014 року в порядку з ст. 6 ГПК України, відповідач вимогу щодо сплати заборгованості за поставлений товар не виконав, натомість надіслав на адресу позивача лист № 11/08-1 від 11.08.2014 року, в якому посилається на існування обставин непереборної сили, що спричинили порушення ним договірних зобов'язань, а також на умови п. 9.1. Договору. Разом з тим, позивач вказує, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціального характеру, а тому при їх виникненні сторона, яка на них посилається повинна вказані обставини довести.

Так, на виконання умов Договору, на підставі замовлень відповідача позивач поставив йому товар, обумовлений умовами договору, на загальну суму 356958,45 грн., що підтверджується підписаними сторонами у справі без заперечень та зауважень видатковими накладними, зокрема:

- видатковою накладною № МІ000000294 від 24.03.2014 року на суму з ПДВ 73349,20 грн.;

- видатковою накладною № МІ000000324 від 27.03.2014 року на суму з ПДВ 3606,30 грн.;

- видатковою накладною № МІ000000358 від 31.03.2014 року на суму з ПДВ 26075,10 грн.;

- видатковою накладною № МІ000000377 від 31.03.2014 року на суму з ПДВ 46637,80 грн.;

- видатковою накладною № МІ000000376 від 31.03.2014 року на суму з ПДВ 2627,36 грн.;

- видатковою накладною № МІ000000444 від 16.04.2014 року на суму з ПДВ 59185,57 грн.;

- видатковою накладною № МІ000000452 від 17.04.2014 року на суму з ПДВ 27954,32 грн.;

- видатковою накладною № МІ000000472 від 23.04.2014 року на суму з ПДВ 2776,70 грн.;

- видатковою накладною № МІ000000547 від 29.04.2014 року на суму з ПДВ 45845,10 грн.;

- видатковою накладною № МІ000000553 від 29.04.2014 року на суму з ПДВ 68901,00 грн.

Зазначений товар був отриманий уповноваженим представником відповідача Катрич Оксаною Миколаївною на підставі довіреностей № 139 від 24.03.2014 року, № 189 від 29.04.2014 року (а.с. 36-37, 41-42), про що свідчать її підписи на накладних.

Матеріали справи свідчать, що відповідачем була здійснена часткова оплата товару, поставленого за договором згідно видаткової накладної № МІ000000294 від 24.03.2014 року, в сумі 45000,00 грн., що підтверджується засвідченими копіями платіжних доручень (а.с. 68-70), зокрема:

- платіжним дорученням № 2105 від 28.04.2014 року на суму 10000,00 грн.;

- платіжним дорученням № 2112 від 29.04.2014 року на суму 5000,00 грн.;

- платіжним дорученням № 2165 від 05.05.2014 року на суму 30000,00 грн.

Таким чином, з врахуванням здійснених часткових оплат сума заборгованості відповідача за поставлений товар станом на момент звернення до суду з позовом складала 311958,45 грн.

Втім, відповідач свої зобов'язання з оплати за поставлений товар в повному обсязі не виконав, у зв'язку з чим за ним утворився борг в розмірі 311958,45 грн., який позивач і намагається стягнути.

Разом з тим, матеріали справи свідчать, що позивачем на адресу відповідача була надіслана претензія № 75 від 22.07.2014 року з вимогою про сплату заборгованості за договором поставки № 28.1-02/14 від 28.02.2014 року. Відповідач у відповідь на вказану претензію направив на адресу позивача лист № 11/08-1 від 11.08.2014 року, в якому повідомив, що внаслідок форс-мажорних обставин, зокрема проведення на території Донецької області антитерористичної операції, 15 аптек, які належать ПП «Фірма «Фармація», зачинені, у зв'язку з чим підприємством понесені значні збитки та відсутня можливість розрахуватись з постачальником за поставлений товар. Вказує, що заборгованість за поставлений товар зобов'язується оплатити після спливу форс-мажорних обставин. Однак, зазначена претензія залишена останнім без виконання.

Оскільки відбулося несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, позивач намагається стягнути з відповідача пеню за загальний період з 27.04.2014 року по 07.10.2014 року в сумі 27741,05 грн. на підставі п. 8.3. Договору. Так, умовами вказаного пункту визначено, що за порушення строків оплати поставленого товару, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період прострочення, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення.

