Постанова

від 12.03.2015 по справі 908/4174/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" березня 2015 р. Справа № 908/4174/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А. , суддя Білецька А.М. , суддя Гребенюк Н. В.

при секретарі Цвірі Д.М.

за участю представників:

позивача - Свистун Ю.Я (довіреність № 000100 від 19.12.2014р.)

відповідача - Ханова Н.О. (довіреність № б/н від 06.03.2015р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Міралек", м. Київ (вх. №710 З/3) на рішення господарського суду Запорізької області від 04.12.14 у справі № 908/4174/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Міралек", м. Київ

до Приватного підприємства "Фірма "Фармацея", м. Донецьк

про стягнення 372753,88 грн

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 04.12.2014 у справі № 908/4174/14 (суддя Смірнов О.Г.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Приватного підприємства "Фірма "Фармацея" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Міралек" заборгованість за поставлений товар в сумі 311958,45 грн., пеню в сумі 13824,23 грн., десять процентів річних в сумі 12311,66 грн., інфляційні втрати в сумі 20446,22 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 7447,29 грн. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Міралек" до Приватного підприємства "Фірма "Фармацея" щодо стягнення пені в сумі 13916,82 грн., десяти процентів річних в сумі 48,74 грн. відмовлено. Відстрочено виконання рішення господарського суду Запорізької області від 04.12.2014 року у справі № 908/4174/14 в частині стягнення з Приватного підприємства "Фірма "Фармацея" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Міралек" заборгованості за поставлений товар в сумі 311958,45 грн., пені в сумі 13824,23,23 грн., десяти процентів річних в сумі 12311,66 грн., інфляційних втрат в сумі 20446,22 грн., витрат по сплаті судового збору в сумі 7447,29 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Міралек" звернулось до господарського суду з апеляційною скаргою на рішення господарського суду Запорізької області від 04.12.2014 у справі № 908/4174/14, в якій просить оскаржуване рішення в частині зменшення пені в розмірі 13916,82 грн., а також в частині відстрочення виконання рішення в частині стягнення з Приватного підприємства "Фірма "Фармацея" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Міралек" заборгованості за поставлений товар в сумі 311958,45 грн., пені в сумі 13824,23,23 грн., десяти процентів річних в сумі 12311,66 грн., інфляційних втрат в сумі 20446,22 грн., витрат по сплаті судового збору в сумі 7447,29 грн. строком на 6 (шість) місяців до 04.06.2015 року, скасувати. Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Апеляційна скарга вмотивована посиланням на невірне застосування судом першої інстанції пунктів 3, 6 ст. 83 ГПК України та зменшення пені, а також відсутністю підстав для відстрочення виконання рішення. оскільки позивач вважає, що наведені відповідачем доводи та надані докази про фінансові труднощі не є винятковими обставинами, які зумовили невиконання ним зобов'язань.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 24.02.2015 розгляд справи відкладено на 12.03.2015.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу з наведеними позивачем доводами не погоджується, вважає їх безпідставними, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення - без змін. Відповідач вважає, що суд першої інстанції, врахувавши матеріальні інтереси боржника, його складаний фінансовий стан, проведення на території, де знаходиться підприємство, АТО, дійшов правомірного висновку про відстрочення виконання рішення та зменшення розміру пені, що відповідає ст.ст. 83, 121 ГПК України.

Дослідивши докази, що є у справі, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, 28.02.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Міралек" (постачальник) та Приватним підприємством "Фірма "Фармацея" (покупець) був укладений договір поставки № 28.1-02/14, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався постачати покупцю лікарські засоби, вироби медичного призначення та інші товари лікувального, косметичного та медичного призначення, згідно замовлень покупця, на умовах та в строки встановлені цим договором, а покупець зобов'язався приймати та оплачувати поставлений товар на умовах передбачених даним договором.

Пунктом 11.1. договору передбачено, що цей договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до " 31" грудня 2015 року.

Згідно з п. 2.1. договору кількість, ціна та вартість кожної партії товару, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура за видами, марками, типами, розмірами) визначаються у накладних на кожну окрему партію товару, які є невід'ємними частинами до цього договору.

Відповідно до п. 4.1. - 4.4. договору сторони узгодили, що розрахунки за цим договором здійснюється виключно у національній валюті України. Покупець зобов'язаний розрахуватися протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати поставки кожної партії товару (якщо сторонами окремо не погоджено іншого). Розрахунок з постачальником здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на його банківський рахунок. Після проведення перерахунку грошових коштів на банківський рахунок постачальника покупець зобов'язаний повідомити (телефоном, факсом) представника постачальника про проведений розрахунок в день його проведення та надати реквізити платежу. покупець зобов'язаний розрахуватися з постачальником за поставлений Товар в повному обсязі та в строки, визначені цим договором.