З посиланням на приписи статті 625 ЦК України позивач вказує на прострочення грошового зобов'язання з боку відповідача, в зв'язку з чим намагається стягнути з нього десять процентів річних за загальний період з 27.04.2014 року по 07.10.2014 року в сумі 12360,40 грн. на підставі п. 8.4. Договору та інфляційні втрати за загальний період з травня 2014 року по вересень 2014 року в сумі 20446,22 грн. Так, умовами п. 8.4. Договору передбачено, що Покупець сплачує Постачальнику суму боргу з врахуванням індексу інфляції за весь час прострочення платежу, а також десяти процентів річних від простроченої суми в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України.

Судом досліджені правові норми, які підлягають застосуванню у спірних відносинах сторін. За своєю правовою природою між сторонами було укладено договір поставки. Відповідно до вимог Господарського кодексу України договір вважається укладеним у випадку досягнення сторонами умов щодо його предмету, строку та ціни. Сторони досягли всіх суттєвих умов відносно вказаного виду договору, тобто встановили його предмет, визначили ціну, строк дії договору, умови поставки та приймання товару, порядок здійснення розрахунків, а тому відповідно до вимог ст. ст. 638, 639, 712 ЦК України та ст. ст. 180, 181 ГК України, він вважається укладеним згідно частини 7 статті 181 ГК України, а саме подія, до якої прагнули сторони відбулася.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 265 ГК України також визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. У частині 2 статті 266 ГК України визначено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Предмет поставки за Договором відповідає вказаним вимогам. Відповідач товар прийняв (про що свідчать наявні в матеріалах справи підписані з боку відповідача видаткові накладні (а.с. 31-35, 38-40, 43-44), його не повернув, а тому повинен здійснити за нього оплату за умовами договору.

Фактичні обставини справи та докази на їх підтвердження свідчать, що відповідач не розрахувався з позивачем у повному обсязі за поставлений згідно умов договору товар.

В силу загальної норми, передбаченої у статті 599 ЦК України, та спеціальної норми, визначеної у частині першій ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Частиною 1 статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Позивачем доведено суду факт порушення з боку відповідача своїх зобов'язань за договором щодо не здійснення оплати за поставлений товар в повному обсязі, а також доведено порушення відповідачем строку оплати товару, встановленого умовами договору, а наявність заборгованості в розмірі 311958,45 грн. підтверджується видатковими накладними, які є первинними документами, згідно яких проводяться розрахунки між сторонами у справі, з врахуванням здійснених відповідачем часткових оплат товару. Відповідач наявність заборгованості в сумі 311958,45 грн. визнав, доказів сплати боргу станом на день розгляду справи суду не надав.

За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Міралек" про стягнення з Приватного підприємства "Фірма "Фармацея" заборгованості в сумі 311958,45 за договором поставки № 28.1-02/14 від 28.02.2014 року обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Фактичні обставини справи свідчать, що зобов'язання з оплати поставленого товару з боку відповідача залишились невиконаними належним чином.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 6 ст. 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 року № 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Матеріали справи свідчать, що позивач за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором поставки нарахував відповідачу пеню за порушення строків оплати поставленого товару в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожною видатковою накладною окремо за загальний період з 27.04.2014 року по 07.10.2014 року на загальну суму 27741,05 грн.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку про її перерахунок, оскільки позивачем допущені помилки при визначенні початку періоду нарахування пені на заборгованість за видатковими накладними № МІ000000324 від 27.03.2014 року, № МІ000000452 від 17.04.2014 року, зокрема не враховано, що строк оплати вказаних видаткових накладних припадає на вихідні дні, а саме 26.04.2014 року та 17.05.2014 року відповідно. Також позивачем неправильно визначений початок періоду прострочення, за який нарахована пеня за видатковими накладними № МІ000000547 та № МІ000000553 від 29.04.2014 року. Відповідно до п. 1.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Відтак, з врахуванням положень вказаного пункту постанови Пленуму Вищого господарського суду України, суд з власної ініціативи здійснив перерахунок пені за допомогою програми "Законодавство" за видатковими накладними, в яких допущені помилки.

Пеня за видатковими накладними № МІ000000324 від 27.03.2014 року, № МІ000000452 від 17.04.2014 року, № МІ000000547 та № МІ000000553 від 29.04.2014 року розрахована судом наступним чином:

1) на заборгованість за видатковою накладною № МІ000000324 від 27.03.2014 року, строк оплати якої настав 26.04.2014 року, втім оскільки це вихідний день в силу приписів ч. 5 ст. 254 ЦК України, кінцевим строком оплати якої є 28.04.2014 року, прострочка виникла з 29.04.2014 року,

- за період з 29.04.2014 року по 16.07.2014 року (79 днів прострочення) облікова ставка НБУ 9,5 % від суми 3606,30 грн. пеня складає 148,30 грн.;

- за період з 17.07.2014 року по 07.10.2014 року (83 дні прострочення) облікова ставка НБУ 12,5 % від суми 3606,30 грн. пеня складає 205,02 грн.

Таким чином, разом розмір пені за видатковою накладною № МІ000000324 від 27.03.2014 року складає 353,32 грн.

2) на заборгованість за видатковою накладною № МІ000000452 від 17.04.2014 року, строк оплати якої настав 17.05.2014 року, втім оскільки це вихідний день в силу приписів ч. 5 ст. 254 ЦК України, кінцевим строком оплати якої є 19.05.2014 року, прострочка виникла з 20.05.2014 року,

- за період з 20.05.2014 року по 16.07.2014 року (58 днів прострочення) облікова ставка НБУ 9,5 % від суми 27954,32 грн. пеня складає 843,99 грн.;

- за період з 17.07.2014 року по 07.10.2014 року (83 дні прострочення) облікова ставка НБУ 12,5 % від суми 27954,32 грн. пеня складає 1589,18 грн.

Відтак, разом розмір пені за видатковою накладною № МІ000000452 від 17.04.2014 року складає 2433,17 грн.

3) на заборгованість за видатковими накладними № МІ000000547 та № МІ000000553 від 29.04.2014 року, строк оплати якої настав 29.05.2014 року, прострочка виникла з 30.05.2014 року,

- за період з 30.05.2014 року по 16.07.2014 року (48 днів прострочення) облікова ставка НБУ 9,5 % від загальної суми накладних 114746,10 грн. пеня складає 2867,08 грн.;

- за період з 17.07.2014 року по 07.10.2014 року (83 дні прострочення) облікова ставка НБУ 12,5 % від загальної суми накладних 114746,10 грн. пеня складає 6523,24 грн.

Отже, разом розмір пені за видатковими накладними № МІ000000547 та № МІ000000553 від 29.04.2014 року складає 9390,32 грн.

Розрахунок пені за видатковими накладними № МІ000000294 від 24.03.2014 року, № МІ000000358, № МІ000000376, № МІ000000377 від 31.03.2014 року, № МІ000000444 від 16.04.2014 року, № МІ000000472 від 23.04.2014 року здійснений позивачем правомірно та у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Так, з врахуванням викладеного, за розрахунком суду, загальна сума обґрунтовано заявленої пені за прострочення оплати поставленого товару становить 27648,46 грн.

Оскільки мало місце прострочення виконання відповідачем зобов'язань з оплати поставленого товару, позивач з посиланням на приписи ч. 2 ст. 625 ЦК України та умови п. 8.4. Договору просить стягнути з відповідача десять процентів річних за загальний період з 27.04.2014 року по 07.10.2014 року в сумі 12360,40 грн. та інфляційні витрати за загальний період з травня 2014 року по вересень 2014 року в сумі 20446,22 грн.

Разом з тим, в розрахунку десяти процентів річних позивачем також допущені помилки при визначенні початку періоду нарахування процентів річних на заборгованість за видатковими накладними № МІ000000324 від 27.03.2014 року, № МІ000000452 від 17.04.2014 року, зокрема не враховано, що строк оплати вказаних видаткових накладних припадає на вихідні дні, а саме 26.04.2014 року та 17.05.2014 року відповідно. Також позивачем неправильно визначений початок періоду прострочення, за який нараховані десять процентів річних за видатковими накладними № МІ000000547 та № МІ000000553 від 29.04.2014 року. Відтак, суд з власної ініціативи здійснив перерахунок десяти процентів річних за допомогою програми "Законодавство" за видатковими накладними, в яких допущені помилки.