Судом першої інстанції встановлено, що на виконання умов договору, на підставі замовлень відповідача позивач поставив йому товар, обумовлений умовами договору, на загальну суму 356958,45 грн., що підтверджується підписаними сторонами у справі без заперечень та зауважень видатковими накладними, зокрема:

- видатковою накладною № МІ000000294 від 24.03.2014 року на суму з ПДВ 73349,20 грн.;

- видатковою накладною № МІ000000324 від 27.03.2014 року на суму з ПДВ 3606,30 грн.;

- видатковою накладною № МІ000000358 від 31.03.2014 року на суму з ПДВ 26075,10 грн.;

- видатковою накладною № МІ000000377 від 31.03.2014 року на суму з ПДВ 46637,80 грн.;

- видатковою накладною № МІ000000376 від 31.03.2014 року на суму з ПДВ 2627,36 грн.;

- видатковою накладною № МІ000000444 від 16.04.2014 року на суму з ПДВ 59185,57 грн.;

- видатковою накладною № МІ000000452 від 17.04.2014 року на суму з ПДВ 27954,32 грн.;

- видатковою накладною № МІ000000472 від 23.04.2014 року на суму з ПДВ 2776,70 грн.;

- видатковою накладною № МІ000000547 від 29.04.2014 року на суму з ПДВ 45845,10 грн.;

- видатковою накладною № МІ000000553 від 29.04.2014 року на суму з ПДВ 68901,00 грн.

Зазначений товар був отриманий уповноваженим представником відповідача Катрич Оксаною Миколаївною на підставі довіреностей № 139 від 24.03.2014 року, № 189 від 29.04.2014 року (а.с. 36-37, 41-42), про що свідчать її підписи на накладних.

Також, матеріали справи свідчать про те, що відповідачем була здійснена часткова оплата товару, поставленого за договором згідно видаткової накладної № МІ000000294 від 24.03.2014 року, в сумі 45000,00 грн., що підтверджується засвідченими копіями платіжних доручень (а.с. 68-70).

Таким чином, з врахуванням здійснених часткових оплат, сума заборгованості відповідача за поставлений товар станом на момент звернення до суду з позовом складала 311958,45 грн.

За таких обставин, у відповідності з вимогами ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт поставки товару та його отримання відповідачем, останній не надав доказів належного виконання взятих на себе зобов'язань щодо повної оплати поставленого товару або обґрунтованих заперечень проти позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 311958,45 грн.

Крім того, в зв'язку з порушенням відповідачем грошового зобов'язання в частині проведення розрахунків позивачем заявлено до стягнення пеню за період з 27.04.2014 року по 07.10.2014 року в сумі 27741,05 грн.

Так, умовами пункту 8.3 договору визначено, що за порушення строків оплати поставленого товару, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період прострочення, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення.

З огляду на встановлений факт порушення відповідачем строків оплати поставленого товару, а також здійснивши власний перерахунок нарахованої позивачем пені в зв'язку з допущеними позивачем помилками при визначенні початку періоду нарахування пені, а також періоду прострочення, за який нарахована пеня, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що загальна сума обґрунтовано заявленої пені за прострочення оплати поставленого товару становить 27648,46 грн.

Позивач з посиланням на приписи ч. 2 ст. 625 ЦК України та умови п. 8.4. договору просив суд стягнути з відповідача десять процентів річних за загальний період з 27.04.2014 року по 07.10.2014 року в сумі 12360,40 грн. та інфляційні витрати за загальний період з травня 2014 року по вересень 2014 року в сумі 20446,22 грн.

Місцевий господарський суд, здійснивши власний перерахунок десяти процентів річних за допомогою програми "Законодавство", встановив допущені позивачем помилки в розрахунку річних зв'язку з неправильно визначеним періодом прострочення, тому задовольнив позовні вимоги в зазначеній частині частково, стягнувши з відповідача на користь позивача десяти процентів річних в сумі 12311,66 грн.

Крім того, судом першої інстанції задоволені позовні вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних витрат в сумі 20446,22 грн. за їх документальною та матеріальною обґрунтованістю та доведеністю прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання.