Десять процентів річних за видатковими накладними № МІ000000324 від 27.03.2014 року, № МІ000000452 від 17.04.2014 року, № МІ000000547 та № МІ000000553 від 29.04.2014 року розрахована судом наступним чином:

1) на заборгованість за видатковою накладною № МІ000000324 від 27.03.2014 року, строк оплати якої настав 26.04.2014 року, втім оскільки це вихідний день в силу приписів ч. 5 ст. 254 ЦК України, кінцевим строком оплати якої є 28.04.2014 року, прострочка виникла з 29.04.2014 року,

- за період з 29.04.2014 року по 07.10.2014 року (162 дні прострочення) від суми 3606,30 грн. десять процентів річних складають 160,06 грн.;

2) на заборгованість за видатковою накладною № МІ000000452 від 17.04.2014 року, строк оплати якої настав 17.05.2014 року, втім оскільки це вихідний день в силу приписів ч. 5 ст. 254 ЦК України, кінцевим строком оплати якої є 19.05.2014 року, прострочка виникла з 20.05.2014 року,

- за період з 20.05.2014 року по 07.10.2014 року (141 день прострочення) від суми 27954,32 грн. десять процентів річних складають 1079,88 грн.;

3) на заборгованість за видатковими накладними № МІ000000547 та № МІ000000553 від 29.04.2014 року, строк оплати якої настав 29.05.2014 року, прострочка виникла з 30.05.2014 року,

- за період з 30.05.2014 року по 07.10.2014 року (131 день прострочення) від загальної суми накладних 114746,10 грн. десять процентів річних складають 4118,28 грн.

Розрахунок десяти процентів річних за видатковими накладними № МІ000000294 від 24.03.2014 року, № МІ000000358, № МІ000000376, № МІ000000377 від 31.03.2014 року, № МІ000000444 від 16.04.2014 року, № МІ000000472 від 23.04.2014 року здійснений позивачем правомірно та у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Так, з врахуванням викладеного, за розрахунком суду, загальна сума обґрунтовано заявлених десяти процентів річних за прострочення оплати поставленого товару становить 12311,66 грн.

За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Міралек" про стягнення з Приватного підприємства "Фірма "Фармацея" десяти процентів річних підлягають задоволенню частково в сумі 12311,66 грн.

Позивачем доведено прострочення виконання грошового зобов'язання, а наданий ним розрахунок інфляційних втрат здійснений у відповідності до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України, тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних витрат в сумі 20446,22 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо надання відстрочки виконання рішення суду, слід зазначити наступне.

Статтею 121 ГПК України визначено, що при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Законодавець визначає, що відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Слід мати на увазі, що відстрочка може надаватись за рішенням, у якому господарським судом визначено певний термін звільнення приміщення, повернення майна тощо.

Згідно з п. 7.2. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Заява відповідача про надання відстрочки виконання рішення суду обґрунтована приписами статті 121 ГПК України, які передбачають наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

До обставин, що ускладнюють виконання рішення відповідач відносить наявність заборгованості за поставлені позивачем лікарські засоби, яка утворилась у зв'язку з неможливістю здійснювати господарську діяльність в зоні проведення антитерористичної операції. Вказує, що проведення антитерористичної операції унеможливило здійснення ПП «Фірма «Фармацея» господарської діяльності та отримання прибутку, в підтвердження чого посилається на закриття більшості аптек згідно наказів підприємства, звільнення працівників, часткове виконання зобов'язань зі сплати податків та загальнообов'язкових платежів через відсутність коштів. Разом з тим, в якості обставини, яка ускладнює виконання рішення, відповідач зазначає незадовільний та важкий фінансовий стан ПП «Фірма «Фармацея» про що свідчить наявність чистого збитку підприємства згідно даних звіту про фінансові результати за 9 місяців 2014 року, який становить 4783000,00 грн., та наявність дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги в розмірі 51000,00 грн. При цьому також вказує, що згідно зі штатним розкладом та розстановкою робочих, загальний штат працівників і робітників ПП «Фірма «Фармацея» зменшився на 96 осіб із дати укладання договору поставки з позивачем. Вважає, що стягнення з нього суми боргу в розмірі 311958,45 грн. призведе до припинення господарської діяльності підприємства, а можливо й до банкрутства ПП «Фірма «Фармацея», та звільнення працівників підприємства.

Вказані обставини, зокрема здійснення господарської діяльності в зоні проведення антитерористичної операції та важкий фінансовий стан підприємства, боржник вважає винятковими, оскільки вони перешкоджають своєчасно виконати рішення у спосіб та порядок визначені судом, а тому просить задовольнити його заяву про надання відстрочки виконання рішення суду.