Як свідчать матеріали справи, відповідач у справі - Приватне підприємство "Фірма "Фармацея" надав суду заяву в порядку ст. 121 ГПК України, в якій зазначив, що не заперечує факт отримання від позивача лікарських засобів за договором № 28.1-02/14 від 28.02.2014 року на суму 311958,45 грн., втім повідомляє про неможливість виконання зобов'язання з погашення заборгованості через наявність обставин, що роблять неможливим його виконання, у зв'язку з чим звернувся до суду з клопотанням про надання відстрочки виконання рішення суду у справі № 908/4174/14 строком до 01.12.2015 року в частині стягнення заборгованості, штрафу, пені та судових витрат. Разом з тим, з посиланням на приписи п. 3 ст. 83 ГПК України та незадовільний фінансовий стан Приватного підприємства "Фірма "Фармацея" у зв'язку з проведенням АТО на території, на якій здійснювалась господарська діяльність підприємства, відповідач просив зменшити розмір штрафу, який підлягає стягненню з нього, до 1236,40 грн. та зменшити розмір пені до 2774,42 грн. також, відповідач просив відстрочити виконання рішення строком на 6 (шість) місяців до 04.06.2015 року.

Таким чином, враховуючи викладені відповідачем обставини щодо складного фінансового стану Приватного підприємства "Фірма "Фармацея", наявність істотних обставин, що негативно впливають на його господарську діяльність, а саме проведення на території місцезнаходження підприємства антитерористичної операції, вжиття відповідачем заходів до виконання зобов'язання, тобто факт часткової сплати ним боргу за поставлений товар згідно умов договору в сумі 45000,00 грн. за видатковою накладною № МІ000000294 від 24.03.2014 року, місцевий господарський суд вважав за необхідне застосувати п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України та зменшити розмір пені за розрахунком суду на 50 % до 13824,23 грн., а також відстрочити виконання рішення строком на 6 (шість) місяців до 04.06.2015 року.

Проте, колегія суддів не може погодитись з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення клопотання відповідача щодо зменшення розміру пені, а також відстрочення виконання рішення.

Так, відповідно до статті 233 ГК України, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Зазначені норми ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків.

Частина 3 ст. 551 ЦК України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

При застосуванні частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України слід мати на увазі, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язання, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Відповідно до абз. 1 п. 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011 вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Крім того, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 статті 3 ЦК України).

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вбачається з матеріалів справи, до обставин, що ускладнюють виконання рішення відповідач відносить наявність заборгованості за поставлені позивачем лікарські засоби, яка утворилась у зв'язку з неможливістю здійснювати господарську діяльність в зоні проведення АТО. Також, відповідач посилається на збитковість підприємства, а також наявність у ПП. «Фірма «Фармація» довгострокових зобов'язань за кредитами банків, а також поточної кредиторської заборгованості.

Проте, сам по собі тяжкий фінансовий стан підприємства не може вважатися безумовною підставою для застосування положень п. 3 ст. 83 ГПК України, адже, враховуючи положення ч.1 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник у випадку порушення грошового зобов'язання не може посилатися на неможливість його виконання.

Разом з цим колегія суддів зазначає, що фінансовий звіт дійсно підтверджує негативні тенденції фінансового становища підприємства відповідача, проте в даному випадку, як вбачається з наявного в матеріалах справи розрахунку пені, загальний розмір нарахованої пені в сумі 27 648,46 грн. є значно меншим від розміру основної суми боргу відповідача - 311 958,45 грн., яка не спростована останнім жодним чином.

В свою чергу, нарахована позивачем пеня в розмірі 27648,46 грн. базуються на умовах договору, які в силу закону є обов'язковими для виконання, у тому числі для відповідача.

Отже, оцінивши співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром виниклої заборгованості, врахувавши інтереси обох сторін, колегія суддів не вбачає підстав для зменшення пені, оскільки її розмір не є значним порівняно з основною заборгованістю, а також відповідає умова договору.

До того ж, відповідачем не надано до суду доказів звернення до позивача з пропозицією досудового врегулювання спору внаслідок неможливості виконати свої зобов'язання за договором, а також доказів звернення щодо повернення товару в зв'язку зі складною ситуацією в господарській діяльності підприємства.

Стаття 42 Господарського кодексу України визначає як самостійну, ініціативну, систематичну, на власний ризик господарську діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. При цьому здійснення підприємницької діяльності и власний ризик означає покладення на підприємця тягаря несприятливих наслідків такої діяльності.

Незадовільний фінансовий стан не є безумовною підставою для розстрочки або відстрочки виконання рішення. Зазначеної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові №10/1994 від 24 березня 2009 року.

Слід зазначити, що господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи утруднюють його виконання, а тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 43 ГПК України, тобто, до заяви мають бути додані докази, які підтверджують обставини, викладені в заяві щодо неможливості чи утруднення виконання рішення, господарський суд враховує негативні наслідки для стягувача при затримці виконання даного рішення суду, порушення його матеріальних інтересів, ступінь вини боржника у виникненні спору та наявність інфляційних процесів в економіці держави.

Слід зазначити, що як позивач так і відповідач є комерційними підприємствами, та несуть однакову економічну відповідальність за свої дії та однакові ризики. Отже, невиконання відповідачем зобов'язань з оплати отриманого товару негативно відображується на підприємстві позивача. А подальше ухилення відповідача від сплати заборгованості суттєво зачіпає інтереси позивача і завдає істотної, в тому числі й матеріальної шкоди.

При цьому, відповідачем станом на 12.03.2015 не надано до суду апеляційної інстанції жодних доказів на підтвердження її часткового погашення, хоча відповідач просив відстрочити виконання рішення до 04.06.2015 року.

Враховуючи обставини справи, надані сторонами документи в обг'рунутвання своїх вимог та заперечень, в тому числі майнового стану, колегія суддів не вбачає правових підстав для застосування п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України та ч.1 статті 233 Господарського кодексу України.

За вищевказаних обставин, колегія суддів не вбачає підстав для відстрочення виконання рішення, адже вказані відповідачем обставини не мають характер виняткових випадків, які можуть бути підставою для надання відстрочки виконання рішення суду, а є результатом неналежного ставлення до виконання своїх договірних обов'язків по поверненню коштів, а також недостатності заходів, що приймаються ним по погашенню дебіторської заборгованості та направленню одержаних коштів на оплату боргів.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення господарського суду Запорізької області від 04.12.14 у справі № 908/4174/14 в частині відмови в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Міралек" до Приватного підприємства "Фірма "Фармацея" щодо стягнення пені в сумі 13916,82 грн. та відстрочення виконання рішення господарського суду Запорізької області від 04.12.2014 року у справі № 908/4174/14 в частині стягнення з Приватного підприємства "Фірма "Фармацея" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Міралек" заборгованості за поставлений товар в сумі 311958,45 грн., пені в сумі 13824,23,23 грн., десяти процентів річних в сумі 12311,66 грн., інфляційних втрат в сумі 20446,22 грн., витрат по сплаті судового збору в сумі 7447,29 грн. строком на шість місяців до 04.06.2015 року, підлягає скасуванню, як таке, що не відповідає обставинам справи, яким суд не надав відповідну правову оцінку.

Керуючись статтями 43, 99, 101, 102, п. 2 ст. 103, п. 1, 4 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Міралек", м. Київ задовольнити частково.

Рішення господарського суду Запорізької області від 04.12.14 у справі № 908/4174/14 в частині відмови в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Міралек" до Приватного підприємства "Фірма "Фармацея" щодо стягнення пені в сумі 13824,23 грн. та відстрочення виконання рішення господарського суду Запорізької області від 04.12.2014 року у справі № 908/4174/14 в частині стягнення з Приватного підприємства "Фірма "Фармацея" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Міралек" заборгованості за поставлений товар в сумі 311958,45 грн., пені в сумі 13824,23 грн., десяти процентів річних в сумі 12311,66 грн., інфляційних втрат в сумі 20446,22 грн., витрат по сплаті судового збору в сумі 7447,29 грн. строком на шість місяців до 04.06.2015 року, скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Міралек" до Приватного підприємства "Фірма "Фармацея" щодо стягнення пені в сумі 13824,23 грн. задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства "Фірма "Фармацея" (83015, м. Донецьк, пр. Ватутіна, буд. 33-А, код ЄДРПОУ 20358175) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Міралек" (03148, м. Київ, вул. Пшенична, буд. 4-3, код ЄДРПОУ 37509371) пеню в сумі 13824,23 грн., 3723,64 грн. витрат по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Запорізької області видати відповідний наказ.

В задоволенні заяви Приватного підприємства "Фірма "Фармацея" про відстрочку виконання рішення в частині стягнення з Приватного підприємства "Фірма "Фармацея" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Міралек" заборгованості за поставлений товар в сумі 311958,45 грн., пені в сумі 13824,23 грн., десяти процентів річних в сумі 12311,66 грн., інфляційних втрат в сумі 20446,22 грн., витрат по сплаті судового збору в сумі 7447,29 грн., строком на шість місяців до 04.06.2015 року, відмовити.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови складено та підписано 17 березня 2015 року

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Білецька А.М.

Суддя Гребенюк Н. В.