На підтвердження викладених обставин відповідач надав наступні документи: довідку з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № АА 935260 від 29.11.2013 року, ліцензії на здійснення діяльності з роздрібної торгівлі лікарськими засобами, штатний розклад підприємства станом на 20.11.2014 року та на 28.02.2014 року, накази про припинення діяльності аптек № 6-П від 27.05.2014 р., № 7-П від 30.05.2014 року, № 8-П від 09.06.2014 року, № 10-П від 22.07.2014 року, № 11-П від 29.07.2014 року, № 12-П від 07.08.2014 року, № 13-П від 27.08.2014 року, № 15-П від 30.09.2014 року, № 18-П від 16.11.2014 року, баланс підприємства станом на 30.09.2014 року, звіт про фінансові результати за 9 місяців 2014 року.

Так, зі звіту про фінансові результати за 9 місяців 2014 року вбачається, що Приватне підприємство «Фірма «Фармацея» за звітний період має збиток, який складає 4783000,00 грн., а витрати підприємства разом складають 8203000,00 грн.

Разом з тим, наданий заявником баланс (Звіт про фінансовий стан) станом на 30.09.2014 року свідчить, що про наявність у його підприємства станом на кінець звітного періоду довгострокових зобов'язань за кредитами банків в сумі 4700000,00 грн. Також з балансу вбачається, що Приватне підприємство «Фірма «Фармацея» станом на 30.09.2014 року на кінець звітного періоду має поточну кредиторську заборгованість, зокрема за:

- товари, роботи, послуги в сумі 7844000,00 грн.,

- розрахунками з бюджетом в сумі 2000,00 грн.,

- розрахунками зі страхування в сумі 38000,00 грн.,

- розрахунками з оплати праці в сумі 81000,00 грн., а також інші поточні зобов'язання в сумі 158000,00 грн.

Таким чином, фінансово-економічний стан відповідача є складним.

Разом із цим, суд звертає увагу відповідача на те, що останній не надав суду відомостей про рух коштів на банківських рахунках та наявне рухоме та нерухоме майно, за рахунок якого можна провести стягнення, а також не надав суду обґрунтування вимоги про надання відстрочки саме строком до 01.12.2015 року, тобто на один рік.

При цьому, дослідивши надані до заяви докази, врахувавши матеріальні інтереси боржника, його фінансовий стан, проведення на території, де знаходиться підприємство антитерористичної операції, суд дійшов висновку, що останнім необґрунтовано заявлено про відстрочку виконання рішення суду в даній справі саме на один рік.

Однак, оцінюючи всі доводи відповідача, судом враховано, що відповідач визнає наявність заборгованості та не відмовляється від добровільного виконання своїх зобов'язань перед позивачем щодо погашення існуючої заборгованості за договором.

Відстрочка виконання рішення суду сприятиме як можливості продовження господарської діяльності боржника, так і зробить реальною можливість отримання боргу стягувачем.

За такими обставинами, заява відповідача підлягає задоволенню частково, а тому слід надати Приватному підприємству «Фірма «Фармацея» відстрочку виконання рішення суду від 04.12.2014 року у справі № 908/4174/14 строком на 6 місяців до 04.06.2015 року.

Матеріали справи свідчать, що в заяві про надання відстрочки виконання рішення суду відповідач з посиланням на приписи п. 3 ст. 83 ГПК України просить зменшити розмір нарахованої до стягнення з нього пені за договором поставки № 28.1-02/14 від 28.02.2014 року до 2774,42 грн., а також зменшити розмір штрафу до 1236,40 грн. Вказане клопотання відповідач мотивує незадовільним фінансовим станом Приватного підприємства «Фірма «Фармацея» та наявністю істотної обставини, яка впливає на його діяльність, зокрема проведення антитерористичної операції на території, на якій здійснювалась господарська діяльність.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України, встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Аналогічне положення міститься і в ст. 233 ГК України, частина перша якої визначає, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до п. 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Разом з тим, при вирішенні питання щодо стягнення неустойки суд враховує: причини неналежного виконання зобов'язання відповідачем, невідповідність розміру пені наслідкам порушення, майновий стан сторін, а також не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Таким чином, враховуючи складний фінансовий стан Приватного підприємства «Фірма «Фармацея», наявність істотних обставин, що негативно впливають на його господарську діяльність, а саме проведення на території місцезнаходження підприємства антитерористичної операції, вжиття відповідачем заходів до виконання зобов'язання, тобто часткова сплата ним боргу за поставлений товар згідно умов договору в сумі 45000,00 грн. за видатковою накладною № МІ000000294 від 24.03.2014 року, суд вважає за необхідне застосувати п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України та зменшити розмір пені за розрахунком суду на 50 % до 13824,23 грн.

За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Міралек" до Приватного підприємства "Фірма "Фармацея" про стягнення пені підлягають задоволенню частково в сумі 13824,23 грн.

Стосовно клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу до 1236,40 грн. слід зазначити наступне.

Суд звертає увагу відповідача, що він помилково ототожнює поняття штрафу та нарахованих йому на підставі п. 8.4. Договору десяти процентів річних, які як визначено умовами п. 4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Натомість згідно ч. 2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

При цьому, нормою, викладеною в п. 3 ст. 83 ГПК України передбачено право господарського суду при прийнятті рішення зменшувати у виняткових випадках саме розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Втім, згідно норм чинного господарського процесуального законодавства України правом зменшувати розмір процентів річних та інфляційних витрат господарський суд не наділений. За таких обставин, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні вказаного клопотання відповідача.

Заперечення відповідача проти стягнення з нього інфляційних витрат судом не приймаються, оскільки є хибними та не ґрунтуються на нормах чинного законодавства у зв'язку з тим, що інфляційні витрати були первісно заявлені позивачем в позовній заяві, що підтверджується доданим до позову розрахунком заборгованості, та нараховані останнім правомірно.

Абзацом 4 п. 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ч. 5 ст. 49 ГПК України.

У судовому засіданні, яке відбулося 04.12.2014 року, згідно частини 2 статті 85 ГПК України, було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивну частини.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 530, 551, 599, 629, 638, 639, 712 ЦК України, ст. ст. 180, 181, 193, 233, 265, 266 ГК України, ст. ст. 4 2 , 4 3 , 33, 34, 43, 44, 49, 82-84, ч. 2 ст. 85, 121 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Міралек" до Приватного підприємства "Фірма "Фармацея" задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Фірма "Фармацея", 83015, м. Донецьк, пр. Ватутіна, буд. 33-А, код ЄДРПОУ 20358175, на користь:

- Товариства з обмеженою відповідальністю "Міралек", 03148, м. Київ, вул. Пшенична, буд. 4-3, код ЄДРПОУ 37509371, заборгованість за поставлений товар в сумі 311958 (триста одинадцять тисяч дев'ятсот п'ятдесят вісім) грн. 45 коп., пеню в сумі 13824 (тринадцять тисяч вісімсот двадцять чотири) грн. 23 коп., десять процентів річних в сумі 12311 (дванадцять тисяч триста одинадцять) грн. 66 коп., інфляційні витрати в сумі 20446 (двадцять тисяч чотириста сорок шість) грн. 22 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 7447 (сім тисяч чотириста сорок сім) грн. 29 коп., видавши наказ.

3. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Міралек" до Приватного підприємства "Фірма "Фармацея" щодо стягнення пені в сумі 13916,82 грн. відмовити.

4. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Міралек" до Приватного підприємства "Фірма "Фармацея" щодо стягнення десяти процентів річних в сумі 48,74 грн. відмовити.

5. Відстрочити виконання рішення господарського суду Запорізької області від 04.12.2014 року у справі № 908/4174/14 в частині стягнення з Приватного підприємства "Фірма "Фармацея", 83015, м. Донецьк, пр. Ватутіна, буд. 33-А, код ЄДРПОУ 20358175, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Міралек", 03148, м. Київ, вул. Пшенична, буд. 4-3, код ЄДРПОУ 37509371, заборгованості за поставлений товар в сумі 311958 (триста одинадцять тисяч дев'ятсот п'ятдесят вісім) грн. 45 коп., пені в сумі 13824 (тринадцять тисяч вісімсот двадцять чотири) грн. 23 коп., десяти процентів річних в сумі 12311 (дванадцять тисяч триста одинадцять) грн. 66 коп., інфляційних витрат в сумі 20446 (двадцять тисяч чотириста сорок шість) грн. 22 коп., витрат по сплаті судового збору в сумі 7447 (сім тисяч чотириста сорок сім) грн. 29 коп., строком на 6 (шість) місяців до 04.06.2015 року.

Повне рішення складено - 09.12.2014 року

Суддя О.Г.Смірнов

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.